Рішення № 68963398, 13.09.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.09.2017 Справа № 904/7853/17

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагроекспорт", м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 дім "Деметра-Плюс", смт. Васильківка, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в сумі 1 527 276, 31 грн.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, дов. № 0029 від 11.09.2017 р., адвокат;

Від відповідача: ОСОБА_3, дов. від 10.02.2017 р., представник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагроекспорт" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 1 346 479,20 грн., що складають суму попередньої оплати, на яку не було здійснено поставки товару за договором поставки № 150 від 25.07.16р. та 180 797,11 грн. пені за неналежне виконання зобовязань за договором.

Відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача, посилаючись на те, що термін дії рахунку-фактури № 896 від 16.12.2016 р. встановлений до 19.12.2016 р., а оплата позивачем здійснена пізніше, а саме, 20.12.2016 р.

Крім того, відповідач вважає, що зобовязання продавця з передачі товару за договором та Специфікацією виникають після отримання від покупця повідомлення та вказівок щодо перевезення товару, які останнім продавцю надані не були.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що термін виконання поставки є таким, що не настав, а отже, відповідно і вимоги позивача щодо стягнення суми попередньої оплати є безпідставними та передчасними.

Зважаючи на не визнання факту порушення основного зобовязання, відповідач заперечує і проти позовних вимог щодо стягнення суми пені.

Відповідачем в судовому засіданні заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на можливість мирного врегулювання спору та здійснення перемовин між керівництвом підприємств позивача та відповідача.

В судовому засіданні 12.09.2017 р. оголошувалась перерва до 15 год. 00 хв.

Після перерви в судовому засіданні, від відповідача надійшло аналогічне клопотання викладене письмово.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував факт перемовин між сторонами відносно мирного врегулювання спору.

Документального підтвердження таких намірів відповідачем надано не було, в зв'язку з чим заявлене клопотання судом відхилено.

Після перерви в судовому засіданні відповідачем надано через канцелярію суду письмове клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вказане клопотання відповідача судом задоволено та після оголошеної перерви здійснювалась фіксація процесу за допомогою звукозаписувального засобу.

12.09.2017 р. у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 дім "Деметра-Плюс" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагроекспорт" (Покупець) укладено договір № 150, відповідно до п.1.1. якого Продавець (відповідач у даній справі) зобовязався передати, а Покупець (позивач) прийняти та оплатити хімічну продукцію, надалі іменовану - товар, у кількості, за номенклатурою, ціною у строки та на умовах поставки узгоджених сторонами в Специфікаціях до нього, та які є його невідємною частиною.

Згідно ч. 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами п.2.1 вказаного вище договору, кожна Специфікація є окремою угодою, укладеною в рамках цього договору. Кожна наступна Специфікація не відміняє та не призупиняє дію попередніх Специфікацій ні повністю, ні в частині, якщо тільки в ній не вказано інше.

У п. 2.7 договору сторони погодили, що право власності на товар і пов'язані з ним ризики переходить від продавця до покупця в момент передачі товару у відповідність з видатковою накладною. Підтвердженням переходу права власності на товар є підпис у видатковій накладній представника покупця, що діє на підставі довіреності покупця на отримання товару від продавця.

Відповідно до умов договору (п. 4.1.), ціна товару узгоджується для кожної партії окремо і відображається у відповідних специфікаціях до договору, які є його невідємною частиною.

Загальна його сума визначається загальною вартістю товару переданого згідно Специфікацій до цього договору (п.4.2.).

Порядок і строки оплати за поставлений за договором товар обумовлюються сторонами і відображаються у відповідних специфікаціях до нього (п.5.1 договору).

Згідно з п. 5.5 договору покупець зобов'язується оплатити товар, згідно рахунку продавця, протягом зазначеного в ньому терміну. В разі погодження сторонами в Специфікаціях інших термінів оплати, сторони керуються умовами оплати узгодженими в Специфікаціях до договору. Рахунок дійсний до оплати протягом визначеного в ньому строку з моменту видачі. У разі опати за товар за рахунком, термін дії якого закінчився, продавець має право не поставляти товар і повернути отримані грошові кошти покупцеві, чи відвантажити меншу кількість товару відповідно встановленим новим прайсовим цінам продавця, з попереднім погодженням з покупцем, шляхом підписання відповідної Специфікації.

Відповідно до п.6.1 договору поставка товару здійснюється на умовах, погоджених сторонами в Специфікаціях на кожну окрему партію товару. Продавець здійснює поставку покупцю товару (частини), зазначеного в Специфікації, вільного від будь-яких прав та вимог третіх осіб протягом строку дії договору на умовах поставки визначених в специфікаціях, згідно Інкотермс Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної ОСОБА_1 (редакція 2000 року).

У п. 6.3 договору сторони домовились, що відвантаження товару за їх згодою може бути здійснене автомобільним транспортом, що повинно бути додатково відображено в Специфікації до договору.

Датою відвантаження автомобільним транспортом вважається дата зазначена у видатковій накладній на момент передачі товару до перевезення (п.6.3.1 договору).

Згідно з п. 12.5 договору, останній набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016, а в частині взаєморозрахунків сторін - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

У разі якщо після закінчення строку дії договору жодна зі сторін не виявить бажання розірвати договір, то договір вважається продовженим на наступний рік і на тих же умовах (п. 12.6 договору).

16.12.2016р. сторони підписали до договору Специфікацію № 12, згідно умов якої відповідач зобовязався передати позивачу товар амонію нітрат (селітра аміачна) у кількості 200 тон на загальну суму 1.360.080,00 грн.

Пунктами 2, 3, 4 вказаної вище Специфікації сторони погодили:

- умови поставки FCA, склад м. Черкаси;

- термін поставки грудень 2016 року;

- умови оплати, а саме: 100% передплата.

Згідно з частиною першою статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Виконуючи умови договору, позивач, платіжними дорученнями № 332, № 333 від 20.12.2016р., оплатив виставлений відповідачем рахунок № 896 від 16.12.2016р. на загальну суму 1.360. 080,00 грн., що є попередньою оплатою за поставку 200 т. селітри аміачної.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, останній здійснив поставку передбаченого умовами договору товару частково, у кількості 2 т. на суму 13 600,80 грн.

Доказів виконання зобовязання з поставки товару у кількості 198 т на суму 1 346 479,20 грн, відповідач на момент розгляду спору не надав.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Доказів повернення грошових коштів, отриманих за недопоставлений товар, відповідач на момент розгляду спору також не надав.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення в примусовому порядку суми попередньої оплати слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною 2 статті 193, частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором згідно з частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

За порушення термінів відвантаження, сторонами в договорі передбачена відповідальність у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несвоєчасно відвантаженого товару за кожен день прострочення (п.8.3. договору).

Тобто, з умов договору вбачається, що сторонами погоджено можливість стягнення штрафних санкцій у вигляді неустойки (пені) за неналежне виконання зобов'язань щодо поставки товару, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Як вже зазначалося вище, сторонами у Специфікації № 12 до договору визначено, що строк поставки товару - грудень 2016 року, тобто відповідач повинен був здійснити поставку товару до 31.12.2016 року.

Зважаючи на те, що поставка товару у зазначений вище строк на суму 1.346.479,20 грн. відповідачем здійснена не була, позивачем до стягнення правомірно заявлена пеня за період з 01.01. по 01.07.2017 року в сумі 180 797,11 грн.

Перевіривши розрахунок пені, господарський суд приходить до висновку, що він здійснений відповідно до умов договору та чинного законодавства, а отже, пеня на вказану вище суму підлягає до примусового стягнення.

Заперечення відповідача з посиланням на рахунок-фактуру, який оплачений позивачем пізніше терміну його дії до уваги не приймаються виходячи з наступного.

Як вже зазначалося вище, пунктом 5.5. договору сторони визначили, зокрема, що у разі опати за товар за рахунком, термін дії якого закінчився, продавець має право не поставляти товар і повернути отримані грошові кошти покупцеві, чи відвантажити меншу кількість товару відповідно встановленим новим прайсовим цінам продавця, з попереднім погодженням з покупцем, шляхом підписання відповідної Специфікації.

Документального підтвердження, яке б свідчило про те, що несвоєчасна оплата стала підставою для узгодження нових цін на спірний товар, шляхом підписання відповідної Специфікації, відповідачем надано не було, а здійснення часткової поставки товару за раніше узгодженими цінами, свідчить про те, що останній не вважав необхідним реалізувати передбачене у вказаному вище пункті договору право.

Не заслуговують на увагу і посилання відповідача на те, що термін виконання зобов'язання щодо поставки товару на момент розгляду спору не настав з огляду на наступне.

В Специфікації від 16.12.2016 року, сторонами узгоджено термін поставки - грудень 2016 року.

Саме у вказаний період відповідачем здійснена часткова поставка товару, а отже, слід прийти до висновку про те, що всі необхідні вказівки щодо перевезення товару Продавцем від Покупця були отримані.

12.09.2017 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить накласти арешт на рахунки відповідача в межах суми позову.

Обґрунтовуючи подану заяву, позивач посилається на наявність рішень господарського суду відносно стягнення з відповідача на користь інших кредиторів великих сум заборгованості, які досі залишаються не виконаними. Зазначені підстави позивач вважає такими, що свідчать про можливість ускладнення виконання рішення суду у даній справі.

Заява позивача задоволенню не підлягає, оскільки умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові суми або майно, які є у відповідача, на момент подання позову можуть зникнути, зменшитись за кількістю, або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Будь-яких доказів, які б підтверджували викладені в заяві обставини, заявником надано не було.

Керуючись ст. ст. 526, 549, 610, 612, 693, 712 Цивільного кодексу України, статтею 193, 216, 230, Господарського кодексу України, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 дім "Деметра-Плюс" (52600, Дніпропетровська область, Васильківський район, смт. Васильківка, пров.Лісний,2, код ЄДРПОУ 39537503) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагроекспорт" (18000, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Героїв Сталінграда, 22-А, офіс 301, код ЄДРПОУ 39669736) 1 346 479, 20 грн. (один мільйон триста сорок шість тисяч чотириста сімдесят дев`ять гривень 20 коп.) основного боргу, 180 797 грн. (сто вісімдесят тисяч сімсот девяносто сім гривень 11 коп.) пені, 22 909 (двадцять дві тисячі девятсот дев`ять гривень) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 18.09.2017 р.

Суддя ОСОБА_4