Ухвала суду № 68963378, 18.09.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

18.09.2017 Справа № 904/8456/17

Суддя Воронько В.Д. , розглянувши матеріали

за позовом Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова", м. Дніпро

до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, м. Дніпро

про стягнення 4397,57 грн

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" (позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (відповідач) про стягнення 3082,98 грн основного боргу, 611,87 грн пені, 138,23 грн 3% річних та 564,49 грн інфляційних втрат, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг № 05/00252/ІМ-00, укладеного між сторонами 27.11.2013.

Під час перевірки та підготовки даного позовного матеріалу до розгляду, судом встановлено, що позовна заява подана до господарського суду з порушенням правил, встановлених Господарським процесуальним кодексом України (далі ГПК України), а тому вона підлягає поверненню без розгляду з огляду на наступне.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків за його наявності.

З позовних матеріалів слідує, що позивач пред'являє позов до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, юридичну адресу при цьому зазначає: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 96, що на цей час перейменовані та значуться як м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, а ідентифікаційний код - 21702752.

Перевіривши вказані дані, суд зазначає наступне.

Відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Враховуючи вказану правову норму, саме Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною є юридичною особою та відповідачем у справі, але має інші реквізити, ніж зазначені позивачем у позові. Так, за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною має ідентифікаційний код 20077743 та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лобачевського, буд. 23-в. Юридична ж особа за ідентифікаційним кодом 20077743 та за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 96 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не знайдена. Однак, судом встановлено, що за вказаним позивачем у позовній заяві ідентифікаційним кодом існував відокремлений підрозділ юридичної особи відповідача, а саме: Обласне управління "Дніпропетровськекоресурси" Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, який станом на час запиту - 18.09.2017 не входить до складу відокремлених підрозділів Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною.

До позовної заяви не додано матеріалів, які б свідчили про наявність відокремленого підрозділу та обсяг повноважень в нього, а саме про наявність права представляти інтереси юридичної особи в судових органах в якості відповідача. Таким чином у позові заявник мав вказати поштову адресу та ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності головного підприємства, а у разі наявності відокремленого підрозділу, так і його структурної одиниці, однак такі відомості позивачем вказані не в повній мірі, чим порушено вимоги чинного законодавства.

Пунктом 2 ст. 63 ГПК України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін.

Відповідно до ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, як підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів. За змістом ч.2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 56 ГПК України, в редакції змін, внесених Законом України № 3382-VІ від 19.05.2011, позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Отже, з урахуванням вимог ст.ст. 34, 56 ГПК України, належним доказом відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, є примірник опису вкладень, із підписом працівника поштового зв'язку, що перевірив відповідність вкладення опису, та відбитком календарного штемпеля поштового повідомлення (п.61 Правил надання послуг поштового зв'язку).

Так, у якості доказу позивач надав до позову описи вкладення від 14.09.2017 про надсилання копії позовної заяви з додатками Державному підприємству з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, тобто як головному підприємству - юридичній особі, на фактичну та юридичну адреси, які зазначені в позові, жодна з яких не відповідає дійсному місцезнаходженню відповідача, а отже підтвердити чи спростувати обізнаність відповідача про наявність поданого до нього позову у суду немає можливості.

Таким чином, враховуючи викладене, позивачем взагалі не надано до позовних матеріалів доказів направлення копії позовної заяви з додатком на адресу відповідача, що свідчить про порушення вимог вищецитованого законодавства та є підставою для повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд приймає до уваги правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за якою недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ в господарських судах України обмежений двохмісячним строком, враховуючи, що повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду, якщо не надано доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, прямо передбачено Господарським процесуальним кодексом України, господарський суд повертає позов без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Також, слід зазначити, що у порядку ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, але надані до позовної заяви документи взагалі не засвідчені, що протирічить чинному законодавству.

Крім того, суд вважає за доцільне надати роз'яснити щодо повернення сплачених сум судового збору.

Стаття 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ "Про судовий збір", зі змінами до нього, містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.

Так, відповідно до п. 2 ст. 7 цього Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

За змістом правової позиції, викладеної у п.п. 5.2 п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, викладену від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в ухвалі про припинення провадження у справі з підстав, наведених у статті 80 ГПК (крім випадків якщо провадження у справі припинено у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

Законом не передбачено граничного строку повернення сплаченої суми судового збору.

Отже, витрати по сплаті судового збору у сумі 1600,00 грн, сплачені платіжним дорученням № 2484 від 25.07.2017, підлягають поверненню платнику на підставі Закону України "Про судовий збір" за умови подання ним відповідного клопотання.

Керуючись п.п. 2, 6 ст.63, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути Державному підприємству "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Додаток (тільки заявнику): позовна заява з додатком на 27 арк, у т.ч. платіжне доручення № 2484 від 25.07.2017 про сплату судового збору у сумі 1600,00 грн, конверт.

Суддя ОСОБА_1