Ухвала суду № 68966920, 13.09.2017, Апеляційний суд Київської області

УХВАЛА

Іменем України

13 вересня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Коцюрби О.П., Мельника Я.С.,

при секретарі: Волошину В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 07 червня 2010 року між ПАТ КБ“Приватбанк” та відповідачем, був укладений кредитний договір, згідно якого ОСОБА_3 було надано кредитні кошти у розмірі 5000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Банк свої зобов’язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав кредит у розмірі, встановленому договором. В свою чергу відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, у зв’язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 20485,82 грн., яку просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2017 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” суму боргу за кредитним договором від 07 червня 2010 року в розмірі 17507,17 гривень, в тому числі: - заборгованість за кредитом – 4121,14 гривень, - заборгованість по процентам за користування кредитом – 12886,03 гривень; - штраф (фіксована частина) - 500,00 гривень та стягнуто понесені судові витрати в розмірі 1177,64 гривень, в іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове в цій частині про відмову у задоволені цих вимог, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неповне з’ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права та процесуального права, Вважає, що матеріали справи не містять доказів, які дають можливість перевірити правильність наданого банком розрахунку. Крім того вважає, що суд не звернув увагу на те, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 в розмірі 17507,17 грн., суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відповідач всупереч умовам кредитного договору не сплачує передбачені ним платежі, чим ухиляється від виконання своїх цивільно-правових обов’язків, а тому позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві, доведені матеріалами справи і підлягають в цій частині задоволенню. Відповідачем дані обставини не спростовані належними та допустимими доказами.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відмовляючи в частині стягнення з відповідача штрафу (процентної складової) в розмірі 951,71 гривень, суд обґрунтовував свої висновки тим, що ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено застосування лише одного з видів процентної ставки, а не два види одночасно, а також, відмовив в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2026,94 гривень, у зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності, який відповідач просив застосувати в частині стягнення пені. В цій частині рішення сторонами не оскаржувалось.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов’язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. ст. 546, 549, 551 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням та задатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути сума, рухоме та нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Вимогами ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною.

Відповідно до вимог ст. 258 ЦК України позовна давність встановлюється тривалістю у один рік до вимог про стягнення неустойки (пені).

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Встановлено, що 07 червня 2010 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк “Приватбанк” та відповідачем, був укладений кредитний договір, згідно якого ОСОБА_3О . було надано кредитні кошти у розмірі 5000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг. Дані обставини підтверджуються наданою позивачем копією заяви відповідача.

Згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг позичальник зобов’язувався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених договором.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов’язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором.

Отримання коштів відповідачем в розмірі 5000 грн. 00 коп. від банку, підтверджується випискою по рахунку відповідача (а.с. 49).

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 30 червня 2016 року за відповідачем наявна заборгованість в розмірі 20485,82 гривень, в тому числі: заборгованість за кредитом – 4121,14 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом – 12886,03 гривень; заборгованість по комісії за користування кредитом та пені – 2026,94 гривень, штраф (фіксована частина) - 500,00 гривень, штраф (процентна складова) – 951,71 гривень.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 в розмірі 17507,17 грн., оскільки відповідач всупереч умовам кредитного договору не сплачує передбачені ним платежі, чим ухиляється від виконання своїх цивільно-правових обов’язків, позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві, доведені матеріалами справи і підлягають в цій частині задоволенню. Відповідачем дані обставини не спростовані належними та допустимими доказами.

Відмовляючи в частині стягнення з відповідача штрафу (процентної складової) в розмірі 951,71 гривень, суд вірно обґрунтовував свої висновки тим, що ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено застосування лише одного з видів процентної ставки, а не два види одночасно, а також, відмовив в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2026,94 гривень, у зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності, який відповідач просив застосувати в частині стягнення пені.

Доводи апеляційної скарги про те, що в задоволені позову необхідно відмовити, оскільки матеріали справи не містять доказів, які дають можливість перевірити правильність наданого банком розрахунку, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки відповідачем не надано жодного доказу суду з якого б вбачалось, що є кошти внесені відповідачем позивачу та вони не враховані останнім, або невідповідність розрахунку умовам договору. Крім того відповідачем не надано свого розрахунку заборгованості, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не звернув увагу на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, не заслуговують на увагу оскільки, відповідачем були здійсненні платежі 21.11.2011року,22.03.2013року,20.11.2013 року на погашення кредитної заборгованості,що підтверджується випискою по рахунку відповідача, отже строки звернення до суду з позовом 26.08.2016р. позивачем не порушені.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не здійснював платежі 21.11.2011року,22.03.2013року,20.11.2013 року, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу, щодо спростування внесення цих коштів.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції викладених в рішенні не спростовують.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: