Постанова № 68964947, 14.09.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2017 р.Справа № 916/3280/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.

(склад судової колегії змінений відповідно до розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №993 від 04.09.2017р. та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.09.2017р.)

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від ТОВ «Хавестер» - не зявився;

від СТОВ «Агрофірма Чорноморська» - не зявився;

від Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області - не зявився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хавестер»

на ухвалу господарського суду Одеської області від 10 липня 2017 року про відмову у задоволенні скарги ТОВа «Хавестер» на дії органа державної виконавчої служби в порядку, передбаченому ст.121-2 ГПК України (субєкт оскарження Біляївський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області)

по справі №916/3280/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хавестер»

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Чорноморська»

про стягнення 362908,52грн.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 14.09.2017р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

29.11.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Хавестер» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Чорноморська», в якому просило суд стягнути з останнього прострочену ним суму заборгованості, з урахуванням 3% річних за користування коштами та інфляційних витрат, в розмірі 362 908, 52 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.01.2017р. спільну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Хавестер» та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Чорноморська» про затвердження мирової угоди задоволено; затверджено мирову угоду по справі №916/3280/16, укладену між ТОВом «Хавестер» та СТОВ «Агрофірма Чорноморська» 09 січня 2017р., у відповідності до якої:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАВЕСТЕР" (вул. Виборзька, 99, м. Київ, 03067, код у ЄДРПОУ 31115663), надалі Позивач, в особі директора ОСОБА_1 який діє на підставі Статуту, та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА ЧОРНОМОРСЬКА, (вул. Колхозна, 1 А, с. Дачне, Біляївський р-н, Одеська обл., 67624, код ЄДРПОУ 05528898) надалі Відповідач, в особі директора ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту, а разом іменуються Сторони, уклали мирову угоду про наступне:

1.Сторони домовилися врегулювати спір по справі №916/3280/16 шляхом укладання (підписання та виконання) даної мирової угоди.

2.Відповідач визнає своє зобовязання по сплаті суми основного боргу перед Позивачем у сумі 204305,69грн.

3.Відповідач до 31.01.2017 року (включно) гарантує сплату на користь Позивача основного боргу в сумі - 204305,69 грн.

4. Позивач та Відповідач домовилися про припинення зобовязання за договором поставки № ДГ - 000444 від 25.04.2012 р. в частині стягнення боргу на загальну суму 164 046, 48 грн., який складається:

- інфляційних втрат на суму 144 410,63 грн.;

- 3% річних на суму 14 192,20 грн.,

- витрати по сплаті судового збору в сумі 5443,65 грн. Звільнення Відповідача від виконання грошового зобовязання шляхом прощення не порушує прав третіх осіб.

5.Дана мирова угода направляється сторонами до суду для її затвердження.

6.Дана мирова угоду набирає чинності з моменту затвердження її судом і діє до повного виконання зобовязання передбаченого цією мировою угодою.

7.У разі не сплати Відповідачем суми боргу відповідно до п. 3 цієї мирової угоди, мирова угода вважається не дійсною.

8. Наслідки укладення та затвердження мирової угоди нам розяснені та зрозумілі.

9.Дана угода укладена в трьох оригінальних примірниках по одному для кожної із сторін та для Господарського суду Одеської області.

Вказаною ухвалою провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.80 ГПК України припинено.

17.05.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Хавестер» звернулось до господарського суду Одеської області зі скаргою (вх. №2-2662/17) на дії Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у справі №916/3280/16, в якій просить суд зобовязати державного виконавця вищевказаного відділу ДВС прийняти до виконання ухвалу суду у справі № 916/3280/16 від 16.01.2017р. та відкрити виконавче провадження щодо стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Чорноморська" грошових коштів у сумі 204305,69 грн., а також стягнути вказану суму в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

В обґрунтування скарги позивач зазначає, що у березні 2017р. Товариство звернулось до ВДВС Біляївського району із заявою про примусове виконання ухвали господарського суду Одеської області від 16.01.2017р. про затвердження мирової угоди. 10.05.2017р. на адресу ТОВ «Хавестер» надійшов лист із повідомленням Біляївського ВДВС від 12.04.2017р., відповідно до якого державним виконавцем відділу ОСОБА_3 повернуто вищевказану ухвалу без прийняття до виконання з посиланням на те, що рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення. Не погоджуючись із вищезазначеними діями державного виконавця, щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, скаржник звернувся до суду з відповідною скаргою.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.07.2017р. (суддя Щавинська Ю.М.) у задоволенні скарги ТОВ «Хавестер» на дії Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у справі № 916/3280/16 відмовлено.

Ухвала вмотивована посиланням на норми ст.121-2, 115 ГПК України, ч.1 ст.18, ст.ст.3, 15, п.1 ст.10, ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження», розяснення, які містяться у п.3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу судами першої інстанції», ч.6 п.7.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012р., №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» та вмотивована наступним. Як вбачається з резолютивної частини ухвали про затвердження мирової угоди від 16.01.2017р. у справі №916/3280/16, вона містить повну редакцію мирової угоди, укладеної між сторонами, пунктом 2, 3 якої сторони визначили, що відповідач визнає своє зобовязання по сплаті суми основного боргу перед позивачем у сумі 204 305,69 грн. та гарантує сплату цієї суми до 31.01.2017р. Крім того, суд визначив у вищезазначеній ухвалі, що стягувачем за ухвалою є ТОВ «Хавестер», а боржником за ухвалою є СТОВ «Агрофірма Чорноморська». Отже у вказаній ухвалі зазначено як суму зобовязання та дату її сплати, так і осіб, які є боржником та стягувачем по даному зобовязанню. Оскільки ухвалою суду про затвердження мирової угоди визначено строк виконання боржником зобовязання щодо сплати суми боргу, яка була погоджена сторонами, порушення боржником такого строку є підставою для звернення стягувача до органів примусового виконання рішень із відповідною заявою про вчинення заходів примусового виконання вищезазначеної ухвали (звернення стягнення на кошти боржника в порядку ст.48 Закону України "Про виконавче провадження"). За таких обставин суд доходить висновку, що повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання було вчинено державним виконавцем неправомірно, без врахування вимог закону. Водночас, оскільки вимоги про визнання дій неправомірними або визнання повідомлення недійсним заявником не ставилися, враховуючи встановлені господарським процесуальним законодавством межі судового розгляду, суд не вніс вказані висновки у резолютивну частину ухвали, проте звернув на них увагу органу примусового виконання.

Щодо вимоги про зобовязання державного виконавця прийняти ухвалу господарського суду Одеської області від 16.01.2017р. про затвердження мирової угоди до виконання та відкрити виконавче провадження по стягненню коштів з відповідача, суд вказав наступне. як було встановлено судом під час розгляду скарги, виконавчий документ (ухвала суду про затвердження мирової угоди) був повернутий скаржнику без виконання та повторно до виконання не предявлявся, у зв'язку із чим, у випадку, якщо судом буде зобовязано державного виконавця прийняти виконавчий документ до виконання та відкрити виконавче провадження, можливість вчинення органом ДВС вказаних дій буде залежати безпосередньо від дій позивача, а саме від подання виконавчого документу до виконання. Враховуючи відсутність у суду повноважень щодо зобовязання державного виконавця вчиняти дії, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" потребують вчинення дій іншими учасниками процесу, а також, враховуючи, що обовязок вчиняти дії безпосередньо встановлений законом та не потребує додаткового вирішення цього питання судом, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні вимог скаржника щодо зобовязання державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому ЗУ «Про виконавче провадження».

Не погодившись з ухвалою суду від 10.07.2017р., ТОВ «Хавестер» 21.07.2017р. звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржену ухвалу та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Хавестер», крім доводів, наведених у скарзі від 17.05.2017р. додатково зазначило, що за змістом п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому при винесенні оскаржуваної ухвали суд доходить висновку, що повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання було вчинено державним виконавцем неправомірно, без врахування вимог закону. Таким чином наслідком таких висновків суду повинно було стати рішення про визнання вказаних дій органу ДВС незаконними згідно наведених вище розяснень Пленуму ВГСУ. Всупереч цьому, у задоволенні скарги судом було відмовлено. Таким чином, рішенням по скарзі суд порушив норми матеріального права, неправильно витлумачивши закон, прийнявши суперечливе, незаконне рішення, позбавивши позивача можливості на реалізацію законного права на стягнення боргу за виконавчим документом (ухвалою суду від 16.01.2017р.).

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.08.2017р. (головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Величко Т.А.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.09.2017р.

У звязку із відпусткою судді Величко Т.А. розпорядженням керівника апарату суду №993 від 04.09.2017р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/3280/16.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.09.2017р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Мишкіна М.А., судді: Будішевська Л.О., Таран С.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017р. (головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Таран С.В.) прийнято справу №916/3280/16 до провадження.

У судові засідання 04.09.2017р. та 14.09.2017р. представники сторін та органу ДВС не зявились. Від скаржника надійшла телеграма з проханням розглянути справу без участі представника Товариства.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши правильність висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відхилення доводів та вимог скаржника виходячи з наступного.

Відповідно до ст.121-2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів. Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

ТОВ «Хавестер» у скарзі посилалось на незаконність повернення ухвали господарського суду Одеської області від 16.01.2017р. як виконавчого документа повідомленням державного виконавця Бєлоусовою Ю.П. Біляївського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області від 12.04.2017р., вважаючи, що ухвала від 16.01.2017р. має всі належні реквізити, що вимагаються за коном для виконавчого документа.

Суд першої інстанції, розглядаючи скаргу на рішення держвиконавця, погодився із незаконністю дій держвиконавця, проте відмовив у задоволенні скарги ТОВ «Хавестер», пославшись на межі судового розгляду, обумовлені змістом прохальної частини скарги, а також неможливість ухвалення рішення по скарзі про зобовязання органу ДВС вчинити певні дії, виконання якого органом ДВС буде залежати від вчинення дій самим стягувачем.

Колегія суддів не погоджується із мотивами оскаржуваної ухвали виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 12.04.2017р. складено держвиконавцем на підставі.7 ч.4 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження» №1404-VII від 02.06.2016р.

Згідно із ч.1 ст.4 Закону у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти. У разі пред'явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Відповідно до п.7 ч.4 ст.4 Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Згідно ст.10 Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Ухвала господарського суду Одеської області від 16.01.2017р. про затвердження мирової угоди не передбачає заходи її примусового виконання, її зміст полягає у відтворенні умов мирової угоди від 09.01.2017р. її затвердження судом та припиненні провадження у справі за п.7 ч.1 ст.80 ГПК України.

Зокрема, затверджуючи мирову угоду на визначених в ній умовах, суд першої інстанції не звернув увагу на пункт 3 мирової угоди, за яким відповідач гарантує сплату до 31.01.2017р. (включно) суми основного боргу Позивачу, що не дозволяє однозначно тлумачити таку умову мирової угоди як обовязок боржника сплатити борг, у звязку із невиконанням якого відбувається звернення стягнення на кошти СТОВ «Агрофірма Чорноморська» на його рахунках у банківських установах.

Суд першої інстанції не надав оцінки відповідності повідомлення держвиконавця від 12.04.2017р. вимогам п.7 ч.4 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження», та, відповідно, наявності чи відсутності в ухвалі суду від 16.01.2017р. (в її резолютивній частині) заходів примусового виконання, що призвело до відмови у задоволенні скарги з помилкових підстав та міркувань.

На думку колегії суддів, держвиконавець на законних підставах (п.7 ч.4 ст.4 Закону, з урахуванням вимог ч.1 ст.10 Закону) повернув виконавчий документ ТОВ «Хавестер», а протилежний висновок місцевого господарського суду спирається на дослідженні відповідності ухвали про затвердження мирової угоди як виконавчого документа в цілому положенням ч.1 ст.4 Закону.

Відповідно до п.6 ч.4 ст.4 Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону, проте ця норма не була підставою для повернення ухвали без прийняття до виконання держвиконавцем 12.04.2017р.

Колегія суддів звертає увагу ТОВ «Хавестер», що відповідно до ч.4 ст.4 Закону у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що за результатом розгляду скарги ТОВ «Хавестер» суд першої інстанції ухвали правильне по суті остаточного висновку рішення про відмову у задоволенні скарги, колегія суддів залишає оскаржувану ухвалу без змін з мотивів відмови у задоволенні скарги, викладених в постанові апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.99, 101-103,105, 106 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хавестер» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 10.07.2017р. у справі №916/3280/16 залишити без змін.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 19.09.2017р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Таран С.В.