Ухвала суду № 68946108, 18.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 825/1078/17 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

18 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Симоненко Олени Анатоліївни, Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, треті особи: Центральний відділ Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, ОСОБА_7 про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Симоненко Олени Анатоліївни, Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, треті особи: Центральний відділ Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, ОСОБА_7, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12.06.2017р. № 35625826.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - ОСОБА_5 звернулася з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07.06.2017р. з метою реєстрації свого права на нерухоме майно - житлового будинку № АДРЕСА_1 позивач звернулася до державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради.

На підтвердження права власності на житловий будинок державному реєстратору було надано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1), рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.06.2009р. про визнання права власності на 3/4 частини житлового будинку, протокол проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна № 2512115/1, акт проведення аукціону з реалізації майна від 29.08.2012р. на 1/4 частини житлового будинку.

Однак, рішенням від 12.06.2017р. № 35625826 державним реєстратором було відмовлено позивачу у державній реєстрації прав, у зв'язку з тим, що документи, подані для проведення державної реєстрації не дають змогу встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: заявником не подано документа, що підтверджує виникнення права власності на 1/4 частини житлового будинку № АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Таким законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV.

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно ч. 3 ст. 10 даного Закону, державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; 4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

За змістом ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6 ) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 вказаного Закону, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

В силу п. 4 ч. 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів.

Так, відповідно пункту 5 статті 34 Закону України «Про нотаріат», однією з нотаріальних дій, що вчиняють нотаріуси є видача свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів).

Згідно пункту 3.1 глави 12 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5 (далі - Порядок № 296/5), свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів видається нотаріусом на підставі складеного державним виконавцем акта про проведені публічні торги, затвердженого начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

В силу пункту 3.2 глави 12 Розділу II Порядку № 296/5, в акті про проведені прилюдні торги має бути зазначено: ким, коли і де проводилися прилюдні торги; коротка характеристика реалізованого майна; прізвище, ім'я, по батькові (назва юридичної особи), адреса кожного покупця; сума, внесена переможцем торгів за придбане майно; прізвище, ім'я, по батькові (назва юридичної особи) боржника, його адреса; дані про документи, що посвідчували право власності боржника на майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку: назва документа, ким виданий, посвідчений (для нотаріусів указувати прізвище, ім'я, по батькові, нотаріальний округ), дата видачі, посвідчення, номер за реєстром, орган реєстрації, дата і номер реєстрації.

Відповідно до п. 3 глави 8 Розділу І Порядку № 296/5, не приймаються порвані документи та документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, якщо аркуші не з'єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, не пронумеровані і не скріплені підписом відповідної посадової особи та печаткою юридичної особи (у разі наявності), яка видала документ.

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що акт про проведення аукціону з реалізації арештованого майна від 29.08.2012р., затверджений начальником Центрального відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції від 28.08.2012р., не містить печатки відповідного органу та відомостей, які передбачені п. 3.2 Глави 12 Розділу 2 Порядку, а відтак, не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Про вищевказане свідчить також постанова державного нотаріуса ОСОБА_8 про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.05.2017р. № 2751/02-31 (а.с.10).

Отже, на момент звернення позивача до державного реєстратора, документа, який передбачений пунктом 4 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тобто, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) на 1/4 частини житлового будинку, на підставі якого проводиться державна реєстрація, нотаріусом не видано.

Доказів щодо оскарження постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.05.2017р. позивачем ні суду першої інстанції, ні колегії суддів апеляційної інстанції надано не було.

Матеріали справи також не містять доказів, які б підтверджували право власності на 1/4 частини житлового будинку.

Доводи апелянта з приводу того, що право власності на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Лісова, 16 вже було зареєстровано в Державному реєстрі прав, а тому документи, що посвідчують право власності на житловий будинок до його реконструкції, державному реєстратору не подаються, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки пунктом 45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що ці випадки застосовуються коли в Державному реєстрі прав зареєстровано право на такий об'єкт, тобто житловий будинок.

Однак, як вбачається з Державного реєстру речових прав від 12.06.2017р. № 89321805, відомості про державну реєстрацію прав власності на житловий будинок, відсутні.

Крім цього, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що жодною нормою законодавства не передбачено видачі нотаріусом свідоцтва про придбання з прилюдних торгів арештованого майна - ? частини сукупності вартості будівельних матеріалів незавершеного будівництва житлового будинку, оскільки, п. 4 ч. 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» чітко визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів.

При цьому, як вбачається з наявного в матеріалах справи Акту про проведення аукціону з реалізації арештованого майна від 29.08.2012р., складеного старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Бабенком В.М., даний Акт є підставою для видачі покупцеві свідоцтва про придбання даного майна.

Однак, позивач звернулася до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про придбання арештованого майна з аукціону майже через п'ять років з моменту проведення самого аукціону та складення державним виконавцем Акта про проведення аукціону з реалізації арештованого майна, відколи сукупність вартості будівельних матеріалів, яка реалізувалася з аукціону вже перестала існувати, а житловий будинок зданий в експлуатацію.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що нотаріусом посвідчуються лише безспірні факти. Видача свідоцтва про придбання майна з аукціону має на меті засвідчити безспірний факт виникнення права власності на майно.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що рішення про відмову в державній реєстрації прав від 12.06.2017р. № 35625826 прийнято державним реєстратором на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_5 та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 19.09.2017 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Твердохліб В.А.

Собків Я.М.