Ухвала суду № 68945974, 12.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18390/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Губської Л.В. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-ТТЦ" до Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крок-ТТЦ" (далі - позивач, ТОВ "Крок-ТТЦ") звернулось до суду з адміністративними позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19 травня 2016 року №0006751406 та №0006761406.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, відповідно до податкового повідомлення-рішення відповідача від 19 травня 2016 року №0006751406 згідно з підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення вимог статті 69 Митного кодексу України, Закону України "Про митний тариф України", пунктів 1, 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД Закону України "Про митний тариф України" ТОВ "Крок-ТТЦ" збільшено суму грошового зобов'язання із ввізного мита на товари, що ввозяться суб'єктами господарювання, на 154 780,53 грн., в тому числі за основним платежем - 123 824,42 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 30 956,11 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення відповідача від 19 травня 2016 року №0006761406 згідно з підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України ТОВ "Крок-ТТЦ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів на 30 956,11 грн., в тому числі за основним платежем - 24 764,88 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 191,22 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 29 квітня 2016 року №350/26-15-10-06- 05/36940600 "Про результати документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ "Крок-ТТЦ" законодавства України з питань державної митної справи під час декларування товарів "електронний модуль камери" за період з 01 травня 2013 року по 15 квітня 2016 року" (далі - акт перевірки).

У висновку акта перевірки, з урахуванням відповіді ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду заперечень на акт перевірки, встановлено наступні порушення: статті 69 Митного кодексу України, Закону України "Про митний тариф України", пунктів 1, 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД Закону України "Про митний тариф України" в частині правильності класифікації товару при митному оформленні, застосуванні при цьому заниженої ставки ввізного мита, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті ввізного мита на суму 126 122,12 грн.; пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 25 224,42 грн.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані тим, що ТОВ "Крок-ТТЦ" за період з 01 травня 2013 року по 12 червня 2015 року неправомірно здійснювало митне оформлення товарів "електронний модуль камери" за кодом УКТ ЗЕД 8529 90 20 00 із застосуванням заниженої ставки ввізного мита, оскільки зазначений модуль камери для мобільного телефону, планшету, ПК за своїми характеристиками відповідає коду 8525 80 19 00 класифікації товару за УКТ ЗЕД, що передбачає ставку ввізного мита у розмірі 10% з митної вартості.

Позивач вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення, оскільки відповідність за визначальними характеристиками електронного модуля камери коду 8529 90 20 00 класифікації товару за УКТ ЗЕД встановлена постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2015 року у справі №826/13458/15, яка набрала законної сили згідно із ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року, тобто є обов'язковою до виконання, а тому, ТОВ "Крок-ТТЦ" правомірно здійснено митне оформлення такого товару за кодом УКТ ЗЕД 8529 90 20 00.

Таким чином, вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Згідно з частиною першою статті 257 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Частиною восьмою статті 257 Митного кодексу України встановлено, що митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема, коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до положень 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку.

У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до положень частини третьої статті 345 Митного кодексу України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Частинами першою та другою статті 345 Митного кодексу України визначено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, підставою для винесення оскаржуваних рішень та донарахування грошових зобов'язань стали висновки відповідача про неправомірність здійснення ТОВ "Крок-ТТЦ" у період з 01 травня 2013 року по 12 червня 2015 року митного оформлення товарів "електронний модуль камери" за кодом УКТ ЗЕД 8529 90 20 00, так як останній, на думку відповідача, повинен класифікуватися за кодом УКТ ЗЕД 8525 80 19 00.

В той же час матеріали справи свідчать, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2015 року у справі №826/13458/15 за позовом ТОВ "Крок-ТТЦ" до Київської міської митниці ДФС, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року, визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці ДФС про визначення коду товару від 12 червня 2015 року №KT-100000000-0069-2015, а також зобов'язано Київську міську митницю ДФС визнати правомірність коду, за яким ТОВ "Крок-ТТЦ" задекларувало товар (код товару 8529902000).

Зокрема, у вказаній постанові судом встановлено, що електронний модуль камери мобільного телефону згідно митної декларації №100290003/2015/342657 за кодом УКТ ЗЕД віднесений позивачем до 8529 90 20 00 ("частини апаратури товарних підкатегорій 8525 60 00 00, 8525 80 30 00, 8528 41 00 00, 8528 51 00 00 і 8528 61 00 00". При цьому до товарних підкатегорії 8525 60 00 00 відноситься апаратура передавальна, до складу якої входить приймальна апаратура, 8525 80 30 00 - цифрові камери, 8528 41 00 00 - монітори з електронно-променевою трубкою, які використовуються виключно або переважно в машинах для автоматичного оброблення інформації товарної позиції 8471, 8528 51 00 00 - інші монітори, які використовуються виключно або переважно в машинах для автоматичного оброблення інформації товарної позиції 8471, 8528 61 00 00 - проектори, які використовуються виключно або переважно в машинах для автоматичного оброблення інформації товарної позиції 8471).

Суд не погодився із рішенням Київської міської митниці ДФС про визначення коду товару від 12 червня 2015 року №KT-100000000-0069-2015, згідно якого електронний модуль камери мобільного телефону за кодом УКТ ЗЕД віднесено до 8525 80 19 00 (товарна підкатегорія "інші" товарної категорії "телевізійні камери"), оскільки по своїй суті електронний модуль камери для мобільного телефону класифікується митним органом як телевізійна камера та завершений виріб, що не відповідає дійсності.

В обґрунтування наведеного суд зазначив, що електронний модуль камери мобільного телефону (що складається з електронного затвора, електронного об'єктива, матриці, шлейфу приєднання з роз'ємом до процесору, елементів кріплення) не має основних характеристик завершеного виробу та ознаки телевізійної камери, оскільки не є кінцевим виробом для використання; конструкція модуля камери не уніфікована, не призначена для автономного використання, не має корпусу, придатного для користування модулем камери; не має споживчих елементів керування, відображення та передачі інформації; інтерфейс під'єднання не є уніфікованим споживчим/промисловим; конкретні модулі камери розроблені виробником виключно для встановлення у відповідні моделі готових виробів телефонів та смартфонів, включаючи: окремий типорозмір модуля камери для встановлення у відповідну конструкцію кожної моделі готового виробу; виконується на системній платі готового виробу, до якої під'єднаний модуль камери; при цьому модуль камери є складовим вузлом для установки та під'єднання до системної плати тільки в процесах виробництва та сервісного обслуговування готових виробів телефонів та смартфонів та не передбачає будь-яку споживчу модифікацію готових виробів.

Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною другою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Враховуючи встановлені постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2015 року у справі №826/13458/15, яка набрала законної сили, обставини відповідності за визначальними характеристиками електронного модуля камери мобільного телефону коду 8529 90 20 00 класифікації товару за УКТ ЗЕД та відсутності підстав для його віднесення за УКТ ЗЕД до коду 8525 80 19 00, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідача щодо допущених позивачем порушень при митному оформленні товарів "електронний модуль камери", а саме в частині правильності класифікації товару, та заниження позивачем відповідних грошових зобов'язань у зв'язку із цим. При цьому Окружним адміністративним судом міста Києва вірно враховано, що відповідач не заперечує та не спростовує обставини ідентичності товарів, які аналізувалися у постанові суду у справі №826/13458/15, товарам, стосовно правомірності митного оформлення яких проводилась перевірка у межах спірних правовідносин.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Крім того, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року задоволено клопотання апелянта та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на оскаржувану постанову до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у даній справі.

Оскільки станом на момент вирішення справи доказів відповідної сплати судового збору апелянтом суду не надано, відповідно до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2017 року - без змін.

Стягнути з Головного управління ДФС у місті Києві (адреса: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка,33/19, код ЄДРПОУ 39439980) до Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/220301106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 1515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 18.09.2017 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Оксененко О.М.

Губська Л.В.