Ухвала суду № 68964485, 18.09.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

18.09.2017р.

Справа № 917/1529/17

Суддя Ореховська О.О. розглянувши матеріали,

за позовом Глобинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Центральна, 269/7, м. Глобине, Полтавська область, 39000, код ЄДРПОУ 41247599)

до 1. Державного реєстратора прав на нерухоме майно Глобинської районної державної адміністрації (вул. Центральна, 275, м. Глобине, Полтавська область, 39000)

2. Глобинської міської ради (вул. Центральна, 285, м. Глобине, Полтавська область, 39000)

про визнання неправомірними дій державного реєстратора, скасування рішення державного реєстратора, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зобов"язання державного реєстратора провести належним чином державну реєстрацію права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Подана позивачем позовна заява не відповідає правилам пред'явлення позовних заяв до господарського суду. Зокрема, при перевірці поданих позовних матеріалів судом встановлено, що позивачем порушено правила об'єднання в одній позовній заяві кількох вимог до відповідачів з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, повязаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обовязками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів;

4-1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю);

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

9) справи у спорах, підвідомчих господарським судам, щодо порушення прав інтелектуальної власності з використанням мережі Інтернет.

В п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначається, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України ( 435-15 ), Господарським кодексом України ( 436-15 ), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (п. 3.1. Постанови).

Позивачем - Глобинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавскої області 14.09.2017р. подано до суду позовну заяву, прохальній частині якої позивач просить:

1. Визнати неправомірними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Глобинської районної державної адміністрації щодо відмови в проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

2. Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Глобинської районної державної адміністрації від 07.06.2017 р. №35555487 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

3. Скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №169281 від 04.08.2005 р., видане Глобинською міською радою.

4. Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Глобинської районної державної адміністрації провести належним чином державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме частини будівлі готелю "Берізка", що знаходиться за адресою м.Глобине вул. Центральна (Леніна), 269/7 в частці 35/100, відповідно до Рішення сесії Глобинської міської ради від 10.04.2003 року №209 "Про передачу з комунальної власності територіальної громади міста Глобине в особі Глобинської міської ради, в державну власність управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі частини будівлі готелю "Берізка" по вул. Леніна, 269/7", розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року №674-р "Про передачу будівель (частини будівель) із власності (спільної власності) територіальних громад у державну власність", наказу Пенсійного фонду України №1-госп "Про утворення комісії по прийманню- передачі нерухомого майна" від 11.01.2005 року та акту прийняття -передачі основних засобів від 14.03.2005 року за Глобинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області, яке є правонаступником усіх прав і обов'язків управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі та видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

В п. 8 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 8 від 20.05.2013р. " Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" зазначено, що відповідно до абзацу другого ч. 1 ст. 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом ст. 9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус.

Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.

Відповідно до частини другої статті 30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.

Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням вищевикладеного, питання про оскарження дій чи бездіяльності державного реєстратора належить до компетенції адміністративних судів і розглядається в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суд встановив, що позивачем в позовній заяві заявлено вимоги, частина з яких , а саме про визнання неправомірними дій державного реєстратора та скасування рішення державного реєстратора підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до ст. 58 Господарського процесуального кодексу України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що сумісний розгляд, заявлених позивачем 4 позовних вимог за різними формами судочинства є неможливим.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правило об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення

На підставі викладеного, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Додаток (на адресу позивача): позовна заява з доданими до неї матеріалами.

Суддя О.О. Ореховська