Постанова № 68964806, 13.09.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2017 р. Справа № 922/4819/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.,

за участі секретаря судового засідання Кохан Ю.В.,

за участі представників:

позивача (НАБУ) ОСОБА_1, за довіреністю № 01-102-05/46319 від 22.12.2016;

1-го відповідача (АК "Харківобленерго") ОСОБА_2, за довіреністю № 01-16/245 від 11.01.2017;

2-го відповідача (КП "Харківводоканал") ОСОБА_3, за довіреністю № 01.01-14/1268-17 від 03.03.2017;

3-го відповідача (ТОВ "Фінансова компанія "Трансфербутик") не зявився;

1-ї третьої особи (ДП "Енергоринок") ОСОБА_4, за довіреністю № 01/44-955Д від 21.12.2016;

2-ї третьої особи (НКРЕКП) не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1818Х/3-28) та апеляційну скаргу 1-го відповідача (вх. № 1833Х/3-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 16 травня 2017 року в справі № 922/4819/16

за позовом Національного антикорупційного бюро України, м. Київ;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Державне підприємство "Енергоринок", м. Київ;

2) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м. Київ;

до:

1) Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків;

2) Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків;

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Трансфербутик", м. Запоріжжя;

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року Національне антикорупційне бюро України звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до АК "Харківобленерго", КП "Харківводоканал" та ТОВ "Фінансова компанія "Трансфербутик" про визнання недійсним договору про переведення боргу № 169/7-УТ/15 від 31.07.2015, укладеного між КП «Харківводоканал», ТОВ «Фінансова компанія «Трансфербутик», АК «Харківобленерго».

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.05.2017 у справі № 922/4819/16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Чистякова І.О., суддя Прохоров С.А., суддя Погорелова О.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач - Національне антикорупційне бюро України подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 1818Х/3-28 від 07.06.2017) та додаткові пояснення до апеляційної скарги (вх. № 8245 від 07.08.2017), в яких, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та неповне зясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що частиною другою статті 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено право державних органів звертатися до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України. Разом з цим, Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України» передбачено випадок, коли Національне бюро має право звертатися до суду, а саме: подання позову про визнання недійсними угод. При цьому ні Закон, ні ГПК України не вимагають доводити наявність у Національного бюро інтересу, оскільки державний орган звертається до суду у випадку, передбаченому законодавчим актом України.

Також вказує на те, що згідно з імперативними положеннями Закону України «Про електроенергетику», який є спеціальним законом по відношенню до приписів Цивільного кодексу України, правовідносини щодо постачання електричної енергії та розрахунків за неї виникають виключно між «споживачем» та «енергопостачальником», крім того зазначені розрахунки передбачають спеціальний алгоритм їх здійснення, що виключає участь у вказаних правовідносинах інших осіб, які не наділені відповідними правами та обов'язками споживача та енергопостачальника.

Таким чином, договір про переведення боргу від 31.07.2015 № 169/7-УТ/15, яким обовязок споживача оплати за поставлену електроенергію покладено на іншу ніж споживач особу, чим змінено встановлений законодавством субєктний склад та порядок розрахунків, є таким, що суперечить положенням глави 1 Цивільного Кодексу України та Закону України «Про електроенергетику», а також інтересам держави.

Окрім того, завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета вчинення оспорюваного правочину полягала у тому, щоб обійти встановлений Законом України «Про електроенергетику» і Правилами користування електричною енергією порядок оплати поставленої електричної енергії, оплатити її на користь ТОВ «ФК «Трансфербутик» без використання передбаченого таким порядком рахунку зі спеціальним режимом використання енергопостачальника і тим самим уникнути перерахування коштів з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання за відповідним алгоритмом оптового ринку електричної енергії, що призвело до неотримання іншими учасниками оптового ринку електричної енергії України своїх частин від цієї суми коштів згідно з алгоритмом.

1-й відповідач АК "Харківобленерго" також звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 1833Х/3-28 від 07.06.2017) та додатковими поясненнями до апеляційної скарги (вх. № 8032 від 31.07.2017), в яких, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що, виходячи зі змісту статті 1, ч. 2 ст. 15-1, Частиною 8 статті 26 Закону України «Про електроенергетику», Пунктом 1 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1136 від 19.07.2000, законодавцем в імперативному порядку визначено обов'язок саме споживача сплачувати за спожиту електроенергію постачальнику виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, а також визначено спеціальний алгоритм розрахунків за поставлену електроенергію. Однак договір про переведення боргу від 31.07.2015 № 169/7-УТ/15, яким обовязок споживача оплати за поставлену електроенергію покладено на іншу ніж споживач особу, чим змінено встановлений законодавством субєктний склад та порядок розрахунків, є таким, що суперечить зазначеним положенням законодавства, а також інтересам держави.

Також звертає увагу на те, що в рамках справи №922/3388/15 вирішувалося питання виключно про стягнення грошових коштів з КП «Харківводоканал» за договором про постачання електричної енергії, при цьому спірний договір було використано як письмовий доказ по справі, тоді як питання про його дійсність не вирішувалося. А тому, на думку першого відповідача, місцевий господарський суд безпідставно посилався на встановлення рішеннями по справі №922/3388/15 преюдиціального для справи 9224819/16 факту дійсності договору про переведення боргу від 31.07.2015 № 169/7-УТ/15.

2-й відповідач (КП "Харківводоканал") у відзиві на апеляційні скарги позивача та 1-го відповідача від 14.07.2017 за вх. № 7439 та вх. № 7440 та в додаткових поясненнях до відзиву від 26.07.2017 за вх № 7861, від 07.08.2017 за вх. № 8256 та від 01.09.2017 за вх. № 9133 не погоджується з доводами, викладеними в апеляційних скаргах позивача та 1-го відповідача, просить відмовити в задоволенні апеляційних скарг, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що місцевим господарським судом обґрунтовано встановлена відсутність повноважень Національного антикорупційного бюро України на звернення з відповідним позовом в інтересах держави, а також відсутність суб'єктивного права чи законного інтересу саме Позивача, яке було порушено спірним правочином.

Також вказує на те, що стаття 15-1 Закону

України "Про електроенергетику" не містить жодних імперативних застережень щодо заборони заміни боржника за зобов'язанням по сплаті вартості електричної енергії в порядку ч. 1 ст.520 ЦК України. При цьому, як вказує другий відповідач, текст п. 2.6 спірного Договору передбачає, що розрахунки нового боржника перед кредитором в частині сплати Боргу провадяться на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання №260323012307 в філії-ХОУ АТ "Ощадбанк" МФО 351823 код 00131954", що відповідає суті і змісту ст.15-1 Закону України "Про електроенергетику".

Крім того, звертає увагу, що Харківський апеляційний суд, виносячи Постанову від 7 жовтня 2015 року про припинення провадження у справі №922/3388/15 дослідив зміст спірного правочину та поклав його в основу Рішення про припинення провадження у справі відносно стягнення з КП "Харківводоканал" заборгованості, внаслідок чого визнав його умови такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та у відповідності до ч.І ст.83 ГПК України не встановив підстав для визнання його недійсним або ж неукладеним.

При цьому, як стверджує другий відповідач, встановлена цим судовим актом обставина дійсності договору про переведення боргу має преюдиціальне значення для справи №922/4819/16 в силу частини 3 статті 35 ГПК України. Аналогічним чином діяв і Господарський суд м. Києва у справі №910/11031/16 виносячи на підставі умов спірного Договору Рішення від 13.09.2016 (яке набрало законної сили та міститься в матеріалах справи) про стягнення з ТОВ "ФК Трансфербутик" 19 625 004 грн. 84 коп. на користь АК "Харківобленерго".

Також зазначавє, що зобов'язання, які склалися між АК "Харківобленерго" та ТОВ "ФК Трансфербутик" є приватно - правовими, за порушення яких законодавством передбачені інші аніж визнання договору недійсним види цивільно - правової відповідальності (розірвання договору тощо), які мають компенсаційний характер та закріплюють механізм відновлення порушених прав.

2-а третя особа (НКРЕКП) у письмовому поясненні 19.07.2017 за вх. № 7583 підтримує апеляційну скаргу позивача в повному обсязі.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.04.2017 у справі № 922/4819/16 апеляційні скарги позивача та 1-го відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.07.2017 об 11:00 год. та об 11:30 год. відповідно.

Представник 1-го відповідача в судовому засіданні 18.07.2017 за вх. № 7523 надав клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, проведення якої доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_5 Міністерства юстиції України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 апеляційні скарги позивача та 1-го відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2017 у справі № 922/4819/16 об'єднано в одне апеляційне провадження для спільного розгляду, у звязку з відсутністю відзивів на апеляційній скарги, неявкою в судове засідання представників 2-го відповідача та подачею клопотання про відкладення розгляду справи, неявкою судове засідання представників 3-го відповідача та 2-ї третьої особи, з метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги, відкладено розгляд апеляційних скарг на 08.08.2017 о 12:30 год.

07.08.2017, у звязку з відпусткою судді Пушая В.І. автоматизованою системою розподілу апеляційних скарг між суддями у справі № 922/4819 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А.

Відповідно до пункту 9-2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України (згідно з Постановою Вищого господарського суду України № 6 від 10.07.2014), у разі зміни складу суду апеляційної інстанції, розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений ст. 102 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 за клопотанням представника позивача розгляд апеляційних скарг відкладено на 05.09.2017 о 12:00 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 було відмовлено у задоволенні клопотання 1 відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та відкладено розгляд справи на 13.09.2017 о 9:30 год.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах, відзивах на апеляційні скарги доводи позивача та першого та другого відповідачів, а також третьої особи - ДП "Енергоринок", перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали, 03.01.2008 року між сторонами - Акціонерною компанією "Харківобленерго", постачальником, та Комунальним підприємством ВТП Вода , споживачем, було укладено договір на постачання електричної енергії № 1.01 (далі договір постачання електроенергії), відповідно до розділу 1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної(купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі, згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 577/11 КП ВТП Вода було перейменовано у КП "Харківводоканал".

Відповідно до п. 9.4 договору постачання електроенергії він набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2008. Крім того, умовами даного пункту передбачено, якщо за місяць до закінчення терміну його дії, жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов, він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік.

Даний договір відповідно до п. 9.4 пролонгований на 2015 рік.

Пунктом 2.3.1 зазначеного договору передбачений обов'язок відповідача виконувати його умови, та пунктом 2.3.3 - обов'язок щодо своєчасної оплати позивачу вартості електричної енергії та інших нарахувань згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків".

Відповідно до пункту 5 додатка 2 договору на постачання електроенергії остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунка, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії.

Згідно з пунктом 5 додатка 2 до договору про постачання електричної енергії споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду. Цей рахунок має бути оплачений протягом 10 банківських днів з дня його отримання.

Станом на 01.05.2015 за квітень 2015 року у Комунального підприємства Харківводоканал перед Акціонерною компанією Харківобленерго склалася заборгованість у розмірі 19 354 170,70 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.07.2015 по справі № 922/3388/15 з Комунального підприємства Харківводоканал стягнуто на користь Акціонерної компанії Харківобленерго вартість електричної енергії в розмірі 19 625 004 грн. 84 коп. та відмовлено у задоволенні клопотання Комунального підприємства Харківводоканал про розстрочення сплати суми вказаної заборгованості.

30.07.2015 за вх. № 5576 на адресу Комунального підприємства Харківводоканал надійшов лист від Акціонерної компанії Харківобленерго щодо пропозиції переведення боргу на іншого боржника.

31.07.2015 між Комунальним підприємством "Харківводоканал", Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Трансфербутик" та Акціонерною компанією "Харківобленерго" укладено договір про переведення боргу № 169/7-УТ/15 (далі договір про переведення боргу), відповідно до умов пункту 1.2 якого первісний боржник - КП "Харківводоканал" переводить на нового боржника - ТОВ «Фінансова компанія "Трансфербутик", а новий боржник приймає на себе зобов'язання первісного боржника і стає боржником у зобов'язаннях, що виникли за договором про постачання електричної енергії №1.01 від 03.01.2008 в частині заборгованості за активну електричну енергію поставлену кредитором АК "Харківобленерго" первісному боржнику КП "Харківводоканал" у квітні 2015 року на суму 19 625 004 грн 84 коп.

З моменту укладання цього договору кредитор - АК "Харківобленерго" не має жодних претензій до первісного боржника по вказаним зобов'язанням (п.5.2 вищевказаного договору про переведення боргу).

Згідно з пунктом 3.2 договору про переведення боргу новий боржник зобов»язується виконати грошові зобов»язання первісного боржника перед кредитором, зазначені в пункті 1.2 цього договору, впродовж шести місяців з моменту укладення вказаного договору. Строк виконання грошових зобов»язань, визначений в цьому пункті договору, є зміною строку виконання переведеного боргу за основним договором та не передбачає застосування до первісного боржника та нового боржника будь-якої відповідальності та нарахування відсотків за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань за основним договором відносно боргу.

Пунктом 3.3 договору про переведення боргу передбачено, що первісний боржник зобов»язується здійснити розрахунки за переведені на підставі цього договору зобов»язання по основному договору новому боржнику в розмірі та на умовах, передбачених окремою угодою, укладеною між первісним та новим боржником . Укладання угоди про порядок проведення розрахунків між первісним та новим боржником є істотною умовою цього договору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 по справі № 922/3388/15 в порядку положень ст. 80 ГПК України припинено провадження у справі в частині стягнення заборгованості з Комунального підприємства Харківводоканал та визначено перехід зобовязань щодо сплати заборгованості по електричній енергії по Договору № 1.01 від 03.01.2008 за Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Трансфербутик.

На підставі Угоди про порядок проведення розрахунків № 170/7-ПД/15 від 31.01.2015 до спірного договору про переведення боргу, а також на підставі постанови Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 по справі №922/3388/15, Комунальне підприємство Харківводоканал здійснювало погашення суми заборгованості з розстроченням платежів протягом 2015-2016 років.

Відповідно до платіжних доручень, Комунальне підприємство Харківводоканал перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Трансфербутик суму коштів у розмірі 18 148 000 грн.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Трансфербутик не перерахувала суму заборгованості у порядку визначеному договором, у звязку з чим Акціонерна компанія Харківобленерго подала позов про стягнення заборгованості за спірним договором.

За рішенням господарського суду м. Києва від 13.09.2016 по справі №910/110131/16 з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Трансфербутик на користь Акціонерної компанії Харківобленерго стягнуто заборгованість у розмірі 19 625 004 грн. 84 коп. по договору про переведення боргу № 169/7-Т/15 від 31.07.2015. Зазначене рішення сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили.

05.10.2016 господарським судом м. Києва було видано судовий наказ на примусове виконання рішення по справі № 910/11031/16 від 13.09.2016.

17.10.2016 у Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань було відкрито кримінальне провадження № 52016000000000367 стосовно службових осіб Комунального підприємства Харківводоканал, Акціонерної компанії Харківобленерго та Товариства з обмеженою відповідальність Фінансова компанія Трансфербутик за попередньою правовою кваліфікацією частина пята статті 191 Кримінального кодексу України (заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб).

Окрім цього, 04.09.2017 року Шевченківським районним судом м. Києва було винесено вирок щодо ОСОБА_6, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 02.06.2017 року, що укладена у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017000000000530 від 01.06.2017 року, між ОСОБА_6 та прокурором, а також визнано ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті статі 205-1 Кримінального кодексу України.

Згідно із вказаним вироком обвинувачений ОСОБА_6 погодився на пропозицію невстановленої особи стати керівником ТОВ ФК «Трансфербутик» та передав заначеній невстановленій особі ксерокопію паспорта серії ВС570660, виданого Калінінським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області від 07.11.2000 року та реєстраційний номер облікової картки платника податків-3090203636, достовірно знаючи, що вказані документи будуть використані для внесення до правовстановлюючих документів ТОВ ФК «Трансфербутик» завідомо неправдивих відомостей, на підставі яких буде здійснена державна реєстрація цього підприємства.

В подальшому невстановленою особою за попередньою змовою із групою осіб із обвинуваченим ОСОБА_6, було забезпечено підготовку та виготовлення документів, які містили завідомо неправдиві відомості і які згодом було подано до реєстраційного органу для здійснення державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ ФК «Трансфербутик» щодо зміни юридичної адреси вказаної юридичної особи та зміни складу учасників підприємства на ТОВ «Тандем».

20.04.2017 постановою господарського суду Запорізької області по справі №908/702/17 відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Трансфербутик.

Як вбачається зі змісту вказаної постанови, відповідно до протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Трансфербутик №01/12/16 від 05.12.2016, у звязку з незадовільним фінансовим станом, зборами вирішено припинити діяльність Товариства шляхом його ліквідації, призначено голову ліквідаційної комісії та затверджено порядок проведення ліквідаційної процедури, яким зокрема встановлений загальний строк проведення ліквідаційної процедури у два місяці.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилався, зокрема, на те, що спірний договір, яким обовязок споживача щодо сплати за поставлену електроенергію покладено на іншу особу - ТОВ ФК «Трансфербутик», укладено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та одночасно суперечить положенням частини другої статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", які чітко визначають порядок розрахунків виключно між споживачами і постачальниками електричної енергії та не допускають здійснення розрахунків іншими особами, що не були учасниками правовідносин з постачання-споживання електричної енергії.

Місцевий господарський суд відмовляючи в позові, посилався на те, що відступ сторін від положень ст. 15-1 Закону в частині заміни сторони зобов`язання не дає підстав вважати спірний договір недійсним, так як можливість врегулювання правовідносин у вказаний спосіб не заборонена актами цивільного законодавства, а імперативність положень ст. 15-1 Закону в цій частині не випливає із їх змісту або із суті відносин між сторонами. При цьому текст (п.2.6) спірного договору передбачає, що розрахунки за цим договором нового боржника перед кредитором в частині сплати боргу провадяться на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання №260323012307 в філії - ХОУ АТ Ощадбанк МФО 351823 код 00131954, що відповідає суті і змісту ст. 15-1 Закону України Про електроенергетику.

Також господарський суд першої інстанції зазначив, що обставини заміни сторони у зобов»язанні відповідно до спірного договору переведення боргу вже були предметом дослідження та їм надана оцінка у постанові Харківського апеляційного господарського суду по справі № 922/3388/15, в якій зазначено про те, що суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, а також перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права та повноту встановлених обставин визнав законною заміну сторони в зобовязанні по сплаті вартості електричної енергії. Зазначене рішення сторонами не оскаржувалось та набрало статусу остаточно, а тому в силу частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлені у ньому обставини носять преюдиціальний характер для справи №922/4919/16

Крім того місцевий господарський суд вказував на те, що на факт невиконання умов договору про переведення боргу ТОВ Фінансова компанія Трансфербутик не може визнаватися як належною самостійною підставою для визнання спірного договору недійсним, з тих підстав, що за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним.

Окрім цього, на думку господарського суду першої інстанції, позивач не довів факту порушення чи оспорювання спірним правочином, який має приватноправовий характер, майнових прав чи інтересів саме позивача. До того ж, за висновком місцевого господарського суду, право на звернення до суду в інтересах держави надано лише прокурорам, тому у даному випадку посилання позивача на недійсність спірного правочину через його завідому суперечність інтересам держави і суспільства, не відповідає визначеному ч. 1 ст. 2 ГПК України суб'єкту, на якого покладено обовязок обґрунтовувати порушення інтересів держави таким правочином.

Також господарський суд першої інстанції зазначив, що позивачем не обґрунтовано спрямованість оспорюваного договору на посягання на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.

Таким чином місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Однак колегія суддів не може погодитися із таким висновком, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 3 статті 228 ЦК України встановлено, що у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобовязання, а також наявність наміру у кожної із сторін (аналогічна позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними).

Згідно із преамбулою Закону України «Про електроенергетику» правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі визначається цим Законом.

Cтаттею 4 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, визначені цим Законом, які викликані об'єктивними умовами функціонування галузі.

Відповідно до частини другої статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику» споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку.

При цьому, згідно з частинами третьою, шостою статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику» кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на:

поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії;

поточний рахунок підприємства, яке здійснює розподіл електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами;

поточний рахунок енергопостачальника;

поточний рахунок із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості оптового постачальника електричної енергії.

З поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії зазначені кошти спрямовуються виключно:

енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам господарської діяльності, які провадять продаж: електричної енергії оптовому постачальнику електричної енергії;

підприємству, яке здійснює диспетчерське управління об'єднаною енергетичною системою України, підприємству, яке здійснює передачу електричної енергії, а також: на допоміжні заходи із забезпечення сталого функціонування об'єднаної енергетичної системи України;

на поточний рахунок оптового постачальника електричної енергії;

іншим особам, які мають право на отримання коштів з інвестиційної складової оптового тарифу на електричну енергію, затвердженої національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в тому числі на спільне фінансування розвитку нетрадиційних джерел електричної енергії».

Згідно з частиною восьмою статті 26 Закону України «Про електроенергетику», споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.

Пунктом 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (далі - ПКЕЕ) визначено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Отже зазначеними положеннями Закону України «Про електроенергетику» та ПКЕЕ визначено спеціальний порядок проведення розрахунків за електроенергію, за яким розрахунки проводяться виключно коштами та шляхом їх перерахування безпосередньо самим споживачем електричної енергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії в уповноваженому банку і сторони у відповідних правовідносинах не можуть відступати від визначеного законом порядку, зокрема, і проведення таких розрахунків.

Також, виходячи зі змісту зазначених норм, правовідносини щодо постачання електричної енергії та розрахунків за неї виникають виключно між споживачем та енергопостачальником, що виключає участь у них інших осіб, які не наділені відповідними правами та обов'язками.

Разом з цим слід зазначити, що положення Закону України «Про електроенергетику» є спеціальними нормами по відношенню до приписів Цивільного кодексу України, які підлягають до застосування у правовідносинах з постачання-споживання електричної енергії, а тому за правилами конкуренції норм до правовідносин щодо розрахунків за поставлену електричну енергію пріоритет у застосуванні має саме Закон України «Про електроенергетику».

При цьому згідно зі статтею 1 Закону України «Про електроенергетику» енергопостачальники - учасники оптового ринку електричної енергії України, які купують електричну енергію на цьому ринку з метою її продажу та/або постачання споживачам або з метою її експорту та/або імпорту;

Також згідно із вказаною нормою споживачами енергії є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

З матеріалів справи вбачається, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Трансфербутик" не відповідає ознакам ані споживача, ані енергопостачальника за договором на постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.2008 року, а тому воно не може бути субєктом правовідносин щодо розрахунків за вказаним договором.

До того ж і самим договором про переведення боргу у пункті 1.3 передбачено, що до нового боржника ТОВ ФК "Трансфербутик" перейшло лише зобовязання щодо сплати заборгованості за поставлену первісному боржнику кредитором електроенергію у квітні 2015 року на суму 19625004,84 грн., тоді як всі інші зобовязання, не передбачені предметом та умовами цього договору, залишаються незмінними відповідно до основного договору стосовно первісного кредитора, крім застосування штрафних санкцій по розрахунках за період, що вказаний у пункті 1.1. цього договору. Тобто, у зв»язку із укладенням спірного договору на нового боржника переведено лише частина обовязків за основним договором, а первісний боржник- КП «Харківводоканал» не перестав бути боржником за основним договором та не втрачав статусу споживача електроенергії.

Згідно з абзацом другим частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, КП "Харківводоканал", ТОВ ФК "Трансфербутик" та АК "Харківобленерго", укладаючи договір про переведення боргу № 169/7-УТ/15 від 31.07.2015, яким зобов»язання споживача по оплаті заборгованності за поставлену електричну енергію, передану по договору про постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.2008 року було переведено на іншу ніж споживач особу, в порушення статті 6 Цивільного кодексу України відступили від імперативних положень статті 15-1 та статті 26 Закону України «Про електроенергетику», безпідставно змінивши суб*єктний склад та порядок розрахунків у правовідносинах з постачання електроенергії.

Також, як вже зазначалося вище, 3.3. договору про переведення боргу передбачено, що первісний боржник зобов»язується здійснити розрахунки за переведені на підставі цього договору зобов»язання по основному договору новому боржнику в розмірі та на умовах, передбачених окремою угодою, укладеною між первісним та новим боржником.. Укладання угоди про порядок проведення розрахунків між первісним та новим боржником є істотною умовою цього договору.

Отже пункт 3.3 спірного договору про переведення боргу дозволяє споживачу при наявності у нього достатніх коштів для оплати заборгованості за поставлену електроенергію по договору про постачання електричної енергії в розмірі 19625004,84 грн. не здійснювати негайно та безпосередньо оплату цієї заборгованості на спеціалізований рахунок енергопостачальника, як того вимагають імперативні положення статей 15-1, 26 Закону України «Про електроенергетику» та пункту 6.3 ПКЕЕ, а сплатити вказану суму на рахунок сторонньої у особи - ТОВ ФК "Трансфербутик" із послідуючим перекладанням на неї обов»язку сплатити ці кошти на спеціалізований рахунок постачальника електроенергії.

До того ж абзац 2 пункту 3.2 договору про переведення боргу містить положення, за яким строк виконання грошових зобов»язань, визначений в цьому пункті договору, є зміною строку виконання переведеного боргу за основним договором та не передбачає застосування до первісного боржника та нового боржника будь-якої відповідальності та нарахування відсотків за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань за основним договором відносно боргу.

Вказані положення спірного договору про переведення боргу свідчить про те, що укладення цього договору було обумовлено не матеріальним становищем первісного боржника, а наміром сторін оминути встановлений законодавством (статями 15-1, 26 Закону України та пункту 6.3 ПКЕЕ) чіткий порядок розрахунку за поставлену електроенергію та уникнути відповідальності за порушення цього порядку. В той же час, вказаний порядок спрямований на забезпечення стабільного фінансового стану електроенергетики і відповідальності субєктів електроенергетики та споживачів за порушення цього порядку, забезпечення надійного (безперебійного) постачання споживачам електричної енергії і енергетичної безпеки України.

Окрім цього, зі змісту наявних в матеріалах справи вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 04.09.2017 щодо ОСОБА_6, а також постанову господарського суду Запорізької області від 20.04.2017по справі №908/702/17, якою відкрито ліквідаційну процедуру ТОВ ФК Трансфербутик, вказану юридичну особу було створено нелегітимним шляхом без наміру здійснення нею господарської діяльності, обумовленої її Статутом. До того ж органи управління, в тому числі і директор ТОВ ФК «Трансфербутик», не мали наміру сплатити заборгованість первісного боржника КП «Харківводоканал» на виконання спірного договору про переведення боргу.

Вказане свідчить про те, що спірний договір укладався завідомо з метою, яка суперечить економічним інтересам держави, так як він був завідомо спрямований на те, щоб обійти встановлений Законом України Про електроенергетику і ПКЕЕ порядок оплати поставленої електричної енергії, оплатити її без використання передбаченого цим порядком рахунку із спеціальним режимом використання енергопостачальника і тим самим уникнути перерахування коштів із такого поточного рахунку за відповідним алгоритмом оптового ринку електричної енергії, що призведе до неотримання іншими учасниками оптового ринку електричної енергії України своїх частин від цієї суми коштів згідно з алгоритмом.

Наявність таких намірів у відповідачів є очевидною, оскільки вони, будучі спеціалізованими організаціями у сфері електропостачання та водопостачання, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність переведення боргу в спірних правовідносинах і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули настання вказаних вище протиправних наслідків.

При цьому слід зазначити, що поняття "інтереси держави" визначено у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі №3рп/99 як інтереси, в основі яких є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист сувіренітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, захисту усіх прав суб"єктів права власності та господарювання тощо

Як вже зазначалося, ПАТ «Харківобленерго» є юридичною особою, частка державної у статутному капіталі якої складає 61%.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства» контрольний пакет акцій пакет із більше ніж 50 відсотків простих акцій акціонерного товариства. При цьому у вказаній нормі контроль визначений як вирішальний вплив однієї чи декількох пов'язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи

користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб'єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб'єкта господарювання.

Таким чином, держава, яка володіє контрольним пакетом акцій ПАТ «Харківобленерго», зацікавлена у дотриманні цією юридичною особою встановленого порядку розрахунків при поставці електроенергії, в основі чого лежить забезпечення державою економічної безпеки у сфері електроенергетики.

Також слід зазначити, що судом першої інстанції безпідставно було взято до уваги висновки, викладені у постанові Харківського апеляційного господарського суду у справі № 922/3388/15, що вплинуло на неправильне вирішення спору у справі № 922/4819/16, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 35 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до абзацу третього пункту 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Висновки Харківського апеляційного господарського суду, викладені у постанові від 07.10.2015 у справі № 922/3388/15, щодо можливості стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 19 625 004,84 грн. з ТОВ «Фінансова компанія «Трансфербутик» є не встановленням обставин, а правовою оцінкою таких обставин справи, як: укладення договору про постачання електричної енергії від 03.01.2008 № 1.01/178; постачання електроенергії АТ «Харківобленерго» для КП «Харківводоканал»; укладення договору про переведення боргу від 31.07.2015 № 169/7-УТ/15. "

При цьому, правомірність укладення договору про переведення боргу від 31.07.2015 № 169/7-УТ/15 та відповідність такого договору законодавству України є саме правовою оцінкою певних обставин, а тому така оцінка не має преюдиціального значення для справи №922/4819/16 .

Разом з цим, у мотивувальній частині постанови Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 у справі № 922/3388/15 відсутній правовий аналіз законності договору про переведення боргу від 31.07.2015 № 169/7-УТ/15 та відсутності у вказаного договору жодної вади правочину.

Таким чином, місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення помилково взяв до уваги обставини, які не мають преюдиціального значення для розгляду справи № 922/4819/16, що призвело до помилкових висновків щодо обставин справи.

Колегія суддів також не може погодитися із висновком місцевого господарського суду про те, що позивач не обґрунтував свого права на позов, при цьому колегія суддів виходить з такого.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", який набрав чинності 25.01.2015, Національне бюро є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.

Пунктом 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обовязків, які визначені у статті 16 цього Закону, надається право за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами У країни.

При цьому вказана норма не містить жодних застережень, що державний орган, який звертається до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України, має доводити порушення його прав або охоронюваних законом інтересів.

Отже, у разі звернення Національного бюро з відповідними позовами про визнання угод недійсними, за умови, що такий спір повязаний зі здійсненням суб'єктами господарювання господарської діяльності, та з урахуванням дотримання суб'єктного складу сторін, визначеного статтями 1, 2, 21 Господарського процесуального кодексу України, такі спори підлягають розгляду господарськими судами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-06/680/17 від 27.03.2017 "Про деякі питання застосування положень пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України).

Таким чином, Національне бюро як орган, що створений для захисту інтересів держави, має право на звернення до суду із зазначеними позовами з огляду на імперативні приписи Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" і на виконання покладених на нього завдань та обов'язків.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, а тому вказане рішення слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Судові витрати в порядку статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 43, 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 16 травня 2017 року в справі № 922/4819/16 скасувати .

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним договір про про переведення боргу від 31.07.2015 №169/7-УТ/15, укладений між Комунальним підприємством «Харківводоканал» (ідентифікаційний код 03361715), Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Трансфербутик» (ідентифікаційний код 32531107) та Акціонерним товариством «Харківобленерго» (ідентифікаційний код 00131954).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 18.09.2017.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.