Рішення № 68964074, 12.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2017Справа №910/3230/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Дружківська»доDBK Group Sp.zo.oпростягнення 6845 Євро 89 центів

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Ляховський О.П. - представник за довіреністю № 587 від 01.09.2017;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.02.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Дружківська» з вимогами до DBK Group Sp.zo.o про стягнення 6845 Євро 89 центів, з яких 5160 Євро 14 центів основного боргу, 1640 Євро 92 центи пені, 44 Євро 83 центи 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Контракту купівлі-продажу № 13-16 від 25.05.2016 не здійснив оплату за поставлений позивачем товар за Специфікацією № 4 від 18.10.2016 на суму 5160 Євро 14 центів, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 5160 Євро 14 центів. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1640 Євро 92 центи та 3% річних у розмірі 44 Євро 83 центи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2017 порушено провадження у справі № 910/3230/17, розгляд справи призначено на 12.09.2017; зобов'язано позивача у строк до 17.03.2017 надати суду нотаріально засвідчений переклад ухвали суду про порушення провадження у справі на польську мову (у трьох примірниках).

20.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, а саме три примірники нотаріально засвідченого перекладу ухвали про порушення провадження у справі № 910/3230/17 на польську мову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2017 зупинено провадження у справі № 910/3230/17 у зв'язку із зверненням із судовим дорученням про вручення за кордоном судових документів до компетентного органу Республіки Польща (так як відповідач є іноземним суб'єктом господарювання, місцем реєстрації якого є Республіка Польща).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 поновлено провадження у справі № 910/3230/17 з метою необхідності слухання справи у судовому засіданні 12.09.2017.

Представник позивача у судовому засіданні 12.09.2017 подав документи на виконання вимог ухвали суду, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 12.09.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення міжнародного поштового відправлення RM010460426UA.

Крім того, відповідача було повідомлено про призначене на 12.09.2017 судове засідання у справі № 910/3230/17 у порядку, передбаченому Договором між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 12.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

25.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Дружківська» (продавець) та DBK Group Sp.zo.o (покупець) укладено Контракт купівлі-продажу № 13-16, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, вказаний у додатках (специфікаціях) до Контракту, які є невід'ємними частинами Контракту.

Відповідно до п. 2.2 Контракту купівлі-продажу № 13-16 від 25.05.2016 покупець купує товар у кількості та асортименті, вказаних у додатках (специфікаціях) до Контракту.

Згідно з п. 3.1 Контракту купівлі-продажу № 13-16 від 25.05.2016 продавець здійснює поставку товару на умовах FCA відповідно до Інкотермс 2010.

Відповідно до п. 3.3 Контракту купівлі-продажу № 13-16 від 25.05.2016 датою відвантаження товару є дата, вказана на штампі товарно-транспортної накладної (CMR).

Згідно з п. 4.1 Контракту купівлі-продажу № 13-16 від 25.05.2016 ціна на кожну поставку товару встановлюється у додатках (специфікаціях) до Контракту.

Відповідно до п. 5.1 Контракту купівлі-продажу № 13-16 від 25.05.2016 покупець зобов'язаний здійснити 100% попередню оплату продавцю за кожну поставку товару.

Згідно з п. 11.6 Контракту купівлі-продажу № 13-16 від 25.05.2016 строк дії контракту встановлено з моменту його підписання та до 31.12.2020.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», порядок притягнення до цивільно-правової відповідальності, здійснення такої відповідальності та звільнення від неї може визначатися зовнішньоекономічними договорами (контрактами), якщо це не суперечить чинним законам України.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про міжнародне приватне право», у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право», зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Згідно з п. 9.1 Контракту купівлі-продажу № 13-16 від 25.05.2016 всі спори та розбіжності, що можуть виникнути з даного контракту або у зв'язку з ним, будуть за можливістю вирішуватися шляхом переговорів. У випадку, якщо сторони не дійшли згоди, спір підлягає передачі на розгляд до Господарського суду міста Києва (Україна).

Відповідно до п. 9.2 Контракту купівлі-продажу № 13-16 від 25.05.2016 суд приймає рішення на підставі умов даного контракту, а також норм матеріального та процесуального права України.

З огляду на викладене, до змісту правовідносин, які виникають із вказаного Контракту, підлягає застосуванню право України, а спір, відповідно до п. 9.1 Контракту, підлягає розгляду в Господарському суді міста Києва.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Контракту купівлі-продажу № 13-16 від 25.05.2016, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З аналізу Контракту купівлі-продажу № 13-16 від 25.05.2016 вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість) кожного окремого зобов'язання з поставки товару повинно здійснюватись шляхом укладення між сторонами відповідних Специфікацій (додатків до контракту).

Судом встановлено, що 26.09.2016 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Контракту купівлі-продажу № 13-16 від 25.05.2016, в якій сторони дійшли згоди доповнити п. 5.1 контракту, зазначивши, що за товар, відвантажений у період з 01.10.2016 по 31.10.2016, покупець зобов'язується здійснити оплату продавцю не пізніше 14 календарних днів від дат, вказаних в експортних митних деклараціях. Умови про відстрочку платежу на 14 календарних днів поширюються виключно на поставки, здійснені у період з 01.10.2016 по 31.10.2016.

Крім того, вказаною додатковою угодою сторони доповнили Контракт купівлі-продажу № 13-16 від 25.05.2016 пунктом 8.1.4, зазначивши, що у випадку прострочення оплати поставленого товару (на умовах відстрочки платежу) покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню у розмірі 0,3% від вартості своєчасно несплаченого товару за кожний календарний день прострочення оплати.

Судом встановлено, що 18.10.2016 між сторонами було укладено Специфікацію № 4 до Контракту купівлі-продажу № 13-16 від 25.05.2016, в якій сторони визначили найменування товару, що поставляється позивачем, його кількість, ціну та загальну вартість (5160 Євро 14 центів).

Згідно з п. 3.1 Контракту купівлі-продажу № 13-16 від 25.05.2016 продавець здійснює поставку товару на умовах FCA відповідно до Інкотермс 2010.

Відповідно до правил «Інкотермс-2010» FCA - термін "франко-перевізник" означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Даний термін може бути використаний під час перевезення будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення.

Відповідно до ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Згідно з п. 3.4 Контракту купівлі-продажу № 13-16 від 25.05.2016 обов'язки продавця з поставки товару вважається виконаним в момент передачі товару перевізнику.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свій обов'язок з поставки товару за Специфікаціє № 4 від 18.10.2016 на суму 5160 Євро 14 центів, поставивши відповідачу товар, визначений у вказаній специфікації, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 379144 від 26.10.2016, в якій зазначено, що товар було передано перевізнику (ФОП Онопко В.А.) для перевезення; отримувач - DBK Group Sp.zo.o (на вказаній накладній містяться відбитки печаток позивача та перевізника), та наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією міжнародною митною декларацією № 700190000/2016/004179 від 28.10.2016.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, 26.09.2016 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Контракту купівлі-продажу № 13-16 від 25.05.2016, в якій сторони дійшли згоди доповнити п. 5.1 контракту, зазначивши, що за товар, відвантажений у період з 01.10.2016 по 31.10.2016, покупець зобов'язується здійснити оплату продавцю не пізніше 14 календарних днів від дат, вказаних в експортних митних деклараціях. Умови про відстрочку платежу на 14 календарних днів поширюються виключно на поставки, здійснені у період з 01.10.2016 по 31.10.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Суд зазначає, що умова Контракту купівлі-продажу № 13-16 від 25.05.2016 про обов'язок відповідача оплатити товар не пізніше 14 календарних днів від дат, вказаних в експортних митних деклараціях, по суті, не визначає строку виконання відповідачем обов'язку з оплати товару, так як в експортній митній декларації № 700190000/2016/004179 міститься як дата її оформлення (28.10.2016), так і дата строку поставки товару (05.11.2016), з огляду на що суд дійшов висновку, що сторонами не погоджено у Контракті купівлі-продажу № 13-16 від 25.05.2016 (у п. 5.1 в редакції Додаткової угоди № 2 від 26.09.2016) строку здійснення відповідачем оплати товару, поставленого позивачем.

За таких обставин, заховуючи, що сторони не погодили у договорі строку оплати товару, суд дійшов висновку щодо необхідності застосування положень ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Як встановлено судом, позивач поставив відповідачу товар за Специфікацією № 4 від 18.10.2016 на суму 5160 Євро 14 центів - 26.10.2016 шляхом передачі товару перевізнику (з урахуванням положень п. 3.4 Контракту купівлі-продажу № 13-16 від 25.05.2016, Інкотермс 2010 та ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 379144 від 26.10.2016.

Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснити оплату вказаного товару на суму 5160 Євро 14 центів - 26.10.2016.

Судом встановлено, що відповідач не здійснив оплату товару, поставленого позивачем за Специфікацією № 4 від 18.10.2016 на суму 5160 Євро 14 центів, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 5160 Євро 14 центів, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 5160 Євро 14 центів.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 5160 Євро 14 центів станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості DBK Group Sp.zo.o у розмірі 5160 Євро 14 центів підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Дружківська» в частині стягнення з DBK Group Sp.zo.o суми основного боргу у розмірі 5160 Євро 14 центів є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1640 Євро 92 центи, нарахованої за 106 днів (по суті за період з 10.11.2016 по 23.02.2017 - враховуючи пояснення позивача, викладені у позовній заяві, що кінцевим строком оплати відповідачем товару є 09.11.2016, та беручи до уваги дату складення позивачем позовної заяви - 23.02.2017).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, 26.09.2016 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Контракту купівлі-продажу № 13-16 від 25.05.2016, в якій сторони дійшли згоди доповнити Контракт купівлі-продажу № 13-16 від 25.05.2016 пунктом 8.1.4, зазначивши, що у випадку прострочення оплати поставленого товару (на умовах відстрочки платежу) покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню у розмірі 0,3% від вартості своєчасно несплаченого товару за кожний календарний день прострочення оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Дружківська» в частині стягнення з DBK Group Sp.zo.o пені у розмірі 1640 Євро 92 центи підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 44 Євро 83 центи, нарахованих за 106 днів (по суті за період з 10.11.2016 по 23.02.2017 - враховуючи пояснення позивача, викладені у позовній заяві, що кінцевим строком оплати відповідачем товару є 09.11.2016, та беручи до уваги дату складення позивачем позовної заяви - 23.02.2017).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Дружківська» в частині стягнення з DBK Group Sp.zo.o 3% річних у розмірі 44 Євро 83 центи підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, судом враховано, що пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010р. № 01-08/369 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України від 01.07.2010» зазначено, що господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 Цивільного кодексу України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

При цьому законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з DBK Group Sp.zo.o (20-601 Lublin, ul. Tomasza Zana 11; NIP 7123297685, Numer KRS 0000564177, Regon 36183826100000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Дружківська» (84205, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Соборна, буд. 30; ідентифікаційний код: 37251934) суму основного боргу у розмірі 5160 (п'ят тисяч сто шістдесят) Євро 14 центів, пеню у розмірі 1640 (одна тисяча шістсот сорок) Євро 92 центи, 3% річних у розмірі 44 (сорок чотири) Євро 83 центи та судовий збір у розмірі 2921 (дві тисячі дев'ятсот двадцять одна) грн. 32 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 18.09.2017

Суддя І.М. Отрош