Рішення № 68947615, 01.09.2017, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №200/1028/16-ц

Провадження №2/200/214/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2017 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Єлісєєвої Т.Ю.

при секретарі - Кузьминій С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування своїх вимог з урахуванням уточнень посилається на те, що він з відповідачем перебував у шлюбі з 29 квітня 1995 року по 21 січня 2013 року, за час спільного проживання ними за спільні кошти було придбано нерухоме майно, а саме: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2. Оскільки вищевказане нерухоме майно було придбано під час шлюбу, у подружжя виникла спільна сумісна власність на нього, проте вони не можуть дійти спільної згоди з приводу володіння, користування та розпорядження цим майном та можливих варіантів його поділу. Також позивач посилається на те, що Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 23.05.2007 року №76/15 відповідачці було передано в приватну власність в порядку безоплатної приватизації земельну ділянку для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1. У 2006 - 2009 роках житловий будинок А-1, сарай літ. Б, убиральня літ. Ж та деякі інші споруди, що входили до складу домоволодіння за вказаною адресою були знесені, і було збудовано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 215,3 кв.м. Фактично будівництво зазначеного житлового будинку було завершено в 2009 році і з цього часу спірний будинок міг безпечно експлуатуватися в межах свого функціонального (цільового) призначення за умови дотримання відповідних технічних правил щодо порядку їх експлуатації та технічного обслуговування. Однак, оскільки будівництво здійснювалось без узгодженої проектної документації, будинок так і не було введено в експлуатацію і вони не зареєстрували право власності на новостворене майно за час шлюбу. Право власності на даний будинок який складається з: (Житловий будинок літ. К-2, мансардний поверх літ. М/с, прибудова літ. К{1}-1, прибудова літ. к{1}-1, прибудова літ. к-1, загальною площею 215,3 кв.м., житловою площею 107,2 кв.м.; погріб під літ. К{1}-1; балкон літ. к; лазня літ. Б; прибудова літ. б{1}; погріб під літ. Б; сарай літ. Д; вбиральня літ. Е; душ літ. И; навіс літ. З; №1-23,І - споруди, замощення) було зареєстровано за ОСОБА_2 у 2016 році (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 845109112101). Факт того, що будинок було побудовано під час шлюбу підтверджується також технічним паспортом на будинок, в якому зазначаються роки забудови: 1962 р. (щодо окремих споруд домоволодіння) та 2009 (будинок з господарськими спорудами).

Посилаючись на зазначене позивач ОСОБА_1 просить визнати спільною сумісною власністю: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1; домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 215,3 кв.м., житловою площею 107,2 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 845109112101) та земельну ділянку для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1). Також просить в порядку поділу спільного майна подружжя виділити ОСОБА_2 житловий будинок з будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за адресою АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1; виділити ОСОБА_1 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності за нею; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 603 500,00 гривень.

ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом, в якому просила визнати за нею, право власності на автомобіль «Міцубісі Галант», 2004 року випуску, пральну машинку «Індезіт», холодильник «Арістон», посудомийну машину «Арістон», духовку «Бош», котел опалення «Юнкерс»; судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування свого позову посилається на те, що під час шлюбу з відповідачем ними було придбано зазначене майно, яке на даний час відповідач вивіз з будинку по АДРЕСА_2. Також під час шлюбу на ім'я відповідача були зареєстровані автомобілі «Ауді», «Форд Транзіт» евакуатор, «Тата» евакуатор, документи на які знаходяться у відповідача. Автомобіль «Міцубісі Галант» 2004 року випуску який зареєстрований на ОСОБА_1, 17.12.2014 року, тобто після розірвання шлюбу, також підлягає поділу, оскільки 12.12.2004 року ОСОБА_1 позичив гроші своєму товаришу ОСОБА_3, про що була складена розписка. Борг повертався після розірвання шлюбу. Як їй відомо в якості повернення боргу ОСОБА_1 був переданий автомобіль «Міцубісі Галант» 2004 року випуску, який в подальшому був за ним зареєстрований.

Позивач ОСОБА_1 та його представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, в задоволенні зустрічного позову просили відмовити посилаючись на його необґрунтованість.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали та просили відмовити в їх задоволенні. Зустрічну позовну заяву підтримали та просили її задовольнити. В обґрунтування своїх заперечень ОСОБА_2 посилалась на те, що вона за власні кошти придбала вищезазначені об'єкти нерухомості, а саме квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1 та домоволодіння за адресою АДРЕСА_2, а 12 червня 2007 року приватизувала земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0, 1000 га. Гроші на придбання вказаної нерухомості подарувала її мати ОСОБА_4.

Вислухавши осіб, які з'явились, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а зустрічна позовна заява ОСОБА_2 задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім»ю України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно до ст. 28 Кодексу про шлюб та сім»ю України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

У відповідності до ст. 29 Кодексу про шлюб та сім»ю України якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу.

Згідно зі ст. 63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У відповідності до ч. 1 ст. 68 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Згідно з ч. 1 ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як зазначено в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що саме по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, вже не діє.

Згідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.57 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Як встановлено в судовому засіданні, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 квітня 1995 року, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_2 зареєстрованому в Бабушкінському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, про що зроблено відповідний актовий запис за №347.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 січня 2013 року шлюб між сторонами розірвано.

За час перебування у шлюбі сторонами було придбано квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 24.04.1996 року, та домоволодіння за адресою АДРЕСА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу ВЕІ 512442 від 10.11.2006 року, право власності на які оформлено на ОСОБА_2

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 23.05.2007 року №76/15 ОСОБА_2 було передано в приватну власність, в порядку безоплатної приватизації, земельну ділянку для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1.

В запереченнях на позов відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні посилалася на те, що вона за власні кошти придбала вищезазначені об'єкти нерухомості, а саме квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1 та домоволодіння за адресою АДРЕСА_2, а 12 червня 2007 року приватизувала земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0, 1000 га. Грошові кошти на придбання вищезазначеної квартири їй подарувала її мати ОСОБА_4, а саме, 22 квітня 1996 р. напередодні купівлі квартири за адресою АДРЕСА_1, передала ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 245 000 000 крб. на придбання квартири, а домоволодіння за адресою АДРЕСА_2, було придбане за її власні кошти отримані від продажу квартири АДРЕСА_3, яку вона успадкувала від свого батька, ОСОБА_5. На підтвердження цих доводів ОСОБА_2 надала розписку від продавця квартири - ОСОБА_2 покупцю ОСОБА_6 від 27 вересня 2006 року.

Зазначені доводи підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона є двоюрідною сестрою матері ОСОБА_2, її сестра працювала в Москві, та їй відомо про те, що ОСОБА_4 подарувала донці грошові кошти для купівлі квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з цим ОСОБА_2 не надано жодних доказів на підтвердження зазначених доводів.

Відповідно до п. 18-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 3К, 377 ЦК.

Зважаючи на те, що майно: квартира за адресою: АДРЕСА_1; домоволодіння та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2, є спільною сумісною власністю подружжя, воно підлягає розділу.

Як вбачається з матеріалів справи, оціночна вартість будинку за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до звіту про оцінку майна становить 1 583 560 гривень; оціночна вартість земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до звіту про оцінку майна, становить 429 440 гривень. Загальна оціночна вартість домоволодіння становить 2 013 000 гривень. Оціночна вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до звіту про оцінку майна, становить 806 000, 00 гривень. Таким чином, загальна оціночна вартість зазначеного майна становить 2 819 000,00.

Будь-яких доказів в спростування зазначеної вартості відповідачем ОСОБА_2 не надано і відповідної судової експертизи про визначення вартості зазначеного майна відповідачем в суді не заявлялось.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та поділити майно що є спільною сумісною власністю подружжя виділивши ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 з визнанням права власності; ОСОБА_2 виділити житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2.

Разом з цим суд вважає, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають як недоведені. Судом встановлено, що автомобіль «Міцубісі Галант» був придбаний ОСОБА_1 після розірвання шлюбу, тому він не є спільним майном подружжя і не підлягає розділу.

Також, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на пральну машинку «Індезіт», холодильник «Арістон», посудомийну машину «Арістон», духовку «Бош», котел опалення «Юнкерс», оскільки нею не надано жодного доказу того що зазначене майно було придбано в період її перебування у шлюбі з ОСОБА_1

Зважаючи на вартість нерухомого майна що підлягає розподілу між подружжям, яке не спростоване відповідачем, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 603 500,00 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги позивача ОСОБА_1, суд вважає за необхідне у відповідності до ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача понесені витрати по справі - сплачений судовий збір у розмірі 3654 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати спільною сумісною власністю домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 215,3 кв.м., житловою площею 107,2 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 845109112101) та земельну ділянку для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1.

Виділити ОСОБА_2 житловий будинок з будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1.

Виділити ОСОБА_1 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 603 500,00 гривень.

В задоволені зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені по справі судові витрати в сумі 3654,00 грн.

Рішення може бути оскаржене на протязі десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська.

Суддя Єлісєєва Т.Ю.