Вирок № 68959432, 19.09.2017, Великобілозерський районний суд Запорізької області

1-кп/312/6/2017

321/1753/16-к

19.09.2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 321/1753/16-к

провадження № 1-кп/312/6/2017

19 вересня 2017 року с. Велика Білозерка

Великобілозерський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Яцун О.О.,

при секретарях Лісничій А.Л., Юхник С.Ф.,

за участю прокурора Коваленка Я.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого адвоката Лисенко І.Ю.,

потерпілого ОСОБА_3,

представника потерпілого адвоката Семікіна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Велика Білозерка кримінальне провадження, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12016080290000178, за звинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Перевєрзєвка Михайлівського району Запорізької області, росіянина, громадянина України, одруженого, який має вищу освіту, працює директором Товариства з обмеже

ною відповідальністю «Лан», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 172 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до формулювання обвинувачення ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 17.04.2014 року, він, обіймаючи посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», будучи посадовою особою, на яку покладено організаційно-розпорядчі та керівні функції, умисно, грубо порушуючи законодавство про працю та вимоги ст. 43 Конституції України, усвідомлюючи можливість безпосереднього впливу на ОСОБА_3, з особистих мотивів, а саме з метою усунення ОСОБА_3 від можливості контролювати законність виділення йому частки майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» та бажаючи влаштувати на звільнене робоче місце свою дружину - ОСОБА_6, всупереч вимогам Кодексу законів про працю України, підписав наказ № 9, яким незаконно звільнив ОСОБА_3 з посади головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» за систематичне не виконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього.

Не погоджуючись із звільненням, ОСОБА_3 звернувся з позовом до Михайлівського районного суду Запорізької області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 10.06.2014 року позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Поновлено ОСОБА_3 на посаді головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 4590 грн.

Наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» ОСОБА_1 № 14 від 11.06.2014 року ОСОБА_3 поновлено на роботі.

Крім того, 07.08.2015 року ОСОБА_1, обіймаючи посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», будучи посадовою особою, на яку покладено організаційно-розпорядчі та керівні функції, умисно, грубо порушуючи законодавство про працю та вимоги ст. 43 Конституції України, усвідомлюючи можливість безпосереднього впливу на ОСОБА_3, з особистих мотивів, через неприязні стосунки до потерпілого, які виникли на протязі 2013 - середини 2015 років, та у зв'язку з відмовою потерпілого виконувати обов'язки щодо передачі первинних документів бухгалтерського обліку за 2012-2014 роки для зберігання в сейфі бухгалтерії підприємства, які на нього були накладені ОСОБА_1 всупереч посадовій інструкції бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», в порушення вимог Кодексу законів про працю України, підписав наказ № 19, яким незаконно звільнив ОСОБА_3 з посади бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» у зв'язку з невиконанням ним наказів директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» № 16 від 14.07.2014 року, № 21 від 01.08.2014 року, № 13 від 05.06.2015 року та № 18 від 30.06.2015 року.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 11.11.2015 року позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконними накази директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» ОСОБА_1 № 12 від 02.06.2015 року, № 14 від 08.06.2015 року та № 17 від 24.06.2015 року про накладення на ОСОБА_3 дисциплінарних стягнень у виді догани та наказу № 19 від 07.08.2015 року про звільнення ОСОБА_3 з посади бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан». Поновлено ОСОБА_3 на посаді бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 4400 грн. 22 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 4000 грн.

Наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» ОСОБА_1 № 26 від 07.12.2015 року ОСОБА_3 поновлено на роботі.

Крім того, 07.12.2015 року ОСОБА_1, обіймаючи посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», будучи посадовою особою, на яку покладено організаційно-розпорядчі та керівні функції, умисно, грубо порушуючи законодавство про працю та вимоги ст. 43 Конституції України, усвідомлюючи можливість безпосереднього впливу на ОСОБА_3, з особистих мотивів, через неприязні стосунки до потерпілого, які виникли на протязі 2013-2015 років, достовірно знаючи про відсутність у ОСОБА_3 обов'язків касира, в порушення вимог Кодексу законів про працю України, підписав наказ № 27, яким незаконно звільнив ОСОБА_3 з посади бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», у зв'язку з порушенням касової дисципліни, порядку ведення бухгалтерського обліку, недостачею грошових коштів в касі підприємства та недовірою власника та уповноваженого ним органу.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 11.03.2016 року позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконним наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» ОСОБА_1 № 27 від 07.12.2015 року про звільнення ОСОБА_3 з посади бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан». Поновлено ОСОБА_3 на посаді бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 4133 грн. 54 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» ОСОБА_1 № 7 від 12.03.2016 року ОСОБА_3 поновлено на роботі.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 172 КК України, як незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, та за ч. 2 ст. 172 КК України, як незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, вчинене повторно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнав та пояснив суду, що рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» від 12.06.2002 року його було обрано директором вказаного підприємства. Наказом № 1 від 03.01.2005 року він призначив ОСОБА_3 на посаду головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан». Протягом усього часу, між ним та ОСОБА_3 були трудові відносини, які згодом погіршилися з причини невиконання останнім без поважних на те причин посадових обов'язків, які були покладені на нього. Зокрема, ОСОБА_3 невірно та несвоєчасно здавав звіти до податкової інспекції, недбало вів бухгалтерський облік, крав гроші з рахунку підприємства на погашення власного кредиту, в робочий час вживав алкогольні напої, критикував його роботу та роботу співвласника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» ОСОБА_7 Саме з причини невиконання ОСОБА_3 своїх посадових обов'язків між ним та останнім відбувалися суперечки. І саме з цих підстав він був змушений тричі звільняти останнього з займаної посади. Будь-яких особистих мотивів для звільнення ОСОБА_3 з займаної посади у нього не було. Наполягає на тому, що в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, пред'явлене йому обвинувачення за ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 172 КК України є необґрунтованим, недоведеним, з огляду на що просить суд його виправдати.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно ч. 1 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

За правилами ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, відповідно до ст. 9 КПК України, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

За змістом ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Відповідно до ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Отже, обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо в судовому засіданні.

Суд же, відповідно до статті 26 КПК України, у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.

Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, сторона обвинувачення посилається на наступні докази, які в судовому засіданні були безпосередньо досліджені судом.

Потерпілий ОСОБА_3 пояснив суду, що в 2002 році він разом з ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 створили Товариство з обмеженою відповідальністю «Лан». Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» ОСОБА_1 було обрано директором. Згодом, наказом ОСОБА_1 його було призначено на посаду головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан». Між тим, під час роботи між ним та ОСОБА_1 стали виникати конфлікти. На його думку, ОСОБА_1 бажав стати одноособовим власником даного підприємства, а також працевлаштувати свою дружину ОСОБА_6 на робоче місце, яке він займав, що згодом і було ним зроблено, - звільнивши його з займаної посади, він призначив головним бухгалтером свою дружину ОСОБА_6 Саме з зазначених вище причин, ОСОБА_1 весь час висував йому безпідставні звинувачення, а згодом і звільняв з посади бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан». Проте, він кожного разу, після чергового звільнення з займаної посади, звертався до суду з відповідним позовом щодо захисту своїх конституційних прав на працю. І кожного разу суд задовольняв його позовні вимоги і поновлював на роботі на посаді бухгалтера. Вважає, що підставою незаконних звільнень є виключно особисті мотиви: бажання ОСОБА_1 обробляти належну йому земельну ділянку, за що він робив йому зауваження, бажання бути єдиним власником та працевлаштувати свою дружину на його місце. Під час виступу в судових дебатах, звернув увагу суду на той факт, що тривалий час між ним та родиною ОСОБА_1 були дружні стосунки. Так, дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_6 являється хрещеною мамою його доньки. Між тим, наполягає на максимальній мірі покарання, передбаченій санкцією статті.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, який являється одним із засновників та колишнім головою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», пояснив, що ОСОБА_3 працював на посаді головного бухгалтера, а потім на посаді бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан». Між директором ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були нормальні робочі стосунки. Між тим, згодом, за невиконання ним своїх службових обов'язків, директор був змушений звільняти його з займаної посади, а згодом і взагалі його було виключено із членів засновників Товариства. Під час роботи він не виконував свої службові обов'язки, натомість критикував господарчу діяльність ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_9, який являється сином обвинуваченого ОСОБА_1, пояснив суду, що з 2010 року за трудовим договором працює водієм вантажного транспорту в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Лан». Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не було неприязних стосунків, проте, з причини невиконання останнім своїх службових обов'язків, між ними виникали конфлікти. Щодо працевлаштування його мами ОСОБА_6 бухгалтером Товариства йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_10, який працює бригадиром в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Лан», пояснив в судовому засіданні, що стосунки між директором Товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були нормальні, проте згодом вони почали конфліктувати. ОСОБА_1 давав працівникам наряди, а ОСОБА_11 намагався не виконувати завдання директора. З боку ОСОБА_11 весь час лунала критика на адресу директора ОСОБА_1 Проте, певен, що особистих мотивів у ОСОБА_1 при звільненні ОСОБА_3 з займаної посади не було.

Свідок ОСОБА_12, який працює механізатором в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Лан», пояснив суду,що між директором Товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникали конфлікти, але виключно щодо робочих питань, в площину з'ясування особистих стосунків конфлікти не переходили. Одного разу, в 2016 році під час проведення загальних зборів він був свідком, як ОСОБА_3 негативно висловлювався на адресу ОСОБА_1 щодо його роботи. Йому також відомо, що ОСОБА_3 тричі звільняли з займаної посади. Ніколи не чув висловлювань щодо бажання ОСОБА_1 одноособово керувати Товариством.

Свідок ОСОБА_13, який працює механізатором в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Лан», пояснив суду,що декілька разів був свідком суперечок між директором Товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_3, під час яких останній критикував ОСОБА_1 через його некомпетентність в роботі. Конфліктні ситуації, які виникали між ОСОБА_1 та ОСОБА_11, були щодо робочих питань, і в особисту площину вони не переходили. Інколи на роботі бачив ОСОБА_11 в стані алкогольного сп'яніння. Жодного разу не чув про наміри ОСОБА_1 стати одноособовим власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан».

Свідок ОСОБА_14, який працює трактористом в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Лан» та очолює профорганізацію, пояснив суду,що між директором Товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_3 недружні стосунки. Конфлікти виникали між ними лише щодо робочих питань. Під час проведення загальних зборів в листопаді 2015 року, ОСОБА_15 висловився про халатне відношення ОСОБА_3 до роботи, висловив йому недовіру, ОСОБА_3 же в свою чергу критикував діяльність ОСОБА_1

СвідокОСОБА_16, який являється головою Михайлівської районної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу, пояснив суду,що на адресу організації, яку він очолює, від ОСОБА_3 неодноразово надходили скарги щодо його незаконного звільнення, а також щодо незаконних дій директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» ОСОБА_1 З метою мирного врегулювання конфлікту між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 він запрошував їх до профспілкової організації, проте, примирити сторони так і не вдалося. ОСОБА_1 висловлювався про халатне відношення ОСОБА_11 до своєї роботи, а ОСОБА_11 в свою чергу критикував роботу ОСОБА_1 Конфлікти, які між ними виникали, були виключно щодо робочих питань. З огляду на те, що третій рік тривають судові розгляди, учасниками яких є ОСОБА_1 та ОСОБА_11, стосунки між ним напружені.

Під час судового розгляду кримінального провадження сторона обвинувачення та сторона захисту відмовилися від допиту свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18, у зв'язку з неможливістю їх явки в судове засідання.

Окрім показів потерпілого ОСОБА_11, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_16, стороною обвинувачення на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_1, серед іншого, надано наступні докази:

-копію протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» № 1 від 12.06.2002 року, з якого вбачається, що під час зборів було прийнято рішення про утворення Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», про підписання Установчого договору про утворення Товариства, про затвердження Уставу Товариства, обрано директором Товариства ОСОБА_1, а головою Товариства ОСОБА_3 (а.п.140 т.І);

-копію наказу № 1 від 12.06.2002 року, відповідно до якого ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» (а.п.141 т.І);

-копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» від 17.06.2002 року (а.п.142 т.І);

-копію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», затвердженого зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» 01.07.2003 року (а.п.22-29 т.ІІ), копію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», затвердженого зборами засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» 27.03.2015 року (а.п.143-153 т.І);

-копію посадової інструкції бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», із змістом якої ОСОБА_3 ознайомився, що підтверджується його підписом (а.п.154-156 т.І);

-копію книги наказів Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» (а.п.158-208 т.І), зокрема: наказ № 9 від 17.04.2014 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 звільнено з посади бухгалтера на підставі п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.п. 164-166 т.І);наказ № 10 від 29.04.2014 року, з якого вбачається, що на посаду виконуючої обов'язки бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан»тимчасово з 29.04 по 30.05.2014 року затверджено ОСОБА_6 (а.п.167 т.І); наказ № 15 від 21.06.2014 тимчасово виконуючу обов'язки головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан»ОСОБА_6 звільнено за власним бажанням з 23.06.2014 року (а.п.171 т.І); наказ № 19 від 07.08.2015 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 звільнено з посади бухгалтера на підставі п.6 ст. 36 КЗпП України (а.п. 194 т.І); наказ № 27 від 07.12.2015 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 звільнено з посади бухгалтера на підставі п.2 ст. 41 КЗпП України (а.п. 199-200 т.І);

-копію рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 10.06.2014 року, з якого вбачається, що позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Поновлено ОСОБА_3 на посаді головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 4590 грн. (а.п.210-212 т. І);

-копію рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 11.11.2015 року, з якого вбачається, що позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконними накази директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» ОСОБА_1 № 12 від 02.06.2015 року, № 14 від 08.06.2015 року та № 17 від 24.06.2015 року про накладення на ОСОБА_3 дисциплінарних стягнень у виді догани та наказу № 19 від 07.08.2015 року про звільнення ОСОБА_3 з посади бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан». Поновлено ОСОБА_3 на посаді бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 4400 грн. 22 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 4000 грн. (а.п.219-223 т. І);

-копію ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 18.02.2016 року, згідно якої апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 11.11.2015 року відхилено. Вказане рішення залишено без змін (а.п.224-227 т. І);

-копію рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 11.03.2016 року, яким позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконним наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» ОСОБА_1 № 27 від 07.12.2015 року про звільнення ОСОБА_3 з посади бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан». Поновлено ОСОБА_3 на посаді бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 4133 грн. 54 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн. (а.п.228-232 т. І);

-копію ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 08.06.2016 року, відповідно якої апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 11.03.2016 року відхилено. Вказане рішення залишено без змін (а.п.242-244 т. І);

-копію рішення Господарського суду Запорізької області від 20.08.2014 року, відповідно до якого позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» про визнання частково недійсним рішення загальних зборів, оформлених протоколом від 03.04.2014 року, скасування державної реєстрації змін задоволено частково. Визнано недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», оформлених протоколом № 1 від 03.04.2014 року в частині виключення зі складу учасників товариства ОСОБА_3 (а.п.213-218 т. І);

-копії заяв ОСОБА_11 на ім'я директора ОСОБА_1 від 24.02.2014 року та 30.03.2015 року щодо вжиття відповідних заходів для забезпечення належних умов праці (а.п.1, 8-9 т. ІІ);

-копію службової записки на ім'я голови Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» ОСОБА_7 та директора ОСОБА_1 щодо встановлення фінансових та адміністративних порушень в діяльності директора ОСОБА_1 від 16.03.2015 (а.п.2-7 т. ІІ);

-копії заяв ОСОБА_11 на ім'я голови профорганізації Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» ОСОБА_14 щодо дій директора ОСОБА_1 відносно ОСОБА_11 від 24.10.2014 року та 22.03.2015 року (а.п.10-11, 19-20 т. ІІ);

-копії скарг ОСОБА_11 на ім'я голови Михайлівської районної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу ОСОБА_16 щодо дій директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» ОСОБА_1 від 27.10.2014 року, 22.03.2015 року (а.п.12-14, 17-18 т. ІІ);

-копію заяви ОСОБА_11 на ім'я голови Михайлівської районної державної адміністрації ОСОБА_19 щодо дій директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» ОСОБА_1 від 22.03.2015 року (а.п.15-16 т. ІІ);

- копію ухвали слідчого судді Михайлівського районного суду Запорізької області від 10.11.2016 року щодо надання слідчому Михайлівського відділення поліції Василівського відділу поліції Головного управління національної поліції в Запорізькій області тимчасового доступу до звукозаписів судових засідань в справах № 321/740/14-ц, № 321/799/15-ц та № 321/1669/15-ц з можливістю отримання їх копій на електронні носії інформації (а.п.30 т.ІІ);

-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 09.12.2016 року, із змісту якого вбачається, що п'ять DVD-дисків містять звукозаписи судових засідань Михайлівського районного суду Запорізької області в справах № 321/740/14-ц, № 321/799/15-ц та № 321/1669/15-ц (а.п.31 т.ІІ);

-протокол огляду п'ятьох DVD-дисків, які вилучені на підставі ухвали слідчого судді Михайлівського районного суду Запорізької області від 10.11.2016 року, та містять звукозаписи судових засідань в справах № 321/740/14-ц, № 321/799/15-ц та № 321/1669/15-ц, від 09.12.2016 року (а.п.32 т.ІІ);

-п'ять DVD-дисків, які вилучені на підставі ухвали слідчого судді Михайлівського районного суду Запорізької області від 10.11.2016 року, та містять звукозаписи судових засідань Михайлівського районного суду Запорізької області в справах № 321/740/14-ц, № 321/799/15-ц та № 321/1669/15-ц (а.п.40 т.ІІ).

Інші письмові докази, зокрема наказ № 9 від 14.03.2016 року, рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 10.11.2016 року, наказ № 6 від 15.02.2017 року та позовна заява ОСОБА_11 від 13.03.2017 року (а.п.41-49 т. ІІ), які надані потерпілим ОСОБА_11 в судовому засіданні 18.04.2017 року, суд визнає неналежними доказами, оскільки вони жодним чином не підтверджують існування чи відсутність обставин, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Так, відповідно до положень статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зокрема, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

При цьому, за змістом ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили.

При ухваленні вироку, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення та для вирішення питань, які зазначені в статті 374 КПК України.

Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. У разі, якщо зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Суд, безпосередньо дослідивши зібрані під час досудового розслідування докази сторони обвинувачення та сторони захисту в їх сукупності, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення, в рамках дотримання принципу змагальності, визначеного ст. 22 КПК України, не доведено, що в діях обвинуваченого ОСОБА_1 є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172 та ч. 2 ст. 172 КК України, що дає суду підстави, відповідно до п.3) ч.1 ст. 373 КПК України, для ухвалення виправдувального вироку.

Аналізуючи покази допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_16, необхідно зауважити, що вони зводяться до підтвердження того, що потерпілий ОСОБА_11 був одним із засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», в якому він спочатку обіймав посаду головного бухгалтера, а потім бухгалтера. Стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 були дружніми, дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_6 навіть являється хрещеною мамою доньки ОСОБА_11 Між тим, як зазначили допитані в судовому засіданні свідки, конфлікти між ними виникали, але виключно щодо робочих питань, і будь-якого особистого характеру ці конфлікти не носили, неприязних стосунків між ними також не було. Свідки підтвердили, що під час роботи ОСОБА_11 не виконував належним чином свої посадові обов'язки, інколи зловживав алкогольними напоями, внаслідок чого директор ОСОБА_1 був змушений звільняти його з займаної посади, а згодом і взагалі було прийнято рішення щодо виключення його із членів засновників Товариства.

Отже, аналізуючи вищезазначене, слід прийти до висновку, що свідчення вказаних вище свідків обвинувачення жодним чином не доводять вину ОСОБА_1, як директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», щодо незаконного звільнення бухгалтера ОСОБА_11 з займаної посади з особистих мотивів.

Суд також звертає увагу, що надані прокурором під час судового розгляду кримінального провадження протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 29.08.2016 року, протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 29.08.2016 року, протокол допиту свідка ОСОБА_14від 26.08.2016 року та протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 26.08.2016 року (а.п.127-138 т. І), за клопотанням прокурора, після з'ясування думки учасників судового провадження, долучені судом до кримінального провадження.

Між тим, за правилами ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

З урахуванням вищезазначеного, суд не приймає до уваги показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_14та ОСОБА_12, які надані ними на стадії досудового розслідування під час допиту слідчим, і не посилається на них в судовому рішенні.

Судом встановлено, що відповідно до установчого договору Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» (ЄРДПОУ 31828460), зареєстрованого Михайлівською районною державною адміністрацією Запорізької області 17.06.2002 року, фізичними особами ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Лан». Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» (протокол № 1 від 12.06.2002 року) затверджено статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», який зареєстрований Михайлівською районною державною адміністрацією Запорізької області 17.06.2002 року. В редакції статуту, затвердженого загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» (протокол № 2 від 01.07.2003 року), державну реєстрацію змін проведено 22.02.2005 року, учасниками Товариства зазначені ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_7

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» від 12.06.2002 року ОСОБА_1 обрано директором вказаного підприємства та згідно наказу № 1 від 12.06.2002 року останній приступив до виконання обов'язків директора. Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» в редакції від 22.02.2005 року, директор має право без доручення виконувати дії від імені товариства, в тому числі відкривати розрахунковий та інші рахунки в банківських установах, вести переговори та укладати угоди, видавати в межах своєї компетенції накази, надавати вказівки, обов'язкові для всіх робітників товариства, підписувати документи товариства, видавати доручення, представляти товариство на всіх підприємствах, установах та організаціях.

Наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» № 1 від 03.01.2005 року ОСОБА_3 призначено на посаду головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», у зв'язку з чим між роботодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Лан» та працівником, а саме головним бухгалтером - ОСОБА_3, склалися трудові відносини.

Рішенням загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» від 19.12.2014 року (протокол № 4) ОСОБА_3 виключено зі складу засновників підприємства та вирішено виділити належну йому частку майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан».

Стороною обвинувачення в обвинувальному акті, зокрема зазначено, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» ОСОБА_1 з особистих мотивів, а саме з метою усунення ОСОБА_3 від можливості контролювати законність виділення йому частки майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» та бажаючи влаштувати на звільнене робоче місце свою дружину - ОСОБА_6, підписав наказ № 9, яким незаконно звільнив ОСОБА_3 з посади головного бухгалтера.

Необхідно зауважити, і на це було звернуто увагу захисником ОСОБА_1 під час виступу в судових дебатах, що твердження в обвинувальному акті щодо усунення ОСОБА_3 від можливості контролювати законність виділення йому частки майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» є безпідставним, оскільки питання про виділення частки майна вирішується, зокрема, на підставі Установчого договору, Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», і ніяким чином не пов'язано з перебуванням потерпілим ОСОБА_11 в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лан».

В судовому засіданні встановлено, що 07 червня 2016 року після звернення ОСОБА_11 з відповідною заявою до голови Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» ОСОБА_7, йому було перераховано на картку «ПриватБанку» належну, як засновнику, частку в майні Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» в сумі 963764 грн. 34 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 130-132 від 07.06.2016 року (а.п.50-53 т.ІІ).

Даний факт підтверджено потерпілим ОСОБА_11, визначений розмір частки ним не оскаржений.

Твердження стороною обвинувачення про те, що ОСОБА_1, звільняючи ОСОБА_11 з посади головного бухгалтера, переслідував мету працевлаштувати на звільнене робоче місце свою дружину - ОСОБА_6, на думку суду також безпідставні, оскільки, наказом № 9 від 17.04.2014 року ОСОБА_1 звільнив ОСОБА_11 з посади головного бухгалтера, наказом № 10 від 29.04.2014 року на посаду виконуючої обов'язки бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан»тимчасово з 29.04 по 30.05.2014 року затверджено ОСОБА_6, а вже наказом № 15 від 21.06.2014 тимчасово виконуючу обов'язки головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан»ОСОБА_6 звільнено за власним бажанням з 23.06.2014 року. Отже, дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_6 досить нетривалий час (менше двох місяців) працювала на посаді бухгалтера Товариства, а тому твердження, що ОСОБА_1 з особистих мотивів, а саме з метою влаштувати на звільнене робоче місце свою дружину - ОСОБА_6, звільнив ОСОБА_3 з посади головного бухгалтера, безпідставне.

Наступними документами, на які сторона обвинувачення посилається, як на доказ вини обвинуваченого, є рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 10.06.2014 року, рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 11.11.2015 року та рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 11.03.2016 року.

Так, рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 10.06.2014 року позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Поновлено ОСОБА_3 на посаді головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 4590 грн.

В мотивувальній частині даного рішення судом вказано, що головою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» ОСОБА_1 було порушено трудове законодавство щодо накладення на ОСОБА_3 дисциплінарних стягнень. Судом також було встановлено, що ОСОБА_3 було звільнено без законних підстав, оскільки в наказі про звільнення не конкретизований дисциплінарний проступок, що став підставою для звільнення, не зазначено дати вчинення проступку, роботодавцем не дотриманий порядок накладення дисциплінарних стягнень, передбачений ст. 149 КЗпП України.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 11.11.2015 року позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконними накази директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» ОСОБА_1 № 12 від 02.06.2015 року, № 14 від 08.06.2015 року та № 17 від 24.06.2015 року про накладення на ОСОБА_3 дисциплінарних стягнень у виді догани та наказу № 19 від 07.08.2015 року про звільнення ОСОБА_3 з посади бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан». Поновлено ОСОБА_3 на посаді бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 4400 грн. 22 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 4000 грн.

В мотивувальній частині цього рішення судом зазначено, що звільнення ОСОБА_3 07.08.2015 року з посади бухгалтера є незаконним, оскільки на підставі п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України, його можна було звільнити з тієї посади, яку він обіймав до істотних змін умов праці, тобто з посади головного бухгалтера.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 18.02.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 11.11.2015 року відхилено. Вказане рішення залишено без змін.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 11.03.2016 року позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконним наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» ОСОБА_1 № 27 від 07.12.2015 року про звільнення ОСОБА_3 з посади бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан». Поновлено ОСОБА_3 на посаді бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 4133 грн. 54 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

В мотивувальній частині даного рішення судом зазначено, що звільнення ОСОБА_3 було проведено за відсутності, передбачених п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України підстав, оскільки до обов'язків бухгалтера ОСОБА_3 не входило безпосереднє обслуговування товарних і грошових цінностей, відповідачем не доведено наявність винних дій ОСОБА_3 у виникненні недостачі, а також наявність самого факту недостачі. Крім того, звільнення ОСОБА_3 було проведено до його фактичного поновлення на роботі за рішенням суду, в період коли він не був працівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан».

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 08.06.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 11.03.2016 року відхилено. Вказане рішення залишено без змін.

Отже, дослідивши в судовому засіданні вищезазначені судові рішення, суд прийшов до висновку, що в них немає жодного підтвердження того, що ОСОБА_1 незаконно звільняв ОСОБА_11 з роботи з особистих мотивів.

Оцінюючи докази, суд за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що доказів вини ОСОБА_1 не було здобуто, а обсяг обвинувачення його у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 172 КК України, не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду.

За правилами п.3) ч.1 ст. 373 КПК України, у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Оскільки, при розгляді кримінального провадження в суді, стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_1, обіймаючи посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», незаконно звільняв ОСОБА_11 з роботи з особистих мотивів, суд вважає, що його слід визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 172 КК України, та виправдати.

Суд звертає увагу, що прокурором під час судового розгляду, на підставі статті 338 КПК України, було змінено обвинувачення та відповідно складено обвинувальний акт. Між тим, даний обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням містить деякі неточності в датах, коли його складено та коли саме погоджено з прокурором вищого рівня.

Так, на першій сторінці обвинувального акту зазначено, що обвинувальний акт погоджено керівником Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області Д.О. Троциком 05 травня 2017 року, в той же час, на останній сторінці обвинувального акту зазначено, що обвинувальний акт складено прокурором Михайлівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури ОСОБА_21 05 квітня 2017 року, погоджено керівником Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області Троциком Д.О. 05 квітня 2017 року та підписано прокурором Михайлівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури ОСОБА_21 05 квітня 2016 року (а.п.89-94 т.ІІ).

Враховуючи, що клопотання прокурором Коваленком Я.І. про зміну обвинувачення заявлено в судовому засіданні 18 квітня 2017 року, обвинувальний акт погоджено з прокурором Троциком Д.О. 05 травня 2017 року, то відповідно, суд приходить до висновку, що прокурором Коваленко Я.І., при складанні обвинувального акту, допущено описки і вважає, що обвинувальний акт складено і погоджено з прокурором вищого рівня саме 05 травня 2017 року.

Питання щодо речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 369, 370, 371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 172 КК України (в редакції Закону України від 05.04.2001 року № 2341-ІІІ, який діяв на час вчинення кримінального правопорушення), ч. 2 ст. 172 КК України, та виправдати в зв'язку з відсутністю в його діяннях складу кримінальних правопорушень.

Речові докази, після набрання вироком законної сили:

копію протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» № 1 від 12.06.2002 року, копію наказу № 1 від 12.06.2002 року, копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» від 17.06.2002 року, копію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», затвердженого зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» 01.07.2003 року та зареєстрованого 22.02.2005 року, копію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», затвердженого зборами засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» 27.03.2015 року та зареєстрованого 16.04.2015 року, копію посадової інструкції бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», копію книги наказів Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» за 2014-2016 роки, копію рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 10.06.2014 року по справ № 321/740/14-ц, копію рішення Господарського суду Запорізької області від 20.08.2014 року по справ № 908/2428/14, копію рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 11.11.2015 року по справі № 321/799/15-ц, копію ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 18.02.2016 року по справі № 321/799/15-ц, копію рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 11.03.2016 року по справ № 321/1669/15-ц, копію ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 08.06.2016 року по справі № 321/1669/15-ц, п'ять DVD-дисків зі звукозаписами судових засідань в справах № 321/740/14-ц, № 321/799/15-ц та № 321/1669/15-ц - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області через Великобілозерський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя О.О. Яцун