Постанова № 68964873, 12.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2017 р. Справа№ 910/7367/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача не з'явились

від відповідача Вольвак О.М. - дов. б/н від 17.07.2017

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«Комерційна фірма «Альянс»

на рішення Господарського суду міста Києва від

від 11.07.2017 (суддя Демидов В.О.)

у справі № 910/7367/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю

«Комерційна фірма «Альянс»

про стягнення 76 269, 92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі № 910/7367/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Альянс» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 суму основного боргу у розмірі 55 000, 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 153, 80 грн.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове про відмову в позові повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин та дослідження доказів, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд першої інстанції помилково зазначив, що позивач на виконання договору здійснив поставку товару згідно видаткових накладних та довіреностей на отримання матеріальних цінностей, адже не надав оцінки факту прийняття товару в частинні його відповідності якості, кількості та асортименту. За твердженнями апелянта, місцевим судом не надано належної оцінки листу відповідача про встановлення факту неякісної поставки товару та пропорційне зменшення ціни на 55 000, 00 грн., а також односторонній відмові відповідача від договору. Крім цього, суд позбавив його права на судовий захист, яке гарантоване Конституцією України, оскільки розглянув справу та прийняв рішення за його відсутності.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/7367/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2017 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 12.09.2017.

12.09.2017 до початку судового засідання представником відповідача подано клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України мотивоване тим, що оскільки у повідомленні на адресу позивача від 27.02.2016 зазначено, що до партії капусти від 27.02.2015 не надано документів про якість товару і до цього часу вони не були додані й в суді першої інстанції не були предметом дослідження, у відповідача є труднощі в їх отриманні.

За приписами ст.38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні, зокрема, повинно бути зазначено який доказ витребовується та обставини, що перешкоджають його наданню.

Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18 у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання. Звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду.

Оскільки відповідачем не наведено належного обґрунтування неможливості самостійно надати суду необхідні для розгляду справи докази, в тому числі неможливості їх подання до місцевого господарського суду, не зазначено обставин, що перешкоджають наданню відповідних доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що згадане клопотання є безпідставним та необґрунтованим, відтак не підлягає задоволенню, а наявні в матеріалах справи докази є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи.

В поданому 12.09.2017 клопотанні про долучення доказів, а саме листів, з якими відповідач звертався до позивача щодо невідповідності якості товару вимогам ДСТУ, актів про невідповідність товару та телеграм, відповідач також не обґрунтував в порядку ст. 101 ГПК України неможливості подання таких доказів суду першої інстанції.

В судове засідання з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. Присутній в судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти розгляду справи у відсутності представника позивача.

Згідно абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Оскільки позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, неявка його представника не перешкоджає вирішенню апеляційної скарги по суті, апеляційний суд вважав за необхідне справу розглянути за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги своєї апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ФОП ОСОБА_4 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Комерційна фірма «Альянс» про стягнення 76 269, 92 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначила про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки продовольчих товарів №01/02-2016 від 01.02.2016 щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, тому просила стягнути з відповідача 55 000,00 грн. основного боргу та 21 269,92 грн. пені.

Як встановлено матеріалами справи, 01.02.2016 між ФОП ОСОБА_4 (позивачем, постачальником за договором) та ТОВ «Комерційна фірма «Альянс» (відповідачем, покупцем за договором) було укладено договір поставки продовольчих товарів №01/02-2016 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставляти покупцеві протягом терміну дії Договору на замовлення останнього товари/партію товарів (далі - товар), асортимент, якість, кількість і ціна яких зазначена в товаротранспортних накладних.

Покупець зобов'язується приймати товар, який поставляється за його замовленням і здійснювати його оплату в зазначені в договорі терміни (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору ціна за одиницю товару зазначається у видаткових накладних.

Положеннями п. 2.5 Договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату поставленого йому товару за безготівковим розрахунком на банківський рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з моменту приймання товару.

За умовами п. 5.1 Договору постачальник здійснює поставку товару тільки після отримання від покупця замовлення.

Відповідно до п. 6.1 Договору одночасно з передачею товару покупцеві постачальник передає документацію, зазначену п. 3.2 Договору та інші необхідні документи згідно діючого законодавства України.

При приймання товару на підставі п. 6.2 Договору покупець перевіряє відповідність якості, кількості та асортименту поставленого товару відомостям, зазначеним в супровідних і транспортних документах та при позитивних результатах підписує приймально-здавальні документи (акти приймання, товарні накладні та ін.).

Якщо під час приймання товару виявлено невідповідність якості, кількості або асортименту поставленого товару, зазначених в супровідних документах, покупець викликає постачальника та складає акт про встановлену розбіжність, який підписують обидві сторони цього договору. У разі не прибування представника постачальника протягом 3 робочих годин того ж дня поставки товару, покупець має право скласти акт про встановлену розбіжність самостійно (п. 6.3 Договору).

Відповідно до розділу 7 Договору постачальник зобов'язаний узгодити з покупцем і прийняти від нього замовлення з вказаною кількістю, асортиментом і терміном поставки. Не пізніше 2 календарних днів з моменту отримання замовлення доставити товар покупцю. Передати покупцю одночасно з товаром документи, зазначені в п. 3.2 Договору, а покупець зобов'язаний прийняти поставлений за замовленням товар з моменту його поставки та здійснити перевірку під час прийняття товару за кількістю, якістю, асортиментом, підписати товаротранспортні накладні та інші необхідні документи, а також оплати вартість поставленого товару відповідно до п. 2.5 Договору.

За умовами п.8.1 Договору за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 10% від вартості замовленої кількості товару за кожний день прострочення.

Договір на підставі п. 10.1 набирає чинності з дати його підписання, яка відповідає даті його укладення, скріплення печатками сторін та діє по 31.12.2016 включно, але у всякому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань.

Цивільні права та обов'язки на підставі ч. 1 ст. 11 ЦК України виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу приписів ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем на виконання умов Договору було здійснено поставку товару на загальну суму 508 454,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №3 від 20.02.2016 на суму 16 139,50 грн., №4 від 24.02.2016 на суму 171 751,90 грн., №5 від 24.02.2016 на суму 79 132,20 грн., №6 від 27.02.2016 на суму 241 430,40 грн., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки зі сторони відповідача.

Вищезгадані видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, складені позивачем при поставці товару за умовами Договору видаткові накладі, в розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ЦК України, є первинними (товаророзпорядчими) документами, які містить відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, засвідчують факт постачання товару платнику податку.

Крім цього, позивачем до матеріалів справи долучено копії довіреностей на отримання матеріальних цінностей №146 від 20.02.2016, №147 від 24.02.2016, №148 від 24.02.2016 та №149 від 27.02.2016, які підписані уповноваженими (посадовими) особами та скріплені круглою печаткою підприємства відповідача (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи).

Заперечуючи проти позову в суді апеляційної інстанції, відповідач наполягав, що актом від 27.02.2016 ним встановлено невідповідність товару за якістю, про що на підставі п. 6.3 Договору негайно повідомлено позивача, однак останній на виклик відповідача не з'явився, відтак був змушений самостійно скласти акт про встановлені розбіжності. За твердженнями відповідача (апелянта) в той же день 27.02.2016 позивачу направлено повідомлення про встановлення факту неякісної поставки товару та пропорційне зменшення ціни на 55 000, 00 грн. виходячи з вартості 8,30 грн. за кг як вказано у видатковій накладній № 6 від 27.02.2016, попереджено про односторонню відмову від Договору у випадку відмови від зменшення ціни.

На підтвердження наведеного відповідачем надано копії листів від 28.02.2017 № 02-28/02/2016, від 27.02.2016 № 02-27/02/2016, акти про невідповідність товару від 28.02.2016 та від 27.02.2016, підписані лише відповідачем, а також оформлені на фірмових бланках відповідача телеграми без зазначення даних про особу, яка прийняла цю телеграму. Згадані документи в порушення вимог ст. 101 ГПК України надані суду апеляційної інстанції без жодного обґрунтування неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від відповідача, відповідно не можуть бути прийняті апеляційним судом в якості належних та допустимих доказів, які підтверджують виявлені невідповідності товару за якістю та повідомлення про це позивача.

Крім цього, відповідачем (апелянтом) не надано суду жодних доказів на підтвердження направлення таких листів позивачу (опис вкладення, фіскальний чек, повідомлення про вручення поштового відправлення тощо).

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наведеним листам відповідача про встановлення факту неякісної поставки товару та пропорційне зменшення ціни на 55 000, 00 грн., а також односторонній відмові відповідача від договору, не заслуговують на увагу, адже такі листи не були предметом дослідження в суді першої інстанції, відповідно суд не міг надати їм будь-якої правової оцінки.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та з»ясувавши умови договору, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар (в момент підписання видаткової накладної, як це передбачено умовами Договору) без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Проте всупереч умовам Договору, відповідач розрахунку за поставлений товар належним чином не провів, лише частково оплатив його 22.03.2016 на суму 400 000,00 грн., 13.04.2016 на суму 50 000,00 грн. та 23.12.2016 на суму 3 454,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, відтак у нього утворилась заборгованість в розмірі 55 000, 00 грн., доказів на спростування цього відповідач (апелянт) суду не надав.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець здійснює оплату поставленого йому товару за безготівковим розрахунком на банківський рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з моменту приймання товару ( п. 2.5 Договору).

За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки товар за Договором був повністю та належним чином поставлений позивачем й прийнятий відповідачем, що підтверджується наявними у справі видатковими накладними, строк виконання зобов'язання відповідача щодо здійснення розрахунку на момент звернення позивача до суду настав, тому відповідач за умовами Договору та приписами чинного законодавства зобов'язаний оплатити поставлений позивачем товар. Відповідно доводи відповідача в цій частині як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає правомірними висновки місцевого суду про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 55 000, 00 грн. заборгованості, які доведені позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, у зв'язку із простроченням сплати заборгованості за договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 21 269,92 грн.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Положеннями ч.1 ст. 216 ГК України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Договором ( п. 8.1 ) сторони погодили нарахування пені за несвоєчасну поставку товару постачальником в розмірі 10% від вартості замовленої кількості товару за кожний день прострочення, пеню за несвоєчасне проведення розрахунків відповідачем (покупцем) за отриманий товар сторонами в договорі не передбачено.

За приписами ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки умовами укладеного між сторонами Договору не передбачено нарахування пені за порушення покупцем зобов'язань за Договором, а положення ст. 231 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не передбачають встановлення пені та її розміру за порушення умов Договору, а лише встановлюють порядок нарахування та розмір такої пені у випадку, якщо сторони передбачили ії нарахування умовами Договору, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 21 269,92 грн. не підлягають задоволенню.

Доводи відповідача (апелянта) щодо скасування рішення суду в зв'язку з його прийняттям без участі відповідача, який до вказаного судом часу не знайшов особу, яка буде надавати йому професійну правову допомогу й це позбавило відповідача права на судовий захист, не заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як встановлено матеріалами справи, ухвалу суду від 12.05.2017 про порушення провадження у справі та призначення розгляду справи на 06.06.2017 надіслано на юридичну адресу ТОВ «Комерційна фірма «Альянс» (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40), ії було отримано уповноваженим представником відповідача 15.05.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 4).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 враховуючи неявку представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 11.07.2017. Вказану ухвалу було отримано уповноваженим представником відповідача 21.06.2017 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 59).

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, не був позбавлений можливості надати суду всі необхідні докази на підтримання своїх заперечень проти позову, а також користуватися наданими йому процесуальними правами, тому посилання на порушення судом першої інстанції вимог процесуального права та позбавлення відповідача права на судовий захист не заслуговують на увагу.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Альянс» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі № 910/7367/17 - без змін.

Матеріали справи № 910/7367/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко