Постанова № 68960307, 13.09.2017, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/8255/17 2-а/335/382/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2017 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Калюжна В.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що до 2015 перебував на обліку в Головному управлінні ПФУ у Запорізької області та отримував пенсію у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ».

Після призначення пенсії за вислугу років продовжував працювати, з його зарплати сплачувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Досягнувши пенсійного віку передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №1058, 08 жовтня 2015 року позивач звернувся до Центрального об'єднаного управління ПФУ м. Запоріжжя з особистою заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З 08.10.2015 року відповідач перевів його на пенсію за віком, яку розрахував із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.01.2016 року по справі № 335/11157/15-а адміністративний позов позивача задоволено. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за З календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, та виплатити позивачеві недоотриману суму пенсії у вигляді різниці між фактично отриманою з 08 жовтня 2015 року та перерахованою пенсією.

В мотивувальній частині наведеної постанови зазначено, що у розумінні ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсіонером позивач не був.

21 червня 2017 року позивач звернувся до Відповідача з заявою про перерахунок пенсії за віком з урахуванням положень ч. 1 ст. 29 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію.

30.06.2017 року позивач отримав відповідь від Відповідача в якій зазначено, що я він не має права на підвищення пенсії передбачене ст. 29 Закону, оскільки до призначення пенсії за віком призначалася пенсія за вислугу років.

Посилаючись на те, що дії відповідача є протиправними та такими, що порушують право на належне пенсійне забезпечення, позивач просив суд визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду м. Запоріжжя щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням положень ч. 1 ст. 29 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення». Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком у розмірі, обчисленому із застосуванням підвищення передбаченого ч. 1 ст. 29 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за більш пізній вихід на пенсію на 8,5 %, починаючи з 01.01.2017 року.

Також просив стягнути з Головного Управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області 1500, 00 грн. витрат на правову допомогу та судовий збір.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.07.2017 відкрито скорочене провадження у даній справі.

До суду надійшли письмові заперечення відповідача проти позову, в яких відповідач із посиланням на норми чинного законодавства просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публiчно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 3ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Відсутність хоча б однієї з наведених вище ознак є підставою для задоволення адміністративного позову.

При вирішенні цієї справи суд, у відповідності дост. 8 Конституції Українитаст. 8 КАС Україникерується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 до 2015 перебував на обліку в Головному управлінні ПФУ у Запорізької області та отримував пенсію у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ».

Досягнувши пенсійного віку передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №1058, 08 жовтня 2015 року позивач звернувся до Центрального об'єднаного управління ПФУ м. Запоріжжя з особистою заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.01.2016 року по справі № 335/11157/15-а адміністративний позов позивача задоволено, а саме: визнано протиправними дії управління та зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок пенсії з 08.10.2015 року у зв'язку з переведенням на інший вид пенсії відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

На виконання постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.01.2016 року по справі № 335/11157/15-а управління призначило пенсію за віком ОСОБА_1, відповідно до Закону України із урахуванням ст.40 вказаного Закону.

21 червня 2017 року позивач звернувся до Відповідача з заявою про перерахунок пенсії за віком з урахуванням положень ч. 1 ст. 29 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію.

30.06.2017 року позивач отримав відповідь від Відповідача в якій зазначено, що я він не має права на підвищення пенсії передбачене ст. 29 Закону, оскільки до призначення пенсії за віком призначалася пенсія за вислугу років.

Разом із тим, відповідно до положень ч.1 ст. 29 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток: На 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 народився 04 травня 1954 року. Згідно положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для позивача передбачений загальний пенсійний вік - 60 років.

З заявою про призначення пенсії за віком позивач звернувся після досягнення 61 річного віку, а саме жовтень 2015 року, з цієї дати отримує пенсію за віком. Тобто ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком на 17 місяців пізніше.

В даному випадку закон пов'язує набуття особою права на підвищення розміру пенсії відповідно до частини 1 статті 29 Закону України №1058-1У саме з моментом більш пізнього виходу на пенсію за віком. Тому у позивача наявне таке право, оскільки пенсія за віком відповідно доЗУ №1058йому була призначена в 61 рік .

Таким чином застосовуючи розрахунок у відповідності до ст. 29 Закону пенсія ОСОБА_1 повинна бути підвищена на 8,5 % (17 місяць х 0,5% = 8,5 %).

Отже, позивач також має право на підвищення розміру пенсії за віком відповідно до положень ст.29 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування".

Відповідач стверджує, що призначення в минулому пенсії за вислугу років, унеможливлює застосування для розрахунку пенсії положень ст. 29 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. При цьому пенсія за даною нормою тлумачиться як щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

У розумінні наведеної норми Закону пенсіонером за цим Законом позивач не був, та набувши встановленого ним пенсійного віку та маючи при цьому більш ніж достатнього страхового стажу, отримав своє право на первинне призначення пенсії за віком в такому ж порядку, як і інші громадяни України, що звернулись за призначенням пенсії у 2016 році, тобто із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки (2013р., 2014р.,2015р.); що передують року звернення за пенсією.

Відповідач, провівши замість первинного призначення пенсії за віком переведення із пенсії і вислугу років, безпідставно зменшив розмір пенсії, застосувавши показник середньої заробітної плати за 2007 рік, тим самим протиправно зменшив зміст і обсяг прав та свобод.

Верховний Суд України неодноразово висловлював свою правову позицію щодо застосування частини третьоїстатті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у справі № 21-612а14 постанова від 31 березня 2015 року, та у справі №21-550а15 постанова від 09 червня 2015 року, від 22.12.2015р., від 20.09.2016р., 29.11.2016а. В своїх рішеннях ВСУ дійшов висновку, що у випадку, коли особі було призначено пенсію за вислугу років за Законом, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніжЗаконом України №1058, у подальшому при розрахунку пенсії за віком заЗаконом України №1058такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Також, відповідно до вимог ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії, проводиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Оскільки позивач із заявою про перерахунок пенсії звернулася до відповідача 21 червня 2017 року, то здійснення відповідачем перерахунку пенсії повинно бути здійснено з 1 липня 2017 року, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивач просить зобов'язати відповідача перерахувати пенсію, починаючи з 01.01.2016 року .

Відповідно до ст.ст.99,100 КАС Українидля звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до ч.1ст.100 КАС Україниадміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Частиною 1ст. 102 КАС Українипередбачено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, що бере участь у справі.

Позивач в адміністративному позові не ставить питання про поновлення строку на звернення до суду. Проте, позивач до суду з цим питанням звернувся лише у липні 2017 року і згідно тексту позову та доданих до нього документів, суд не вбачає поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом, а тому вимоги заявлені з 01.01.2017 року по 13.01.2017 року підлягають залишенню без розгляду.

Оскільки позивачем заявлені вимоги немайнового характеру, які були частково задоволені судом, а також враховуючи положенняст. 94 КАС України, суд доходить висновку, що на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 640,00 гривень.

Щодо доводів відповідача стосовно судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.87 КАС України).

Пунктом 18 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України.

Проте, ані Законом України "Про судовий збір", ані КАС України не передбачено звільнення органів Пенсійного фонду України від відшкодування судових витрат, понесених стороною, яка не є субєктом владних повноважень, якщо судове рішення ухвалене на її користь.

Пунктом 1 ч. 3ст. 87 КАС України- до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3ст. 90 КАС України- витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» № 4191-VI від 20 грудня 2011 рокупередбачено, що Розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Із наведеного випливає, що компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Позивач просить відшкодувати витрати на правову допомогу, які складаються з: складанням адміністративного позову та участю представника позивача у судовому засіданні.

Однак вказані витрати не підлягають стягненню, оскільки вони не є участю особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Керуючисьст. 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду м. Запоріжжя щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням положень ч. 1 ст. 29 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення».

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя перерахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком у розмірі обчисленому із застосуванням підвищення передбаченого ч. 1 ст. 29 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за більш пізній вихід на пенсію на 8,5 %, починаючи з 01.07.2017 року.

Позовні вимоги заявлені за період з 01.01.2017 року по 13.01.2017 року - залишити без розгляду.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду м. Запоріжжя.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у звязку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обовязки.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Десятиденний строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя: В.В. Калюжна