
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
05 вересня 2017 рокусправа № 804/9072/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.
за участю представників:
позивача: - Яшина О.І. дов від 30.08.2017
відповідача: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу Кам'янської (Дніпродзержинської) об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року
у справі № 804/9072/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Алмет»
до Кам'янської (Дніпродзержинської) об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Алмет» звернулось до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило:
визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.12.2016 № 0000841402 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2043573,00 грн., із яких 1362382 грн. - основний платіж, 681191 грн. - штрафні санкції; уму, № 0000851402 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2016 року на суму 168482 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу про порушення ТОВ НВП «Алмет» податкового законодавства, оскільки надані до перевірки документи в їх сукупності у повній мірі свідчать про здійснення позивачем господарських операцій у відповідності до укладених договорів.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2017 адміністративний позов задоволено.
Постанову суду мотивовано тим, що спрямованість господарських операцій позивача з його контрагентами на реальне настання правових наслідків підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, за умови відсутності встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, товариство не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Відповідач наполягає, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій згідно з договорами, укладеними між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Мартін Корд», ТОВ «Брейвіс Інвест Груп», ТОВ «Савекс», ТОВ «Інтернейшил Фут Трейд» та ТОВ «Дорнес», посилається на наявну податкову інформацію, яка свідчить про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції обґрунтованою та правомірною, зокрема, зазначає, що податкова інформація стосовно господарських операцій контрагентів позивача лише за один місяць не може слугувати підставою для висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Мартін Корд», ТОВ «Брейвіс Інвест Груп», ТОВ «Савекс», ТОВ «Інтернейшил Фут Трейд» та ТОВ «Дорнес».
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Дніпродзержинською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірки ТОВ НВП «Алмет» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Мартін Корд» за березень 2016 року, ТОВ «Брейвіс Інвест Груп», ТОВ «Савекс», ТОВ «Інтернешнл Фут Трейд» за період квітень 2016 року, ТОВ «Донрес» за період травень 2016 року, за результатами якої складений акт № 2394/89/04-03-14-02/31197615 від 26.10.2016, т.1, а. с.26-71).
Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.14.1.36, 14.1.56, 14.1.191, 14.1.231 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст. 186, - пп. «а» п. 198.1 та абз.1, 2 п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, абз.19 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого:
занижено податок на додану вартість на загальну суму 1362382 грн., в тому числі: за березень 2016 року у сумі - 694036 грн.; за квітень 2016 року у сумі - 617 780 грн.; за травень 2016 року у сумі - 50566 грн.
завищено залишок від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 168482 грн. за травень 2016 року.
До такого висновку податковий орган дійшов у зв'язку з встановленої при проведенні перевірки нереальності проведення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мартін Корд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Брейвіс Інвест Груп», Товариством з обмеженою відповідальністю «Савекс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Фут Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Донрес».
При цьому податковим органом зазначено, що відповідно до бази даних ЄРПН ТОВ «Мартін Корд», ТОВ «Савекс», ТОВ «Інтернешнл Фут Трейд», ТОВ «Брейвіс Інвест Груп», ТОВ «Донрес» зареєстровано податкові накладні на реалізацію товарів з номенклатурою, яка не зазначена в отриманих податкових накладних від постачальників.
Крім того, ТОВ НВП «Алмет» (позивачем) не надано документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам.
Також відповідачем використано податкову інформацію стосовно означених вище контрагентів позивача, з огляду на яку в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних міститься недостовірна інформація щодо адреси завантаження товару, оскільки фактично у ТОВ «Мартін Корд», ТОВ «Савекс», ТОВ «Інтернешнл Фут Трейд», ТОВ «Брейвіс Інвест Груп», ТОВ «Донрес» відсутні складські приміщення.
Крім того, ТОВ «Мартін Корд» податкову декларації з податку на прибуток за 2015 рік не надано та податок на прибуток не сплачено.
ТОВ «Савекс» з травня 2016 року не звітує, що свідчить про відсутність наміру отримання доходу, а здійснення лише документального оформлення господарських операцій.
ТОВ «Інтернешнл Фут Трейд» з червня 2016 року не звітує, що свідчить про відсутність наміру отримання доходу, а здійснення лише документального оформлення господарських операцій.
ТОВ «Брейвіс Інвест Груп» створено без наміру отримання доходу, а здійснення лише документального оформлення господарських операцій.
ТОВ «Донрес» створено без наміру отримання доходу, а здійснення лише документального оформлення господарських операцій.
На підставі вказаного вище акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.12.2016:
- № 0000841402, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 362 382 грн. - податкового зобов'язання та на суму 681 191 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а. с.90);
- № 0000851402, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 168 482 грн. (т.1, а. с.92).
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків контролюючого органу.
Відповідно до ст..185 ПК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
За визначенням, наведеним в пп.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій), постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
За визначенням, наведеним п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість підлягає з'ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.
За визначенням п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість встановлені в статті 198 Податкового кодексу України.
Згідно з пп.«а» ч.1 п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з абз.1-3 п.198.6 ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Водночас, з положень статей 183 та 184 ПК України вбачається, що особа як платник ПДВ підлягає реєстрації шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників; реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати її анулювання.
З матеріалів справи вбачається, що в періодах, що перевірялися, ТОВ НВП «Алмет» в якості покупця мало господарські відносини з придбання товару - полоси алюмінієвої, профілю алюмінієвого, прокату алюмінієвого:
- з ТОВ «Мартін Корд» (постачальник) за договором поставки № 01/03/16-1 від 01.03.2016, (т.1, а. с.95-97);
- з ТОВ «Брейвіс Інвест Груп» (постачальник) за договором поставки № 04/04/16-1 04.04.2016 (т.1, а. с.148-150);
- з ТОВ «Савекс» (постачальник) за договором поставки № 01/04/16-3 від 01.04.2016 (т.1, а. с.128-130);
- з ТОВ «Інтернешнл Фут Трейд» (постачальник) за договором поставки № 25/04/16-1 від 25.04.2016 (т.1, а. с.139-141);
- з ТОВ «Дорнес» (постачальник) за договором поставки № 20/05/16-1 від 20.05.2016 (т.1, а. с.162, 163).
За умовами цих договорів приймання продукції по якості здійснюється на підприємстві покупця власною сертифікованою лабораторією на відсотковий вміст алюмінію та його домішок; постачання продукції здійснюється автотранспортом покупця або з залученням сторонніх перевізників за рахунок покупця.
Як вбачається з матеріалів справи, перелічені вище контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій з позивачем мали статус юридичної особи, платника податку на додану вартість, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб'єктності у контрагентів позивача в ході виконання укладених з позивачем господарських договорів.
У ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Факт виконання означених вище договорів поставки підтверджений поданими позивачем документами, які були предметом дослідження контролюючим органом в ході позапланової перевірки, а саме: видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, витяги з книги обліку надходження сировини на склад, платіжні доручення, що свідчать про оплату позивачем придбаного товару тощо (т.1, а. с.98-126, 131-137, 142-147, 151-161, 164-173).
При цьому акт перевірки не містить висновків, що податкові накладні, яка виписані вказаними контрагентами і які за приписами Податкового кодексу України є підставою для формування податкового кредиту платника податків, не відповідають положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267.
Також матеріалами справи підтверджується і не заперечується відповідачем, що з придбаної у вищевказаних контрагентів продукції ТОВ НВП «Алмет» виготовляло алюміній вторинний гранульований АВ-91, алюміній вторинний АК5М2, алюміній вторинний чушковий АВ87 тощо, та в подальшому реалізувало третім особам, зокрема, ТОВ «Авіста трейд компані», ПАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ», ПАТ «ММК «ім.Ілліча» (т.1, а. с.208-249; т.2, а. с.1-104).
Отже, виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ці документи є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» і достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операцій з надання послуг та виконання робіт за вказаними договорами з контрагентами, руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача.
Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.
Стосовно доводів відповідача про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Мартін Корд», ТОВ «Брейвіс Інвест Груп», ТОВ «Савекс», ТОВ «Інтернейшил Фут Трейд» та ТОВ «Дорнес», які ґрунтуються на податковій інформації стосовно вказаних підприємств, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п.86.1 ст.86 ПК України, п.3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Мінфінансів України 20.08.2015 № 727, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745 (далі - Порядок № 727), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.4 розділу ІІІ Порядку № 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема:
чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;
зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.
Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача не має правових наслідків, тобто не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.
Посилання податкового органу на відсутність у підприємств-контрагентів умов, необхідних для здійснення господарських операцій з поставки, відсутність у контрагентів позивача достатньої кількості трудових ресурсів та матеріальних ресурсів (складів), необхідних для здійснення господарських операцій з поставки вищевказаного товару, само по собі не свідчить про нереальність таких операцій, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником послуги (робіт).
Також безпідставними вважає посилання податкового органу на податкову інформацію щодо даних з ЄРПН за перевірені місяці, з яких вбачається, що номенклатура реалізованого товару не відповідає номенклатурі придбаного товару ТОВ «Мартін Корд», ТОВ «Брейвіс Інвест Груп», ТОВ «Савекс», ТОВ «Інтернейшил Фут Трейд» та ТОВ «Дорнес», оскільки аналіз податкових накладних постачальників здійснено у кожному випадку лише за один місяць, що не дає змогу робити висновок, що вказані постачальники не поставляли товар до ТОВ НВП «Алмет».
Приймаючи до уваги час, з якого здійснюється господарська діяльність вказаних підприємств (з моменту державної реєстрації), а також той факт, що інші періоди, в яких вони фактично могло придбати відповідний товар, контролюючим органом не досліджувались, висновки відповідача з цього приводу є необґрунтованими.
Крім того, жодною нормою законодавства України не передбачений обов'язок платників податків - покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо звітування до податкових органів, повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.
Апеляційний суд також звертає увагу, що з аналізу норм ч.5 ст.203, ст.204, 234 ЦК України, ст.207 ГК України випливає, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.
При цьому фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність також визнається тільки судом.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано відповідних, допустимих, доказів, які б встановлювали факт недійсності вказаних вище господарських договорів.
Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти по ланцюгу постачання, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість висновків акту перевірки від 22.07.2016 щодо формального складання товариством первинних документів щодо поставки товару по операціям з контрагентами, і, як наслідок, порушення позивачем податкового законодавства, що стало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.198, 204, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Кам'янської (Дніпродзержинської) об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року у справі №804/9072/16 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко
Судове рішення № 68945785, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд було прийнято 05.09.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 804/9072/16. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: