Рішення № 68963937, 07.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2017Справа №910/11290/17

За позовомПриватного акціонерного товариства "АПК-Інвест"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Спец Інвест"простягнення 80265,67 грн.Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаВітько Д.С. - представниквід відповідачане з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "АПК-Інвест" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Інвест" 80265,67 грн., з яких: 60165,00 грн. основного боргу за договором поставки №16/12 від 16.12.2015, 7996,17 грн. пені, 6016,50 грн. штрафу, 1134,00 грн. - 3% річних, 4954,00 грн. інфляційних втрат.

Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки в частині здійснення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/11290/17, розгляд якої призначено на 03.08.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2017, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, ненаданням ним витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 07.09.2017.

В судовому засіданні 07.09.2017 оголошено перерву до 07.09.2017 о 14-00.

Представник позивача в судовому засіданні 07.09.2017 підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату та час слухання справи відповідач був повідомлений належним чином.

У п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 07.09.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2015 між Приватним акціонерним товариством "АПК-Інвест" (далі - постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "АПК-Інвест" (далі - покупець, відповідач) був укладений договір поставки №16/12 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити металобрухт та відходи чорних металів (далі - товар) (п.1.1), загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у специфікації, що є додатком до цього договору (надалі іменується "специфікація") (п.1.2), загальна сума товару за цим договором визначається підсумовуванням сум усіх специфікацій та закріплюється у відповідних видаткових накладних на відповідну партію товару (п.2.1), оплата товарів покупцем здійснюється за загальною ціною товару шляхом переказу відповідних грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.5.1), оплата за товар здійснюється покупцем на підставі рахунків, виставлених постачальником у строк 20 календарних днів з моменту підписання специфікації (п.5.3), за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику на його вимогу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення оплати товару від суми вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати товару (п.8.3), за порушення строків оплати товару більш ніж на 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від суми поставленого та неоплаченого товару (п.8.4), цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п.11.1), строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 11.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2015 року (п.11.2).

Відповідно до підписаної специфікації від 16.12.2015 до договору визначено строк поставки товару - протягом 15 календарних днів з дня підписання специфікації, кількість товару та його вартість - 324000,00 грн.

Згідно додаткової угоди №1 від 30.12.2015 сторони виклали п.11.2 договору в наступній редакції: строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 11.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2016 року.

На виконання умов договору постачальник поставив, а покупець прийняв товар на суму 60165,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №32 від 05.02.2016 на суму 25560,00 грн., №35 від 10.02.2016 на суму 34605,00 грн..

Як стверджує позивач у позовній заяві, за отриманий товар відповідач не розрахувався.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п.5.3, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару на момент розгляду справи настав.

Як свідчать матеріали справи, відповідач своїх зобов'язань по оплаті поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару не виконав, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 60165,00 грн.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 60165,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 7996,17 грн. пені, 6016,50 грн. штрафу, 1134,00 грн. - 3% річних, 4954,00 грн. інфляційних втрат.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.8.3 договору сторонами погоджено, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику на його вимогу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення оплати товару від суми вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати товару, а за порушення строків оплати товару більш ніж на 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від суми поставленого та неоплаченого товару (п.8.4).

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів за отриманий товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування по відношенню до відповідача встановленої законом відповідальності.

Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 7996,17 грн. пені та 6016,50 грн. штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.

Оскільки матеріалами справи підтверджується існування заборгованості відповідача перед позивачем та її непогашення відповідачем, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат законними та обґрунтованими.

Судом перевірено належний до сплати розмір 3% річних та інфляційних втрат за період, який самостійно визначений позивачем, у зв'язку з чим розрахунок позивача наведений ним у позовній заяві є вірним, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 1134,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4954,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Інвест" (01001, м.Київ, вул. Софіївська, будинок 10, приміщення 4, ідентифікаційний код 38725800) на користь Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест" (85325, Донецька обл., Покровський район, село Рівне, вул. Шопена, будинок 1 А, ідентифікаційний код 34626750) заборгованість у розмірі 60165 (шістдесят тисяч сто шістдесят п'ять) грн. 00 коп., 7996 (сім тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 17 коп. пені, 6016 (шість тисяч шістнадцять) грн. 50 коп. штрафу, 3% річних у розмірі 1134 (одна тисяча сто тридцять чотири) грн. 00 коп., 4954 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.09.2017

Суддя Ю.М.Смирнова