Постанова № 68963295, 14.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2017 року Справа № 910/4453/16 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівЯценко О.В., Данилової М.В.,розглянувши касаційну скаргуДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"на постанову від 23.05.2017 Київського апеляційного господарського суду у справі№910/4453/16 господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"до Приватного акціонерного товариства "Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива"простягнення коштів

За участю представників сторін:

Від позивача - Колісниченко О.Л. (дов. від 02.03.17)

Від відповідача - не з'явились

У зв'язку з перебуванням судді Бакуліної С.В. у відпустці, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Яценко О.В., Данилова М.В. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.09.2017).

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива" про стягнення 6 434 079, 29 грн., з яких: 3 932 027,47 грн. пені, 1 855 691,13 грн. інфляційних втрат та 646 360,69 грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань зі своєчасної оплати вартості поставленого товару за контрактом від 26.12.2014 № 64-020- SD-14-00183 на постачання комплектуючих ТВЗ (головок та/чи хвостовиків), що використовуватимуться при виготовленні ядерного палива для АЕС України. При цьому позивач посилався на приписи статей 611, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016, позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2017 рішення та постанову скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.03.2017 (суддя Мельник В.І.) позов задоволено, стягнуто з ПАТ "Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива" на користь ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 3 752 283,94грн. пені, 1 855 691,13грн. інфляційних втрат, 616 813, 80грн. річних. Рішення мотивовано тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується те, що відповідачем було порушено умови спірного контракту щодо своєчасного виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару, а також положення ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що є підставою для стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 у складі: Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г., Баранця О.М. рішення господарського суду першої інстанції змінено, позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива" на користь ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" пеню в сумі 1 884 578,26грн., інфляційні втрати в сумі 1 855,13грн., 3 % річних в сумі 616 813,80грн. В решті позову відмовлено.

ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст.218, 219 Господарського кодексу України, ст.625 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що 26.12.2014 між ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (продавець) та ПАТ "Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива" (покупець) укладено контракт №64-020-SD-14-00183 (далі Контракт 1) на постачання комплектуючих ТВЗ (головок та/чи хвостовиків), що використовуватимуться при виготовленні ядерного палива для АЕС України, за умовами якого продавець зобов'язується поставляти окремими партіями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати головки та/чи хвостовики (комплектуючі), з метою їх використання як комплектуючих вузлів для виготовлення тепловиділяючих збірок (ядерне паливо), призначених для поставки на українські АЕС по контракту між продавцем та виробником палива (AT "TBEJI").

Сторонами шляхом укладення відповідних додаткових угод неодноразово вносились зміни до умов Контракту 1.

На виконання умов контракту позивач поставив відповідачу шість партій комплектуючих ТВЗ на загальну суму 110 574 225,60 грн., що підтверджується актами приймання-передачі №1 від 13.03.2015, №2 від 22.04.2015., №3 від 16.07.2015.

Відповідно до п. 8.2 Контракту 1 відповідач має сплатити позивачу вартість партій Комплектуючих, які відповідають по якості вимогам п. 4.1 Контракту, на протязі 120 календарних днів від дати підписання Акта приймання-передачі партії Комплектуючих. Оплата проводиться на підставі рахунку, який виставляється позивачем на кількість Комплектуючих, які прийняті за Актами приймання-передачі, за вирахуванням вартості невідповідних головок та/чи хвостовиків, вказаних в підписаному Акті відповідності головок та/чи хвостовиків.

Сторонами підписані Акти відповідності головок та хвостовиків, що підтверджують належну кількість та якість товару - від № 1/C-64-020-SD-14-00183 від 30.04.2015, № 2/C-64-020-SD-14-00183 від 09.07.2015, № 3/C-64-020-SD-14-00183 від 09.07.2015, № 4/C-64-020-SD-14-00183 від 31.08.2015, а позивачем виставлені відповідні рахунки № 1 від 13.03.2015, №2 від 14.04.2015 та №3 від 16.07.2015.

Виходячи з умов Контракту 1, Комплектуючі по акту приймання-передачі № 1 (партії №№ 1-4) від 13.03.2015 мали бути оплачені не пізніше 11.07.2015, по акту № 2 від 22.04.2015 (партія № 5) - не пізніше 20.08.2015, а по акту № 3 від 16.07.2015 (партія № 6) - не пізніше 13.11.2015.

Обов'язок по оплаті Комплектуючих, поставлених за умовами Контакту 1, відповідач виконав з порушенням строку, визначеного в п. 8.2 Контракту 1, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача, а також підписаними сторонами актами звірки розрахунків, у яких відображені дати передачі товару та наявна сума заборгованості).

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем свого договірного зобов'язання по оплаті Комплектуючих, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що відповідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Посилаючись на встановлення факту виконання відповідачем свого обов'язку оплатити поставлені за Договором Комплектуючі з порушенням встановленого Договором сторін строку, суди дійшли висновку про наявність підстав для застосування встановленої Договором відповідальності.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3 752 283,94 грн. пені колегія суддів зазначає наступне.

Судами встановлено, що згідно з п. 9.2 Контракту 1 у випадку порушення відповідачем строків оплати, встановлених у відповідності з п. 8.2 цього контракту, позивач має право вимагати від відповідача сплатити пеню в розмірі 0,05% за кожен день прострочення платежу, проте не більше 5% від суми простроченого платежу…Відповідач звільняється від відповідальності за порушення строків оплати у випадку затримки позивачем оплати відповідних партій ТВЗ по контракту між позивачем та виробником палива (AT "Твел").

При цьому судами встановлено, що:

- включення до Контракту 1 п. 9.2 зумовлено сутністю відносин між позивачем, відповідачем та АТ "Твел", відповідно до яких позивач за Контактом 1 продає відповідачу Комплектуючі, які відповідач постачає АТ "Твел" за контрактом № 4/4122-Д від 02.02.2015 (далі Контракт 3), а останній використовує їх для виготовлення ядерного палива, яке поставляє позивачу по контракту на поставку ядерного палива № 804/45046040/080806 від 01.06.2010 (далі Контракт 2);

- комплектуючі, які є предметом Контрактів 1 та 3, є одними й тими ж комплектуючим та мають передаватися по ланцюгу позивач-відповідач-АТ "Твел", а оплата, відповідно, здійснюється у зворотному порядку (оплата за ядерне паливо здійснюється авансом до початку його виготовлення відповідно до п. 10.1 Контракту 2), тобто фактично відповідач за Контрактом 1 має перерахувати позивачу ті самі кошти, які позивач перерахував AT "Твел" за Контрактом 2, а останній - відповідачу за Контактом 3;

- з огляду на характер правовідносин сторін, пунктом 9.2 Контракту 1 і передбачено, що відповідач звільняється від відповідальності за порушення строків оплати у випадку затримки позивачем оплати відповідних партій по контракту між позивачем та виробником палива (AT "Твел" (аналогічний за змістом пункт 9.2 міститься також у Контракті 3)

Положення п. 9.2 Контракту 1 в частині звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків оплати у випадку затримки позивачем оплати відповідних партій ТВЗ по контракту між позивачем та виробником палива (AT "Твел") не суперечить положенням чинного законодавства, а саме ч.4 ст. 219 Господарського кодексу України відповідно до якої сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Судами встановлено, що позивач допустив прострочення виконання свого зобов'язання по перерахування АТ "Твел" коштів за Контрактом 2, зокрема, щодо оплати партій ядерного палива № 6 (партія комплектуючих № 4) та № 9 (партія комплектуючих № 5 частково), в той час як оплата решти партій ядерного палива щодо спірних партій Комплектуючих (№№ 1-3 та 6) позивачем була проведена вчасно.

Враховуючи те, що відповідно до Контракту 1, Комплектуючі як поставляються, так і оплачуються партіями; пункт 9.2 Контракту 1, згідно з яким позивач проводить нарахування заявленої до стягнення пені, встановлює, що вона нараховується за порушення п. 8.2 Контракту 1, який, в свою чергу, встановлює строки оплати саме партій Комплектуючих, апеляційний господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що у випадку затримки позивачем оплати відповідних партій ТВЗ по контракту між позивачем та виробником палива (AT "Твел"), відповідач звільняється від відповідальності за порушення строків оплати відповідної партії Комплектуючих.

З огляду на викладене, суд правомірно зазначив, що стягненню підлягає пеня в сумі 1 884 578,26 грн., тобто за виключенням пені, розрахованої на партії № 4 та № 5.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 1 855 691,13 грн. та 3 % річних в сумі 616 813,80 грн. колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставлених за Контактом 1 Комплектуючих, суди дійшли обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1 855 691,13 грн. та 3 % річних в сумі 616 813,80 грн.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції про часткове задоволення позову відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення.

Постанову від 23.05.2017 Київського апеляційного господарського суду у справі №910/4453/16 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді О. Яценко

М. Данилова