Рішення № 68956183, 11.09.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: 22-ц/790/3674/17 Головуючий 1 інстанції – Нечипоренко І.М.

Справа: № 619/2344/16-ц Доповідач – Кругова С.С.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н НЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2017 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Колтунової А.І.,

ОСОБА_1,

секретаря Прологаєвої А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 5 квітня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет застави, вилучення предмета застави, -

в с т а н о в и в :

У липні 2016 року позивач звернувся з позовом до суду, який згодом змінив і просив стягнути з ОСОБА_3 на їх користь заборгованість за кредитним договором № 910.72043 в сумі 50915,03 грн, яка складається з: основного боргу – 0грн, простроченого боргу – 283386,92грн, прострочених процентів – 22062,93грн, строкових процентів – 465,18грн, нарахованої комісії – 0грн, простроченої комісії – 0грн; дебіторської заборгваності – 0грн; в рахунок погашення кредитних зобов’язань ОСОБА_3, звернути стягнення на користь ПАТ «Ідея Банк» на предмет застави, який належить ОСОБА_2, а саме на автомобіль ВАЗ (Лада) 217030, 2010 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) ХТА217030А0232444, новий реєстраційний № НОМЕР_1 (надалі - транспортний засіб/предмет застави), шляхом продажу зазначеного автомобіля ПАТ «Ідея Банк» будь-якій третій особі-покупцю від імені власника за ціною не нижче ринкової, визначеної незалежним суб’єктом оціночної діяльності, для чого надати ПАТ «Ідея Банк» усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії в органах МВС України та всіх інших державних та недержавних органах/установах; вилучити у ОСОБА_2 транспортний засіб, який є предметом застави та передати ПАТ «Ідея Банк» на період до його реалізації та стягнути з відповідача ОСОБА_3 солідарно судовий збір у розмірі 1378 грн і всі інші можливі витрати пов’язані з розглядом судової справи.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 5 квітня 2017 рокупозов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування скарги посилається на неповне з’ясування обставин, порушення норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неповному з’ясуванні та дослідженні обставин справи, які є істотними.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції в порушення вимог закону не звернув уваги на те, що позивач не визначив початкову ціну предмета застави для його подальшої реалізації на прилюдних торгах.

В порушення норм процесуального права судове рішення не відповідає вимогам процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки з апеляційною скаргою звернулась лише відповідач ОСОБА_2, рішення суду переглядається в апеляційному порядку лише стосовно неї. В іншій частині рішення суду в апеляційному порядку не підлягає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог і звернення стягнення на предмет застави, який належить ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що за умов обтяження реалізація майна без згоди заставодержателя не припиняє заставу, а зберігає її.

З таким висновком суду, колегія суддів погоджується частково, з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що між ПАТ «Плюс Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3 2 серпня 2010 року укладено кредитний договір №910.72043, згідно якого ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 64869,55грн на купівлю транспортного засобу ВАЗ (Лада) 217030, 2010 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) ХТА217030А0232444, у сумі 57246,00грн, фінансування страхового платежу для страхувння ТЗ на умовах повного КАСКО в сумі 5127,61грн, фінансування страхового платежу за страхування життя Позичальника в сумі 1248,47грн, фінансування страхового платежу за договором добровільного страхування фінансових ризиків, пов’язаних із втратою роботи укладеного з ПрАТ «Альфа Страхування» у розмірі 1247,47грн. (а.с.20-21).

Пунктом 1 параграфу 2 Договору передбачено, що за користування кредитом Позичальник сплачує проценти річні в розмірі 24,99%, параграфом 4, що позичальник зобов’язаний протягом дії Договору сплачувати кредит та проценти у вигляді ануїтетних платежів (щомісячні платежі) в терміни та в сумах, визначених у графіку щомісячних платежів, що є Додатком №1 до Договору.

Між ПАТ «Плюс-Банк» та ОСОБА_3 на забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 2 серпня 2010 року укладено договір застави транспортного засобу № 910.72043, згідно умов якого останній передав у заставу належний йому автомобіль ВАЗ 217030, 2010 року випуску, номер кузова ХТА217030А0232444, р.н. НОМЕР_2 (а.с.24-25).

Відповідно Державного реєстру обтяжень рухомого майна вказане рухоме майно зареєстроване зі строком дії до 29.09.2015 року (а.с.14).

Відповідно детального розрахунку у ОСОБА_3 внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов’язань утворилася заборгованість перед банком, яка відповідно розрахунку становить 50915,03грн, з яких: 28386,92грн – прострочений борг; 22062,93грн- прострочені проценти; 465,18грн - строкові проценти (а.с.158-159).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено нормою ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За нормами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Доводи апеляційної скарги щодо спливу позовної давності заслуговують на увагу в частині нарахування процентів.

Позов подано 6 липня 2016 року. За період з липня 2013 року згідно розрахунку заборгованість по процентах складає 15997,79 грн. (22062,93-3814,42_2250,72) де 3814,42грн. – це заборгованість яка існувала на 1 липня 2013 року поза межами позовної давності, 2250,72 грн. – це сплачена сума 2 лютого 2014 року.

Стосовно заборгованості по тілу кредиту в сумі 28386,92 грн та строкових процентів 465,18 грн. Слід зазначити, що вона розрахована в межах позовної давності. Як вбачається з розрахунку заборгованості вона виникла після лютого 2014 року.

Доводи апеляційної скарги що стосуються розрахунку заборгованості, який є не зрозумілим для відповідача , судова колегія не приймає, оскільки відповідач не спростував його і свого розрахунку не надав суду.

Згідно із ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про заставу» та ст. 589 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет застави покладається на заставодержателя.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Як передбачено ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону, положеннями якої передбачено такий спосіб звернення стягнення на предмет застави як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Як передбачено п.п. 2,6 параграфу 2 Договору застави відчуження, заміна, обтяження Предмету застави будь-якими зобов’язаннями здійснюється Заставодавцем тільки за письмовою згодою Заставодержателя. Заставодавець не має права без письмової згоди Заставодержателя, в тому числі відчужувати транспортний засіб чи здійснювати інші дії, пов’язані із зміною права власності на нього.

Згідно даних Регіонального сервісного центру в Харківській області 06.01.2015 автомобіль ВАЗ 217030, 2010 року випуску, чорного кольору, номер шасі (кузова, рами) ХТА217030А0232444, реєстраційний номер НОМЕР_2 належав ОСОБА_3 та 06.01.2015 здійснено перереєстрацію зазначеного вище транспортного засобу на ім'я ОСОБА_2 на підставі довідки-рахунку та присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_1.

За вимогами ст.9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» предмет обтяження, право власності на який належить боржнику,

може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва

або виділення частки у спільному майні.

У разі відчуження предмета обтяження боржником він зобов'язаний негайно письмово повідомити про це обтяжувача, який протягом п'яти днів з дня отримання цього повідомлення повинен зареєструвати відповідні зміни у відомостях про обтяження згідно зі статтею 13 цього Закону. Якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Як встановлено судом, відповідачем ОСОБА_3, транспортний засіб, в порушення договору застави та ст.9 зазначеного вище Закону, відчужений ОСОБА_2 без згоди заставодержателя і без письмового повідомлення про це обтяжувача.

Як вбачається з Витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 29.09.2010 та 05.04.2017, відомості про обтяження зазначеного вище автомобіля перебували у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна з 29.09.2010 та зазначено, що термін дії обтяження до 29.09.2015, який було продовжено 03.08.2015 реєстратором Львівської філії ДП «Національні інформаційні системи» до 03.08.2020 року.

Отже, станом на 06.01.2015, у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна наявні відомості щодо обтяження автомобіля ВАЗ 217030, 2010 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) ХТА217030А0232444.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про заставу», ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених ст. ст. 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року (справа № 6-7цс13) та від 19 листопада 2014 року (справа № 6-168 цс14).

Згідно з п. 2 § 5 договору застави, укладеному між сторонами у справі, звернення стягнення та предмет застави здійснюється за вибором заставодержателя одним із способів: за рішенням суду або в позасудовому порядку шляхом набуття заставодержателем предмета застави у власність чи шляхом продажу заставодержателем предмету застави третій особі - покупцю.

Оскільки банк не надавав згоди на відчуження предмета застави, та станом на момент придбання автомобіля у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна наявні відомості щодо його обтяження, тому суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про задоволення позову і звернення стягнення на предмет застави .

Також обгрунтованим є висновок суду про вилучення автомобіля у відповідача . Рішення суду в цій частині відповідає вимогам ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та п. 1 § 3 договору застави , що заставодавець уповноважує заставодержателя вилучити предмет застави разом з документами та ключами до нього, у заставодавця та/або в третіх осіб, де б та в кого б він не знаходився, й передати його на зберігання на майданчик заставодержателя або сторонньої організації (особи) - зберігача, та/або зняти реєстраційні номери з транспортного засобу, у разі настання будь-якої з обставин, передбачених п. 1 § 5 договору застави (зокрема, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані, порушення заставодавцем будь-якого із зобов’язань, передбачених цим Договором), а також управляти ним та зберігати його за рахунок заставодавця та до усунення порушень чи обставин, які стали підставою вилучення предмету застави. При виконанні зазначених дій вважається, що заставодержатель управляє предметом застави та діє як повноважний представник заставодавця, а договір є згодою заставодавця на виконання заставодержателем зазначених вище дій.

ОСОБА_2 посилається на ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» і вважає, що оскільки позивачем не була виконана дана норма Закону та не внесено відомості в Державний реєстр про звернення стягнення на предмет обтяження, то рішення суду в цій частині є незаконим.

Судова колегія погоджується з висновком суду, що дана норма Закону не може бути застосована саме до даних правовідносин, які виникли між сторонами, оскільки ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зазначає, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку , встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - обтяжувач обрав спосіб звернення стягнення на підставі рішення суду, а не шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса чи інший позасудовий порядок. За таких обставин обов'язок зареєструвати початок процедури звернення стягнення у даному випадку виникає у обтяжувача лише після набрання чинності рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відтак, відсутність такої реєстрації до ухвалення судом рішення про звернення стягнення не є підставою для відмови у позові про звернення стягнення.

Щодо початкової ціни, судова колегія виходить з того, що сторони оцінку предмета застави суду не надали, тому судова колегія виходить з погодженої сторонами договору застави суми 81780 грн.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову до ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, суд,-

В и рі ш и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 Сергіївни-задовольнити частково.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 5 квітня 2017 року змінити в частині задоволення позову до ОСОБА_2.

Позов задовольнити частково.

В рахунок погашення кредитних зобов’язань ОСОБА_3, за кредитним договором № 910.72043, укладеним між ним та ПАТ «Ідея Банк» у сумі 44 849 (сорок чотири тисячи вісімсот сорок дев»ять) грн. 89 коп. яка складається з: 28 386, 92грн - прострочений борг; 15997,79- прострочені проценти; 465,18грн - строкові проценти, звернути стягнення на предмет застави, який належить ОСОБА_2, а саме на автомобіль ВАЗ (Лада) 217030, 2010 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) ХТА217030А0232444, новий реєстраційний № НОМЕР_1, шляхом продажу зазначеного автомобіля ПАТ «Ідея Банк» будь-якій третій особі-покупцю від імені власника за початковою ціною 81 780 (вісімдесят одна тисяча сімсот вісімдесят) грн., визначеної за згодою сторін в договорі застави, для чого надати ПАТ «Ідея Банк» усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії в органах МВС України та всіх інших державних та недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу-власника, які пов’язані з продажем автомобіля тощо).

В частині вилучення автомобіля – рішення суду залишити без змін.

В іншій частині рішення суду в апеляційному порядку не переглядалось.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий С.С. Кругова

Судді А.І. Колтунова

ОСОБА_1