Ухвала суду № 68961587, 14.09.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 455/127/17 Головуючий у 1 інстанції: Бонецький Л.Й.

Провадження № 11-кп/783/623/17 Доповідач: Белена А. В.

Категорія: ст.135 ч.2, 286 ч.2 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2017 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді - Белени А.В.,

суддів - Макойди З.М., Партики І.В.,

секретаря судового засідання - Щербая В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 12017140320000021за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1, прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_2, захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_3 на вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 12.04.2017 року відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 а, Старосамбірського району Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, військовозобов'язаного, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора Войценка А.І.,

потерпілої - ОСОБА_4,

представника потерпілих - адвоката ОСОБА_5,

захисника - адвоката - ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

встановила:

Обвинувачений ОСОБА_1, його захисник адвокат ОСОБА_3, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_2 подали апеляційні скарги на вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 12.04.2017 рокуяким ОСОБА_1визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбаченихч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання:

- за ч.1 ст.135 КК України позбавлення волі строком 2 роки.

- за ч.2 ст.286 КК України позбавлення волі строком 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін - до набрання рішення законної сили.

Строк відбування покарання на підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_1 рахується з дня перебування його під вартою, з 13.02.2017 року.

Судові витрати в сумі 5725,20 грн. стягнуто зіОСОБА_1 в користь Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ЄДРПОУ 23272864.

Вирішено питання з речовими доказами в порядку ст.100 КПК України

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 зазначає, що не згідний з мірою покарання у 8 років позбавлення волі та позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 3 роки. Просить при перегляді вироку врахувати помякшуючі обставини.

Даний вирок оскаржив прокурор у кримінальному провадженні, який просить змінити вирок суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат на користь держави.

Апелянт вважає, що вирок суду першої інстанції є незаконним у звязку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки законним є рішення ухвалене компетентним судом, згідно норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого КПК України.

Згідно ст.124 КПК України передбачено, що у разі ухвалення судом обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати за залучення експертів. А в даному кримінальному провадження суд першої інстанції в мотивувальній та резолютивній частину вироку зазначив, що судові витрати в сумі 5725,20 грн. стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На вирок суду першої інстанції подала апеляційну скаргу захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_3, яка просить вирок скасувати, як надто суворий та ухвалити новий вирок, яким міру покарання ОСОБА_1 призначити не повязану з позбавленням волі.

Апелянт покликається на те, що міра покарання обвинуваченому ОСОБА_1 є надто суворою хоча і не виходить за межі встановлені відповідними статтями обвинувачення. Наголошує, що ОСОБА_1 з моменту ДТП та з часу затримання активно сприяв слідству у розкритті кримінального правопорушення. Він повністю визнав свою вину у скоєному, щиро розкаявся в тому, готовий до будь-якої допомоги потерпілим батькам загиблого в ДТП ОСОБА_6 Постійно просив вибачення у потерпілих коли бачив їх, а його родичі також вибачалися перед ріднею загиблого.

Апелянт зазначає, що на утриманні в ОСОБА_1 фактично є 4 дітей: 2 неповнолітніх та 2 малолітніх, які потребують його допомоги та підтримки. Ні ОСОБА_1, ні його дружина не мають в живих батьків, а тому допомога зі сторони рідні відсутня.

Апелянт звертає увагу, що в день ДТП 09.01.2017 року була сильна ожеледь і це встановлено в судовому засіданні, а тому уникнути заносу ОСОБА_1 не вдалося, внаслідок чого стався наїзд на потерпілого. Щодо залишення ОСОБА_1 місця ДТП та залишення потерпілого без допомоги, то обвинувачений пояснив в суді, що у нього в салоні автомобіля перебували діти, які почали кричати після зіткнення і одна дитина була травмована. Оскільки його будинок знаходиться неподалік ДТП то він завіз додому дітей і повернувся на місце події. Те, що пішохід загинув, ОСОБА_1 зрозумів через сильний удар людини об некерований автомобіль (бус), який все сильніше заносило на дорозі. Діти попадали з сидінь, кричали, були перелякані в стресі від того, що сталося та переживаючи за них він вирішив їх з дружиною та родичкою та її дітьми завести додому.

Апелянт також мотивує свої вимоги тим, що прибувши на місце ДТП побачив швидку допомогу, яка забрала потерпілого в лікарню, а він повернувся додому очікувати працівників поліції. Протиправне діяння вчинене ОСОБА_1 відноситься до категорії вчинених з необережності, настання тяжких наслідків він не бажав, але ухилятися від покарання наміру не мав.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги всіх обставин справи, які могли істотно вплинути на висновки і в яких є істотні суперечності. Оскільки в матеріалах справи є як позитивна так негативна характеристика з місця проживання на ОСОБА_1

На апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 подав заперечення представник потерпілих адвокат ОСОБА_5, який просить залишити дану апеляційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін. При цьому зазначає, що захисник обвинуваченого наводить в апеляційній скарзі обґрунтування, які не відповідають дійсності і які були спростовані в ході судового засідання в суді першої інстанції.

Наголошує, що ОСОБА_1 залишив місце ДТП не з метою завести дітей додому, а з метою сховатися та приховати свою причетність до скоєного злочину. Якби ОСОБА_1 не знайшов гр. ОСОБА_7 та не побачив на його автомобілі ушкодження, то ОСОБА_1 взагалі міг уникнути відповідальності за скоєне. Ставлення ОСОБА_1 та його пасажирів до залишення молодого хлопця помирати на узбіччі, ще раз відповідно охарактеризовує особу обвинуваченого та його ставлення до скоєного з негативної сторони.

Щодо розкаяння обвинуваченого то це також не відповідає дійсності, оскільки перебуваючи в залі суду разом з потерпілими, до приходу судді, ОСОБА_1 пробачення у батьків не просив, а зробив це лише в присутності суду, що не є щирим каяттям, а лише виставою для суду. Щодо відшкодувань, то ні обвинувачений, ні його родичі не намагалися що небуть компенсувати. Те, що ОСОБА_1 називає причиною ДТП сильну ожеледь, погані погодні умови та ствердження, що він не мав можливості уникнути наїзду на потерпілого, оскільки в суді першої інстанції було доведено перебування обвинуваченого в стані алкогольного спяніння та перевищення швидкості. Якби пяний ОСОБА_1 не сів за кермо то ДТП можна було б уникнути.

Покликання сторони захисту про те, що збивши людину ОСОБА_1 та його пасажири залишили людину без допомоги, оскільки обвинувачений вирішив спочатку завести дітей додому, то звучить як глузування над почуттями батьків, які втратили сина. Зухвала байдужість водія та ненадання своєчасної допомоги можливо і потягнуло за собою подальше настання летального наслідку.

Крім негативної характеристики, яка в справі, є ще і колективне звернення 150 мешканців м.Добромиль з проханням арештувати ОСОБА_1, оскільки останній неодноразово дозволяв собі їздити за кермом автомобіля в стані сильного алкогольного спяніння.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 09.01. 2017 року, о 18 год. 45 хв., керуючи автомобілем "VOLKSWAGEN T4", реєстраційний номер НОМЕР_1, в якому перевозив пасажирів ОСОБА_8, ОСОБА_9 та малолітніх ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, рухаючись автомобілем автодорогою Нижанковичі-Самбір-Дрогобич-Стрий, у напрямку до смт. Нижанковичі, при проїзді її ділянки в районі 15 км + 790 м, що на вулиці Хирівській в м. Добромиль Старосамбірського району Львівської області, поблизу будинку № 62 грубо порушив вимоги Р.1 п.п. 1.2, 1.3, 1.5, 1.10(в частині визначення термінів "безпечна швидкість", "дорожні умови", "дорожня обстановка");Р. 2 п. п. 2.3 б), д), 2.9 а); Р.11 п.п.11.2, Р.12 п.п. 12.1, 12.4, Р. 13 п. 13.1 п.1З.З та Р. 21 п. 21.11 б) Правил дорожнього руху України, які виразилися в тому, що він керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння (згідно висновку експерта № 339/2017-т судово-токсикологічної експертизи виявлено в крові ОСОБА_1 етиловий спирт в кількості 0,56 % проміле), перевозячи на передньому пасажирському сидінні двох пасажирів, один з яких малолітній та на задньому пасажирському сидінні четверо пасажирів, троє з яких малолітніх, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості для руху не урахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перевищив максимально допустиму у населеному пункті швидкість руху, не дотримав безпечного бокового інтервалу до правої межі проїзної частини дороги, що призвело до втрати контролю над його рухом, і як наслідок, без причин технічного характеру виїзду на ліве по ходу його руху узбіччя дороги та наїзду на пішохода ОСОБА_6.

Внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 згідно висновку експерта №01 судово-медичної експертизи від 30 січня 2017 року пішохід ОСОБА_6 отримав садна правої половини обличчя рану підборідкової ділянки та садно передньої поверхні шиї, травматичний розрив капсули та паренхіми селезінки з локалізацією по передньо-внутрішніх поверхнях, що викликало гостру внутрішню крововтрату, крововилив на м'яких тканинах голови з боку їх внутрішньої поверхні та крововилив під м'які мозкові оболонки в обох півкулях мозку, важкий забій півкуль головного мозку. Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії виступаючих передніх частин транспортного засобу - мікроавтобуса в момент, коли потерпілий знаходився у вертикальному положенні і був обернутий лівою боковою поверхнею тіла до травмуючої сили, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх заподіяння та перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого.

Крім того, ОСОБА_1, будучи причетним до травмування 09.01.2017 року, приблизно о 18 годині 45 хвилин, на 15 км + 790 м автодороги Нижанковичі - Самбір - Дрогобич - Стрий, що в м. Добромиль Старосамбірського району на вулиці Хирівській, поблизу будинку № 62, пішохода ОСОБА_6, який від отриманих внаслідок наїзду тілесних ушкоджень в приміщенні Добромильської районної номерної лікарні помер, в порушення вимог Р 2 п. 2.10 Правил дорожнього руху України, з місця даної дорожньо-транспортної пригоди поїхав, завідомо залишивши потерпілого без допомоги, якому обвинувачений сам створив небезпечний для життя стан тому потерпілий був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження через свій безпорадний стан.

Заслухавши доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_1, підтриману захисником-адвокатом ОСОБА_3 про задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, та не заперечення проти задоволення апеляційної скарги прокурора, думку потерпілої ОСОБА_4, підтриману її представником - адвокатом ОСОБА_13 про залишення без задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, а апеляційну скаргу прокурора залишили на розсуд суду, міркування прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника та просив задоволити апеляційну скаргу прокурора, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника задоволенню не підлягають, апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Відповідно дост.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно дост.404 КПК Українисудове рішення суду першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.

Згідно з ч.2ст.50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст. 286 КК України, при вказаних у вироку обставинах, доведена повністю.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно був застосований закон України про кримінальну відповідальність, а тому не вбачає невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції належним чином врахував характер та ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, зокрема, що одне з вчинених кримінальних правопорушень відноситься до категорії тяжкого злочину, помякшуючими вину обставинами суд врахував визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, обставина, яка обтяжує покарання є перебування в стані алкогольного спяніння .

Призначене ОСОБА_1 покарання у виді 8 років позбавлення волі є обґрунтованим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, відповідає вимогамст. 65 КК України.

В суді апеляційної інстанції встановлено, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 в інкримінованих йому злочинах, передбачених ч.1 ст. 135, ч.2 ст.286 КК України, вчиненому за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам.

Покликання апелянтів ОСОБА_1 та його захисника на те, що суд першої інстанції призначив обвинуваченому великий термін покаранням, без врахування всіх обставин справи, зокрема наявності 4 дітей на утриманні, колегія суддів вважає безпідставним. Так, як санкція статті 286 ч.2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, то судом першої інстанції міра покарання була призначена в межах даної статті.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд врахував вимоги ст.65 КК України, при цьому врахував суспільну небезпеку вчиненого злочину, а тому підставно зазначив, що застосувати до обвинуваченого ст.69, ст.ст. 75, 76 КК України не представляється можливим, оскільки обвинувачений своїми діяннями скоїв злочин, який спричинив смерть потерпілого. Вимоги зазначені в апеляційній скарзі обвинуваченого та його захисника були предметом розгляду в суді першої інстанції і їм було надано належну правову оцінку у вироку, по даній справі були проведені всі можливі експертизи з врахуванням всіх наявних доказів у справі.

Колегія суддів, враховуючи вищевказане, не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката ОСОБА_3

Щодо апеляційних вимог прокурора щодо порядку стягнення судових витрат у кримінальному провадженні на користь держави то вони знайшли своє підтвердження, а тому на думку колегії судді апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення.

Будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства при розгляді даного кримінального провадження в суді першої інстанції, які б вплинули на правильність прийнятого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Згідно вимогЗакону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року №838-7, який набрав чинності 24.12.2015 року, до частини 5ст.72 КК Українивнесено зміни.

Відповідно до ч.5ст. 72 КК України, з врахуванням внесених змін, визначено, що зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження особи до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Згідност.1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Яквбачається з вироку Старосамбірського районного суду м. Львова від 12.04.2017 року ОСОБА_1 утримується під вартою у Львівській установі виконання покарань у Львівській області протягом періодів: з 13.02.2017 року.

18.05.2017 року був винесений Закон України « Про внесення зміни до КК України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього увязнення», де ч.5 ст.72 КК України була викладена в новій редакції згідно якої, попереднє увязнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами передбаченими частиною першою цієї статті. Даний закон набув законної сили 21.06.2017 року.

З вищенаведеного вбачається, що ОСОБА_1 необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення з 13.02.2017 по 20.06.2017 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Зарахувати ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4, строк його попереднього ув'язнення в строк покарання, тобто періоди: з 13.02.2017 року по 20.06.2017 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 418 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора у кримінально провадженні ОСОБА_15 задоволити.

Вирок Старосамбірського районного суду Львівської області від 12.04.2017 року яким засуджено ОСОБА_1, за ч.1 ст. 135, ч.2 ст. 286 КК України в частині стягнення судових витрат змінити..

Стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати за залучення експертів в сумі 5725,20 грн.

Зарахувати ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4, строк його попереднього ув'язнення в строк покарання, тобто періоди: з 13.02.2017 року по 20.06.2017 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженим, який перебуває під вартою , з моменту отримання копії ухвали.

Головуючий:

Судді: