Ухвала суду № 68957152, 07.09.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 630/129/17 Головуючий суддя І інстанції Дем'яненко І. В.

Провадження № 22-ц/790/5287/17 Суддя доповідач Пилипчук Н.П.

Категорія: Спори, що виникають із житлових правовідносин

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого – судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Піддубного Р.М., Кругової С.С.,

за участю секретаря: Варюшичевої А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 26 липня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права користування житловим приміщенням та вселення та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа відділ реєстрації фізичних осіб Люботинської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив визнати за ним право користування житловим приміщенням в житловому будинку № 18 по вул. Челюскіна в м. Люботин і вселити його у вказаний житловий будинок.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що з травня 1986 року постійно проживав в спірному будинку, який належав його матері ОСОБА_3, яка померла 29.08.1988 року.

У 2013 році позивач згідно вироку Люботинського міського суду відбував покарання в місцях позбавлення волі. Після звільнення з місць позбавлення волі повернувся за місцем реєстрації і проживання, але відповідачка ОСОБА_1 не впустила позивача до спірного будинку, у зв’язку з чим, позивач вимушений був звернутися до суду з вказаним позовом.

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, третьої особи відділу реєстрації фізичних осіб Люботинської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що ОСОБА_2 є її рідним братом і був зареєстрований у спірному домоволодінні, проте значний проміжок часу, а саме з 2007 року фактично не мешкає у спірному будинку та не користується, за комунальні послуги не сплачує. Тому вважає, що на теперішній час ніяких підстав для знаходження відповідача у спірному будинку немає, однак він відмовляється у добровільному порядку знятися з реєстраційного обліку, у зв’язку з чим ОСОБА_1 просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, будинком по вул. Челюскіна,18 в м. Люботин та зняти з реєстраційного обліку.

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 26 липня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю. Визнано за ОСОБА_2 право користування житловим приміщенням в житловому будинку № 18 по вул. Челюскіна в м. Люботин, Харківської області та вселено ОСОБА_2 у вказаний житловий будинок. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду 1 інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 та задовольнити її зустрічним позов. Вирішити питання щодо судових витрат.

Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, зазначає, що вона є власником будинку, повністю сплачує за комунальні послуги, проте як ОСОБА_2 жодним чином не бере участі в утриманні будинку. Звертає увагу на те, що ОСОБА_2 не є членом її сім*ї. Вказує, що судом не взяті до уваги показання свідків, які були допитані в суді.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

У відповідності зі ст.60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справи.

Судом першої інстанції встановлено, що житловий будинок, який розташований за адресою: Харківська область, м.Люботин, вул. Челюскіна,18 належав батькам сторін по справі, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Після смерті матері ОСОБА_3, яка померла 29 серпня 1988 року спадщину прийняв ОСОБА_4 та ОСОБА_1

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.05.2008 року спадкоємицею всього майна після смерті ОСОБА_4, який помер 16 червня 2003 року є донька ОСОБА_1

Згідно відповіді Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулася ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернувся із заявою про відмову від спадщини.

Отже, єдиним власником спірного будинку є ОСОБА_1, ? частина спірного домоволодіння їй належить на підставі договору дарування від 24 квітня 1992 року, реєстровий № 1-670 та ? частина - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 травня 2008 року, реєстровий № 1-809.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними сестрою та братом, останній зареєстрований у спірному житловому будинку.

Звертаючись з вказаним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що її брат з 2007 року не мешкає у вказаному будинку не користується ним та веде асоціальний спосіб життя, у зв’язку з чим просила визнати його таким, що втратив право користування житловим будинком.

Згідно із ч. 1ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1, будучи рідними братом та сестрою з сімдесятих років були зареєстровані та мешкали у спірному будинку, як члени однієї сім*ї, разом із своїми батьками, які були власниками цього нерухомого майна.

ОСОБА_2 був знятий з реєстрації, відбував покарання у місцях позбавлення волі після чого знову вселився до спірного будинку та був там зареєстрований з 11.11.2006 року, в той час, як власником спірного будинку вже була ОСОБА_1, яка право користування ОСОБА_2 спірним будинком не оспорювала, проти його вселення та користування спірним будинком не заперечувала. ОСОБА_2 проживав у спірному у спірному будинку деякий час, в процесі чого між сторонами стали виникати конфлікти.

ОСОБА_1 просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування спірним нерухомим майном, оскільки він перестав бути членом її родини та не мешкає у спірному будинку з 2007 року.

Відповідно дост.3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів.

Згідно зіст.15 ЦК Україникожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно з ч. 1ст. 20 ЦК Україниправо на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до положень ст. 16 ЦКкожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 цієї статті.

Проте, у відповідності із принципом диспозитивності, визначеним ст. 11 ЦПК України, підстави та предмет позову визначає виключно позивач.

Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності, будинок (частку будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інша не заборонені законом угоди.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Між тим, підстави для визнання особи такою що втратила право користування житловим приміщенням визначені в ст. ст. 72, 107 ЖК України, ст. 405 ЦК України.

Оскільки ОСОБА_2 вселився у спірний будинок з дотриманням вимог закону, тому має право користування будинком, яке на цей час є похідним від права власності ОСОБА_1

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами має місце конфліктна ситуація, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли неприязні стосунки, з цієї причини ОСОБА_2 не мешкає у спірному будинку , для захисту своїх порушених прав звертався до національної поліції.

Суд першої інстанції правильно надав оцінку поясненням свідків, доказам, що містяться в матеріалах справи та дійшов обґрунтованого висновку про поважність причин, з яких ОСОБА_2 не мешкав у спірному будинку, про відсутність підстав для визнання його таким, що втратив право користування житлом та про наявність підстав для його вселення.

Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Підстав, передбачених ст.309 ЦПК України для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315,317,319 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.

Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 26 липня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий – Н.П.Пилипчук

Судді – Р.М. Піддубний

ОСОБА_5