Ухвала суду № 68945984, 14.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 752/13962/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Колдіна О.О. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

14 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюба Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2017 року у справі адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та просила суд: визнати протиправною бездіяльність Управління щодо відмови у перерахунку, індексації, нарахуванні та виплаті пенсії, виплаті компенсації за невчасно виплачені суми пенсії ОСОБА_2, зобов'язати Правобережне об'єднане управління ПФУ у м. Києві перерахувати і підвищити пенсію ОСОБА_2 з 01.09.2011 р. й надалі помісячно, у зв'язку із збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до всіх норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і Закону України «Про Державний беюджет України», чинних на кожен місяць цього періоду, та постанови Кабінету Міністрів України № 327 від 23.04.2012 р. «Про підвищення рівня соціального захисту населення», чинної на кожен місяць цього періоду, провести індексацію помісячно, нарахувати і виплатити суму перерахунку й індексації, з врахуванням виплачених сум; зобов'язання Правобережного об'єднаного управління ПФУ у м. Києві виплатити ОСОБА_2 компенсацію, розраховану за нормами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», за невчасно отримані суми відповідним чином перерахованої, підвищеної й індексованої пенсії з вересня 2011 р. по липень 2015 р. включно; зобов'язання Правобережного об'єднаного управління ПФУ у м.Києві автоматично перераховувати і підвищувати та індексувати пенсію ОСОБА_2 в подальшому довічно, щоразу при настанні обставин для підвищення пенсії, відповідно до всіх чинних норм пенсійного законодавства, як і громадянам України, що проживають на її території; зобов'язати відповідача виплатити компенсацію, розраховану за нормами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати», за невчасно отримані суми відповідним чином перерахованої, підвищеної індексованої пенсії з серпня 2015 р. по лютий 2016 р. включно; зобов'язати здійснити виплату сум перерахунку, підвищення і індексації з урахуванням виплачених сум, сум компенсації за реквізитами банківського рахунку для виплати поточної пенсії ОСОБА_2

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2017 року позовні вимоги задоволено частково: визнано дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві в частині відмови у здійсненні ОСОБА_2 перерахунку пенсії в зв'язку із збільшенням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до положень Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» і Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, протиправними; зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити ОСОБА_2 перерахунок і виплату пенсії в зв'язку із збільшенням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до положень Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» і Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, починаючи з 01.09.2011 р., з врахуванням виплачених сум; зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві прийняти і розглянути по суті заяву ОСОБА_2, подану уповноваженим представником, про переведення на пенсію за віком на загальних підставах і провести її попередній розрахунок із врахуванням страхового стажу, підтвердженого записами в трудовій книжці за період між 02.02.2004 р. і 15.08.2008 р.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію змінити постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва, правонаступником якого є Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві, з 2003 р. і отримувала пенсію за вислугу років.

У зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон до Держави Ізраїль, в лютому 2011 року ОСОБА_2 було виплачено пенсію за 6 місяців за період з 01.03.2011 р. по 31.08.2011 р., а в подальшому виплата пенсії припинена.

Відповідно до постанови Святошинського районного суду м.Києва від 15.04.2015 р. Управління було зобов'язано поновити виплату пенсії ОСОБА_2 з моменту припинення. Виплата пенсії була поновлена з 01.09.2011 р. в розмірі 771,13 гривень, який існував на момент припинення виплат.

15.01.2016 р. ОСОБА_2 особисто звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі з заявою про надання розрахунку розміру пенсійних виплат з моменту припинення по лютий 2016 р., розмір невиплаченої пенсії.

Згідно з листом № 85\08\С-28 від 29.01.2016 р. Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва повідомило позивача про розмір нараховано пенсії (помісячно) за період з вересня 2011 р. по січень 2016 р., згідно з яким розмір пенсії за даний період становив 771,13 гривень на місяць.

У подальшому ОСОБА_2 09.03.2016 р. звернулась з заявою до відповідача з приводу нездійснення перерахування її пенсії на зазначений нею картковий рахунок, відкритий у «Державному експортно-імпортному банку» м.Києва.

Того ж дня, представник позивача подав заяву про здійснення перерахунку, індексації пенсії ОСОБА_2 з 01.09.2011 р. по лютий 2016 р., яка була незмінна, незважаючи на збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виплату компенсації за несвоєчасно виплачені суми з вини Пенсійного фонду, а також проведення перерахунку пенсії та її індексації в подальшому відповідно до вимог чинного законодавства.

24.02.2016 р. Управлінням Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва позивачу надана відповідь за № 259\08\С-158, в якій повідомлено, що виплату пенсії було переведено на банківський рахунок згідно поданої заяви, а підстав для здійснення перерахунку та індексації пенсії, передбачених Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення немає, оскільки пенсія обчислена з урахуванням страхового стажу та заробітної плати і вона не досягає мінімального розміру пенсії, визначеного згідно з абзацом першим, ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнобов»язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічного змісту відповідь надана Управлінням 01.06.2016 р. на заяву від 16.05.2016 р.

Зазначене стало передумовою звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що підстав для проведення індексації пенсії позивачу не має; відсутні законні підстави для виплати компенсації втрати грошових доходів населення у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії; Також суд зазначив, що вимоги щодо зобов'язання відповідача перевести ОСОБА_2 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком є передчасними.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 надано тлумачення, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

В силу положень ст.46 Конституції України пенсії мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

ОСОБА_2 призначено пенсію за вислугу років у 2003 році за Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Згідно з ст. 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсії за вислугу років (крім пенсій працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах) призначаються в розмірах, встановлених статтями 19 і 21 цього Закону для пенсій за віком.

Після прийняття Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» при визначенні розміру пенсії застосовуються норми цього Закону.

Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( в редакції, яка була чинна до прийняття Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи») передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Дія зазначеної норми Закону поширюється на пенсії, призначені до набрання чинності Законом N 2291-IV ( 2291-15 від 23.12.2004 ).

Тобто, законодавець чітко визначив, що розмір пенсії не може бути меншим ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Після прийняття Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», що набрав чинності 01.10.2011 р. були внесені зміни ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» в частині збільшення розміру страхового стажу для отримання пенсії за віком, дана норма Закону не підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами і розмір пенсії позивача повинен визначатись відповідно до положень ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», в редакції, яка діяла на час призначення пенсії.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 р» з 01.01.2011 р. розмір мінімальної пенсії а віком, призначеної за Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» державне пенсійне страхування», становив: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні, з 1 жовтня - 784 гривні, з 1 грудня - 800 гривень. З 01.01. 2012 р. набув чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 p. № 4282-VI. Згідно із ст. 12 цього Закону, розмір мінімальної пенсії за віком, призначеної за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становив: з 1 січня - 822 гривні, з 1 квітня - 838 гривень, з 1 липня - 844 гривні, з 1 жовтня - 856 гривень, з 1 грудня - 884 гривні. З 01.01. 2013 р. набув чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 p. № 5515-VI. Згідно із ст. 7 цього Закону, розмір мінімальної пенсії за віком, призначеної за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становив: з 1 січня - 894 гривні, з 1 грудня - 949 гривень. З 01.01. 2014 р. набув чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 р. № 719-VII. Згідно із ст. 7 цього Закону, розмір мінімальної пенсії за віком, призначеної за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становив 949.00 грн. З 01.01. 2015 р. набув чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 p. № 80-VIII. Згідно із ст. 7 цього Закону, розмір мінімальної пенсії за віком, призначеної за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становив: з 1 січня 2015 року - 949 гривень, з 1 вересня - 1074 гривні. З 01.01. 2016 р. набув чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 p. № 928-VIII. Згідно із ст. 7 цього Закону, розмір мінімальної пенсії за віком, призначеної за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня - 1130 гривень, з 1 грудня - 1247 гривень.

Однак, як свідчать матеріали справи, з моменту поновлення ОСОБА_2 виплати пенсії за період з 01.09.2011 р. на підставі рішення суду будь-яких перерахунків, здійснення доплат не проводилось органами Пенсійного фонду.

Отже, нездійснення Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві перерахунку пенсії (доплат, надбавок) ОСОБА_2 з моменту її поновлення на підставі рішення суду за період з 01.09.2011 р. в зв'язку з зміною розміру мінімальної пенсії суперечать положенням чинного законодавства, що і було вірно враховано судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення до об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму).

До категорії, що не належать до об'єктів індексації відносяться, зокрема, пенсії, обчислені з урахуванням абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (пенсії, призначені відповідно до зазначеного закону та у складі пенсії є доплата до прожиткового мінімуму).

У зв'язку з викладеним підстав для проведення індексації пенсії позивачу не має.

Відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, який призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Як вбачається з матеріалів справи, спір щодо наявності права у позивача щодо отримання пенсії на території України в зв'язку з виїздом на постійне місце проживання вирішувався в судовому порядку і дане рішення щодо поновлення виплати пенсії було виконано відповідачем після пред'явлення його до примусового виконання. До вирішення справи судом Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві діяло відповідно до положень Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», а тому відсутні законні підстави для задоволення вимог в цій частині, що також вірно врахував суд першої інстанції.

Також колегія суддів зауважує, що відмова відповідача у прийнятті заяви представника, яка діє в інтересах ОСОБА_2, про переведення ОСОБА_2 на пенсію за віком на загальних підставах і провести її попередній розрахунок із врахуванням страхового стажу, підтвердженого записами в трудовій книжці за період між 02.02.2004 р. і 15.08.2008 р. не узгоджується з положеннями норми ст.44 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

А вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача перевести ОСОБА_2 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком є передчасними до розгляду відповідної заяви пенсіонера про переведення на інший вид пенсії і прийняття Управлінням відповідного рішення за даною заявою, а тому підстав для їх задоволення колегія суддів, як і суд першої інстанції не вбачає.

Вимоги щодо зобов'язання відповідача проводити перерахунок пенсії в зв'язку із зміною мінімальної розміру пенсії не можуть бути задоволені, оскільки захист прав на майбутнє не передбачений чинний законодавством.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 15.09.2017.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.