Постанова № 68964833, 12.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2017 р. Справа№ 925/282/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Разіної Т.І.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Черкаській області

на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.05.2017р.

по справі №925/282/17 (суддя - Єфіменко В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси»

до Головного управління Національної поліції у Черкаській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління державної казначейської служби України в Черкаській області

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.05.2017р. по справі №925/282/17, враховуючи збільшення розміру позовних вимог, позов задоволено. Стягнуто 269 163,90 грн. боргу; 109 138,95 грн. збитків; 2 271,30 грн. пені; 243,35 грн. 3% річних та 6 039,69 грн. витрат по сплаті судового збору з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси». Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.07.2017р. виправлено описку, вказавши у мотивувальній частині на шостій сторінці у дев'ятому абзаці та у резолютивній частинах рішення суду від 24.05.2017р. цифрові знаки суми розміру стягнення збитків за неналежне виконання відповідачем зобов'язань по грошових розрахунках по договору про закупівлю природного газу за державні кошти від 11.10.2016р, №ЧГ-16/628/415/16 - «130 966,74 грн.».

Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління Національної поліції у Черкаській області звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 24.05.2017р. по справі №925/282/17 скасувати в частині стягнення 130 966,74 грн. збитків, 2 271,30 грн. пені та 243,35 грн. 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2017р. відновлено Головному управлінню Національної поліції у Черкаській області строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення Господарського суду Черкаської області від 24.08.2017р. у справі №925/282/17 без змін, з підстав викладених у письмовому відзиві.

Головне управління державної казначейської служби України в Черкаській області своїх представників в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило.

Відповідно до п.п. 3.9.1., 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

За таких обставин, справа розглядається за відсутності представників третьої особи, яка належним чином повідомлена.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

11.10.2016р. між ТОВ «Газпостач-Черкаси» (постачальник) та Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області (споживач) було укладено Договір про закупівлю природного газу за державні кошти №ЧГ-16/628/415/16, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити споживачу природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити його у відповідності до умов цього Договору.

Згідно п. 1.2. договору постачальник передає споживач газ в обсягах 152 360 куб. м.

Обсяги є плановими та можуть зменшуватись або збільшуватись.

Додатковою угодою від 09.12.2016р. №20161201 ціну за одну тисячу метрів кубічних природного газу було встановлено на рівні 7 375,00 грн., крім того ПДВ 20% - 1475,00 грн., разом з урахуванням ПДВ - 8 850,00 грн.

Додатковою угодою від 05.01.2017р. № 20170102 сторонами було погоджено, що у зв'язку з продовженням строку дії договору на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2017 року (ч.5 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі») сума додаткової угоди становить 191 717,52 грн. з ПДВ, що складає 20% від загальної суми визначеної у договорі, а планові обсяги постачання природного газу в 2017 р. становитимуть 21,6629966 тис, куб, метрів.

По акту приймання-передачі природного газу №10004470 від 23.01.2017р. позивач передав, а відповідач отримав 20,846 тис. м. куб природного газу на суму 184 487,06 грн., який відповідачем оплачений.

Відповідно до п. 3.1.1.1. договору споживач здійснює оплату за поставлений постачальником природний газ за рахунок бюджетних асигнувань, затверджених його кошторисом, у суворій відповідності з вимогами Бюджетного кодексу України та по мірі надходжень коштів на розрахунковий рахунок споживача на відповідні цілі протягом десяти днів з дня його отримання

За отриманий природний газ згідно акту приймання-передачі №10004470 від 23.01.2017р. відповідач розрахувався.

Згідно п. 1.13 договору відносини сторін, які не врегульовані даним договором, регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2496 Кодексом газотранспортної системи та Кодексом газорозподільних мереж, що ухвалені у встановленому законодавством порядку.

Згідно п. 10 Розділу ІІ Правил - споживання підтвердженого обсягу природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється, як правило, рівномірно, виходячи з добової норми, якщо інший режим споживання не передбачено в укладеному договорі постачання природного газу.

Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Обсяг споживання природного газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду в розмірі ±5% від підтвердженого обсягу природного газу.

Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи базу даних Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об'єкті споживача.

Споживач та його постачальник мають право на коригування протягом розрахункового періоду підтверджених обсягів природного газу в порядку, встановленому Кодексом газотранспортної системи.

Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об'ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VI цих Правил.

Відповідачем отримано понад договірний обсяг природний газ в об'ємі 30,414 тис.куб.м. на загальну суму 269 163,90 грн., що підтверджено актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2017р., рахунком №ЧГ-0000220 від 31.01.2017р., які надіслано на адресу відповідача супровідним листом №171 від 16.02.2017р. та отримано останнім, про що свідчить відмітка про отримання.

Доказів оплати, як і доказів неотримання, або відмові від отримання природний газ в об'ємі 30,414 тис.куб.м., матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 7.2.1. договору в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до абз. 6 п.10 Правил постачання природного газу якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об'ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VI цих Правил.

За січень 2017р. відповідачу нараховані збитки в розмірі 130 966,74грн., розраховані за формулою: В = (Vф - Vn) х Ц х К, де:

Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;

Vn - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період;

Ц- ціна природного газу за договором постачання природного газу;

К- коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5 ((51,26 тис куб.м - 21,6629966 тис. куб.м) х 8 850 грн. х 0,5 = 130966,74 грн.).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування пені, збитків та 3% річних апеляційний господарський суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є арифметично вірним.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, позовні вимоги документально обґрунтовані, підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 24.05.2017р. у справі №925/282/17.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Черкаської області від 24.05.2017р. у справі №925/282/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи № 925/282/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді М.Л. Яковлєв

Т.І. Разіна