Постанова № 68964484, 13.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2017 р. Справа№ 910/3704/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

секретар Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: Кравець А.О. (представник за довіреністю)

від відповідача-1: Симонов А.Л. (представник за довіреністю)

від відповідача-2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

від прокуратури: Вацьківська І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва

на рішення господарського суду міста Києва

від 17.05.2017

у справі №910/3704/17 (суддя Якименко М.М.)

за позовом керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтрейд Україна"

2) Регіонального відділення фонду державного майна України по Луганській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державний навчальний заклад "Сєвєродонецьке вище професійне училище"

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути приміщення

ВСТАНОВИВ:

Керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтрейд Україна" про визнання недійсним договору №00440/09 від 13.10.2016, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімтрейд Україна", припинення зобов'язання за ним на майбутнє та зобов'язання ТОВ "Хімтрейд Україна" звільнити приміщення будівлі загальною площею 36,6 кв. м, вартістю 64455,0 грн., що знаходиться за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр-т Центральний, 17, та повернути його Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Луганській області.

В подальшому позивач звернувся до місцевого господарського суду з заявою про зміну предмету позову в частині зобов'язання ТОВ "Хімтрейд Україна" звільнити приміщення будівлі, згідно якої просив суд зобов'язати ТОВ "Хімтрейд Україна" звільнити приміщення будівлі загальною площею 36,6 кв. м, вартістю 64455,00 грн., що знаходиться за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр-т Центральний, 17, та повернути його ДНЗ "Сєвєродонецьке вище професійне училище".

Вказана заява прийнята судом; спір розглядався з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

В обґрунтування позовних вимог прокуратура посилається на те, що передача в оренду приміщень навчального закладу для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, є незаконною, у зв'язку із чим, спірний договір оренди підлягає визнанню недійсним, а приміщення - поверненню розпоряднику майна. При цьому прокурор посилався на приписи статей 203, 215, 236 Цивільного кодексу України, статей 2, 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 63 Закону України "Про освіту".

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.05.2017 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що прокурор належними та допустимими доказами не довів, що спірне приміщення за оспорюваним договором під час його передачі в оренду використовувалось у навчально-виховній чи у навчально-виробничій науковій діяльності; розміщення офісу у вказаному приміщені на момент вчинення спірного правочину погіршувало соціально-побутові умови осіб, які навчаються у навчальному закладі. Суд дійшов висновку про те, що обов'язок відповідача-1 повернути майно не настав, оскільки спірний договір не є припиненим або розірваним. При цьому суд керувався приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 61, 63 Закону України "Про освіту", пп. 2 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України №796 від 27.08.2010 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності".

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 03.07.2017 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Хімтрейд Україна" у стягненні з Сєвєродонецької місцевої прокуратури судових витрат у розмірі 3425,04 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2017 у справі №910/3704/17 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, аналогічні тим, які викладено в позовній заяві. Крім того скаржник зазначив, що посилання суду першої інстанції на пп.2 п.8 постанови Кабінету Міністрів України №796 від 27.08.2010 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" є безпідставним, оскільки вказана норма має застосовуватись лише в контексті з вимогами ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту", тобто за умови дотримання вимог цієї статті щодо заборони використання об'єктів освіти і науки не за призначенням. Також, скаржник посилався на судову практику у подібних правовідносинах.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 13.07.2017 прийнято апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2017 у справі №910/3704/17 до провадження; апеляційну скаргу призначено до розгляду.

24.07.2017 від відповідача-1 через канцелярію суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін.

31.07.2017 від відповідача-2 через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін.

02.08.2017 від позивача через канцелярію суду надійшли пояснення у справі, в яких останній просив прийняти об'єктивне та законне рішення відповідно до вимог чинного законодавства, при цьому на думку позивача оспорюваний договір було укладено відповідно до вимог чинного законодавства України.

В судове засідання апеляційної інстанції 13.09.2017 представники відповідача-2, третьої особи не з'явилися.

Оскільки явка представників сторін, третьої особи, прокуратури у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, третьої особи, прокуратури про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати апеляційну скаргу у відсутність представників відповідача-2, третьої особи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 13.09.2017 представники позивача, відповідача-1, прокуратури надали пояснення по суті спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1, прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

13.10.2016 між Регіональним відділенням Фонду держаного майна України по Луганській області, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімтрейд Україна", як орендарем, укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №004407/09 (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення (кімната 409) площею 36,6 кв.м. на 4 поверсі п'ятиповерхової будівлі навчально-виробничого корпусу, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр-т Центральний, 17 та перебуває на балансі ДНЗ "Сєвєродонецьке вище професійне училище" (далі - балансоутримувач).

Відповідно до п. 1.2. Договору майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Орендодавцем передано, а орендарем прийнято майно, що підтверджується підписаним між сторонами 13.10.2016 Актом приймання-передавання нерухомого майна.

Згідно з п.10.1 Договору строк дії договору встановлений з 13.10.2016 до 11.10.2019.

Предметом судового розгляду є вимоги керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури, заявлені в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтрейд Україна", Регіонального відділення фонду державного майна України по Луганській області про визнання недійсним договору оренди №004407/09 від 13.10.2016, а також зобов'язання відповідача-1 повернути третій особі спірне приміщення. Підставою позову, з посиланням на частину 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частину 5 статті 63 Закону України "Про освіту", частину 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", визначено незаконну передачу в оренду приміщення державного навчального закладу для здійснення діяльності, що не пов'язана з навчально-виховним процесом.

Відповідно до приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 названого Кодексу встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено в пункті 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частиною 2 статті 18 Закону України "Про освіту" (у редакції дійсній на час укладення договору оренди спірних приміщень) визначено, що заклади освіти, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного закладу освіти.

Статтею 61 цього ж Закону встановлено, що фінансування державних закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

При цьому, частиною 1 статті 63 зазначеного Закону передбачено, що матеріально-технічна база закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством, а в частині 5 цієї статті встановлено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Отже, об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.

Таким чином, вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди).

Частиною 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (редакція якої була дійсна на момент укладення оспорюваного договору) передбачено, що загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації, крім іншого, і об'єкти освіти.

З огляду на той факт, що спірне орендоване приміщення на момент укладення договору перебувало на балансі професійно-технічного училища, яке є об'єктом освіти і, відповідно до статті 63 Закону України "Про освіту", не може використовуватися не за призначенням, а може бути передане в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом, колегія суддів вважає, що невикористання навчальним закладом спірних приміщень для навчального процесу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом.

Аналогійна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.03.2017 у справі №913/731/16.

З огляду на викладене, враховуючи те, що спірне приміщення передано в оренду відповідачу-1 для розміщення офісу, тобто в цілях підприємницької діяльності орендаря, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, що вказує на те, що майно передано в оренду всупереч забороні, встановленій чинним на той момент законодавством, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невідповідність оспорюваного договору вимогам закону, внаслідок чого він підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до частини 3 статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання визнаного недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Пунктом 2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 №11 визначено, що частиною 3 статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє.

Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

Таким чином, вимога про припинення зобов'язання за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №004407/09 від 13.10.2016 про оренду нежитлового приміщення на майбутнє підлягає задоволенню.

В зв'язку з визнанням судом договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №004407/09 від 13.10.2016 недійсним та припинення зобов'язання за вказаним договором на майбутнє, вимога позивача в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтрейд Україна" звільнити приміщення будівлі загальною площею 36,6 кв. м, вартістю 64455,0 грн., що знаходиться за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр-т Центральний, 17 та повернення його Державному навчальному закладу "Сєвєродонецьке вище професійне училище" підлягає задоволенню.

Як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 23.03.2017 у справі №913/731/16, у випадку визнання договору недійсним, повернення орендованого майна підлягає балансоутримувачу, а не орендодавцю - Регіональному відділенню фонду державного майна України по Луганській області.

Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна (додатку 2 до спірного договору), нерухоме майно, яке є об'єктом оренди, перебуває на балансі ДНЗ "Сєвєродонецьке вище професійне училище", передане Регіональним відділенням фонду державного майна України по Луганській області Товариству з обмеженою відповідальністю "Хімтрейд Україна" за погодженням балансоутримувача, про що міститься відповідна відмітка.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви та за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2017 у справі №910/3704/17 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №004407/09 від 13.10.2016, укладений між Регіональним відділенням Фонду держаного майна України по Луганській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімтрейд Україна", припинити зобов'язання за вказаним договором на майбутнє.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімтрейд Україна" звільнити приміщення будівлі загальною площею 36,6 кв. м, вартістю 64455,0 грн., що знаходиться за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр-т Центральний, 17 та повернути вказане приміщення Державному навчальному закладу "Сєвєродонецьке вище професійне училище".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтрейд Україна" на користь керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури 1600 (одну тисячу шістсот) грн витрат по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви та 1760 (одну тисячу сімсот шістдесят) грн витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду держаного майна України по Луганській області на користь керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури 1600 (одну тисячу шістсот) грн витрат по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви та 1760 (одну тисячу сімсот шістдесят) грн витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Матеріали справи №910/3704/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко