Постанова № 68964903, 18.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2017 р. Справа№ 910/8397/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Мальченко А.О.

при секретарі: Романовій Ю.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Барсегян М.Х. за довіреністю;

від відповідача : Ковтун Т.О. за довіреністю, Бабенко В. М. за довіреністю;

від третьої особи 1: Перепелицін К.М. за довіреністю;

від прокуратури: Морозов В.Ю. за посвідченням;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 31.07.2017

у справі № 910/8397/16 ( суддя Босий В.П.)

за заявою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти

у справі №910/8397/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррослізинг"

до Комунального підприємства "Київський метрополітен"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

1. Київської міської ради

2. Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації)

3. Київської міської державної адміністрації

про стягнення 2 705 379 935,83 грн, розірвання договору та витребування майна

за участю Прокуратури міста Києва

за зустрічним позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррослізинг"

про визнання недійсним пункту договору

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укррослізинг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київський метрополітен" про стягнення заборгованості зі сплати прострочених лізингових платежів у сумі 1 959 466 447,88 грн, розірвання договору № 16-Упр-09 на фінансові лізингові послуги (вагону метрополітену) від 16.07.09 та витребування предмету лізингу - 100 вагонів згідно з переліком.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 у справі № 910/8397/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррослізинг" задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Київський метрополітен" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррослізинг" заборгованість з оплати частини вартості предмета лізингу у розмірі 396 828 349 грн 71 коп., заборгованість з оплати відсотків за користування предметом лізингу у розмірі 116 766 204 грн 27 коп., інфляційні у розмірі 235 028 314 грн 75 коп., 3% річних у розмірі 25 332 102 грн 90 коп. та судовий збір у розмірі 55 489 грн 35 коп. В іншій частині у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррослізинг" відмовлено. В задоволенні зустрічного позову Комунального підприємства "Київський метрополітен" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 у справі № 910/8397/16 змінено, викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції:

"Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково. Стягнути з Комунального підприємства "Київський метрополітен" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррослізинг" заборгованість з оплати вартості частини предмету лізингу у розмірі 365 972 194 (триста шістдесят п'ять мільйонів дев'ятсот сімдесят дві тисячі сто дев'яносто чотири) грн 84 коп., заборгованість з оплати відсотків за користування предметом лізингу у розмірі 112 303 827 (сто дванадцять мільйонів триста три тисячі вісімсот двадцять сім) грн 30 коп., інфляційні втрати у розмірі 229 098 329 (двісті двадцять дев'ять мільйонів дев'яносто вісім тисяч триста двадцять дев'ять) грн 81 коп., пеню за неналежне виконання зобов'язання в розмірі 42 027 946 (сорок два мільйони двадцять сім тисяч дев'ятсот сорок шість) грн 73 коп., коефіцієнт коригування у розмірі 1 191 237 276 (один мільярд сто дев'яносто один мільйон двісті тридцять сім тисяч двісті сімдесят шість) грн 82 коп., 3 % річних у сумі 25 332 102 (двадцять п'ять мільйонів триста тридцять дві тисячі сто дві) грн 90 коп., 123 813,30 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 144 461,80 грн по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. В іншій частині первісного позову відмовити. В задоволенні зустрічного позову Комунального підприємства "Київський метрополітен" відмовити повністю.".

06.02.2017 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 в частині задоволення позову про стягнення пені в розмірі 42 027 946, 73 грн скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено; в іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі № 910/8397/17 залишено без змін.

30.06.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 заяву Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти задоволено частково. Звернуто стягнення на належні Комунальному підприємству "Київський метрополітен" грошові кошти, що знаходяться на казначейських рахунках виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі підпорядкованих підрозділів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррослізинг" в межах суми 1 936 518 399,38 грн. В іншій частині в задоволенні заяви головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовлено.

Не погодившись з винесеною ухвалою суду, Київська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просила суд скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 31.07.2017 у справі №910/8397/16, також скаржник просив суд відновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду.

Скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права, оскільки основною умовою стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів шляхом їх безспірного списання з рахунків, на яких обліковуються надходження бюджету, є принцип, згідно з яким повертаються лише кошти, якщо вони туди зараховувались.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 ГПК України, окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду.

При цьому, відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, у тому числі, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Мальченко А.О., Ткаченка Б.О.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 18.09.2017.

15.09.2017 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі, у яких він вважає, що оскаржувана ухвала прийнята у повній відповідності до норм чинного законодавства.

Представники третіх осіб 2, 3 у судове засідання не з'явились, не повідомивши про причини, хоча були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали суду.

З метою не порушення та не обмеження скаржника у здійсненні прав, передбачених п. 1 ст. 6 § 1, ст. 8, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 N 475/97-ВР), та строків розгляду апеляційних скарг на ухвали суду, встановлених ч. 2 ст.102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим, відповідно до ст. 75 ГПК України, здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників третіх осіб 2, 3.

Представник третьої особи 1 (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Представники відповідача та прокурор у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу третьої особи 1.

Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 121-3 Господарського процесуального кодексу України питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що розміщені на рахунках таких осіб в установах банків та інших фінансових установах, під час виконання судових рішень вирішуються господарським судом за заявою державного виконавця, приватного виконавця.

За результатами розгляду заяви виноситься ухвала, яка не пізніше наступного робочого дня надсилається органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Як встановлено судом першої інстанції, в процесі виконання судового рішення у справі № 910/8397/16 заборгованість в повному обсязі не може бути погашена стягувачеві у зв'язку з відсутністю у боржника грошових коштів на власних рахунках.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

При цьому, будь-яких виключень або делегування регулювання даних правовідносин іншим нормам законодавства Конституція України не містить.

До того ж, наведені приписи Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012р. вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 р. зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" №9 від 01.11.1996 р. вказано, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Законом України №475/97 від 17.07.1997 р., передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Агрокомплекс проти України" від 06.10.2011 р. міститься висновок, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", рішення від 15.10.2009 р.).

Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу містяться у рішеннях Європейського суду з прав людини "Бурдов проти Росії", "Горнсбі проти Греції".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

У відповідності до ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця, у визначений ним строк, відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1071 Цивільного кодексу України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

За змістом пункту 1.39 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" примусове списання - це списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

При цьому необхідно зазначити, що під час вирішення заяви, поданої в порядку ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження", суд повинен враховувати, що звернути стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, можливо лише за умови безспірності права боржника на такі грошові кошти.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із відповідною заявою державний виконавець зазначила, що під час проведення виконавчих дій вона направила до Київської міської ради запит №20.1/53587903/8 від 02.06.2017 р. про надання відомостей в порядку ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження".

У відповідь на вказаний запит Київська міська рада листом №22-КР-2225 від 22.06.2017 р. повідомила Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про те, що Київська міська рада як орган місцевого самоврядування, який здійснює управління КП "Київський метрополітен", в бюджеті міста Києва передбачає кошти для забезпечення сталого функціонування підприємства, які знаходяться на казначейських рахунках виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі підпорядкованих підрозділів та надаються такому підприємству на підставі заявою у необхідному обсязі.

Більш того, як зазначається у листі №22-КР-2225 від 22.06.2017 р., Київська міська рада при погодженні укладання КП "Київський метрополітен" договору фінансового лізингу на придбання 100 вагонів метрополітену погодила здійснювати фінансування вказаного договору за рахунок бюджету в разі подання бюджетних запитів від комунального підприємства.

З рішення Київської міської ради № 546/1602 від 28.05.2009 р. "Про придбання вагонів метрополітену" (зі змінами), вбачається, що органом місцевого самоврядування дозволено КП "Київський метрополітен" провести закупівлю фінансових лізингових послуг (100 вагонів метрополітену) з правом викупу за результатами проведеного тендеру зі сплатою з бюджету міста Києва в 2009 році не більше 15 % від загальної вартості предмету лізингу, а решти коштів протягом 2010 - 2018 років.

Пунктом 2.2 вказаного рішення визначено, що фінансування закупівлі фінансових лізингових послуг (вагони метрополітену) буде здійснюватись за рахунок та в межах асигнувань, передбачених у бюджеті та Програмі соціально-економічного розвитку міста Києва на 2009 та наступні роки; постановлено Виконавчому органу Київради (Київській міській державній адміністрації) при формуванні проектів бюджету та Програми соціально-економічного розвитку міста Києва на 2010 та наступні роки передбачати кошти на реалізацію пункту 1 цього рішення.

25.06.2009 р. виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийняв розпорядження №713 "Про придбання вагонів метрополітену", відповідно до п. 1.3 якого КМДА зобов'язалася провести закупівлю фінансових лізингових послуг (100 вагонів метрополітену) з правом викупу за результатами проведеного тендера зі сплатою з бюджету міста Києва у 2009 році не більше 15 % від загальної вартості предмета лізингу, а решта протягом 2010 - 2014 років за рахунок та в межах коштів, передбачених бюджетом та Програмою соціально-економічного розвитку м. Києва на придбання рухомого складу метрополітену на відповідний рік.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва дійшов обґрунтованого висновку, що Київська міська рада та виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) взяли на себе обов'язок фінансувати закупівлю фінансових лізингових послуг (вагонів метрополітену) та передбачили для цього кошти.

Колегія суддів погоджується із висновком Господарського суду міста Києва, щодо безспірності прав ТОВ "Укррослізинг" на грошові кошти, які знаходяться на рахунках виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі підпорядкованих підрозділів, та які мають відповідне призначення.

Так само суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції щодо відсутності підстав для звернення стягнення на кошти, що розміщені безпосередньо на рахунках №31517943700001 та № 31119114700001, оскільки вони не можуть бути спрямовані на сплату заборгованості за придбання рухомого складу метрополітену.

Відомостей щодо наявності інших рахунків матеріали справи не містять, а державним виконавцем під час розгляду заяви по суті суду не було надано.

Зазначені висновки місцевого господарського суду в оскаржуваній ухвалі відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами процесуального та матеріального права, які судом правильно застосовані, а доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вказаних висновків.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 у справі № 910/8397/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 у справі № 910/8397/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/8397/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

А.О. Мальченко