Рішення № 68963753, 11.09.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2017р. Справа № 914/1299/17

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Сало О.А.,

розглянувши матеріали справи:

за позовом: Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» від імені якого діє філія «Управління магістральних газопроводів «ЛЬВІВТРАНСГАЗ» Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», м. Львів,

до відповідача: Комунального підприємства «ЧЕРВОНОГРАДТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО», Львівська область, м.Червоноград,

про: стягнення заборгованості та штрафних санкцій,

ціна позову: 87648,18 грн.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність від 28.12.2016р. №2-523);

Відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» від імені якого діє філія «Управління магістральних газопроводів «ЛЬВІВТРАНСГАЗ» Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» до Комунального підприємства «ЧЕРВОНОГРАДТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» про стягнення 82334,91 грн. суми основного боргу, 4298,51 грн. пені, 489,04 грн. трьох відсотків річних та 525,71 грн. інфляційних втрат; ціна позову: 87648,18 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.06.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 15.08.2017р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах Господарського суду Львівської області від 15.08.2017р. та від 29.08.2017р. у даній справі, в тому числі у звязку із неявкою повноважного представника Відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду у даній справі, зокрема щодо подання відзиву на позовну заяву. В судовому засіданні 11.09.2017р. оголошувалась перерва в межах робочого дня до 17:30 год. 11.09.2017р., про що представник Позивача повідомлявся в судовому засіданні під розписку.

Представнику Позивача оголошено права і обовязки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Окрім цього, в ухвалах Господарського суду Львівської області у даній справі, які скеровано чи оголошено Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, а також письмові повідомлення про оголошення ухвал про відкладення розгляду справи та про оголошення перерви в судовому засіданні) зазначено, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, в судовому засіданні подав розрахунок суми позовних вимог (вх. №30939/17), у якому вказує, що сума основного боргу Відповідача перед Позивачем становить 82334,91 грн., пеня 4298,55 грн., три відсотки річних 489,05 грн. інфляційні втрати 525,71 грн., позовні вимоги підтримав повністю, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті справи з обґрунтуванням наявності підстав для задоволення позову.

В той же час, у позовній заяві Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 82334,91 грн. суми основного боргу, 4298,51грн. пені, 489,04грн. трьох відсотків річних та 525,71грн. інфляційних втрат, що становить 87648,18 грн.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено у пункті 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З врахуванням відсутності клопотання Позивача про збільшення розміру позовних вимог, а також невідповідності розрахунку вимогам до заяви про збільшення розміру позовних вимог суд розцінює розрахунок Позивача вх. №30939/17 як письмові пояснення у справі.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, явка визнавалась судом обовязковою, вимог ухвали суду у справі належним чином не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі, окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобовязувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1,2 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань в порядку ст.38 ГПК України представниками Сторін протягом розгляду справи не заявлялось.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши і дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01.04.2016р. між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» в особі начальника Волинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» (надалі Позивач, Газотранспортне підприємство) та Комунальним підприємством «Червоноградтеплокомуненерго» (надалі Відповідач, ОСОБА_2) укладено Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1604000146 (далі Договір), відповідно до п.1.1 якого, Газотранспортне підприємство зобовязувалось надати ОСОБА_2 послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу ОСОБА_2 з пунктів приймання-передачі природного газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій (долі ГРС), а ОСОБА_2 зобовязувався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами Договору.

Річний плановий обсяг транспортування природного газу (надалі газу) ОСОБА_2 складає 10680,0 тис. м. куб., у тому числі в квітні 800,0 тис. м. куб., травні 16,0 тис. м. куб., червні 16,0 тис. м. куб., липні 16,0 тис. м. куб., серпні 16,0 тис. м. куб., вересні 16,0 тис. м. куб., жовтні 2000,0 тис. м. куб., листопаді 3800,0 тис. м. куб., грудні 4000,0 тис. м. куб. (пункт 1.2. Договору).

Згідно пункту 2.2. Договору ОСОБА_2 передає Газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи Газотранспортного підприємства.

Відповідно до пункту 2.4. Договору Газотранспортне підприємство приймає газ від ОСОБА_2 на пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ ОСОБА_2 в загальному потоці з газорозподільної мережі.

Пунктом 3.1. Договору Сторонами встановлено, що послуги з транспортування природного газу оформлюються Газотранспортним підприємством та ОСОБА_2 актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами.

Газотранспортне підприємство до пятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє ОСОБА_2 дві примірники акту наданих послуг з звітний місяць, підписані повноважним представником та скріплені печаткою Газотранспортного підприємства (пункт 3.2. Договору).

Відповідно до пункту 3.3. Договору ОСОБА_2 протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акту наданих послуг, підписаний повноважним представником та скріплений печаткою ОСОБА_2, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг.

Згідно пункту 5.1. Договору розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Пунктом 5.3. Договору Сторонами погоджено, що розрахунковий період за Договором становить один місяць з 09:00 год. першого дня місяця до 09:00 год. першого дня наступного місяця включно. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно розділу 4 Договору та податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 5.4. Договору вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством ОСОБА_2 послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

Згідно пункту 5.5. Договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється ОСОБА_2 (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватись транспортування газу. ОСОБА_2 самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу на планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місця послуги проводиться ОСОБА_2 до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням перерахованих раніше коштів.

Пунктом 7.3. Договору Сторонами встановлено, що у разі порушення ОСОБА_2 строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із ОСОБА_2 стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 11.1. Договору Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2016р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менш, ніж за місяць до закінчення строку його дії жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб Сторін Договору.

Позивачем на виконання умов укладеного між Сторонами Договору в період з лютого по квітень 2017р. надано Відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 159273,93 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи ОСОБА_2 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.02.2017р. №02-17-1604000146 на суму 97181,68 грн., від 31.03.2017р. №03-17-1604000146 на суму 62041,03 грн., від 30.04.2017р. №04-17-1604000146 на суму 51,22 грн.

Відповідачем взятих на себе договірних зобовязань з оплати наданих за Договором Послуг належним чином не виконано, сплачено на користь Позивача 76939,02 грн., внаслідок чого утворився борг в розмірі 82334,91 грн. Належних, достатніх та допустимих доказів повного чи часткового погашення вказаної заборгованості станом час розгляду справи по суті Сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

З підстав наведеного Позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 82334,91 грн. суми основного боргу за надані за Договором послуги.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, поданому до суду 29.08.2017р. за вх. №29145/17, проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу у його задоволенні з підстав того, що підприємство Відповідача не мало змоги вчасно оплачувати надані послуги, оскільки працює на одно ставкових тарифах, і в між опалювальний сезон поступають незначні надходження грошових коштів, здебільшого оплата заборгованості за минулі періоди.

Також Відповідач у своєму відзиві зазначає про арешт коштів КП «Червоноградтеплокомуненерго» та наявність великої кількості виконавчих проваджень про стягнення з нього коштів.

Окрім того, як на підставу своїх заперечень проти позову, Відповідач покликається на скрутне матеріальне становище КП «Червоноградтеплокомуненерго», відсутність вчасної компенсації з боку держави наданих пільг та субсидій, а також обовязкового перерахування коштів за спожитий природний газ з рахунків зі спеціальним режимом користування на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. №217 «Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків зі гарантованим постачальником природного газу», згідно якого ПАТ «Ощадбанк» перераховує на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» близько 92 відсотків грошових надходжень за спожитий Відповідачем природний газ, а решта грошових коштів спрямовуються на сплату податків, виплату заробітних плат та інші поточні видатки Відповідача.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зазначено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобовязань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобовязаний виконати свій обовязок.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

При цьому суд зазначає, що підписання ОСОБА_2 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.02.2017р. №02-17-1604000146 на суму 97181,68 грн., від 31.03.2017р. №03-17-1604000146 на суму 62041,03 грн., від 30.04.2017р. №04-17-1604000146 на суму 51,22 грн., які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і пункту 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем взятих на себе договірних зобовязань щодо оплати наданих за Договором послуг, беручи до уваги наявність вини Відповідача щодо несплати вказаних послуг, відсутність доказів повного чи часткового погашення боргу, перевіривши розрахунок нарахованої суми основного боргу, суд дійшов висновків про те, що сума основного боргу Відповідача перед Позивачем з оплати наданих за Договором послуг за період з лютого 2017р. по квітень 2017р. становить 82334,91 грн. Відтак, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 82334,91 грн. боргу з оплати наданих за Договором послуг є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо стягнення 4298,51 грн. пені.

Позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 4298,51 грн. пені за період з 21.03.2017р. по 12.06.2017р. за порушення порядку і строку оплати наданих за Договором послуг.

Пунктом 7.3. Договору Сторонами встановлено, що у разі порушення ОСОБА_2 строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із ОСОБА_2 стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд також зазначає, і аналогічна правова позиція викладена в пункті 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевіривши правильність розрахунку пені, суд встановив, що такий проведено Позивачем невірно, оскільки не враховано приписів статті 254 ЦК України щодо закінчення строку оплати наданих за Договором послуг за квітень 2017р. так, як перший день прострочки виконання вказаного грошового зобов'язання припадає не на 22.05.2017р. а на 23.05.2017р. і нарахування пені слід проводити саме з 23.05.2017р. Відтак, сума пені за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати наданих за Договором послуг становить 4298,47 грн.

З врахуванням доводів мотивувальної частини рішення щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача суми основного боргу суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача на користь Позивача 4298,51 грн. пені є частково мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення в розмірі 4298,47 грн., в решті в позові в цій частині позовних вимог слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Щодо стягнення 489,04 грн. 3% річних та 525,71 грн. інфляційних втрат.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 489,04 грн. трьох відсотків річних та 525,71 грн. інфляційних втрат за період з 21.03.2017р. по 12.06.2017р.

Згідно п.1 ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» (із змінами та доповненнями), що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р.

Суд також зазначає, і аналогічна правова позиція викладена в пункті 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевіривши правильність розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд встановив, що такий проведено Позивачем невірно, оскільки не враховано приписів статті 254 ЦК України щодо закінчення строку оплати наданих за Договором послуг за квітень 2017р. так, як перший день прострочки виконання вказаного грошового зобов'язання припадає не на 22.05.2017р. а на 23.05.2017р. і нарахування слід проводити саме з 23.05.2017р.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу та пені, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 489,04 грн. трьох відсотків річних та 525,71 грн. інфляційних втрат є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення повністю в межах заявлених позовних вимог. При цьому суд зазначає, що, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

11.09.2017р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 18.09.2017р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 1600,00 грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-3, 4-5, 4-7, 20, 22, 33, 38, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 179, 193, 216, 218 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 6, 11, 15, 16, 509, 526, 527, 530, 549, 610-612, 627, 629, 632, 901 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства «ЧЕРВОНОГРАДТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» (80100, Львівська область, м.Червоноград, вул.Промислова, буд.1; ідентифікаційний код 23966248) на користь Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» (01021, м.Київ, Кловський узвіз, буд.9/1,; ідентифікаційний код 30019801) в особі в особі філії «Управління магістральних газопроводів «ЛЬВІВТРАНСГАЗ» Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» (79053, Львівська область, м.Львів, вул.Рубчака, буд.3; ідентифікаційний код 25560823) 82334,91 грн. суми основного боргу, 4298,47 грн. пені, 489,04 грн. трьох відсотків річних, 525,71 грн. інфляційних втрат та 1600,00 грн. судового збору.

3.В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.