Постанова № 68964792, 14.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2017 р. Справа№ 910/2763/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Зеленіна В.О.

Алданової С.О.

секретар: Іванов О.О.

за участю представників за первісним позовом:

позивача: Бєлячкова О.В.;

відповідача: Юхимець О.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі

філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 26.04.2017

у справі №910/2763/17 (суддя Князьков В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі

філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "К і К"

про зобов'язання виконати умови договору

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "К і К"

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі

філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"

про стягнення 127 951,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" (далі - позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "К і К" (далі - відповідач за первісним позовом) про зобов'язання виконати умови договору про надання послуг №1609000301 від 15.09.2016, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в порушення своїх договірних зобов'язань відповідач за первісним позовом не надав передбачені договором послуги, що призвело до порушення прав позивача.

В процесі судового розгляду позивач за первісним позовом уточнив свої вимоги (том справи - 1, аркуш справи - 172) та просив суд зобов'язати відповідача за первісним позовом виконати умови договору про надання послуг №1609000301 від 15.09.2016, а саме: виконати в повному обсязі наступні послуги: (Капітальний ремонт і реставрація (Ремонт допоміжних будівель УМГ "Львівтрансгаз") (ремонт допоміжних будівель Рівненського ЛВУМГ))", (код 41.00.4 (45453000-7).

Відповідач за первісним позовом заперечував проти вимог позивача, зазначаючи про їх необґрунтованість та безпідставність. Зокрема, відповідач за первісним позовом вважає, що прострочення виконання ним своїх договірних зобов'язань було зумовлено простроченням позивача в частині своєчасного надання дозволу на надання послуг.

Окрім того, відповідач за первісним позовом подав до Господарського суду міста Києва зустрічну позовну заяву, в якій просив стягнути з позивача за первісним позовом 127 951,20 грн. збитків, завданих внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором про надання послуг №1609000301 від 15.09.2016. Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що позивач за первісним позовом не надав дозвіл на початок надання послуг, внаслідок чого відповідач за первісним позовом, як виконавець, не зміг своєчасно приступити до виконання своїх зобов'язань за договором про надання послуг №1609000301 від 15.09.2016 та зазнав збитків (упущену вигоду), які мають бути відшкодовані позивачем за первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 (том справи - 1, аркуші справи - 199-200) зустрічний позов було прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом.

Позивач за первісним позовом заперечував проти вимог зустрічного позову, наголошуючи на наступному:

- умовами укладеного між сторонами договору не визначено вимоги та форму дозволу замовника виконавцю на проведення робіт на об'єкті;

- відповідач за первісним позовом був ознайомлений з Порядком допуску працівників сторонніх організацій до виконання робіт (завдань) на об'єктах Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", однак у визначений графіком термін на об'єкт не прибув, необхідних документів позивачу за первісним позовом не надав;

- доказів того, що позивач, як виконавець, звертався у письмовому вигляді до відповідача за необхідним дозволом не надано;

- позивачем необґрунтовано та не доведено підстав для нарахування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також не надано доказів на підтвердження того, що дані доходи у вигляді упущеної вигоди дійсно були б ним отримані.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі №910/2763/17 було відмовлено у задоволенні як первісного, так і зустрічного позову.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, позивач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі №910/2763/17 в частині відмови у задоволенні вимог первісного позову та прийняти нове рішення про задоволення первісного позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права в частині розгляду первісного позову. Зокрема, позивач за первісним позовом звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- поза увагою суду залишено те, що у відповідача за первісним позовом не було жодних перешкод для того, щоб приступити до надання послуг і виконати умови укладеного з позивачем договору;

- закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Зобов'язання припиняється не внаслідок факту закінчення строку дії договору, а у зв'язку з належним та реальним виконанням зобов'язань, яке може відбутися як до, так і після закінчення дії договору;

- в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд ухилився від об'єктивного дослідження фактичних обставин справи.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2017 апеляційну скаргу позивача за первісним позовом було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Зеленін В.О., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2017 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Зеленін В.О., Ткаченко Б.О.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.08.2017.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.08.2017, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. у відпустці з 24.07.2017, для розгляду справи №910/2763/17 було визначено наступний склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Зеленін В.О., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Зеленіна В.О., Алданової С.О. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 17.08.2017.

17.08.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшли пояснення по справі від позивача за первісним позовом та відзив на апеляційну скаргу від відповідача за первісним позовом.

В судовому засіданні 17.08.2017 представник позивача за первісним позовом підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі №910/2763/17 в частині відмови у задоволенні вимог первісного позову та прийняти нове рішення про задоволення первісного позову у повному обсязі.

В судовому засіданні 17.08.2017 представник відповідача за первісним позовом заперечував проти апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 17.08.2017, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 14.09.2017.

08.09.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

В судовому засіданні 14.09.2017 представник позивача за первісним позовом підтримав пояснення, надані у попередньому судовому засіданні, з урахуванням додаткових письмових пояснень до апеляційної скарги, просив суд скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 14.09.2017 представник відповідача за первісним позовом також підтримав раніше надання пояснення, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 14.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

15.09.2016 між позивачем за первісним позовом, як замовником, та відповідачем за первісним позовом, як виконавцем, було укладено договір №1609000301 на надання послуг (далі - Договір) (том справи - 1, аркуші справи - 26-27).

Відповідно до умов Договору (розділ 1) виконавець зобов'язується за завданням замовника, на свій ризик власними та залученими силами і засобами, матеріалами і механізмами надати, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти і оплатити наступні послуги: Будування нежитлових будівель (Нове будівництво, реконструкція, капітальний і поточний ремонти) (Капітальний ремонт і реставрація (Ремонт допоміжних будівель УМГ "Львівтрансгаз") (ремонт допоміжних будівель Рівненського ЛВУМГ))", (код 41.00.4 (45453000-7). Склад та обсяги послуг, що доручаються до надання виконавцю, визначені кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною договору та представлена у додатку №2 до цього договору. Якість матеріалів, що використовується виконавцем при наданні послуг, повинна відповідати державним стандартам, технічним умовам. Виконавець має всі необхідні дозволи, ліцензії, сертифікати для надання послуг, зазначених в п.1.1 цього Договору.

Строки надання послуг обумовлені сторонами у п.2.1 Договору, згідно з яким виконавець зобов'язується надати послуги протягом 150 календарних днів з дати отримання від замовника дозволу на початок надання послуг.

Ціна Договору, порядок оплати наданих послуг визначені в розділі 3 Договору, відповідно до п.п.3.1, 3.5 якого за надання послуг, передбачених цим договором, замовник виплачує виконавцю у відповідності до договірної ціни (додаток №1 цього договору), 584 426,40 грн., в т.ч. ПДВ 97 404,40 грн. Виконавець має право достроково надати послуги, а замовник зобов'язується оплатити їх на умовах цього Договору.

В п.п.9.1, 9.2 Договору передбачено, що останній вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Цей договір припиняє свою дію: після закінчення терміну його дії; за згодою сторін; за іншими обставинами, передбаченими чинним законодавством України.

В додатку №1 та №ІІІ до Договору сторонами погоджено договірну ціну та Календарний графік виконання робіт по об'єкту "Ремонт допоміжних будівель Рівненського ЛВУМГ" (том справи - 1, аркуші справи - 72-73, 116-117).

Позивач за первісним позовом зазначав про те, що відповідач за первісним позовом не надав передбачені Договором послуги, чим порушив умови Договору в частині строків надання послуг, визначених у Календарному плані.

З урахуванням викладеного, позивач за первісним позовом просив суд (відповідно до заяви про уточнення позовних вимог №974/10 від 02.03.2017 - том справи - 1, аркуш справи - 172) зобов'язати відповідача виконати умови Договору, а саме виконати в повному обсязі послуги: Капітальний ремонт і реставрація (Ремонт допоміжних будівель УМГ "Львівтрансгаз") (ремонт допоміжних будівель Рівненського ЛВУМГ))", (код 41.00.4 (45453000-7).

В той же час відповідач за первісним позовом зазначав про те, що саме внаслідок бездіяльності позивача за первісним позовом в частині надання відповідачу дозволу на початок надання послуг, відповідач за первісним позовом не зміг своєчасно приступити до виконання своїх зобов'язань за Договором та зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди.

Зважаючи на вищенаведене, відповідач за первісним позовом звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив суд стягнути з позивача за первісним позовом 127 951,20 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.

Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні як первісного, так і зустрічного позову, визнавши їх вимоги необґрунтованими та непідтвердженими належними доказами.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором (ст. ст. 901, 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 837, 838, 854 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

По первісному позову:

Як уже зазначалося вище, предметом розгляду за первісним позовом є вимога про зобов'язання відповідача за первісним позовом виконати умови укладеного між сторонами Договору, а саме виконати в повному обсязі послуги: Капітальний ремонт і реставрація (Ремонт допоміжних будівель УМГ "Львівтрансгаз") (ремонт допоміжних будівель Рівненського ЛВУМГ))", (код 41.00.4 (45453000-7).

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, місцевий господарський суд зазначив про те, що відповідно до погодженого сторонами Календарного графіку та з урахуванням положень ч.1 ст. 530, ч.1 ст. 846 Цивільного кодексу України відповідач за первісним позовом повинен був поетапно виконати роботи у період з вересня 2016 року по грудень 2016 року.

В листі №1123-03 від 23.11.2016 (том справи - 1, аркуш справи - 229) відповідач за первісним позовом просив позивача продовжити строк виконання робіт до 30.04.2017, посилаючись на великий обсяг допоміжних робіт, які не було враховано при складанні Календарного графіку та ускладнення погодних умов.

Позивач за первісним позовом в листі №6245/13-06 від 01.12.2016 (том справи - 1, аркуш справи - 50) повідомив відповідача про те, що згідно календарного графіку ремонтні роботи повинні були розпочатись у жовтні 2016 року, але станом на 01.12.2016 роботи по укладеному між сторонами Договору не виконувались. Обставини, викладені у листі №1123-03 від 23.11.2016, не можуть бути прийнятими позивачем за первісним позовом для продовження терміну дії Договору та не відповідають ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі". З урахуванням наведеного, позивач за первісним позовом просив відповідача направити уточнений календарний графік виконання робіт та виконати роботи у строк до 31.12.2016.

Однак в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про виконання відповідачем за первісним позовом робіт за Договором.

Відповідно до п.9.1 Договору строк дії останнього встановлено до 31.12.2016, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Окрім того, згідно з Календарним графіком виконання робіт (додаток ІІІ) останнім строком виконання робіт є четверта декада грудня 2016 року, тобто 31.12.2016.

За умовами п.9.2 Договору він припиняє свою дію: після закінчення терміну його дії; за згодою сторін; за іншими обставинами.

Місцевий господарський суд у своєму рішенні зазначив про те, що згідно з ч.1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

За висновком суду першої інстанції, виходячи з умов укладеного між сторонами Договору, останній укладено на строк до 31.12.2016, у зв'язку з чим вимога первісного позову про зобов'язання відповідача виконати умови Договору щодо надання послуг (Капітальний ремонт і реставрація (Ремонт допоміжних будівель УМГ "Львівтрансгаз") (ремонт допоміжних будівель Рівненського ЛВУМГ))", (код 41.00.4 (45453000-7) є необґрунтованою і задоволенню не підлягає, оскільки вказаний позивачем строк виходить за межі визначеного в п.9.1 строку дії Договору.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За умовами п.2.1 укладеного між сторонами Договору виконавець зобов'язується надати послуги протягом 150 календарних днів з дати отримання від замовника дозволу на початок надання послуг.

При цьому умовами Договору не визначено, у якій формі замовник повинен надавати дозвіл на початок виконання робіт підряднику, тоді-як нормами закону існування такого обов'язку замовника з надання дозволу на початок будівельних робіт не передбачено.

Згідно з поясненнями позивача за первісним позовом (том справи - 2, аркуші справи - 1-6) дозвіл на початок виконання робіт у розумінні позивача - це дії замовника, які свідчать про рішення щодо допуску виконавця до надання послуг, що можуть бути виражені в будь-якій формі, в тому числі, спілкування засобами звичайного документообігу, листування, усні переговори тощо.

В матеріалах справи наявний лист відповідача за первісним позовом №0930-04 від 30.09.2016, в якому він на підставі укладеного між сторонами Договору просив надати допуск до виконання робіт на об'єкті: роботи будівельно-монтажні, інші (Зведення огорож) (Ремонт огорожі проммайданчика Тернопільського ЛВУМГ). На підтвердження направлення та вручення позивачу за первісним позовом листа №0930-04 від 30.09.2016 відповідачем до матеріалів справи надано копію повідомлення про вручення №0306104631110, згідно з яким відправлення вручено 31.10.2016 (том справи - 1, аркуш справи - 124-129).

Однак позивач за первісним позовом заперечує факт отримання вищезгаданого листа. Згідно з поясненнями позивача за первісним позовом 31.10.2016 він отримав від відповідача за первісним позовом три інші листи стосовно правовідносин сторін, які мають відношення до виконання інших договорів на інших об'єктах.

При цьому, колегією суддів враховано відсутність в матеріалах справи доказів фактичного надіслання листа №0930-04 від 30.09.2016, насамперед фіскального чеку та опису вкладення, за допомогою яких можна було б ідентифікувати отримане позивачем за первісним позовом 31.10.2016 поштове відправлення.

З наданих позивачем за первісним позовом матеріалів (роздруківки з ресурсу документообігу щодо реєстрації вхідної кореспонденції за жовтень - грудень 2016 року щодо вхідної кореспонденції від відповідача за первісним позовом) вбачається, що 31.10.2016 ним було отримано від відповідача листи №1027-01 від 27.10.2016, №1027-02 від 27.10.2016 та №1027-03 від 27.10.2016 (том справи - 1, аркуші справи - 230-233, том справи - 2, аркуші справи - 7-8). Зміст листів №1027-01 від 27.10.2016 та №1027-02 від 27.10.2016 стосується правовідносин сторін за іншими правочинами, ніж Договір №1609000301 від 15.09.2016, виконання зобов'язання за яким є предметом дослідження у справі №910/2763/17. В листі №1027-03 від 27.10.2016 зазначено про те, що відповідач за первісним позовом просить позивача погодити закупівлю будівельних матеріалів, а саме: метало черепиці оцинкованої, товщиною 0,4 мм у кількості 252,59 кв. м.

Будь-яких відомостей про отримання листа відповідача №0930-04 від 30.09.2016 надані позивачем за первісним позовом реєстри не містять (том справи - 2, аркуші справи - 8-13). Колегія суддів погоджується з доводами позивача за первісним позовом те, що він не отримував лист-погодження щодо допуску на виконання робіт на об'єкті за спірним Договором, оскільки належних доказів, які можуть з відповідною достовірністю підтверджувати направлення позивачу за первісним позовом саме такого листа (опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек, тощо) суду не надано, з урахуванням при цьому наявності у матеріалах справи інших листів, отриманих позивачем в цей день.

Водночас в матеріалах справи наявний лист позивача за первісним позовом від 01.12.2016 №6244/13-06, направлений відповідачу 02.12.2016 (том справи - 1, аркуші справи - 208-209), в якому позивач зазначав про те, що станом на 01.12.2016 роботи по укладеному між сторонами Договору не виконувались, у зв'язку з чим просив відповідача за первісним позовом направити уточнений календарний графік виконання робіт та виконати їх до 31.12.2016.

З урахуванням умов укладеного між сторонами Договору щодо початку відліку строку для виконання робіт підрядником, а саме з моменту надання дозволу замовником на початок надання послуг підрядником, підрядник має право на правомірне очікування отримання дозволу на початок виконання робіт та невиконання робіт до часу отримання такого дозволу, оскільки це може бути обумовлено зокрема неможливістю замовника забезпечити належний фронт робіт тощо. При цьому, оскільки Договором не визначено, в якій формі замовник повинен надавати дозвіл на початок виконання робіт підряднику, а нормами закону існування такого обов'язку замовника з надання дозволу на початок будівельних робіт не передбачено, суд погоджується з позивачем за первісним позовом в тому, що дозвіл на початок виконання робіт повинен свідчити про рішення/волевиявлення замовника щодо допуску підрядника до виконання робіт, що можуть бути виражені в будь-якій формі, в тому числі, шляхом направлення підряднику листа з волевиявленням на отримання результатів робіт.

Матеріали справи свідчать про те, що лист позивача за первісним позовом від 01.12.2016 №6245/13-06 був першим документом, у якому виражено волевиявлення замовника щодо отримання від підрядника результатів робіт (початку здійснення підрядником виконання робіт) за Договором. Колегія суддів вважає, що вказаний лист є дозволом на початок виконання робіт, у зв'язку з чим з моменту вручення відповідачу за первісним позовом розпочинається відлік встановленого в п.2.1 Договору 150-денного строку для виконання робіт.

Враховуючи відсутність доказів вручення відповідачу за первісним позовом вищевказаного листа, а також з огляду на встановлені Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №58, строки (Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3), в даному випадку відлік строку для виконання відповідачем робіт за укладеним з позивачем за первісним позовом Договором розпочався з 06.12.2016 та спливає 04.05.2017.

Тобто, станом на дату звернення позивача за первісним позовом до суду та на дату розгляду справи місцевим господарським судом строк виконання відповідачем робіт в повному обсязі за спірним Договором не сплинув.

Колегією суддів враховано, що чинне законодавство визначає три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права. Невизнання цивільного права полягає у пасивному запереченні наявності в особи суб'єктивного цивільного права, яке безпосередньо не завдає шкоди суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі його носію. Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право не визнається. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, у тому числі й про усунення перешкод у здійсненні невизнаного права шляхом зобов'язання вчинити певні дії, особа має суб'єктивне матеріальне право на їх задоволення (аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду України у справі №6-1044цс16 від 01.06.2016 та у справі №6-2981цс15 від 13.04.2016).

Окрім того, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем як зацікавленою особою способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Станом на дату звернення позивача за первісним позовом з даним позовом до суду та станом на дату розгляду справи відповідач не розпочав виконання робіт за спірним Договором, обґрунтовуючи це відсутністю дозволу на початок виконання робіт. Водночас, доводи відповідача за первісним позовом про відсутність дозволу позивача на початок виконання робіт спростовуються встановленими судом обставинами, про які зазначалося вище.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини щодо строку виконання робіт за Договором (період з 06.12.2016 по 04.05.2017), суд дійшов висновку про те, що на момент звернення позивача за первісним позовом до суду та станом на дату розгляду справи у позивача наявні обґрунтовані підстави вважати, що відповідач за первісним позовом не виконає роботи, які є предметом спірного Договору, у встановлений цим договором строк. Так, дані очікування позивача за первісним позовом щодо несвоєчасного виконання відповідачем робіт за Договором є очевидними, оскільки визначення сторонами зобов'язання розумного періоду, достатнього для виконання робіт, відбувається з урахуванням етапності та постійності виконання робіт протягом всього строку рівними частинами тобто обсяг робіт, який об'єктивно, за звичайних умов може бути виконано за 150 днів, відповідно до погоджених сторонами умов, імовірно, неможливо виконати за період, значно менший.

Більше того, як встановлено судом, відповідач за первісним позовом не підтвердив належними доказами те, що він приступив до виконання зобов'язання, тобто не розпочав роботи за Договором, строк виконання яких спливає 04.05.2017, що робить явно неможливим виконання відповідачем свого зобов'язання у строк, встановлений умовами укладеного між сторонами Договору.

Відповідач за первісним позовом не визнає наявності у нього обов'язку перед позивачем з виконання зобов'язання за Договором, оскільки вважає, що ним не отримано дозвіл позивача протягом дії Договору, строк дії якого закінчився 31.12.2016.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути примусове виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до положень ч.2 ст. 849 Цивільного кодексу України у разі, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

З наведеного випливає, що закон у правовідносинах підряду визначає, зокрема, одну з форм порушень підрядником прав замовника - повільне виконання робіт, що робить явно неможливим їх виконання (закінчення) у передбачений договором строк, тобто у разі, якщо строк виконання ще не є порушеним, однак наявні очевидні підстави вважати, що роботи не будуть виконані вчасно та замовник, відповідно, має обґрунтовані підстави передбачати порушення своїх прав. І вказані права так само підлягають захисту.

Право на відмову від договору підряду у випадку, передбаченому ч.2 ст. 849 Цивільного кодексу України, не позбавляє замовника права на звернення до суду з вимогами про зобов'язання підрядника виконати обов'язок в натурі, тобто виконати роботи, обсяг яких погоджено за умовами договору підряду.

Наведені обставини в сукупності дають підстави для висновку про необхідність ефективного захисту прав позивача за первісним позовом, який вправі вимагати від відповідача належного (в тому числі, своєчасного) виконання робіт за спірним Договором, тоді-як відповідач за первісним позовом від такого обов'язку ухиляється (не приступив до виконання) та навіть не визнає існування у нього цього обов'язку, у зв'язку з тим, що, на його думку, строк виконання ним обов'язків протягом дії Договору не настав, а строк дії Договору закінчився, що очевидно свідчить про те, що роботи не будуть виконані ним своєчасно.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що в даному конкретному випадку наявні невизнані та порушені права позивача за первісним позовом, як замовника, на своєчасне отримання результатів підрядних робіт за укладеним з відповідачем Договором, які підлягають захисту в обраний позивачем спосіб.

Як уже зазначалося вище, за умовами п.9.1 Договору останній вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Відносно висновку місцевого господарського суду про те, що Договір є припиненим у зв'язку з закінченням строку його дії, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України). Перелік цих підстав наведено у ст. ст. 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України. Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку про те, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Таким чином, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку (аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №3-123гс14, від 24.06.2015 у справі №3-192-гс15).

За змістом ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Так, строк дії договору не має значення для визначення моменту припинення зобов'язання, що виникло, тоді-як з огляду на консенсуальний характер укладеного між сторонами Договору, предметом якого є одне зобов'язання (виконання визначеного обсягу робіт), обов'язок підрядника з виконання робіт виник з моменту досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору, тобто його укладення, тоді-як строк виконання такого обов'язку, що виник (строк для виконання робіт), визначається (обліковується з моменту) моментом надання замовником дозволу на початок виконання робіт.

За наведених обставин, отримавши від позивача за первісним позовом лист від 01.12.2016 №6245/13-06, яким фактично надано дозвіл на виконання робіт за Договором, у відповідача розпочався строк, протягом якого повинно відбутись виконання зобов'язання за цим Договором, яке з закінченням строку дії останнього не припиняється, оскільки ані Договором, ані законом не визначено таких підстав припинення зобов'язання, як закінчення строку дії Договору.

Враховуючи вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога первісного позову є нормативно обґрунтованою та документально підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню у повному обсязі.

По зустрічному позову:

Предметом розгляду по зустрічному позову є вимоги про стягнення з позивача за первісним позовом грошових коштів у загальній сумі 127 951,20 грн., які відповідач за первісним позовом вважає збитками.

Згідно з п.8 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

В ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Як уже зазначалося вище, вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що позивачем за первісним позовом, як замовником, порушено умови Договору в частині надання дозволу на початок надання послуг, у зв'язку із чим відповідач за первісним позовом, як виконавець, своєчасно не зміг приступити до виконання своїх зобов'язань за договором та зазнав збитків та шкоди у розмірі 127 951,20 грн., які складаються із витрат на заробітну плату у розмірі 67 558,00 грн., загальновиробничих витрат у розмірі 26 223,00 грн., адміністративних витрат у розмірі 4 010,00 грн., витрат на ПДВ у розмірі 21 325,20 грн. та упущену вигоду у вигляді прибутку в розмірі 8 835,00 грн.

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Тобто, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків (аналогічна правова позиція наведена в Оглядовому листі Вищого господарського суду України №01-06/20/2014 від 14.01.2014р. «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків»).

Отже, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків (в даному випадку упущеної вигоди), необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини відповідача. При цьому обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і збитками покладено на позивача.

Під час перегляду даної справи колегією суддів було встановлено, що відповідач за первісним позовом, як виконавець, не виконав роботи у погоджені в Договорі строки.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, відповідач за первісним позовом був ознайомлений з Порядком допуску працівників сторонніх організацій до виконання робіт (завдань) на об'єктах ПАТ "Укртрансгаз", однак у визначений графіком термін на об'єкт не прибув, необхідних документів позивачу за первісним позовом не надав.

Посилання відповідача за первісним позовом на лист №0930-04 від 30.09.2016, в якому йде мова про надання допуску до виконання робіт, правомірно не прийнято судом як належний та допустимий доказ, оскільки, як уже зазначалося вище, в матеріалах справи відсутні докази вручення чи надіслання вказаного листа на адресу позивача за первісним позовом.

Жодних інших доказів, які б свідчили про звернення відповідача за первісним позовом до позивача, як замовника послуг, щодо отримання дозволу на початок виконання робіт ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Зважаючи на надані сторонами пояснення та докази, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в даному конкретному випадку відповідачем за первісним позовом не доведено наявності всіх умов, необхідних для застосування цивільно-правової (господарсько-правової) відповідальності у вигляді відшкодування збитків (шкоди), зокрема, протиправної поведінки позивача за первісним позовом, порушення прав відповідача за первісним позовом.

Окрім того, відповідачем за первісним позовом не надано доказів, які б підтверджували здійснені ним витрати та упущену вигоду, які він просить стягнути з позивача за первісним позовом.

З огляду на наведені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги зустрічного позову є документально непідтвердженими, а тому не підлягають задоволенню.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги позивача за первісним позовом знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права при вирішенні спору по первісному позову.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача за первісним позовом підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі №910/2763/17 - скасуванню в частині відмови у первісному позові з прийняттям нового рішення про задоволення вимог первісного позову у повному обсязі. В іншій частині вказане судове рішення має бути залишене без змін.

У зв'язку із задоволенням первісного позову та апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору за звернення з позовом до суду та подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача за первісним позовом.

При цьому, щодо витрат за подання апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, об'єктом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі №910/2763/17 в частині первісного позову. Жодних вимог щодо оскарження названого судового рішення в частині зустрічного позову в апеляційній скарзі не міститься.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір", згідно зі статтею 1 якого судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат.

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого ст. 55 Конституції України.

За змістом ст. 3 Закону України "Про судовий збір" об'єктами справляння судового збору є, зокрема, позовна заява та інша заява, передбачена процесуальним законодавством; апеляційна і касаційна скарги на судові рішення, заява про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заява про скасування рішення третейського суду, заява про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Частиною другою цієї статті встановлено розміри ставок судового збору залежно від документа і дії, за яку він справляється, та платника судового збору. Так, за змістом п.п.4 п.2 ч.2 цієї статті за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку у відсотковому співвідношенні (110 %) до ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до цієї ж статті за подання до господарського суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано зокрема за характером спору (майновий/немайновий).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду по первісному позову є вимога немайнового характеру про зобов'язання виконати умови договору про надання послуг №1609000301 від 15.09.2016.

За змістом п.п.2 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч.ч.3, 5 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. За подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що у контексті визначення розміру судового збору за подання апеляційної скарги "ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви", має визначатися за розміром ставок, встановлених статтею 4 Закону України "Про судовий збір" на момент пред'явлення відповідного позову. Об'єктом, з якого розраховується розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги, є саме позовна заява (зустрічна позовна заява), а базою для такого розрахунку - ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні відповідної позовної заяви (у разі об'єднання в одній заяві вимог майнового та/або немайнового характеру, декількох вимог немайнового характеру - загальна сума усіх вимог у відсотковому співвідношенні до ціни позову та/або у фіксованому розмірі).

Оскільки кожна позовна заява є самостійним, окремим об'єктом справляння судового збору, то за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у відсотковому співвідношенні до розміру судового збору, що підлягав сплаті при поданні кожної окремої відповідної позовної заяви, незалежно від оспорюваної суми, зменшення розміру судового збору судом на підставі ст. 8 Закону України "Про судовий збір" і розподілу судом при ухваленні рішення судових витрат пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Так, зокрема, у разі оскарження в апеляційному порядку судового рішення, ухваленого за наслідками розгляду первісного та зустрічного позовів, якщо сторона не згодна з таким рішенням у цілому, судовий збір має сплачуватися з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів, а у разі оскарження судового рішення лише в частині вирішення одного із позовів судовий збір має сплачуватися, виходячи із розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні відповідного позову (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 31.05.2017 у справі №911/1106/16).

Як уже зазначалося вище, позивач за первісним позовом не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні первісного позову, але при цьому за подання апеляційної скарги був сплачений судовий збір у сумі 1 760,00 грн. згідно з платіжним дорученням №9383 від 28.04.2017 (за вимоги по первісному позову) та 2 111,20 грн. згідно з платіжним дорученням №12442 від 07.06.2017 (за вимоги по зустрічному позову). Тобто, загальна сума судового збору, сплаченого позивачем за первісним позовом, обчислена зі ставки, що підлягала сплаті при поданні як первісного, так і зустрічного позову.

Однак, оскільки позивач за первісним позовом в апеляційному порядку оскаржив рішення місцевого господарського суду лише в частині вирішення первісного позову, а вимога закону про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду за ставкою у відсотковому співвідношенні до ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, стосується кожного окремого позову, в цьому випадку - первісного, то позивач за первісним позовом повинен був сплатити судовий збір, виходячи із розміру позовних вимог за первісним позовом. Відтак, сплата судового збору у сумі 2 111,20 грн., розрахованого із розміру позовних вимог за зустрічним позовом, є надмірною сплатою судового збору.

Питання щодо повернення вказаної суми грошових коштів підлягає розгляду в порядку, визначеному ст. 7 Закону України «Про судовий збір», після подання відповідного клопотання до суду.

Таким чином, з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 600,00 грн. за подання первісного позову та у сумі 1 760,00 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі №910/2763/17 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі №910/2763/17 частково скасувати, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

«1. Первісний позов Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "К і К" про зобов'язання виконати умови договору про надання послуг №1609000301 від 15.09.2016 задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "К і К" виконати умови договору про надання послуг №1609000301 від 15.09.2016, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", та Товариством з обмеженою відповідальністю "К і К", а саме: виконати в повному обсязі послуги: Капітальний ремонт і реставрація (Ремонт допоміжних будівель УМГ «ЛЬВІВТРАНСГАЗ» (Ремонт допоміжних будівель Рівненського ЛВУМГ)) (код 41.00.4 (45453000-7).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "К і К" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 копійок) судового збору за подання первісного позову.

4. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "К і К" до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" про стягнення 127 951,20 грн. відмовити повністю».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "К і К" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" 1 760,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят гривень 00 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

5. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді В.О. Зеленін

С.О. Алданова