Ухвала суду № 68957019, 19.09.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2017 р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Марчак В. Я.

суддів Кифлюка В.Ф., Потоцького В.П.

при секретарі

судового засідання Дзюбаку М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Г.Шерівці Заставнівського району Чернівецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за участю учасників судового провадження:

прокурора Луканьова А.Л.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника Олару Д.В.

представників

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5

В С Т А Н О В И Л А:

На вирок Садгірського районного суду м. Чернівців від 19 липня 2017 року обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, не оскаржуючи правильності кваліфікації дій та доведеність своєї вини, вказуючи на надмірну суворість вироку, просить суд апеляційної інстанції його змінити та застосувати положення ст.75 КК України під час призначення покарання.

Потерпілий ОСОБА_6 також подав апеляційну скаргу на зазначений вирок суду, в якій, вказуючи на його надмірну суворість, просить суд апеляційної інстанціїйого змінити та застосувати положення ст.75 КК України під час ________________________

ЄУНСП 726/730/17

Провадження №11-кп/794/322/17 Головуючий у І інстанції: Проскурняк І.Г.

Категорія ч.2 ст. 286 КК України Суддя-доповідач: Марчак В.Я.

призначення ОСОБА_2 покарання.

Потерпілий ОСОБА_8 також подав апеляційну скаргу на зазначений вирок суду, в якій, вказуючи на його надмірну суворість, просить суд апеляційної інстанції його змінити та застосувати положення ст.75 КК України під час призначення ОСОБА_2 покарання.

Вироком Садгірського районного суду м. Чернівців від 19 липня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, і призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. Обрано щодо ОСОБА_2 міру запобіжно заходу у виді домашнього арешту, заборонено останньому залишати житло з 22.00 - 06.00 год., яке розташоване за адресою: с. Г.Ширівці, Заставнівського району Чернівецької області, до вступу вироку в законну силу. Арешт автомобіля «Mersedes-Benz E220», номерний знак республіки Бельгія НОМЕР_1 - скасовано. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_9, 1995 року народження, матеріальну шкоду в сумі 182 893 грн. 72 коп. та 500 000 грн. моральної шкоди. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 про стягнення матеріальної шкоди - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_10, 1997 року народження, матеріальну шкоду в сумі 639 362 грн. 70 коп. Цивільний позов прокурора в інтересах держави - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі Департаменту охорони здоров'я Чернівецької обласної державної адміністрації, в особі обласної комунальної установи «Лікарня швидкої медичної допомоги» (р/р 31417544700001 в ГУДКУ в Чернівецькій області, МФО 856235, одержувач місцевий обласний бюджет Чернівецької області 24060300 «Інші надходження», ОКПО 37836095 ) кошти в сумі 155 915, 65 грн. Прийнято рішення щодо судових витрат та речових доказів у справі. Згідно з вироком районного суду ОСОБА_2 08.10.2016 року приблизно о 00.30 год., не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом будь-якої категорії, керуючи автомобілем марки «Mersedes-Benz E220», номерний знак республіки Бельгія НОМЕР_1, в салоні, якого в якості пасажирів перебували ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_6, рухався в темну пору доби в межах населеного пункту м. Чернівці по вул. Д.Галицького, яка освітлювалась міським електроосвітленням, зі сторони с. Г.Шерівці, Заставнівського району Чернівецької області, в напрямку вул. Стефаника, із перевищеною максимальною швидкістю більше 100 км/год, на ділянці дороги, де встановлено дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 40 км/год». Наближаючись до будинку №174 вказаної вулиці, обвинувачений ОСОБА_2, не врахувавши дорожньої обстановки, неправильно застосувавши прийоми керування транспортним засобом та проявивши самовпевненість у виборі швидкості руху, допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини дороги вліво з контактуванням з парканом будинку №172 та подальшим перекиданням. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажирам автомобіля марки «Mersedes-Benz E220», а саме: ОСОБА_9 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, як такі, що небезпечні для життя; ОСОБА_10 були заподіяні тяжких тілесних ушкоджень, як такі що небезпечні для життя; ОСОБА_6 були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, як такі, що призвели до тривалого розладу здоров'я; ОСОБА_8 були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, як такі, що призвели до тривалого розладу здоров'я.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляції та призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України, прокурора та представників потерпілих, які заперечили проти задоволення вимог апеляцій та просили залишити даний вирок без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Окрім того, районний суд розглянув дану справу в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілих та дослідженням письмових доказів у справі. Дана обставина на підставі ч. 2 ст. 394 КПК України враховується судом апеляційної інстанції під час визначення меж апеляційного перегляду.

Згідно загальних принципів призначення покарання, передбачених ст.65 КК України, суд призначає покарання в межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, а також повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Суд першої інстанції, обираючи вид та міру покарання, обвинуваченому ОСОБА_2 врахував, що він вчинив тяжкий злочин, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, не перебуває на обліку в лікаря - нарколога та у лікаря - психіатра, шкоду потерпілим відшкодував частково, його молодий вік та обставини, які пом'якшують покарання, до яких відніс щире каяття та часткове відшкодування завданої злочином шкоди, відсутність обставин, що обтяжують покарання, і дійшов висновку, що для досягнення мети покарання обвинуваченому ОСОБА_2 необхідно призначити покарання більш м'яке, ніж передбачене законом, тобто із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі. При цьому, саме така міра покарання, на думку районного суду, буде необхідною і достатньою для перевиховання та виправлення ОСОБА_2.

Апелянти вказують на надмірну суворість цього вироку через невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого, просять застосувати вимоги ст. 75 КК України під час призначення покарання.

З приводу даних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Дана ДТП стала наслідком порушення водієм ОСОБА_2 ряду пунктів Правил дорожнього руху, насамперед керування автомобілем із значним перевищенням допустимої швидкості.

Внаслідок цих порушень потерпілим ОСОБА_9 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя; ОСОБА_10 - тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя; ОСОБА_6 - тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров'я; ОСОБА_8 - тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров'я.

Хоча в матеріалах провадження (Т.2, а.с. 46-51) і наявні розписки потерпілих та їх представників, в яких вони просили не позбавляти ОСОБА_2 волі та вказали на відсутність до нього претензій, проте в подальшому в суді лише ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (Т.3, а.с. 173) підтвердили відсутність претензій до обвинуваченого ОСОБА_2 та просили його суворо не карати. А потерпілі ОСОБА_9 (Т.2, а.с. 132-135) та ОСОБА_10 (Т.3, а.с. 54-55) подали цивільні позови, в яких, вказуючи на часткове відшкодування ОСОБА_2 матеріальної шкоди, просили стягнути з обвинуваченого відшкодування завданої злочином шкоди. А потерпілий ОСОБА_9 вказує на те, що мати ОСОБА_2 передала його матері кошти в розмірі 20000 грн. лише за умови, що його мати надасть розписку про відсутність претензій до ОСОБА_2. Однак після написання розписки будь-яка допомога чи спілкування припинилися (Т.2, а.с. 134). Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_9 надано першу групу інвалідності з підгрупою «А» (Т.2, а.с. 133), тобто - як особі з виключно високою мірою втрати здоров'я, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і який фактично не здатен до самообслуговування. Представник ОСОБА_9 - ОСОБА_11 просила суд першої інстанції призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі (Т 3., а.с. 173).

Потерпілому ОСОБА_10 хоча й не встановлена група інвалідності, проте він не здатен рухати нижніми кінцівками (Т.3, а.с. 57). Його представник ОСОБА_12 також просив районний суд призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі.

Отже, даним злочином двом особам молодого віку завдано тілесні ушкодження, які призвели до враження опорно-рухової системи, внаслідок чого вони не можуть самостійно рухатися в просторі, не здатні до самообслуговування та потребують постійного стороннього догляду. Такі ушкодження негативно вплинуть на якість їх подальшого життя та можуть мати незворотний характер.

Тому, враховуючи вище наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не знаходить підстав для застосування положень ст. 75 КК України під час призначення ОСОБА_2 покарання.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а вирок Садгірського районного суду м. Чернівців від 19 липня 2017 року щодо ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України без змін.

ОСОБА_2 взяти під варту в залі суду негайно.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий В.Я. Марчак

судді В.Ф. Кифлюк

В.П. Потоцький

Згідно з оригіналом:

суддя апеляційного суду

Чернівецької області В.Я. Марчак