Ухвала суду № 68966905, 13.09.2017, Апеляційний суд Київської області

УХВАЛА

Іменем України

13 вересня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

при секретарі: Волошину В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Білоцерківської міської ради Київської області про скасування рішення суб»єкта владних повноважень, визначення порядку користування земельною ділянкою, виділення частини будинку в натурі,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом в якому просила скасувати рішення Білоцерківської міської ради від 19 лютого 2015 року № 1408-72-УІ «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки громадянам» в частині надання дозволу ОСОБА_3 щодо розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, визнати право та встановити порядок користування земельною ділянкою площею 0,0483 га відповідно до варіанту поділу 1968 року, виділити в натурі 18\100 частини будинку припинивши спільну часткову власність.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2017 року відмовлено ОСОБА_2 у відкритті провадження в частині вимог до Білоцерківської міської ради про скасування рішення Білоцерківської міської ради від 19 лютого 2015 року № 1408-72-УІ про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на підставі ч.2 п. 1 ст 122 ЦПК України.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить ухвалу скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права. Вважає, що суд не звернув увагу на те, що спір виник щодо права власності на земельну ділянку, Білоцерківська міська рада Київської області у даній справі є не як суб’єкт владних повноважень, а як рівноправний суб’єкт земельних відносин, дії якого спрямовані на легалізацію делегованого йому права розпоряджатися землею, а тому дана справа повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суддя першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що даний спір є публічно-правовим, бо виник у зв’язку із здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а тому згідно ст. ст.3, 17, 18 КАС України підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками судді, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів держави, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом вказаних норм справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції і не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Згідно роз’яснень, викладених у п.7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визнання підсудності цивільних справ» земельні відносини, суб’єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об’єктами – землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, регулюються земельним і цивільним законодавством. Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб’єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (ст.ст.210,211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (ст.212 ЗК).

З урахуванням наведеного, при визначенні підвідомчості справи потрібно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 порушила питання про скасування рішення Білоцерківської міської ради від 19 лютого 2015 року № 1408-72-УІ «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки громадянам» в частині надання дозволу ОСОБА_3 щодо розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв’язку з порушенням її прав користування на дану ділянку.

Тобто незважаючи на те, що стороною у даній справі є фактично суб'єкт владних повноважень, вищевказаний спір не є публічно-правовим, оскільки виникає із цивільно-правових відносин, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю фізичною особою.

Тобто по суті ОСОБА_2 звернулася на захист свого права власності (цивільного права) на спірну земельну ділянку.

Отже даний спір виник не у зв’язку із здійсненням відповідачем владних повноважень, а у зв’язку із порушенням цивільних прав позивачки і згідно ст.15 ЦПК України підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Суддя першої інстанції вказаних обставин не врахував і постановив необґрунтовану ухвалу про відмову у відкритті провадження в частині вимог до Білоцерківської міської ради.

Відповідно до ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала судді першої інстанції підлягає до скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2017 року та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: