Рішення № 68952165, 14.09.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1378/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гайсюк О. В.

Р ІШЕННЯ

Іменем України

14.09.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого судді: Гайсюка О.В.

суддів:Карпенка О.Л., Мурашка С.І.

за участю секретаря: Діманової Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Кіровоградтепло» ТОВ «Центр науково-технічних інновацій української нафтогазової академії» на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 22 травня 2017 року,?

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «Центр науково-технічних інновацій української нафтогазової академії» про зміну формулювань підстав звільнення з роботи, стягнення вихідної допомоги.

Позивач ОСОБА_2 зазначила, що 02.07.2014 року її було прийнято на роботу на посаду диспетчера автотранспортної служби ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «Центр НТІ УНГА».

Оскільки з січня 2016 року заробітна плата відповідачем їй сплачувалася невчасно та у неповному обсязі, вона 05 грудня 2016 року подала заяву про звільнення її з 08.12.2016 р. у звязку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, що передбачено ч.3 ст.38 КЗпП.

Наказом № 478-к від 06.12.2016 року її було звільнено з роботи за власним бажанням без вказівки про невиконання роботодавцем законодавства про працю і тим самим підстави звільнення змінено.

Посилаючись на це, позивач просила з урахуванням уточнень позовних вимог у заяві від 12.04.2017 року визнати, що розірвання трудового договору між позивачем і відповідачем відбулося 08.12.2016 року з підстав передбачених ч.3 ст.38 КЗпП, а саме внаслідок невиконання відповідачем вимог законодавства про працю, визнати незаконним звільнення ОСОБА_2 наказом № 478-к від 06.12.2016 року за статтею 38 КЗпП без застосування ч.3 цієї статті.

Визнати недійсним внесений відповідачем запис до трудової книжки ОСОБА_2 про звільнення з роботи за власним бажанням на підставі ст.38 КзпП.

Зобовязати відповідача змінити внесений ним до трудової книжки ОСОБА_2 запис про звільнення з роботи за власним бажанням ст.38 КЗпП

на «звільнений за власним бажанням за частиною третьою ст.38 КЗпП України».

Стягнути з відповідача на свою користь вихідну допомогу у сумі 12130,77 грн. (а.с.99-100).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати це рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. На думку відповідача висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, зазначається, що суд не звернув увагу на те, що затримки у виплаті заробітної плати мали місце не з вини підприємства, оскільки виконавчою службою накладено арешт на рахунки підприємства та майно підприємства. До того ж на думку відповідача суд неправильно обрахував розмір середнього заробітку для стягнення вихідної допомоги.

Сторони в судове засідання не зявилися, хоча належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи без її присутності, а заява представника відповідача про перенесення розгляду справи на іншу дату через зайнятість (без вказівки в чому вона полягає) представника підприємства залишена без задоволення.

Причину неявки представника відповідача суд визнав неповажною.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом вірно встановлено, що на підставі наказу № 137-к від 01.07.2014 р. ОСОБА_2 була прийнята на роботу в ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» на посаду диспетчера автотранспортної служби.

ОСОБА_2 05.12.2016 року подала заяву про звільнення її з роботи через постійне невиконання роботодавцем законодавства про працю, а саме порушення термінів виплати заробітної плати та послалася на ст.38 КЗпП (а.с.61).

На підставі цієї заяви за наказом керівника ДП від 06.12.2016 року № 478-к ОСОБА_2 звільнено з роботи за власним бажанням, ст.38 КЗпП України, без зазначення того, що причиною звільнення було невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю (ч.3 ст.КЗпП).

Суд дійшов правильного висновку про те, що відповідач порушував стосовно ОСОБА_2 законодавство про працю, систематично допускав затримки у виплаті заробітної плати позивачу ОСОБА_2, порушуючи строки передбачені ст.115 КЗпП, (а.с.12-13), що не заперечує і відповідач у своїй апеляційній скарзі.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що для визначення правової підстави розірвання трудового договору за ч.3 ст.38 КЗпП значення має лише сам факт порушення роботодавцем законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, питання поважності причини такого порушення значення не має.

Отже, суд дійшов правильного висновку про те, що відповідач в наказі про звільнення ОСОБА_2 допустив неправильне формулювання причини її звільнення, не зазначивши, що вона звільнена з посади за власним бажанням у звязку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю.

Відповідно до ч.3 ст.235 КЗпП у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобовязаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Але зміст абзацу другого рішення суду вказує на те, що суд не в повній мірі виконав покладений на нього обовязок частиною третьою ст.235 КЗпП, а тому рішення в цій частині підлягає зміні, шляхом викладення цього абзацу в новій редакції про зміну формулювання причини звільнення позивача ОСОБА_2

Суд дійшов помилкового висновку і про те, що наказ про звільнення ОСОБА_2 за статтею 38 КЗпП без застосування частини третьої є незаконним.

Відповідач лише помилився у формулюванні причин звільнення, що не тягне за собою визнання цього наказу незаконним та поновлення працівника на роботі.

Порушене право ОСОБА_2 повністю відновлюється судом зміною формулювання причини її звільнення, а тому рішення суду в частині визнання наказу незаконним підлягає скасуванню і у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

У матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_2 зверталася до відповідача про внесення змін до трудової книжки. Порядок визнання недійсним запису у трудовій книжці у разі зміни формулювання причини звільнення врегульовано абзацом третім пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту України № 58 від 29.07.1993р. з наступними змінами.

Тому звернення ОСОБА_2 до суду з вимогами про визнання недійсним запису до трудової книжки, про зобовязання відповідача змінити внесений запис до трудової книжки є передчасним, оскільки її права з цього приводу ще не порушені відповідачем.

У разі відмови відповідача виконати вимоги Інструкції чи у разі неправильного виконання Інструкції, позивач вправі звернутися до суду за захистом своїх прав (ст.3 ЦПК).

Тому рішення суду в частині вирішення спору за цими вимогами підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.

Суд дійшов правильного висновку про те, що відповідно до ст.44 КЗпП з відповідача на користь позивача підлягає стягненню тримісячний середній заробіток.

Але розмір середнього заробітку визначено в порушення абз.2 пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженої постановою КМ України від 08.02.1995р. № 100, згідно якого у разі, коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до підпункту «л» пункту 4 цього порядку при обчисленні середньої заробітної плати не враховується компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати.

З наданого відповідачем додатку до особового рахунку (а.с.136) вбачається, що заробіток позивача за жовтень 2016р. склав 4300,98 грн.. за листопад 3786, 20 грн. 141,92 компенс.= 3644,28 грн.

Всього за два місяці: 4300,98 грн. + 3644,28 грн. = 7945,26 грн.

У жовтні позивачем відпрацьовано 17 днів, у листопаді 19 днів, всього 36 днів (17+19), середньоденна кількість робочих днів за 2 місяці складає (36 днів : 2) = 18 днів. А тому середньоденна зарплата за 2 місяці складає 220,70 грн. (7945,36 : 2). Середньомісячна зарплата для виплати вихідної допомоги буде складати 3972,60 грн. (220,70 грн. ? 18 днів), а тримісячна середня зарплата 11917,80 грн. (3972,60 ? 3).

Тому рішення суду в частині розміру вихідної допомоги підлягає зміні.

Оскільки дві вимоги позивача (майнова і немайнова) задоволено, то розмір судового збору стягнутого судом не підлягає зменшенню (551,20 + 551,20), як і не підлягають стягненню витрати відповідача на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги, оскільки справу вирішено на користь позивача.

Керуючись ст.ст.307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Кіровоградтепло» ТОВ «Центр науково-технічних інновацій української нафтогазової академії» задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 травня 2017 року змінити в частині визначення розміру вихідної допомоги стягнутої на користь ОСОБА_2.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Кіровоградтепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій української нафтогазової академії» на користь ОСОБА_2 11917,80 грн. вихідної допомоги.

Також викласти абзац другий резолютивної частини цього рішення суду в такій редакції:

Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_2 з посади диспетчера автотранспортної служби Дочірнього підприємства «Кіровоградтепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій української нафтогазової академії» за наказом №478-К від 06.12.2016 року зі «Звільнена з посади за власним бажанням, ст.38 КЗпП України» на «Звільнена з посади за власним бажанням у звязку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, частина третя ст.38 КЗпП України».

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22.05.2017 року в частині вирішення спору за позовними вимогами ОСОБА_2 про визнання наказу про звільнення незаконним, про визнання недійсним запису до трудової книжки про звільнення та про зобовязання відповідача змінити внесений запис до трудової книжки скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: