Постанова № 68946366, 14.09.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/7470/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року у справі №819/165/17 за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулося у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДФС в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 14.11.2016 р. №0056031302, №0056071305, №0056081305 та

№0004401404 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 3072,50 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року позов задоволено частково. Податкове повідомлення рішення ГУ ДФС в Тернопільській області від 14.11.2016 р. №0056071305 в частині нарахування грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням в сумі 8 499 грн. 20 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2 124,80 грн. за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості визнано протиправним та скасовано. В задоволенні решти позовних вимог щодо визнання протиправними та недійсними з моменту прийняття податкових повідомлень рішень та їх скасування: від 14.11.2016 р. №0056031302 на суму 85 110 грн. 88 коп.; від 14.11.2016 р. №0004401404 в частині нарахування суми 3 072 грн. 50 коп. відмовлено. Стягнуто на користь дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» частину понесених ними судових витрат зі сплати судового збору в сумі 158 ,30 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Тернопільській області.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Доводи апелянта зводяться до того, що відповідачем неправомірно завищено суми штрафних санкцій та пені, внаслідок невірного застосування та обчислення терміну сплати ПДФО, невірно застосовано пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПКУ при розрахунку кількості днів затримки сплати податкового зобовязання, що призвело до невірного визначення розміру штрафних санкцій у відсотковому співвідношенні та винесення незаконного та необґрунтованого податкового повідомлення-рішення; позивач не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки не є власником вказаного нерухомого майна та вказане майно є промисловими приміщеннями; по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 3072,50 грн. з тих підстав, що в цій частині полаткове зоборвязання визначено із пропуском строку давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та сплати податкових зобовязань, та крім цього, судом першої інстанції не прийнято жодного рішення по податковому повідомленню - рішенню № НОМЕР_1 на суму 170 грн. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. З 29.08.2016 по 07.10.2016 (термін перевірки продовжувався з 26.09.2016 по 07.10.2016 згідно наказу ГУ ДФС у Тернопільській області від 23.09.2016 № 935) працівниками Головного управління ДФС у Тернопільській області згідно наказу № 794 від 16.08.2016 та на підставі направлень від 26.08.2016 №№ 1634, 1635, 1636, 1637, 1638 проведено документальну планову виїзну перевірку дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2013 по 30.06.2016, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2013 по 30.06.2016.

За результатами перевірки складено акт від 24.10.2016 № 413/14-04/31995099, у якому встановлено серед інших наступні порушення: пункту 187.1 ст. 187, пункту 188.1 ст. 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, пунктів 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 23975; підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України, а саме: несвоєчасне перерахуванння до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 28.01.2013 по 29.06.2016, внаслідок чого нараховано 9362,79 грн. пені; підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Інші перехідні положення ПК України, а саме: несвоєчасна сплата військового збору (1,5%) з виплачених доходів в результаті чого нараховано пені за період з 15.09.2014 по 29.06.2016, на суму 831,61 грн.; підпунктів 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 31.1 статті 31, пункту 54.2 статті 54, підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, абзацу 2 пункту 57.1 статті 57, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6, пункту 168.1 статті 168, підпунктів «а», «г» пункту 176.2 статті 176 ПК України, а саме: несвоєчасно перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб за період з 09.01.2013 по 29.06.2016, внаслідок чого застосовуються штрафні санкції; підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Інші перехідні положення ПК України, а саме: несвоєчасно перерахований до бюджету військовий збір за період з 30.08.2014 по 29.06.2016, внаслідок чого застосовуються штрафні санкції; підпункту 266.7.5 пункту 266.7 ст. 266 ПК України, а саме: неподання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за обєкт нежитлової нерухомості та заниження суми податкового зобовязання на 25497,61 грн.

Не погоджуючись із висновками, які викладені в акті перевірки від 24.10.2016 №413/14-04/31995099, позивач подав до Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області заперечення до акта перевірки. Згідно листа від 10.11.2016 № 1758/10/19-00-14-01-13/10360 Головного управління ДФС у Тернопільській області, комісією колегіально прийнято рішення, що висновки викладені у зазначеному акті перевірки є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства України.

На підставі акта перевірки відповідач виніс серед інших податкові повідомлення рішення від 14.11.2016: №0056031302, яким визначено суму грошового зобовязання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в розмірі 85110,88 грн.; №0056071305, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за обєкт нежитлової нерухомості в розмірі 31861,03 грн; НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 29968,75 грн. та №0056081305.

Не погодившись із серед іншими податковими повідомленнями рішеннями від 14.11.2016 №№0056031302, НОМЕР_3, НОМЕР_1 позивач звернувся у відповідності до ст. 56 ПК України до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд зазначених податкових повідомлень рішень. Згідно рішення від 25.01.2017 № 1437/6/99-99-11-02-01-15 Державної фіскальної служби України скарга позивача задоволена частково, податкове повідомлення рішення № НОМЕР_3 від 14.11.2016 в частині нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2014 рік у сумі 8499,20 грн. та застосування штрафу у сумі 2124,80 грн. скасовано, а в іншій частині податкове повідомлення рішення №0056071305 від 14.11.2016 та податкове повідомлення рішення №0056031302 від 14.11.2016 залишено без змін. Також скасоване податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1.

Не погоджуючись із оскарженими податковими повідомленнями рішеннями позивач звернувся з позовом у суд.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Податкове повідомлення рішення ГУ ДФС в Тернопільській області від 14.11.2016 р. №0056071305 в частині нарахування грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням в сумі 8 499 грн. 20 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2 124,80 грн. за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості визнано протиправним та скасовано з тих підстав, що станом на 01.01.2014 положеннями ПК України визначено, що обєктом оподаткування є обєкт житлової нерухомості, в тому числі його частка, а тому нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2014 рік за частину адміністративного приміщення, що не є обєктом житлової нерухомості, у сумі 8499,20 грн. та застосування штрафу у сумі 2294,80 грн. є неправомірним. В задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення №№ №0056031302 на суму 85 110 грн. 88 коп. суд відмовив з тих підстав позивач несвоєчасно перераховував до бюджету податок на доходи фізичних осіб.

Проте апеляційний суд вважає такі висновки суду першої інстанції невірними, такими, що суперечать нормам матеріального права з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, перевіркою встановлено порушення вимог підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України, а саме: виявлено факти несвоєчасної виплати заробітної плати працівникам підприємства, що призвело до несвоєчасного перерахування філією «Тернопільська дорожня експлуатаційна дільниця «ДП «Тернопільський облавтодор» за перевіряємий період до бюджету податку на доходи фізичних осіб, з доходу у вигляді заробітної плати, чим порушено вимоги підпункту 168.1.5 та факти несвоєчасного перерахування до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу (заробітної плати) працівникам підприємства, що призвело до несвоєчасного перерахування філією «Тернопільська дорожня експлуатаційна дільниця «ДП «Тернопільський облавтодор» за перевіряємий період до бюджету податку на доходи фізичних осіб, з доходу у вигляді заробітної плати, чим порушено вимоги підпункту 168.1.2.

Також, з урахуванням зазначеного, в ході перевірки встановлено, що в порушення вимог підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Інші перехідні положення ПК України військовий збір зі заробітної плати за перевіряємий період нараховувався, проте до бюджету перераховувався несвоєчасно.

Згідно з пунктом 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 ст. 38 ПК України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з пунктом 54.2 ст. 54 ПК України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 168.1.2 ст. 168 ПК України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише при умові одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.5 ст.168 ПК України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки встановлені ПКУ для місячного податкового періоду, тобто не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу. Таке зобовязання є узгодженим відповідно до п 54.2, не зважаючи на те, що працівник не є платником податку, тому що доходи ще не отримав. Але платником податку є податковий агент відповідно до п. 162.1 ПКУ.

Відповідно до п. 176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Судом встановлено, що позивачем податкові розрахунки форми 1 ДФ (за період що перевірявся) були вчасно подані до податкового органу, однак у звязку із відсутністю коштів, внаслідок чого і була затримка по виплаті заробітної плати працівникам, перераховувалися задекларовані суми податку на доходи фізичних осіб, утримані із нарахованої заробітної плати, у день виплати її працівникові. Фактів не виплати заробітної плати не було.

Таким чином, несвоєчасна виплата задекларованих і узгоджених податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб виникла лише через затримку виплати самої заробітної плати, але такий податок перераховувався в той же день, коли і виплачувалась заробітна плата.

Наведене свідчить про те, що суми податку з доходів фізичних осіб, що визначені ДП «Тернопільський облавтодор» у поданих до податкового органу податкових розрахунках форми 1ДФ, є узгодженими та підлягали сплаті до бюджету у встановлені строки.

Обов'язок сплачувати податкове зобов'язання до виплати доходу передбачений ст. 168 ПК України. За загальним порядком, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом (п. 168.1.2). Проте, згідно п. 168.1.5 (в редакції Закону України від 07.07.2011 № 3609-УІ «Про внесення змін до ПК України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм ПК України»), якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Оскільки, податок на доходи фізичних осіб нараховувався вчасно, включався в податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум отриманих з них податку (форма 1ДФ). Форма 1ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку подавалась ДПІ в терміни передбачені ПКУ ( ст. 49 п. 49.18.2).

У разі якщо несвоєчасно та не в повному обсязі перераховані до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу У країни, останні мають статус податкового боргу, щодо погашення якого платнику податків підлягала до надіслання податкова вимога.

Під час перевірки не виявлено фактів недостовірності нарахування чи несплати податку із джерел виплат. По ДП «Тернопільський облавтодор» в акті було виявлено лише несвоєчасне перерахування узгодженої суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб.

Законодавство ставить до податкових агентів вимогу перераховувати податок на доходи фізичних осіб (у випадку нарахування, але не виплати доходу платнику податків) саме в межах строків, передбачених для місячного податкового періоду, в якому нарахований такий дохід.

Такий строк слід вираховувати наступним чином. Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з положеннями п.п. 49.18.1 п.49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З урахуванням наведеного, податок, який підлягає утриманню з нарахованого, але не виплаченого (не наданого) доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки для місячного податкового періоду, тобто 10 календарних днів для сплати податкового зобов'язання, які починають розраховуватись після 20 числа (як граничного строку, передбаченого ПК України для подання місячної податкової декларації), незалежно від того, чи передбачено подання самої декларації.

Посилання п. 168.1.5 ПК України на місячний податковий період слід розуміти таким чином, що податкове зобов'язання податковим агентом повинне бути сплачене протягом 30 днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.02.2017 року у справі №К/800/31809/16.

За вимогами пп. 168.1.5, якщо оподаткований дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утримання з такого нарахування доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строк встановленні ПКУ для місячного податкового періоду, тобто не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу. Таке зобовязання є узгодженим відповідно до п.54.2, незважаючи на те що працівник не є платником податку, тому що доходу ще не отримав.

Під час перевірки та в ході судового розгляду, позивачем представлені документи (платіжні доручення, виписки з банку, тощо.), які підтверджують, що заробітна плата ДП «Тернопільський облавтодор» виплачувалася невчасно через недостатнє фінансування, тому має місце несвоєчасне перерахування підприємством узгодженої суми грошового зобовязання.

Відповідно до п.п. 168.1.1 - 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

По філії ДП «Тернопільський облавтодор», в акті було виявлено лише затримку із виплати заробітної плати і несвоєчасне перерахування узгодженої суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб , а не несплату податку при отримані заробітної плати взагалі.

За таких обставин, терміном сплати ПДФО та військового збору є 30 число наступне за звітним місяцем.

Отже, в даному випадку при розрахунку терміну сплати ПДФО та військового збору мають застосовуватися норми п.168.1.5 ПК України, а не пп. 168.1.2. ПК України, проте відповідач при розрахунку кількості днів затримки сплати ПДФО застосовував пп. 168.1.2, який застосовується для розрахунку штрафних санкцій лише тоді коли заробітна плата нарахована і виплачена, а податок, податковим агентом не сплачено.

Таким чином, в ході розгляду справи встановлено, що відповідачем неправомірно завищено суми штрафних санкцій та пені, внаслідок невірного застосування та обчислення терміну сплати ПДФО та військового збору, невірно застосовано пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПКУ при розрахунку кількості днів затримки сплати податкового зобовязання, що призвело до невірного визначення розміру штрафних санкцій у відсотковому співвідношенні та винесення незаконних та необґрунтованих податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, з акту перевірки слідує, та не заперечується представником позивача, що мають місце періоду, коли сплата ПДФО була здійснена із пропуском строку сплати вказаного податку. Проте, до повноважень суду не входить перерахунок розміру штрафних санкцій, оскільки дані повноваження відповідного чинного законодавства покладені на фіскальну службу, що є підставою для скасування оскаржених податкових повідомлень - рішень у повному обсязі.

З урахуванням наведеного вище, податкове повідомлення рішення від 14.11.2016 р. №0056031302 на суму 85 110 грн. 88 коп. підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення рішення №0056071305 на суму 31861,03 грн., то апеляційний суд виходив з наступного.

Відповідно до п.265.1 ст. 265 розділу XII Податкового кодексу України із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками обєктів житлової нерухомості.

Відповідно до свідоцтва на право власності форма власності, по даному обєкту нежитлової нерухомості, є державною, а власником виступає ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», а не ДП «Тернопільський облавтодор».

На виконання Постанови КМУ № 221 від 28.02.2002 року, Указу Президента України №1056 від 08.11.2001р. та рішення вищого органу управління, створено ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (надалі- Компанія), яка виступила засновником дочірніх підприємств.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 28.02.2002р. №221 передбачено, що у державній власності закріплюється 100 відсотків акцій із забороною їх відчуження до прийняття окремого рішення щодо приватизації компанії. Майно, що ввійшло до статутного фонду Компанії, є державним, та державі належать всі акції і відповідно контроль над ними.

Отже, засновником Компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг; повноваження вищого органу управління покладаються на засновника Компанії; у державній власності закріплюються 100 відсотків акцій Компанії із забороною їх відчуження, використання для формування статутних фондів будь-яких суб'єктів господарювання, передачі в управління будь-яким особам та вчинення будь-яких дій, наслідком яких може бути відчуження цих акцій з державної власності, зокрема передача в заставу, до прийняття окремого рішення щодо приватизації Компанії; акціонером Компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію Компанії.

Згідно з п. 2 ст. 22 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Тому, ВАТ «ДАК» Автомобільні дороги України» засноване на державній власності, а відтак і майно його є державною власністю, яке передано в господарське відання ДП «Тернопільський облавтодор « ВАТ «ДАК» Автомобільні дороги України».

Відповідно до ст.145 Господарського кодексу України правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону. Згідно Закону України «Про приватизацію державного майна» відчуження державного майна можливе лише шляхом приватизації. Тобто, заснування державою акціонерного товариства з передачею до статутного фонду державного майна не являється способом відчуження державного майна. Враховуючи наведене, Компанія та ДП «Тернопільський облавтодор» засновані та діють на державній власності.

ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та його філії являються субєктами управління обєктами державної власності, а не власниками, дане майно лише знаходиться на балансі підприємства і перебуває в господарському віданні,тобто дана нежитлова нерухомість є власністю держави.

Крім того, нерухоме майно, а саме частина адміністративного приміщення, за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Кульчицької, будинок, 8 - не є обєктом оподаткування з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.129 прим.1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема: б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; ґ) будівлі промислові та склади.

Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено ст. 266 ПК України.

Відповідно до ст. 266 п. 266.1 п.п. 266.1.1 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому у числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. У підпункті 266.2.2 вказаної статті наведено перелік об'єктів нерухомості податок на яких не сплачується.

П.п. «є» п.п. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України не віднесено до об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Враховуючи зміст наведеної норми, вказаний підпункт не містить виключного переліку будівель, які відносяться до будівель промисловості.

Податковий кодекс України не надає тлумачення терміну «будівлі промисловості», що використовується в пп. «є» п.п. 266.2.2ст. 266 ПК України. Не наведено такого тлумачення і іншими нормативними актами, що діють в Україні.

Державна фіскальна служба України у листі від 09.06.2015, № 11999/6/99-99-19-01-01-15 «Про надання роз'яснення проблемних питань, що виникають у процесі практичного застосування податкового законодавства» також вказує, що з метою з'ясування належності об'єктів нежитлової нерухомості до будівель промисловості необхідно враховувати рішення сільських, селищних, міських рад щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та ДК 018-2000 ( «Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000», затверджений наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507) .

Згідно з ДК 018-2000 до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) належить клас «Будівлі промислові» (код 1251), який включає будівлі промислового призначення, наприклад фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо.

Відповідно до ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, видами діяльності ДП «Тернопільський облавтодор» є вантажний автомобільний транспорт, допоміжне обслуговування наземного транспорту, будівництво житлових і не житлових будівель, будівництво доріг і автострад, будівництво мостів та тунелів, тобто ДП «Тернопільський облавтодор» є промисловим підприємством.

Згідно свідоцтв про право власності, на території філій розташовано ряд будівельних споруд різного призначення, які складають цілісний майновий комплекс.

ДП «Тернопільський облавтодор» це державне підприємство у дорожній сфері, що має розгалужену сітку структурних підрозділів (філій) по Тернопільській області з власними виробничими базами. В складі виробничих баз розміщуються: механічні майстерні, адміністративні будинки, контрольно - пропускні пункти, пункти заправок ПММ.

Будівлі, які не задіяні безпосередньо для виготовлення продукції, використовуються ДП «Тернопільський облавтодор» для розміщення персоналу та обладнання, необхідного для адміністративного, побутового, транспортного забезпечення, виконання інших функцій, необхідних для забезпечення роботи підприємства.

Будь-які докази використання філіями ДП «Тернопільський облавтодор» приміщень, розташованих на території філій для цілей не пов'язаних з роботою підприємства відсутні.

Отже, будівлі, як виробничі, так і адміністративні й допоміжні, що входять до складу майнових комплексів філій та використовуються для цілей забезпечення їхньої діяльності необхідно відносити до будівель промисловості в розумінні п.п «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, і тому дані нежилі приміщення підпадають під визначення «будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські, адміністративні приміщення промислових підприємств».

Таким чином, з урахуванням наведеного вище нерухоме майно, а саме частина адміністративного приміщення, за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Кульчицької, будинок,8 - не є обєктом оподаткування, а тому відповідно до 266.1 п.п. 266.1.1 ПК України є обєктом нерухомості, податок на який не сплачується, тому податкового повідомлення рішення №0056071305 на суму 31861,03 грн. підлягає скасуванню з наведеним вище підстав.

Щодо податкового повідомлення рішення №№0004401404 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 3072,50 грн., то апеляційний суд приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню з врахуванням положень ст.ст. 102, 114, 133 Податкового кодексу України щодо застосування строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та сплати податкових зобовязань.

Що стосується податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 на суму 170 грн., то апеляційний суд приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за результати розгляду скарги позивача, рішенням від 25.01.2017 № 1437/6/99-99-11-02-01-15 Державної фіскальної служби України скарга позивача задоволена частково, та вказане податкове повідомлення рішення скасовано.

З огляду на викладені обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржені податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 14.11.2016 р. №0056031302, №0056071305 та №0004401404 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 3072,50 грн. визнанню їх протиправними та скасуванню.

Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову з наведених вище підстав.

Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3525,31 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» - задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року у справі №819/165/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 14.11.2016 р. №0056031302, №0056071305 та

№0004401404 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 3072,50 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області на користь Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 3526 ( три тисячі пятсот двадцять шість ) грн. 31коп. судових витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_3 Повний текст постанови складено 15.09.2017р.