Ухвала суду № 68961466, 14.09.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/3048/17 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О.

Провадження № 11-сс/783/707/17 Доповідач: Танечник І. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2017 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого Танечника І.І.

суддів Каблака П.І., Романюка М.Ф.

при секретарі Бориславському Р.А.

з участю прокурора Сенюти А.В.

адвоката ОСОБА_1

та власника майна ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові матеріали за апеляційною адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 09 серпня 2017 року ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Даною ухвалою задоволено клопотання прокурора Сенюти А.В. про накладення арешту на автомобіль НОМЕР_1, право власності на який належить ОСОБА_2.

На дану ухвалу представник ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що дане рішення є необґрунтованим та незаконним, оскільки власником автомобіля, на який накладено арешт являється ОСОБА_2 Даний автомобіль було ввезено в Україну в січні 2017р. з США та згідно відмітки у техпаспорті є наявна заборона відчуження даного транспортного засобу на певний строк. Даний автомобіль у квітні 2017р. власником було передано у тимчасове користування ОСОБА_3 14.08.2017р. у власника автомобіля ОСОБА_2 виникла необхідність у користуванні даним автомобілем, однак такий не був їй повернутий ОСОБА_3 з причин перебування останнього під вартою.

Адвокат зазначає, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на автомобіль порушує право ОСОБА_2 на оперативне управління майном / володіння, розпорядження та користування/, яка не є родичем ОСОБА_3, підозри останній у вчиненні кримінального правопорушення не оголошувалось.

Крім того зазначає, що клопотання про накладення арешту на майно було винесено з пропущенням встановленого КПК України строком, оскільки датою вилучення автомобіля є 01.08.2017р., а датою арешту 09.08.2017р.

В зв»язку з вищенаведеним, просить скасувати ухвалу слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 09.08.2017р.

Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про скасування ухвали слідчого судді та відмови у задоволенні клопотання прокурора, виступ прокурора Сенюти А.В. із запереченням доводів апеляційної скарги, розглянувши матеріали подання та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Стаття 170 КПК України передбачає накладення арешту на майно.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Накладаючи арешт на автомобіль НОМЕР_1 слідчий суддя підставно, на думку колегії суддів, вказав, що даний автомобіль використовувався ОСОБА_5 у злочинній діяльності, в зв»язку з чим він був визнаний речовим доказом по справі.

Однак, слідчий суддя, приймаючи рішення про заборону користування вказаним автомобілем, не дослідив підставність повної заборони, та в порушення вимог ч.11 ст.170 КПК України, не навів в ухвалі мотиви прийнятого рішення.

Під час апеляційного розгляду прокурором також не зазначено наявності об»єктивних обставин, які б підтверджували, що їх незастосування призведе до приховування,пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна і такі дані відсутні в матеріалах справи.

За наведеного рішення слідчого судді про заборону ОСОБА_2 користуватися автомобілем НОМЕР_1 , який їй належить на праві власності, не відповідає вимогам ст.170 КПК України.

За таких обставин, ухвала слідчого судді в частині накладення арешту на автомобіль НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2 підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою слід накласти арешт на автомобіль НОМЕР_3, який належить ОСОБА_2 із забороною відчуження та розпорядження ним. Крім цього слід заборонити державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного майна, оскільки він має статус речового доказу і має бути належним чином збереженим.

Керуючись ст.ст.170, 181,183,376,405,419,422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задоволити частково.

Ухвалу слідчого судді Залізничнгого районного суду м.Львова від 09 серпня 2017 року у частині накладення арешту на автомобіль НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2 скасувати та в цій частині постановити нову ухвалу.

Клопотання прокурора Сенюти А.В. у частині накладення арешту на автомобіль НОМЕР_1, право власності на який належить ОСОБА_2, заборонивши відчужувати, розпоряджатись і користуватись, а також заборонивши державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного майна, задоволити частково.

Накласти арешт на автомобіль НОМЕР_3, право власності на який належить ОСОБА_2, заборонивши відчужувати, розпоряджатись цим автомобілем, а також заборонивши державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного майна.

Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді