Постанова № 68964764, 12.09.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2017 року Справа № 904/7638/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Чибар Л.О.

при секретарі судового засідання: Абадей М.О.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, адвокат, довіреність №1101/16-1 від 11.01.2016 р.;

представники відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", с. Мокіївці на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2017 року по справі №904/7638/17

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Агротек", м. Дніпро

до Відповідача-1: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", с. Мокіївці

Відповідача-2: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД", м. Підгородне

про стягнення 18 119 138,66 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2017 року по справі №904/7638/17 (суддя Петренко Н.Е.) клопотання ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Агротек" про забезпечення позову – задоволено.

Накладено арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", у межах позовних вимог в розмірі 18 119 138,65 грн. (вісімнадцять мільйонів сто дев'ятнадцять тисяч сто тридцять вісім гривень 65 копійок), які знаходяться на всіх рахунках ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", інформація про які буде знайдена під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, але не обмежуючись:

- номер рахунку 26000212000801 в АБ “Південний” м. Одеса, МФО 328209;

- номер рахунку 26006312595501 в ПАТ АБ “Укргазбанк” м. Київ, МФО 320478;

- номер рахунку 26004000386354 в ПУАТ “Фідобанк” м. Київ, МФО 300175;

- номер рахунку 26002001370449 в АКБ “ОТП Банк” м. Київ, МФО 300528;

- номер рахунку 26007094613001 в АТ “Брокбізнесбанк” м. Київ, МФО 300249.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем є дуже значною, та на дату складання заяви складає більше 18 мільйонів гривень, оплата заборгованості по лізинговим платежам та штрафним санкціям не була здійснена відповідачем.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу, в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що арешт коштів боржника призвів до повного зупинення діяльності товариства, до зриву компанії по збиранню врожаю 2017 року, а також до повного зупинення господарської діяльності товариства.

Крім того, накладенням арешту на грошові кошти у сумі 18 119 138,65 грн., суд фактично вирішив спір по суті, оскільки саме така сума була заявлена позивачем до стягнення.

Зазначає, що наявність інших договірних зобов’язань не може впливати на прийняття рішення про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки вони не стосуються спору в даному судовому провадженні, а сама інформація не може бути використана судом як доказ, у відповідності до вимог ст. 32 ГПК України.

При цьому, не існує будь - якої заборгованості відповідача перед ПАТ «Укргазбанк», оскільки ТОВ «Серединецьке» є лише поручителем перед вказаним банком, за інших суб’єктів.

Всі ці обставини, на думку відповідача 1, є підставою для скасування ухвали суду та відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Агротек", м. Дніпро у відзиві на апеляційну скаргу просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2017 року по справі №904/7638/17 залишити в силі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 року було прийнято апеляційну скаргу та призначено до розгляду на 12.09.2017 року.

Представники відповідача-1 ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" ( апелянт) та відповідача-2 ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД" у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до статті 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представників відповідачів 1,2 , оскільки про час та місце розгляду справи вони повідомлені в належний спосіб, у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 12.09.2017 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Агротек" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД" про стягнення 18 119 138,66 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2017 року було порушено провадження у справі № 904/7638/17, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено у судове засідання на 07.09.2017 року.

07.08.2017 року на адресу господарського суду Дніпропетровської області від позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Агротек" надійшла заява про забезпечення позову в якій просить винести ухвалу про вжиття заходів до забезпечення позову, якою накласти ареш на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" у межах позовних вимог в розмірі 18 119 138,65 грн., які знаходяться на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде знайдена під час здійснення виконавчого провадження , зокрема, але не обмежуючись:

- номер рахунку 26000212000801 в АБ «Південний» м. Одеса МФО 328209;

- номер рахунку 26006312595501 в ПАТ АБ «Укргазбанк» м. Київ, МФО 320478;

- номер рахунку 26004000386354 в ПУАТ «Фідобанк» м. Київ, МФО 300175;

- номер рахунку 26002001370449 в АКБ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528;

- номер рахунку 26007094613001 в АТ «Брокбізнесбанк» м. Київ, МФО 300249 (т.1, а.с.7-12).

Вищезазначена заява обґрунтована тим, що відповідач-1 свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків за договором фінансового лізингу та не бажає сплачувати лізингові платежі. Неодноразові звернення позивача про сплату боргу відповідач залишив без задоволення, а тому враховуючи значний розмір позовних вимог та небажання відповідача виконувати зобов’язання, є підстави вважати, що в разі задоволення позову виконання рішення господарського суду буде неможливим, оскільки справа в суді розглядається певний час, який дасть можливість відповідачу здійснити дії які призведуть до зникнення грошових коштів з рахунків відповідача.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Відповідно до приписів статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов’язання після пред’явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов’язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також, відповідно до абзацу 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, відповідно до приписів статті 67 ГПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги по даній справі ґрунтуються на тому, що між сторонами були укладені договори фінансового лізингу, у тому числі договір № 10АФ-15 від 11.03.2015 р., за яким відповідач має заборгованість у розмірі 18 119 138,65 грн.

За всіма вищенаведеними договорами фінансового лізингу відповідачем-1 було систематично порушено свої зобов'язання по оплаті лізингових платежів, про що також свідчать чисельні додаткові угоди про зміну графіків лізингових платежів, а загальна прострочена заборгованість відповідача-1 перед позивачем за вказаними договорами складає більше 300 мільйонів гривень (т.1, а.с. 15-200).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, бажаючи врегулювати оплату лізингових платежів, неодноразово йшов на поступки відповідачеві та відстрочував виконання відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу, про що свідчать додаткові угоди, що були укладені до договору фінансового лізингу.

Додатковою угодою № 2 від 13.07.2016 року до Договору фінансового лізингу № 10АФ-15 від 11.03.2015 року позивач погодив відповідачу перенесення строку оплати відповідачем лізингових платежів, викладаючи Графік лізингових платежів в новій редакції та відстрочував прострочені до оплати лізингові платежі, надаючи відповідачеві можливість виконати умови договору фінансового лізингу.

Проте, незважаючи на це, відповідач жодного разу належним чином не виконував прийняті на себе зобов'язання по оплаті, навіть після їх перенесення.

07.03.2017 року позивач направив відповідачу повідомлення, котрим повідомив відповідача про існуючу за ним заборгованість по сплаті лізингових платежів та просив сплатити суму заборгованості за договором фінансового лізингу. Про отримання зазначеного повідомлення відповідачем свідчать дані з офіційного сайту ДП “Укрпошта”, за якими відправлення було вручено адресату особисто 21.03.2017 р., та який не вжив заходів на погашення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, відносно відповідача 1 – ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “ Серединецьке” у період за 2016-2017 рік господарським судом Хмельницької області винесено декілька судових рішень, за якими з відповідача стягнута заборгованість.

Згідно даних Єдиного реєстру боржників, щодо відповідача 1 – ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “ Серединецьке” відкрито виконавчі провадження, а відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідач-1 є іпотекодавцем перед Публічним акціонерним товариством “Акціонерний банк “Укргазбанк” за іпотечним договором № 463 від 12.04.2016 року.

В той же час, жодне повідомлення від відповідача-1 про те, що останній є іпотекодавцем перед ПАТ “Акціонерний банк “Укргазбанк” за іпотечним договором № 463 від 12.04.2016 року, на адресу Позивача не надходило. Позивачу про відповідні зміни стало відомо лише з Реєстру прав власності на нерухоме майно

Всі ці дії свідчать про те, що Відповідач-1 намагається приховати інформацію, яка може мати значення для виконання ним своїх зобов’язань за Договором фінансового лізингу № 10АФ-15 від 11.03.2015 року

Таким чином, наявні фактичні обставини, з якими пов’язується застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачу-1, оскільки укладення відповідачем-1договору поруки за наявності невиконаного спірного зобов’язання свідчить про вчинення останнім дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов’язання після пред’явлення вимоги, так як означене свідчить про неможливість у подальшому виконання рішення суду по даній справі за рахунок нерухомого майна, належного відповідачу-1.

Отже, господарський суд першої інстанції з огляду на предмет і підстави позову, їх співвідношення з видом забезпечення позову, враховуючи те, що сума заявлена до стягнення є доволі значною за розміром та те, що в добровільному порядку відповідач не провів розрахунків з позивачем, а справа в суді розглядається певний період часу, за який відповідачем можуть бути вчиненні певні дії з метою ухилення від виконання зобов’язання, в результаті яких виконання рішення господарського суду може бути утруднено чи неможливе, дійшов обґрунтованого висновку, що такий вид забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача, спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і є адекватним способом запобігання можливим порушенням майнових прав позивача у разі задоволення його позову.

Доводи апелянта про те, що обрані судом заходи до забезпечення позову перешкоджають господарській діяльності юридичної особи, призвели до припинення господарської діяльності відповідача-1, впливають на право щодо володіння та користування майном є безпідставними, оскільки не доведені належними доказами.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не з’ясовано, який з рахунків товариства відкритий у банківських установах для виплати заробітної плати та інших соціальних виплат, не є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову з огляду на наступне.

Як роз’яснено у п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником, а обов’язок суду перевіряти призначення рахунків при вирішенні питання про накладення арешту на грошові кошти боржника, законодавством не передбачено.

Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Частиною 2 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" встановлено, що страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону. Частиною 1 статті 72 Закону України "Про виконавче провадження" також встановлено, що на допомогу по державному соціальному страхуванню, яка виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, стягнення може бути звернено тільки за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.

Проте, відповідачем не надано жодного доказу того, що будь-який з рахунків, на які накладено арешт, призначений для виплати заробітної плати або соціальних та страхових виплат.

За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, не доведеними належними доказами та не спростовують висновки суду першої інстанції, що у відповідності до статті 103,104 господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції – без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", с. Мокіївці – залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2017 року у справі № 904/7638/17 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 18.09.2017 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя Л.О. Чимбар