Ухвала суду № 68956919, 14.09.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Одинака О. О., Половінкіної Н. Ю.

секретар Тодоряк Г. Д.

за участю заявника ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, боржника ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Заставнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про закінчення виконавчого провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, на ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 20 липня 2017 року,

встановила:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з названою скаргою.

Зазначав, що рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 05 березня 2012 року йому встановлено дні побачення з неповнолітнім сином ОСОБА_5, дозволено батькові забирати дитину за місцем свого проживання та зобовязано матір передавати дитину.

На підставі вказаного рішення 21 березня 2012 року видано виконавчий лист №2-766/11 та в подальшому відкрито виконавче провадження.

20 лютого 2017 року державним виконавцем Заставнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_6 винесено постанову про закінчення виконавче провадження з підстав виконання боржником рішення суду.

Заявник вважав, що така постанова винесена передчасно, оскільки державним виконавцем не було здійснено усіх дій щодо виконання судового рішення, яке фактично боржником не виконується.

Ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 20 липня 2017 року в задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу у повному обсязі.

Посилається на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з правомірності постанови про закінчення виконавчого провадження з огляду на виконання божником рішення суду.

Суд з посиланням на норми Закону України «Про виконавче провадження» зазначив, що протягом тривалого часу боржник беззаперечно виконує рішення суду та передає дитину батькові, однак рішення суду не виконується в повній мірі у звязку з субєктивним небажанням дитини спілкуватися з своїм батьком, у примусовому порядку із застосуванням фізичної сили забороняється виконання рішення суду щодо дитини, а отже у державного виконавця були всі необхідні та достатні підстави передбачені законодавством для закінчення виконавчого провадження.

Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов його внаслідок неповного зясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Це згідно з п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової ухвали, якою скаргу слід задовольнити частково.

Встановлено, що рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 05 березня 2012 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у вихованні дитини. Встановлено ОСОБА_1 дні побачень із неповнолітнім сином ОСОБА_5 в період першої, третьої неділі місяця із 11 до 18 години та другої, четвертої суботи місяця із 10 до 17 години, дозволивши батьку забирати дитину за місцем свого проживання та зобовязавши матір передавати дитину.

21 березня 2012 року Заставнівським районним судом Чернівецької області видано виконавчий лист в справі №2-766/11.

Постановою державного виконавця Заставнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_6 від 07 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження.

В матеріалах виконавчого провадження є в наявності акти державного виконавця Кремньової А.В. від 16 жовтня 2016 року, 22 жовтня 2016 року, 12 листопада 2016 року, 18 грудня 2016 року, 21 січня 2017 року, 11 лютого 2017 року з тексту яких вбачається, що ОСОБА_1 не міг здійснювати побачення з сином, оскільки дитина відмовляється йти на побачення з батьком.

В актах також зазначено, що боржник ОСОБА_3 виконує свої зобовязання щодо передачі дитини ОСОБА_1

Встановлено, що 20 лютого 2017 року державним виконавцем Кремньовою А.В. винесено постанову про закінчення виконавче провадження з мотивів виконання боржником рішення суду щодо передачі дитини на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до вимог ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно зі ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, актів, складених державним виконавцем від 16 жовтня 2016 року, 22 жовтня 2016 року, 12 листопада 2016 року, 18 грудня 2016 року, 21 січня 2017 року, 11 лютого 2017 року ОСОБА_1 не мав можливості під контролем державного виконавця здійснювати побачення з сином у спосіб, визначений рішенням суду, а отже судове рішення фактично не виконано.

Рішення суду щодо встановлення днів та часу спілкування ОСОБА_1 з дитиною не містить будь-яких обмежень щодо строку виконання, так як дані правовідносини носять немайновий характер із встановленою циклічністю реалізації немайнового права щодо участі у вихованні дітей.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобовязаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення врегульований статтею 63 Закону № 1404-VIII.

Нею передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобовязаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч. 1).

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2).

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 3).

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 4).

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що у порушення ч. 4 ст. 63 Закону № 1404-VIII державним виконавчцем письмово не доведено до відома боржника резолютивну частину рішення суду, що підлягає виконанню, й не складено відповідного акта.

Отже, постанова про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно, оскільки рішення суду у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом та Законом № 1404-VIII не виконано.

Тому, на часткове задоволення скарги ОСОБА_1 оскаржувану постанову слід визнати неправомірною та скасувати, зобовязавши державного виконавця відновити виконавче провадження.

Що ж до доводів заявника про те, що виконавче провадження має виконуватися за правилами виконання судових рішень про стягнення аліментів, то вони не ґрунтуються на нормах Закону № 1404-VIII.

Оскільки заявника звільнено від сплати судового збору, то відповідно до правил ст. 88 ЦПК України з Заставнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 320 грн (п. 9 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

На підставі наведеного та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, задовольнити частково.

Ухвалу Заставнівського районного суду Чернівецької області від 20 липня 2017 року скасувати.

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Заставнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_6 від 20 лютого 2017 року про закінчення виконавчого провадження № 661/4 9 (номер за ЄДРВП 52514685) з виконання виконавчого листа №2-766/11, виданого Заставнівським районним судом Чернівецької області 21 березня 2012 року.

Зобовязати державного виконавця Заставнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області ОСОБА_6 відновити указане виконавче провадження.

Стягнути з Заставнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області на користь держави 320 (триста двадцять) гривень судового збору (з перерахуванням коштів за такими реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у м. Чернівці, код класифікації доходів бюджету - 22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37978173, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Чернівецькій області, код банку отримувача (МФО) - 856135, рахунок отримувача - 31213206780002, призначення платежу - судовий збір, назва суду - Апеляційний суд Чернівецької області, код 02894728).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий В. В. Яремко

Судді: О. О. Одинак

ОСОБА_7