Рішення № 68964085, 14.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2017Справа №910/12827/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок оптики"

до Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -

1) Публічне акціонерне товариство "Агропросперіс Банк",

2) Національний банк України

про визнання відсутнім права іпотекодержателя

Суддя Щербаков С.О.

Представники:

від позивача: Горбенко К.О.;

від відповідача: Шутов А.О.;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: Богаченко М.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок оптики" (далі-Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" (далі-Відповідач/ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК") про визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" права іпотекодержателя згідно Іпотечного договору № 699004046603007/І від 31.07.2013, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Тетяною Петрівною зареєстрованим за номером № 1473, як такі, що не були набуті на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В. зареєстрованим за номером 1533 (з усіма змінами та доповненнями).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт приймання - передачі прав вимоги за договором купівлі-продажу прав вимоги від 02 грудня 2013 року вчинений у простій письмовій формі, що на думку позивача свідчить про його нікчемність, оскільки при його складанні не дотримано нотаріальну форму, у зв'язку з чим позивач вважає що відповідач не набув прав вимоги на підставі договору купівлі-продажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.08.2017 за участю представників сторін, яких зобов'язано виконати вимоги суду, а також залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Агропросперіс Банк».

15.08.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду від 03.08.2017.

Також, 15.08.2017 представник позивача подав клопотання про залучення третьої особи, в якому просить суд залучити до участі у справі Національний банк України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору стороні відповідача.

17.08.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав відзив на позовну в якому, зокрема, зазначає що складений сторонами акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу прав вимоги є дією, спрямованою на виконання умов договору.

Крім того, 17.08.2017 представник відповідача подав заяву про припинення провадження, в якій просить суд припинити на підставі п. 2 ч. 1 ст.80 ГПК України провадження у справі № 910/12827/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок оптики" до Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" про визнання відсутнім прав іпотекодержателя за іпотечним договором № 699004046603007/1 від 31.07.2013, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П., зареєстрованим за № 1473, у зв'язку з набранням законної сили рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі № 910/3039/17.

Суд відклав розгляд заяви про припинення провадження у справі на наступне судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2017 клопотання Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" про залучення третьої особи задоволено, залучено до участі у справі Національний банк України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стороні відповідача, зокрема зобов'язано Національний банк України надати письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог та докази на підтвердження викладених обставин, розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 14.09.2017.

14.09.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду від 17.08.2017.

Також, 14.09.2017 представник позивача подав заперечення на заяву про припинення провадження у справі, в яких зазначає, що підстави позову у справі № 910/3039/17 були іншими, ніж у даній справі, що виключає припинення провадження у справі № 910/12827/17 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, 14.09.2017 представник позивача подав пояснення щодо відзиву відповідача, в яких зазначає, що права вимоги могли перейти до відповідача в момент підписання акту приймання-передачі, який, на думку позивача, має бути нотаріально посвідчений.

14.09.2017 представник відповідача через відділ автоматизованого документообігу суду подав додаткові обґрунтування до відзиву на позовну заяву, повідомивши, що 02.12.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. на підставі укладеного договору купівлі-продажу права вимоги, за заявою Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 17628919 щодо нового іпотекодержателя за іпотечним договором - Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 за ініціативою суду виправлено описку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 17.08.2017 про відкладення розгляду справи № 910/12827/17. У резолютивній частині ухвали Господарського суду міста Києва від 17.08.2017 про відкладення розгляду справи № 910/12827/ у зазначенні ініціалів судді, замість: «ОСОБА_10.», слід читати: «Щербаков С.О.».

У даному судовому засіданні представник відповідача підтримав подану заяву про припинення провадження.

Представник позивача заперечив проти задоволення даної заяви.

Представник третьої особи-2 підтримав подану відповідачем заяву про припинення провадження у справі.

Розглянувши подану відповідачем заяву про припинення провадження у справі № 910/12827/17 на підставі п. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Пунктом 4.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Суд відзначає, що підставою позову у справі № 910/3039/17 було те, що в акті приймання передачі прав вимоги, складеному 02.12.2013 та додатку до договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013, укладеного між публічним акціонерним товариством «Астра банк» та публічним акціонерним банком «Дельта банк», відсутні відомості про іпотечний договір № 699004046603007/1 від 31.07.2013, укладений між публічним акціонерним товариством «Астра банк» (іпотекодержателем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Будинок оптики» (іпотекодавцем).

В той же час, у даній справі підставою позову є те, що акт приймання - передачі прав вимоги за договором купівлі-продажу прав вимоги від 02 грудня 2013 року вчинений у простій письмовій формі, що на думку позивача свідчить про його нікчемність, оскільки при його вчиненні не дотримано нотаріальну форму, у зв'язку із чим, позивач вважає, що відповідач не набув прав вимоги на підставі договору купівлі-продажу.

Таким чином, суд відзначає, що рішенням Господарського міста Києва від 24.04.2017 у справі № 910/3039/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 вирішено господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет, однак з інших підстав, а тому відсутні підстави для припинення провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку із чим суд відмовляє у задоволенні заяви про припинення провадження у справі.

Також, у даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача та третьої особи-2 заперечили проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи-1 у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник третьої особи-1 був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників третьої особи-1 не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.09.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи-2, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.07.2013 між Публічним акціонерним товариством «Астра Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Агропросперіс Банк" (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптикал Трейд" (далі - позичальник) укладено генеральний кредитний договір № 699004046603007, умовами якого передбачено (в редакції договору про внесення змін та доповнень № 2), що кредитор надає позичальнику в рамках відкритої згідно з генеральним кредитним договором № 699004046603007 від 31.07.2013, відновлювальної кредитної лінії відновлювальний кредитний транш в розмірі 102 000 доларів США 00 центів, а позичальник зобов'язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування отриманими кредитними коштами та комісії в порядку, розмірі та в строк, що передбачені генеральним кредитним договором та цим договором. Надання кредиту здійснюється в порядку, визначеному в генеральному кредитному договорі.

Строк кредитного траншу - з 31.07.2013 по 30.07.2016 включно (п. 2 договору).

В забезпечення виконання позичальником (Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптикал Трейд") зобов'язань за генеральним кредитним договором № 699004046603007 від 31.07.2013 із всіма змінами та доповненнями до нього, що укладені та можуть бути укладені в подальшому, між Публічним акціонерним товариством «Астра Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Агропросперіс Банк" (далі - іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок оптики" (далі - іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 699004046603007/І від 31.07.2013, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П., зареєстрованого в реєстрі за номером № 1473, відповідно до якого іпотекодавець передає іпотекодердателю в іпотеку в якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором належний йому на праві власності об'єкт нерухомості: нежитлові приміщення, офіс № 1, літера «А-9», а саме: приміщення першого поверху №1-1, № 1-9, № 1-10, № 1-11, № 1-12, № 1-21, № 1-22, № 1-23 та приміщення другого поверху № 1-17, № 1-19, № 1-20, загальною площею 135, 3 кв.м., які знаходяться за адресою по вулиці Хрещатик (вул. Урицького), і місті Черкаси, будинок 200.

02.12.2013 між Публічним акціонерним товариством «Астра банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Агропросперіс Банк" (далі - продавець) та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №1539, та який діє зі змінами та доповненнями.

Згідно з визначеннями термінів та тлумачень у преамбулі договору, акт приймання-передачі прав вимоги означає письмовий акт, який укладається між сторонами та яким документально оформлюється фактична передача права вимоги від продавця до покупця, а права вимоги - всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, які наявні, так і умовні) продавця як кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитним договорами та договорами забезпечення.

Відповідно до пункту 2.1 договору, продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що права вимоги переходять від продавця до покупця та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги.

Відповідно до додатку № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013, до відповідача перейшло право вимоги, зокрема, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптикал Трейд" за генеральним кредитним договором № 699004046603007 від 31.07.2013

02.12.2013 Публічним акціонерним товариством «Астра банк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» складено та підписано акт приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013, та додаток до даного акту, у якому визначені договори, право вимоги за якими передається відповідачу, серед яких є генеральний кредитний договір № 699004046603007 та договір № 69900404660300 від 31.07.2013.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що акт приймання - передачі прав вимоги за договором купівлі-продажу прав вимоги від 02 грудня 2013 року вчинений у простій письмовій формі, що на думку позивача свідчить про його нікчемність, оскільки при його складанні не було дотримано нотаріальну форму, у зв'язку з чим, позивач вважає, що відповідач не набув прав вимоги на підставі договору купівлі-продажу, а тому просить суд визнати відсутнім у Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" права іпотекодержателя згідно Іпотечного договору № 699004046603007/І від 31.07.2013, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Тетяною Петрівною зареєстрованим за номером № 1473, як такі, що не були набуті на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В. зареєстрованим за номером 1533 (з усіма змінами та доповненнями).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України).

Іпотека, відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку», виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом вище, 02.12.2013 між Публічним акціонерним товариством «Астра банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Агропросперіс Банк" (далі - продавець) та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №1539, та який діє зі змінами та доповненнями.

Крім того, 02.12.2013 Публічним акціонерним товариством «Астра банк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» складено та підписано акт приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013, та додаток до даного акту, у якому визначені договори, право вимоги за якими передається відповідачу, серед яких є генеральний кредитний договір № 699004046603007 та договір № 69900404660300 від 31.07.2013.

За твердженням позивача, акт приймання - передачі прав вимоги за договором купівлі-продажу прав вимоги від 02 грудня 2013 року вчинений у простій письмовій формі, що на думку позивача свідчить про його нікчемність, оскільки він мав складатись у нотаріальній формі, у зв'язку з чим позивач вважає що відповідач не набув прав вимоги на підставі договору купівлі-продажу.

Пунктом 2.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» встановлено, що якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, господарський суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а має дати належну оцінку відповідним доводам позивача.

За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним (абзац 2 п. 2.5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 209 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Суд відзначає, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Астра банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Агропросперіс Банк" та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» договір купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №1539.

При цьому, договір про внесення змін № 1 від 19.12.2013 до договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013 також посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1741.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і залишатиметься чинним до моменту виконання сторонами своїх обов'язків за ним у повному обсязі.

Відповідно до п. 2.3. договору, права вимоги переходять від продавця до покупця та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги.

Згідно п. 7.3. договору покупець протягом 5 років з дати укладення цього договору зобов'язується надавати продавцю завірені належним чином копії кредитних договорів та/або договорів забезпечення, які були отримані покупцем в рамках цього договору у разі виникнення необхідності в пред'явленні таких документів за запитом державної влади (в т.ч. правоохоронних органів) та аудиторських компаній. Такі документи надаються покупцем за наявності та за відповідним актом приймання-передачі протягом п'яти робочих днів після надходження відповідного письмового запиту продавцю, який має містити підстави необхідності надання таких документів.

Згідно з визначеннями термінів та тлумачень у преамбулі договору, акт приймання-передачі прав вимоги означає письмовий акт, який укладається між сторонами та яким документально оформлюється фактична передача права вимоги від продавця до покупця, а права вимоги - всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, які наявні, так і умовні) продавця як кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитним договорами та договорами забезпечення.

Таким чином, з урахуванням умов договору, суд відзначає, що складення сторонами акту приймання передачі є дією спрямованою на виконання умов договору купівлі-продажу прав вимоги.

Крім того, суд зазначає, що ані нормами чинного законодавства, ані умовами договору не передбачено нотаріального посвідчення акту приймання-передачі, оскільки останній лише підтверджує факт вчинення сторонами тих чи інших дій на виконання умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відомості про відступлення прав за договором купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013 внесені до державного реєстру, що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, відповідно до якого новим іпотекодержателем є - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»

Таким чином, судом встановлено, що на підставі укладеного між Публічним акціонерним товариством «Астра банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Агропросперіс Банк" та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1539, до Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» перейшло право вимоги за генеральним кредитним договором № 699004046603007 від 31.07.2013 та за іпотечним договором № 699004046603007/1 від 31.07.2013.

Крім того, суд звертає увагу, що факт набуття права вимоги відповідачем як за генеральним кредитним договором № 699004046603007, так і за іпотечним договором № 699004046603007/1 від 31.07.2013, був предметом доказування та встановлення при вирішенні спору за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок оптики» про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 699004046603007/1 від 31.07.2013.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.08.2016 у справі № 925/1387/15, яке набрало законної сили, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» задоволено повністю. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптикал Трейд", а саме за Генеральним кредитним договором № 699004046603007 від 31.07.2013 в розмірі 2 488 695, 87 грн., що складається з суми заборгованості за кредитом 101965,00 Дол. США (екв. в гривні 2250730,34); суми заборгованості по процентам 10210,23 Дол. США (екв. в гривні 225376,10); суми пені за несвоєчасне повернення процентів 12589,43 грн., та в рахунок часткового погашення штрафу за порушення умов договору іпотеки відповідно до п. 3.5 договору іпотеки в розмірі 160 819,00 грн., та разом складає 2649514,87 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність іпотекодержателю Публічному акціонерному товариству Дельта Банк предмету іпотеки за іпотечним договором №699004046603007/1 від 31.07.2013, посвідченого приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Погрібною Т.П. за №1473, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Будинок оптики», а саме: нежитлові приміщення, офіс №1, літ. 9-А, а саме: приміщення першого поверху №1-1, №1-9, №1-10, №1-11, №1-12, №1-21, №1-22, №1-23 та приміщення другого поверху №1-17, №1-19, №1-20 загальною площею 135,3 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик (вул. Урицького), буд. 200, та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Будинок оптики» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САС №466942, виданого 11.08.2011р. за рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради за №1110 від 09.08.2011р. вартістю1733100 грн. без ПДВ.

Визнано право власності за Публічним акціонерним товариством Дельта Банк на предмет іпотеки, а саме : нежитлові приміщення, офіс №1, літ. 9-А, а саме: приміщення першого поверху №1-1, №1-9, №1-10, №1-11, №1-12, №1-21, №1-22, №1-23 та приміщення другого поверху №1-17, №1-19, №1-20 загальною площею 135,3 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик (вул. Урицького), буд. 200, вартістю вартістю1733100 грн. без ПДВ.

Зокрема, вищезазначеним судовим актом встановлено, що внаслідок укладення договору купівлі-продажу прав вимоги Публічне акціонерне товариство «Дельта банк» стало новим кредитором як за генеральним кредитним договором № 699004046603007 від 31.07.2013, так і за іпотечним договором № 699004046603007/1 від 31.07.2013.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Між тим, відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі:

- припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

- реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

- набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

- визнання іпотечного договору недійсним;

- знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

- з інших підстав, передбачених цим Законом.

Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Суд відзначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок оптики" зверталося до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Агропросперіс Банк" про визнання недійсним іпотечного договору від 31.07.2013 № 699004046603007/1, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Астра Банк" як іпотекодержателем та ТОВ "Будинок оптики" як іпотекодавцем задля забезпечення виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптикал Трейд" перед Публічним акціонерним товариством "Астра Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Агропросперіс Банк", за генеральним кредитним договором від 31.07.2013 № 699004046603007.

Проте, рішенням Господарського суду Харківської області від 18.04.2017 у справі № 925/214/17, яке набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок оптики" відмовлено повністю.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок оптики" до Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" про визнання відсутнім права іпотекодержателя не підлягають задоволенню.

Щодо заявленого у позовній заяві клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог, суд відзначає таке.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Господарський суд може реалізувати це право за наявності таких умов:

- це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору;

- про це є клопотання заінтересованої сторони.

Необхідною є наявність двох зазначених умов одночасно.

Клопотання заінтересованої сторони повинно бути викладене письмово та мотивовано з посиланням на докази.

Вихід за межі позовних вимог означає лише збільшення кількісного показника розміру заявленої позивачем вимоги. Однак суд не вправі змінювати предмет позову, розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем.

Проте, суд зазначає, що позивачем не обґрунтовано необхідність виходу за межі позовних вимог з посиланням на відповідні докази. При цьому, суд в свою чергу не вбачає підстав для вчинення таких процесуальних дій, а тому відмовляє у задоволенні заявленого у позовній заяві клопотання про вихід за межі позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 19.09.2017.

Суддя Щербаков С.О.