Рішення № 68963211, 13.09.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/15/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2017 Справа № 908/989/17

За позовом Військового прокурора Запорізького гарнізону, 69063, м. Запоріжжя, вул. Базарна, буд. 2 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах Міністерства оборони України, 03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6

до відповідача-1 Концерн "Військторгсеріс" в особі Новомосковської філії Концерну "Військторгсервіс" (01000, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А)

до відповідача-2 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, 69104, АДРЕСА_1

про визнання недійсним договору та повернення майна

Суддя Горохов І.С.

Секретар судового засідання Чернетенко А.С.

За участю представників сторін та учасників процесу:

Прокурор: Кришталевич В.М., посвідчення № 035731 від 21.09.2015;

від позивача: Зінченко С.О., посвідчення №152135, довіреність № 220/199/д від 11.04.2017;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: ОСОБА_1, паспорт виданий Комунарським РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області від 21.05.2002; витяг з ЄДР №22427300 від 07.12.2016.

суть спору:

До господарського суду Запорізької області звернувся Виконуючий обов'язки військового прокурора Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до відповідача-1 Концерну "Військторгсервіс", відповідача-2 Новомосковської філії Концерну "Військторгсервіс", відповідача-3 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди та майна.

13.05.2017 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.05.2017 порушено провадження у справі № 908/989/17, присвоєно справі номер провадження №15/15/17, розгляд якої призначено на 29.05.2017.

Ухвалами господарського суду Запорізької області від 29.05.2017, 21.06.2017 розгляд справи відкладався до 21.06.2017 та 11.07.2017.

У судовому засіданні 11.07.2017 на підставі ст. 77 ГПК Україн, оголошувалась перерва до 13.07.2017.

Ухвалою суду від 13.07.2017 первісних відповідачів - 1, 2 замінено на належного відповідача - Концерн "Військторгсервіс" в особі Новомосковської філії Концерну "Військторгсервіс" (01000, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код ЄДРПОУ 33689922). Засідання призначено на 05.09.2017. Ухвалою суду від 05.09.2017 розгляд справи відкладався на 13.09.2017.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Новомосковською філією Концерну «Військторгсервіс» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг № 07-2016-16. Прокурор зазначає, що власне діяльність із надання послуг зберігання, що є предметом договору зберігання з боку Філії не здійснювалась, в свою чергу ФОП ОСОБА_1 фактично користувалася приміщенням, в якому зберігалось її майно, мала вільніш доступ до нього, а також здійснювала у приміщенні господарську діяльність. Вважає, що договір є удаваним правочином, який укладений між Концерном та ФОП ОСОБА_1 для приховання іншого правочину, який вони вчинили, а саме - договору оренди нерухомого державного майна. Крім того, просив зобов'язати ФОП ОСОБА_1 повернути за актом прийому-псредачі державі - Міністерству оборони України - приміщення будівлі чайної за генеральним планом № 115 військового містечка № 9 площею 120 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на приписи ст. ст. 16, 203, 215, 235 Цивільного кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та просив позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні 13.09.2017 представники прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача-1 у призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Представник відповідача-2 надав додаткові пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 13.09.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представників прокуратури, позивача та відповідача 2, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд встановив наступне.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до інформації квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя від 17.02.2017 № 570 на кількісному обліку КНВ м. Запоріжжя як госпрозрахунковий фонд Концерну «Військторгсервіс» перебуває будівля чайної за генеральним планом № 115 військового містечка № 9 (АДРЕСА_2). На території військового містечка № 9 дислокується військова частина А1978.

19.07.2016 за наказом генерального директора Концерну «Військторгсервіс» № 20-АГ будівля чайної загальною площею 120 кв.м. за генеральним планом № 115 військового містечка № 9 передана на баланс Новомосковської філії Концерну «Військторгсервіс», про що складено акт приймання - передачі нерухомого майна від 01.08.2016.

29.07.2016 між Новомосковською філією Концерну «Військторгсервіс» (відповідач 1, зберігач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач 2, поклажодавець) укладено договір про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг № 07-2016-16 (договір).

Відповідно до п. 1.1 договору його предметом є надання зберігачем послуг по зберіганню, а також прийому, розвантаженню, обліку, відвантаженню товарно-матеріальних цінностей, що належать поклажодавецю.

Пунктом 2.1.2 договору передбачено видачу товарно-матеріальних цінностей поклажодавця його уповноваженим представникам тільки при наявності відповідного доручення та по відповідних документах: товарно-транспортна накладна, видаткова накладна або іншим документам, якщо це обумовлено договором.

Відповідно до п. 2.1.6 договору зберігач зобов'язаний надавати послуги по зберіганню відповідно до заявлених поклажодавцем і узгоджених Зберігачем складських площ.

Відповідно до п. 5.1 термін дії договору встановлений з 01.08.2016 до 31.12.2016.

Згідно заявки ОСОБА_1 начальнику Новомосковської філії Концерну «Військторгсервіс» до договору про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг від 29.07.2016 № 07-2016-16 остання використовує 120 кв.м. у приміщенні за адресою: АДРЕСА_2.

Додатковою угодою від 25.12.2016 до договору про надання послуг зберігання товарно-матеріальних цінностей та додаткових послуг від 29.07.2016 № 07-2016-16 термін дії даного договору продовжено до 31.12.2017 включно.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокурор вказує на те, що договір укладено з порушенням законодавства, є удаваним правочином, який укладений між Концерном та ФОП ОСОБА_1 для приховання іншого правочину, який вони вчинили, а саме - договору оренди нерухомого державного майна, що є підставою для визнання договору недійсним та застосування відповідних наслідків. У зв'язку з цим, прокурор звернулися з позовом до суду за захистом порушених прав та законних інтересів.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його . обов'язку. Зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігай) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її у схоронності.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу положень ч. ч. 1, 2 ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відносини щодо оренди державного майна регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтями 9, 11 вищевказаного Закону, урегульовано порядок укладення договору оренди нерухомого державного майна.

Згідно ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відносини щодо оренди державного майна регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 287 Господарського кодексу України орендодавцями щодо державного та комунального майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених Законом.

Відповідно до ст. ст. 9, 11 Закону укладенню договору оренди передує оцінка об'єкта оренди, яка здійснюється комісіями, до складу яких входять уповноважені особи зокрема Міністерства оборони України або іншого органу та РВ Фонду Державного майна України.

Частиною 7 ст. 9 Закону встановлено, що для об'єктів, які перебувають у державній власності необхідно проводити конкурс, згідно порядку, що визначений Фондом державного майна України.

Згідно п. 17 постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 «Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна», у разі, коли орендодавцем є ФДМ України чи його регіональне відділення орендна плата за нерухоме майно державних підприємств спрямовується в розмірі 70 % до державного бюджету, 30 % державному підприємству, на балансі якого знаходиться орендоване майно.

Недотримання вказаних норм законодавства спричиняє збитки державі у розмірі не отриманої орендної плати (чи плати за користування вказаним майном), яка у випадку дотримання вимог законодавства з питань оренди та користування державним майном надходила б до Державного бюджету України.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (з наступними змінами та доповненнями) зазначено: «...встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 Цивільного кодексу України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд мас прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків».

Постанова Верховного Суду України від 14.11.2012 по справі № 6-133цс12, з приводу застосування положень ст. 235 ЦК України містить наступну правову позицію: «...оскільки відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головним елементом договору (правочину) с вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом (при вирішенні питання про визнання договору удаваним) є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору та з'ясування питання про те, чи не укладено цей договір з метою приховання іншого договору та якого саме».

Таким чином, спірний договір є удаваним правочином.

З матеріалів справи вбачається, що у протоколі огляду місця події зафіксовано факт використання ФОП ОСОБА_1 приміщеннями площею 120 кв.м., будівлі чайної за генеральним планом № 115 військового містечка № 9, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Стсфанова, 1-а, з метою здійснення господарської діяльності.

Під час огляду встановлено, що на території військового містечка № 9 (місце дислокації військової частини А1978) знаходиться одноповерхова капітальна будівля чайної за генеральним планом № 115, яка перебуває на балансі Новомосковської філії Концерну «Військторгсервіс».

Дана будівля складається з 3-х приміщень загальною площею 120 кв.м., які обладнані під кухню, мийку посуди та місце здійснення торгівлі продуктами харчування. При цьому, у приміщенні наявні прилавки з продуктами, холодильники з напоями, ваги, столи та стільці для прийому. Викладене свідчить про здійснення ФОП ОСОБА_1 господарську діяльність у вигляді торгівлі продуктами харчування.

Відповідно до пояснень ОСОБА_1 з 1996 року у приміщенні чайної військової частини А1978 вона надає послуги військовослужбовцям з приготування та продажу продуктів харчування.

Відповідно до пояснень ОСОБА_3, остання з 01.02.2017 проходить стажування в якості продавця та надає послуги військовослужбовцям з приготування та продажу продуктів харчування у приміщенні чайної військової частини А1978.

Відповідно до пояснень заступника командира військової частини А1978 ОСОБА_4 будівля чайної за генеральним планом № 115 військового містечка № 9 належить Концерну «Військторгсервіс» та перебуває у користуванні ОСОБА_1, яка здійснює приготування та продаж харчів.

Про відсутність між сторонами за оспорюваним договором правовідносин із зберігання майна, а також відсутність намірів сторін при його укладанні на встановлення таких правовідносин, свідчать, про те, що протягом тривалого часу жодних заходів із прийому зберігання, обліку та видачі майна Концерном або його Філією вчинено не було.

Таким чином, викладені обставини свідчать про те, що при укладенні договору зберігання № 072016-16 реальне волевиявлення Філії та Концерну були спрямовані на виникнення у ФОП ОСОБА_1 строкового оплатного права володіння та користування нежитловими приміщеннями будівлі чайної за ГТІ № 115 площею 120 кв.м. військового містечка № 9, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Стефанова, буд. 1-а.

У зв'язку з викладеним, враховуючи удаваність договору зберігання № 072016-16 від 29.07.2016, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Концерном, а також зважаючи на положення ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України, вказаний договір підлягає визнанню недійсним.

Що до зобов'язати ФОП ОСОБА_1 повернути за актом прийому-передачі державі - Міністерству оборони України - приміщення будівлі чайної за генеральним планом № 115 військового містечка № 9 площею 120 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2, слід зазначити.

Згідно із п. 1.1 статуту Концерну «Військторгсервіс» (Концерн), затвердженого наказом Міністра оборони України від 29.12.2012 № 911, Концерн є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності.

Функції з управління Концерном та контроль за його діяльністю здійснює Міністерство оборони України (Уповноважений орган управління).

Відповідно до п. 2.4 Концерн має відокремлене майно, закріплене за ним на праві господарського відання.

З урахуванням положення ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Відповідно до п. 6.1 статуту майно Концерну є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Разом з цим, відповідно до вимог Закону України «Про управління обсктів державної власності» управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Одним з об'єктів управління державної власності є майно, яке передане державним господарським об'єднанням.

Суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи; Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації; Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Відповідно до статуту Концерну, одним з джерел формування майна Концерну є майно, передане в установленому порядку Уповноваженим органом управління, тобто Міністерством оборони України (п. 6.3).

Відповідно до Акту приймання-передачі будівлі № 115 в/м № 9 від 20.03.1998 на підставі наказу Міністра оборони України від 08.07.1996 за № 188 військова частина А-1392 передала Військторгу № 188 (наразі Концерн Військторгсервіс) будівлю чайної № 115 без зняття з обліку у Запорізькій КЕЧ району (наразі КЕВ м. Запоріжжя).

Таким чином, враховуючи вище викладене, спірне майно перебуває у державній власності та в управління Міністерства оборони України та закріплено за Концерном па праві господарського відання та обліковується в КЕВ м. Запоріжжя.

Під час розгляду справи № 908/980/17 у суді 08.09.2017 відповідачем 2, а саме ФОП ОСОБА_1, було добровільно повернуто Міністерству оборони України в особі КНВ м. Запоріжжя будівлю чайної за IIІ № 115 військового містечка № 9 площею 120 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

Враховуючи викладене, в цій частині провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Заява Концерну «Військторгсервіс» про припинення провадження по справі у зв'язку з тим, що між Новомосковською філією Концерну «Військторгсервіс» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №2 від 30.06.2017 про припинення дії Договору по надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг № 07-2016-16 від 29.07.2016.

Суд не вбачає підстав для припинення провадження у справі з підстав визначених Концерном, оскільки розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним. Відтак, розірвання частково виконаного договору не усуває наявність спору щодо недійсності спірного договору.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідачів на користь позивача пропорційно розміру правомірно заявлених позовних вимог.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в частині вимог за якими провадження провадження у справі припинено, може буди повернуто позивачу за його письмовим клопотанням.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсними договір про падання послуг зберігання товарно - матеріальних цінностей та додаткових послуг № 07-2016-16 від 29.07.2016 та додаткову угоду до нього від 25.12.2016, які укладені між Концерном «Військоторгсервіс» в особі Новомосковської філії Концерну «Військоторгсервіс» (01000, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А; ідентифікаційний код 33689922) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (69104, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Провадження в частині зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути за актом прийому - передачі державі - Міністерству оборони України - приміщення будівлі чайної за генеральним планом № 115 військового містечка № 9 площею 120 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 - припинити за відсутності предмету пору.

Стягнути з Концерну «Військоторгсервіс» в особі Новомосковської філії Концерну «Військоторгсервіс» (01000, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А; ідентифікаційний код 33689922) на користь військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, ідентифікаційний код 38296363) витрати зі сплати судового збору в розмірі 800,00 грн. (вісімсот гривень 00 коп.). Видати наказ.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (69104, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, ідентифікаційний код 38296363) витрати зі сплати судового збору в розмірі 800,00 грн. (вісімсот гривень 00 коп.). Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 18 вересня 2017 року.

Суддя І. С. Горохов