Рішення № 68963773, 08.09.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2017 р. Справа № 911/999/15

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 57 508,63 грн.

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр"

про визнання недійсним договору

за участю представників сторін:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - Демченко В.М., предст. за дов. від 04.01.2017;

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3, предст. за дог. про надання правової допомоги від 18.11.2014;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" (позивач за первісним позовом, відповідач - за зустрічним позовом) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач за первісним позовом, позивач - за зустрічним позовом) про стягнення 57 508,63 грн. та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" про визнання недійсним договору.

Свої позовні вимоги ТОВ "Дистрибуція-Центр" обґрунтовує тим, що ФОП ОСОБА_1 вчасно не оплатив заборгованість за Дистриб'юторським договором №52 від 14.03.2014, у зв'язку з чим йому було нараховано 57508,63 грн. штрафних санкцій, які складаються з 15 599,55 грн. пені, 16996, 74 грн. штрафу, 19 020, 14 грн. 30% річних та 5 892,20 грн. інфляційних втрат.

В свою чергу, в обґрунтування зустрічних позовних вимог Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зазначає, що не підписував Дистриб'юторський договір №52 від 14.03.2014, на який посилається позивач за первісним позовом в обґрунтування своїх позовних вимог, а підпис на договорі виконано іншою особою, яка не була наділена відповідними повноваженнями під час вчинення правочину, а отже даний договір має бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 13.03.2015 було порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду на 20.04.2015.

Разом з тим, відповідачем за первісним позовом 17.04.2015 було заявлено клопотання про призначення у справі експертизи підпису та відбитку печатки ФОП ОСОБА_1

На підставі ухвали суду від 20.04.2015 зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним позовом, розгляд справи та розгляд клопотання ФОП ОСОБА_1 було відкладено на 12.05.2015.

12.05.2015 відповідачем за первісним позовом (вх. номер 10817) та відповідачем за зустрічним позовом (вх. номер 10890) були подані письмові відзиви на позови, які залучені до матеріалів справи.

Розглянувши 12.05.2015 в судовому засіданні клопотання про призначення судової експертизи, заслухавши думку представників сторін, з метою з'ясування питання справжності підпису та відтиску печатки на спірному договорі, суд вирішив задовольнити клопотання ОСОБА_1 та призначити судову експертизу документів.

Разом з тим, даною ухвалою було відкладено розгляд справи на 08.06.2015, зобов'язано ФОП ОСОБА_1 надати вільні зразки підпису та вільні зразки печатки, а також запропоновано сторонам надати перелік питань, необхідних для вирішення судової експертизи.

На виконання даної ухвали, відповідачем за первісним позовом було подано зразки підпису, почерку та відтиску печатки ФОП ОСОБА_1, які 15.05.2015 залучені до матеріалів справи.

В свою чергу, позивачем за первісним позовом 15.05.2015 (вх. номер 11306) було подано клопотання про залучення доказів (оригінали документів), а також запропоновано суду поставити на розгляд експерта з почеркознавчої експертизи питання, перелік яких наведено в зазначеному клопотанні.

У зв'язку з надходженням на адресу суду апеляційної скарги від ТОВ «Дистрибуція-центр» на ухвалу від 12.05.2015, провадження у справі № 911/999/15 було зупинено та направлено матеріали справи до Київського апеляційного господарського суду.

Після повернення матеріалів справи, провадження у даній справі було поновлено та призначено до розгляду на 06.07.2015; також зобов'язано ОСОБА_1 надати вільні зразки підпису та вільні зразки печатки (оригінали будь-яких документів, які достовірно містять підпис та печатку ОСОБА_1) в кількості не менше десяти документів.

На підставі заявленого клопотання ТОВ «Дистрибуція-центр», яке надійшло на адресу суду 03.07.2015, з урахуванням ст. 811 ГПК України, подальший розгляд справи здійснюється за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.07.2015 у справі 911/999/15 було зупинено провадження у справі, у зв'язку з проведенням судової експертизи, проведення якої доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру ГУ МВС України в Київській області.

Постановою КАГС від 27.07.2015 та постановою ВГСУ від 28.09.2015 апеляційну та касаційну скарги ТОВ «Дистрибуція-центр» залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції від 06.07.2015 залишено без змін.

В свою чергу, у зв'язку з відсутністю оплати за проведення судової експертизи, Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр ГУ МВС України в Київській області направив на адресу суду 23.05.2016 повідомлення про неможливість проведення експертизи разом з матеріалами господарської справи № 911/999/15.

Ухвалою суду від 07.07.2016 було поновлено провадження у даній справі та призначено до розгляду на 25.07.2016. Після чого в судовому засіданні 25.07.2016 була оголошена перерва до 29.07.2016.

28.07.2016 від позивача за первісним позовом надійшло клопотання із запропонованими питаннями експерту для проведення судової експертизи, яке залучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 29.07.2016 було повторно зупинено провадження у справі для проведення судової експертизи, призначеної ухвалою суду від 12.05.2015.

Постановою КАГС від 06.09.2016 та постановою ВГСУ від 05.12.2016, апеляційну та касаційну скаргу ТОВ «Дистрибуція-центр» залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції від 12.05.2015 - без змін.

15.03.2017 на адресу господарського суду Київської області надійшов лист Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 24.02.2017 № 19/111/8-2835, до якого додано клопотання експерта про надання додаткової інформації та порівняльного матеріалу для проведення експертизи і рахунок на оплату вартості проведення судової експертизи, на підставі чого провадження у даній справі було поновлено та призначено до розгляду на 03.04.2017.

Ухвалою суду від 03.04.2017 клопотання судового експерта було задоволено та надано дозвіл на застосування частково-руйнуючих методів дослідження для вирішення питання стосовно хронологічної послідовності нанесення реквізитів досліджуваного документа; надано судовому експерту Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України посилання на переліки порівняльних зразків почерку та підпису фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, які містяться в матеріалах справи №911/999/15 із зазначенням аркушів матеріалів справи.

21.08.2017 року на адресу господарського суду Київської області від експертної установи надійшли висновок експерта № 8-4/291 від 30.06.2017, складений за результатами проведення судової експертизи, а також матеріали господарської справи № 911/999/15.

Враховуючи, що обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі №911/999/15 усунені, ухвалою суду від 22.08.2017 було поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 08.09.2017.

07.09.2017 ТОВ «Дистрибуція-Центр» було подано клопотання про призначення експертизи первинних документів, зокрема, довіреностей та накладних, які містяться в матеріалах справи, оскільки, на думку останнього, вказані первинні документи є доказами, у яких є посилання на спірний Договір та які свідчать про отримання продукції відповідачем за спірним договором, а тому для правильного вирішення спору має значення встановлення факту наявності на первинних документах підпису відповідача та відбитки печатки під № 1 ОСОБА_1.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом проти призначення експертизи заперечував, з підстав її недоцільності, оскільки факт поставки товару за накладними ним не заперечується.

Згідно ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення (п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Якщо особа подала клопотання про призначення експертизи, а інші особи проти клопотання заперечують, суд вирішує клопотання, виходячи з мотивів заявленого клопотання та необхідності використання спеціальних знань для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Розглянувши в судовому засіданні подане клопотання з урахуванням думки представника відповідача, суд зазначає, що самі по собі накладні лише засвідчують факт поставки товару, проти отримання якого відповідач не заперечує, та стягнення заборгованості за якими було предметом розгляду справи № 911/4312/14, де останнім була надана правова оцінка, у зв'язку з чим встановлення будь-яких інших обставин за допомогою судової експертизи, крім самого факту поставки товару та його прийняття відповідачем, немає.

Таким чином, суд не вбачає підстав для призначення судової експертизи документів, як наслідок, в задоволенні поданого клопотання відмовляє.

Враховуючи положення п. 4 ч. 1 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Згідно з ч. 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

08.09.2017 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистрибуція-Центр» (продавець) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (покупець) про стягнення 57 508,63 грн., внаслідок неналежного виконання умов Дистриб'юторського договору №52 від 14.03.2014, а саме щодо несвоєчасної та неповної оплати отриманої продукції, отриманих відповідачем за первісним позовом на підставі накладних.

Так, в якості підстави заявленого позову, ТОВ «Дистрибуція-Центр» посилається на умови п.п.5.3, 5.8 Дистриб'юторського договору №52, якими передбачена відповідальність покупця у вигляді сплати пені (п.5.3), штрафу (п. 5.3), 30% річних (п.5.8), а також норми ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних втрат.

При цьому, як зазначалось вище, фізична особа-підприємець проти факту укладання Договору заперечує, зазначаючи, що оскільки ним договір підписано не було, між сторонами не було врегульовано питання відповідальності за невиконання зобов'язання, у вигляді сплати пені та штрафу.

Таким чином, беручи до уваги те, при розгляді справи виникло питання справжності вказаного договору, його підписання та погодження з боку ФОП ОСОБА_1, судом призначалась експертиза документів, на вирішення якої виносились питання щодо відповідності підпису ФОП ОСОБА_1 та печатки, виконаних на оригіналі Дистриб'юторського договору №52 від 14.03.2014 зразкам підпису Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, наданих в якості вільних, умовно-вільних та експериментальних зразків.

21.08.2017 року на адресу господарського суду Київської області від експертної установи надійшли висновок експерта № 8-4/291 від 30.06.2017, складений за результатами проведення судової експертизи, а також матеріали господарської справи № 911/999/15.

Так, у висновку експерта № 8-4/291 від 30.06.2017, за результатами комплексної експертизи, на питання « 1. Чи відповідає підпис, виконаний на оригіналі Дистриб'юторського договору №52 від 14.03.2014 (том №1 а.с. 144-149) зразкам підпису Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, наданих в якості вільних, умовно-вільних, експериментальних зразків?» не вирішувалось. Це обумовлено тим, що досліджуваний підпис виконаний з попередньою технічною підготовкою, шляхом відтворення підпису барвною речовиною сірого кольору, з наступним наведенням підпису барвною речовиною синього кольору, пишучим приладом; 2.Відбиток печатки ФОП ОСОБА_4 в Дистриб'юторському договорі №52 від 14.03.2014 нанесено не печаткою ФОП ОСОБА_4, зразки якої містяться у видатковій накладній №1515 від 15.05.14, довіреності №165 від 20.05.14, видатковій накладній №1947 від 18.06.14, довіреності №149 від 18.06.14, видатковій накладній №Б-00067750 від 01.09.14, звіті про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв за червень 2014, зразках печатки ФОП ОСОБА_4 (т.2 а.с. 94-96). Відбиток печатки ФОП ОСОБА_4 в Дистриб'юторському договорі №52 від 14.03.2014 нанесено не печаткою ФОП ОСОБА_4, зразки якої містяться у договорі про надання овердрафту від 25.09.13 між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 67-77), листі ФОП ОСОБА_4 до ТОВ «Петрус Алко» від 20.06.2014 (т. 2 а.с.85), платіжному дорученні №13244 від 04.02.14 (т.2 а.с. 90), платіжному дорученні №13761 від 12.03.14 (т.2 а.с. 91), платіжному дорученні №13697 від 07.03.14 (т.2, а.с 92),платіжному дорученні №13491 від 21.02.14 (т.2 а.с. 93), зустрічній позовній заяві від 15.04.15 (т.1 а.с. 58-59), описі вкладення(т. 1, а.с. 60), завіреній копії Витягу (т. 1, а.с. 62-64), завіреній копії паспорту (т. 1, а.с.65-68), завіреній копії картки платника податків (т.1, а.с. 69), клопотанні ОСОБА_4 про призначення експертизи (т.1 а.с. 70-71), договорі про надання правової допомоги від 18.11.14 (т.1 а.с. 150-151), експериментальних зразках печатки ФОП ОСОБА_4 (т.1 а.с. 164), зразках печатки ФОП ОСОБА_4 (т.2 а.с. 53-55)». 3. Досліджуваний підпис на оригіналі Дистриб'юторського договору №52 від 14.03.2014 (том №1 а.с. 144-149), виконаний з попередньою технічною підготовкою, шляхом відтворення підпису барвною речовиною сірого кольору, з наступним наведенням підпису барвною речовиною синього кольору, пишучим приладом.

Відбиток печатки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, котрий міститься на оригіналі Дистриб'юторського договору №52 від 14.03.2014 (том №1 а.с. 144-149), є відбитком та нанесений рельєфним кліше печатки за допомогою відшарування барвника від робочої поверхні кліше. 4. Питання щодо послідовності нанесення друкованого тексту з відбитком печатки та підписом в Дистриб'юторському договорі №52 від 14.03.2014 не вирішувалось, у зв'язку з відсутністю місць перетину друкованого тексту з відбитком печатки та підписом.

Вирішити питання, щодо хронологічної послідовності нанесення «попередньої моделі» підпису, виконаної з попередньою технічною підготовкою, шляхом відтворення підпису барвною речовиною сірого кольору, та відбитка печатки Дистриб'юторського договору №52 від 14.03.2014, не виявилося можливим.

В Дистриб'юторському договорі №52 від 14.03.2014 спочатку був нанесений відбиток печатки, а потім підпис від імені ОСОБА_4, виконаний барвною речовиною синього кольору, пишучим приладом».

Згідно з ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Статтею 36 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на те, що наданий експертом висновок є повним та обґрунтованим, містить відповіді на поставлені питання, які необхідні для повного, всебічного та обґрунтованого розгляду справи, та в якому висвітлені обставини, які не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування, з підстав відсутності у суду спеціальних знань, суд приймає до розгляду висновок експертизи як доказ в розумінні ст. 34, 36, 43 ГПК України.

Так, з поданого висновку судового експерта вбачається, що Дистриб'юторський договір № 52, ФОП ОСОБА_1 не підписував та не засвідчував своєю печаткою, що унеможливлює прийняття зазначеного документа до уваги та розгляду як належного та допустимого доказу з посиланням на ст. 32, 34, 36 ГПК України.

В свою чергу, матеріали справи свідчать, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 713760,32 грн., що підтверджується видатковими накладними №1116 від 10 квітня 2014 року, №1115 від 10 квітня 2014 року, №1114 від 10 квітня 2014 року, №1276 від 24 квітня 2014 року, №1274 від 24 квітня 2014 року, №1271 від 24 квітня 2014 року, №1515 від 15 травня 2014 року, №1514 від 15 травня 2014 року, №1947 від 18 червня 2014 року, №1948 від 18 червня 2014 року, №1949 від 18 червня 2014 року та №1952 від 18 червня 2014 року, копії яких наявні в матеріалах справи, тобто сам факт поставки існує та сторонами не заперечується.

Наявність заборгованості зі сплати отриманого товару в сумі 56 655,80 грн. також підтверджується рішенням господарського суду у справі № 911/4312/14, яке набрало законної сили та є чинним і не скасованим, у зв'язку з чим з посиланням на норму ст. 35 ГПК України наявність заборгованості, яка виникла у відповідача на момент подачі позову, не доказується при розгляді даної справи.

Так, зважаючи на те, що в повному обсязі та вчасно оплата за товар за накладними №1276 від 24 квітня 2014 року, №1515 від 15 травня 2014 року, №1514 від 15 травня 2014 року, №1947 від 18 червня 2014 року, №1948 від 18 червня 2014 року, №1949 від 18 червня 2014 року та №1952 від 18 червня 2014 року від відповідача не надійшла, розмір якої на момент подачі позову склав 56 655,80 грн., згідно наданого позивачем за первісним позовом розрахунку, відповідачу нараховані 15 599,55 грн. пені та 16996, 74 грн. штрафу.

У відповідності до статті 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням форми, є нікчемний.

Отже, майнова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону чи договору у вигляді неустойки (штрафу, пені).

Зважаючи на те, що сторонами не була погоджена відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, шляхом укладення договору, яким би сторони погодили всі істотні умови, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 15 599,55 грн. пені та 16 996,74 грн. штрафу, нараховані внаслідок невиконання умов Дистриб'юторського договору, задоволенню не підлягають.

Що стосується заявлених до стягнення 19 020, 14 грн. 30% річних суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, право на стягнення з боржника відсотків річних у розмірі більшому, ніж встановлено цивільним законодавством передбачено лише за письмовою згодою сторін, у вигляді укладеного договору.

Разом з тим, як було встановлено вище, Дистриб'юторський договір № 52 з боку відповідача не підписувався, а тому посилання позивача на можливість застосування 30% річних, передбачених п. 5.8 Договору є неправомірним та необґрунтованим, у зв'язку з чим до стягнення підлягають річні з відсотковою ставкою -3%.

До того ж, як вбачається з поданого позивачем розрахунку, при здійсненні нарахування відсотків річних позивач також посилається на Дистриб'юторський договір, яким визначений термін відстрочки платежу 30 днів (п.5.2 Договору).

Зважаючи на те, що Договір відповідачем не підписувався, нарахування 3% річних слід здійснювати відповідно до кожної видаткової накладної окремо, виходячи із приписів ст. 692 ЦК України.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Однак, беручи до уваги те, що позивач просить стягнути відсотки річних за періоди, які не виходять за межі періодів встановлених вищезазначеною нормою, а суд позбавлений можливості з урахуванням ст. 83 ГПК України виходити за межі заявлених позовних вимог, здійснивши перерахунок річних за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон» за періоди, заявлені позивачем та виходячи із відсоткової ставки річних - 3%, суд встановив, що заявлені до стягнення 30% річних в загальній сумі 19 020,14 грн. підлягають задоволенню частково в розмірі 1 852,09 грн. 3% річних.

Що стосується нарахування інфляційних втрат, то у відповідності до наданого позивачем за первісним позовом розрахунку, їх нарахування здійснено за загальний період з 01.10.2014 по 30.01.2015 на суму боргу 56 655,80 грн. та складає 5 892, 20 грн.

Перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», суд встановив, що заявлені до стягнення 5 892,20 грн. інфляційних втрат є правомірними, їх розрахунок здійснений позивачем арифметично вірно, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково та з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню 1 852, 09 грн. 3% річних та 5 892,20 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову суд відмовляє.

З приводу зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" про визнання недійсним Дистриб'юторського договору № 52, суд зазначає наступне:

Як на підставу заявленого зустрічного позову ФОП ОСОБА_1 посилається на те, що підпис на договорі виконано іншою особою, яка не була наділена відповідними повноваженнями під час вчинення правочину, а отже даний договір має бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України.

За змістом частин першої та другої ст. 202 Цивільного кодексу України, договір є дво- чи багатостороннім правочином.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами ) вимог, які встановленні частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин ( п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Так, як вбачається з матеріалів справи, та про що зазначалось вище, Дистриб'юторський договір № 52 ФОП ОСОБА_1 не підписувався та не засвідчувався його печаткою, про що додатково засвідчує висновок експерта у даній справі № 8-4/291 від 30.06.2017, а сам договір підписаний невідомою особою.

Зважаючи на те, що для вчинення правочину, особа яка його вчиняє, повинна мати обсяг цивільної дієздатності, тобто мати права та обов'язки, а судом встановлено, що особа, яка його вчинила від імені ОСОБА_1 таким обсягом прав та обов'язків наділена не була, зазначений договір в силу вищенаведених норм законодавства підлягає визнанню недійсним.

З урахуванням вищевикладених обставин, зустрічний позов про визнання недійсним Дистриб'юторського договору № 52 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.

Приписами ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ст. 49 ГПК України, судовий збір при частковому задоволенні позову покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог; при задоволенні позову - на відповідача.

Згідно ч. 4 п. 4.2 постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору за первісним позовом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог та з відповідача (ФОП ОСОБА_1.) на користь позивача (ТОВ «Дистрибуція-Центр») підлягає до стягнення 246,03 грн.; за зустрічним позовом судовий збір покладається повністю на відповідача (ТОВ «Дистрибуція-Центр»).

Витрати за проведення експертизи, згідно ч. 6 ст. 49 ГПК України також покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, а відтак сплачені ФОП ОСОБА_1 6 768,00 грн. за проведення судової експертизи на підставі платіжного доручення № 25703 від 31.03.2017 розподіляються між сторонами виходячи із розміру пропорційно задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з ТОВ «Дистрибуція-Центр» на користь ФОП ОСОБА_1 підлягає до стягнення 5 856, 60 грн. витрат за проведення експертизи .

Керуючись ст. ст. 22, 42, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуція-Центр» (03680, м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 44, корпус 8, код ЄДРПОУ 36263797) - 1 852 (одну тисячу вісімсот п'ятдесят дві) грн. 09 коп. 3% річних, 5 892 (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн. 20 коп. інфляційних втрат, 246 (двісті сорок шість) грн. 03 коп. судового збору.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. Зустрічний позов задовольнити повністю.

5. Визнати недійсним Дистриб'юторський договір № 52 від 14.03.2014, укладений між ТОВ «Дистрибуція-Центр» та ФОП ОСОБА_1

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуція-Центр» (08132, м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 44, корпус 8, код ЄДРПОУ 36263797) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) - 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору за розгляд зустрічної позовної заяви та 5 856 (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн. 60 коп. витрат за проведення експертизи.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 18.09.2017

Суддя О.В. Щоткін