Рішення № 68958877, 13.09.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/4925/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.09.2017 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі : головуючої - судді Монич О.В.,

при секретарі Пассер М.І.

з участю представника позивача ОСОБА_1

та представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_3 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради про стягнення безпідставно набутих коштів ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в інтересах ОСОБА_3 із зазначеною позовною заявою, мотивуючи її тим, що 05.02.2008 року Ужгородською міською радою було прийнято рішення № 621 «Про надання земельних ділянок», яким їй виділено у власність земельну ділянку площею 0,0850 га в м. Ужгороді, в районі вул. Озерна, поз. 160, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та зобовязано здійснити сплату 21 250,00 грн. до бюджету міста коштів на розвиток інженерних мереж з розрахунку 25,00 грн. за один квадратний метр. 05.03.2008 року на виконання рішення ним було перераховано суму в розмірі 21 250,00 грн. на рахунок місцевого бюджету м. Ужгорода на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ужгорода та видано державний акт про право власності на земельну ділянку.

Згодом позивачу стало відомо про те, що постановою Ужгородського міськрайонного суду по адміністративній справі № 2-а-79/09 від 07.04.2009, рішення Ужгородської міської ради від 23.11.2006 року № 99 визнано незаконним та скасовано.

У звязку з тим, що сплата позивачем коштів у сумі 21 250,00 грн. була зроблена на підставі рішення Ужгородської міської ради, яке визнано протиправним та скасовано в судовому порядку, позивач вважає, що він має право на повернення йому зазначених коштів, як набутих відповідачем без достатньої правової підстави.

Зазначає, оскільки неповерненням безпідставно сплачених ним коштів відповідачу, з моменту сплати ним коштів до Ужгородської міської ради, а саме з 28.04.2009 року індекси споживчих цін змінювалися, він має право на відшкодування інфляційних втрат.

Позивач вважає, що загальний розмір нарахованих інфляційних втрат проведено за період з 28.04.2009 року по 11.05.2016 року становить 28458 грн.

Загальний розмір нарахованих згідност. 625 ЦК України3 % річних за період з 28.04.2009 року по 11.05.2016 року становить 4474,73 грн.

Виходячи з вищевикладеного, просить суд стягнути з Ужгородської міської ради, на його користь 21250,00 грн. розмір безпідставно набутих грошових коштів, 28458 грн. індекс інфляції та 4474,73 грн. три процента річних.

В судове засідання позивач не зявилися.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача, у судовому засіданні проти задоволення позову заперечила. Просила відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд приходить до наступних висновків.

Рішенням IV сесії V скликання Ужгородської міської ради від 05.02.2008 року № 621 «Про надання земельних ділянок» ОСОБА_3, була надана у приватну власність земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в районі вул. Озерна м. Ужгород, площею 0,0850 гапоз. 160.

Пунктом 8 даного рішення зобовязано громадян створити товариства забудовників для централізованого розвитку інфраструктури за рахунок коштів забудовників. Документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку, видати членам створеного товариства.

У судовому засіданні встановлено, що для оформлення державного акту на право власності на земельну ділянку Ужгородською міською радою було зобовязано ОСОБА_3 здійснити внесення до бюджету міста коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури до цільового фонду соціально-економічного розвитку міста виходячи з розрахунку 25,00 грн. за один квадратний метр протягом 30 календарних днів згідно із рішенням Ужгородської міської ради від 23.11.2006 року №99 .

«Про умови надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва», із змінами, внесеними рішення від 21.02.2007 року № 245, про що видали відповідний розрахунок.

Пунктом 3 рішення № 99 від 23.11.2006 року було визначено, що у разі невиконання цих умов рішення про надання земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва втрачає чинність.

На виконання такої вимоги, 05.03.2008 року ОСОБА_3, було перераховано суму в розмірі 21250,00 грн., з призначенням платежу «оплата за земельну ділянку згідно ріш. 4 сесії 5 скликання № 245 від 21.02.07 року та 4 сесії 5 скликання № 99 від 23.11.2006 року», що підтверджується квитанцією № 15829796 від 05.03.2008 р.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 458652, оригінал якого досліджено в судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу, стало відомо про протиправність рішення Ужгородської міської ради від 23.11.2006 р. № 99 «Про умови надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва», яким встановлені обовязкові умови при вирішенні питань про надання у приватну власність громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва.

У відповідності до ч. 2ст. 14 Конституції Україниправо власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

При цьому у розумінніст. 24 Конституції Українигромадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками.

Відповідно дост. 118 Земельного кодексу Українигромадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва,. будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Процедура безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначенаст. 118 Земельного кодексу України, якою не передбачено можливість встановлення додаткових умов при вирішенні питань стосовно передачі громадянам у власність земельних ділянок. Крім того, згідно з ч. 2ст. 14 ЦК Україниособа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Частиною 3ст. 61 ЦПК Українивизначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З контекстного аналізу зібраних доказів, суд прийшов до переконання, що зобовязання позивача сплатити кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ужгород в районі вул. Озерна (поз.136), до моменту оформлення ним права власності на земельну ділянку, яка знаходяться за вказано адресою, було безпідставним.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів такого захисту є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ст. 15 ЦК України).

Ст. 1212 ЦК Українирегламентовано обовязок особи, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що Ужгородська міська рада після скасування постановою Ужгородського міськрайонного суду від 07.04.2009 року, рішення Ужгородської міської ради від 23.11.2006 р. № 99 «Про умови надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва», на підставі якого ОСОБА_3, перераховано на рахунок відповідача кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ужгород в районі вул. Озерна (поз.160) в розмірі 21250,00 грн., використовує ці кошти безпідставно, суд приходить до висновку, що вимога ОСОБА_3, про стягнення безпідставно набутих коштів є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення 28458,00 грн. індексу інфляції та 4474,73 три процента річних, суд приходить до слідчого висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку..

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вищевказаної норми вимога про сплату боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми застосовується як санкція лише за прострочення грошового зобовязання, а отже до спірних відносин приписи ст. 625 ч.2 ЦК України не застосовуються.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Доказів того, що сторони перебувають чи перебували у договірних відносинах матеріали справи не містять.

На підставі наведеного, оскільки за відсутності договору, закону або іншого акту, згідно яких нараховуються проценти за користування чужими коштами застосування ч.2 ст. 625 ЦК України в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції є безпідставними, так як вказано норма регулює відносини, які виникли з грошового зобовязання, а тому в цій частині позовних вимог суд відмовляє у задоволенні

Відповідно до ч.1ст.88 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючисьст. 118 ЗК України,ст. 1212 ЦК України, ст. ст.10,11, 57, 60, 88, 179, 208, 209,224,226-228,232,233,294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_3 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради про стягнення безпідставно набутих коштів до Ужгородської міської ради Закарпатської області про стягнення безпідставно набутих коштівзадовольнити частково.

Стягнути з Ужгородської міської ради Закарпатської області (пл. Поштова, 3, м. Ужгород, Закарпатська обл., код ЄДРПОУ 33868924, р/р 31514931700002) на користь ОСОБА_3 21250,00 безпідставно набутих грошових коштів.

Стягнути з Ужгородської міської ради Закарпатської області (пл. Поштова, 3, м. Ужгород, Закарпатська обл., код ЄДРПОУ 33868924) на користь ОСОБА_3 551,20 (пятсот пятдесят одна гривня, 20 коп.) грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Монич О.В.