Постанова № 68946362, 14.09.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/7068/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Рахівському районі Головного управління ДФС в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Рахівському районі Головного управління ДФС в Закарпатській області про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

ФОП ОСОБА_1 08.11.2016 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Рахівському районі Головного управління ДФС в Закарпатській області, в якому просив визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного Управління ДФС України у Закарпатській області, які полягали у відмові розглянути заперечення фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на акт №11/13-00/НОМЕР_1 від 21.06.2016 планової документальної виїзної перевірки господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, адреса: Рахівський район, с. Середнє Водяне, вул. Дечебал 49, з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та бюджетного відшкодування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 травня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області щодо відмови у розгляді заперечень фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на акт планової документальної виїзної перевірки від 21 червня 2016 року за № 11/13-00/НОМЕР_1.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ в Рахівському районі Головного управління ДФС в Закарпатській області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт вказує, що з урахуванням норм ПК України та у відповідності до листа ДПС України від 29.03.2013 №1870/А/22-2314 перебіг пятиденного строку визначеного, зокрема, п. 86.7 ст. 86 ПК України починається із дня отримання акта, включаючи такий день. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №1155-р рекомендовано у порядку і на умовах, установлених законодавством у 2016 році перенести робочий день, зокрема, з понеділка 27 червня на суботу 2 липня. У випадку, якщо субота 2 липня було оформлено як робочий день за правилами трудового законодавства, такий день повинен враховуватися при обрахунку строку встановленого п. 86.7 ст. 86 ПК України.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не зявилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до ч.1 ст.41, ч.4 ст. 196 КАС України суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що в період з 24.05.2016 по 13.06.2016 перевірка господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та бюджетного відшкодування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

За результатами проведеної перевірки, податковим органом винесено акт №11/13-00/НОМЕР_1 від 21.06.2016, який отриманий позивачем засобами поштового звязку 30.06.2016.

Не погоджуючись із висновками та результатами проведеної перевірки, позивач 06.07.2017 на адресу податкового органу направив письмові заперечення (а.с. 45-48).

Листом від 07.07.2016 №2153/1300, відповідач залишив без розгляду подані заперечення до акту перевірки, обґрунтовуючи прийняте рішення пропуском позивачем п'ятиденного строку для подання заперечень.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що перебіг строку для подання заперечень починається не в день отримання акту перевірки, таким днем є день наступний за датою отримання акту перевірки, а оскільки в позивача перебіг строку почався з 01.07.2016 і закінчувався відповідно 07.07.2016 і 02.07.2016 та 03.07.2016 були вихідними днями, а тому в даному випадку позивач скористався наданим йому правом на оскарження акту перевірки у встановлені чинним законодавством строки.

Не заперечуючи вказаного вище висновку суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що ухвалене рішення слід скасувати і відмовити в задоволенні позову з підстав того, що у справі відсутні докази про прийняття рішення контролюючого органу за наслідками цього акту, а, відтак, не встановлено чи порушено права позивача такими діями фіскального органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У відповідності до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно із п. 58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення рішення.

Тобто за результатами проведеної перевірки відповідачем приймаються податкові повідомлення- рішення і саме вони повинні бути предметом оскарження.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судовому захисту підлягають лише порушене право або інтерес особи, при чому такі порушення мають полягати у відповідних правових наслідках у вигляді зміни стану прав та обов'язків позивача або створення об'єктивних перешкод у реалізації законного інтересу відповідної особи, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи

Акт перевірки та викладені в ньому факти і висновки (щодо визнання правочинів такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені цими правочинами; щодо визнання договорів нікчемними) не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Представники контролюючого органу не позбавлені права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки про зафіксовані обставини і в подальшому, в разі виникнення спору щодо рішень, які приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію про наявність певних, допущених платником податків порушень. При цьому, оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, а також самих висновків перевірки, надається уповноваженим законом органам при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, і не містить в собі будь-яких владних приписів і вимог, а тому не підпадає під ознаки рішення (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень у розумінні доктрини Кодексу адміністративного судочинства України.

В матеріалах справи відсутні докази прийняття контролюючим органом відповідного податкового повідомлення - рішення за результатами вказаного вище акту, оскарження якого було б належним способом захисту прав позивача .

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки акта перевірки, так само як і дії податкового органу щодо не розгляду заперечень на нього, не створюють об'єктивних перешкод у реалізації позивачем його законних інтересів або прав, тому підстав для визнання протиправними таких дій колегія суддів не знаходить.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо залишення без розгляду заперечень на акт перевірки № 11/13-00/НОМЕР_1 від 21 червня 2016 року не призведуть до захисту прав позивача.

Обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає його змісту, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору помилково встановив фактичні обставини справи та надав їм не належну правову оцінку через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198 п. 3, 202 п. 4, 205 ч. 2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Рахівському районі Головного управління ДФС в Закарпатській області задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 травня 2017 року у справі №807/1630/16 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст судового рішення виготовлено 18.09.2017