Постанова № 68945764, 14.09.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 вересня 2017 року справа № 808/514/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чередниченка В.Є. Ясенової Т.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року по справі № 808/514/17 за позовом Токмацького районного суду Запорізької області до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Токмацький районний суд Запорізької області (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач-1), в якому просив, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати протиправною та скасувати постанову № 39 від 30.01.2017 року про накладення штрафу та припис від 28.12.2016 року № 08-11-0022/0646.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року адміністративний позов Токмацького районного суду Запорізької області до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 28.12.2016 № 08-11-0022/0646.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 30.01.2017 № 39.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.) присуджено на користь Токмацького районного суду Запорізької області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, Головне управління Держпраці у Запорізькій області звернулося з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що підставами для проведення позапланової перевірки у період з 23.12.2016 року по 28.12.2016 року позивача про працю стали заяви ОСОБА_1 від 25.11.2016 року та від 09.12.2016 року. Під час проведення перевірки відповідачем в повному обсязі було дотримано вимоги чинного законодавства, при цьому позивач не скористався правом не допуску перевіряючих, чим фактично визнав наявність підстав та відповідних документів для проведення останньої. По суті встановлених внаслідок перевірки порушень зазначено, що позивачем не спростовано факт свідомого ненадання судді Ушатому І.Г. щорічної оплачуваної відпустки за робочий рік з 12.06.2013 року по 11.06.2014 року у повному обсязі, законних підстав для відмови у використанні 2 днів щорічної відпустки не було, чим порушено приписи ст. 10 Закону України «Про відпустки». Зауважено про помилковість висновків суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача судового збору, оскільки останній, відповідно до приписів Закону України «Про судовий збір» звільнений від його сплати.

Розгляд справ здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 197 КАС України.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 05 грудня 2016 року (вх. № У-955 від 09.12.2016 року) суддя Токмацького районного суду Запорізької області Ушатий І.Г. звернувся до ГУ Держпраці з заявою, в якій вказував на порушення Токмацьким районним судом Запорізької області вимог трудового законодавства України, яке виявилось у залученні його, інваліда ІІІ групи, до роботи у нічний час без його згоди (а.с.120).

У зв'язку з отриманням від судді Ушатого І.Г. заяв про порушення Токмацьким районним судом Запорізької області вимог трудового законодавства ГУ Держпраці направлено до Державної служби України з питань праці запит про надання згоди на проведення позапланової перевірки Токмацького районного суду.

Листом від 14.12.2016 року № 12429/4.3/4.2-ДП-16 Державна служба України з питань праці надала згоду на проведення позапланової перевірки Токмацького районного суду Запорізької області (а.с.107).

Наказом заступника начальника ГУ Держпраці від 19.12.2016 року № 1753 "Про проведення перевірки" наказано провести перевірку Токмацького районного суду, на підставі звернення ОСОБА_1 від 09.12.2016 року № У-995, у термін до 28.12.2016 року (а.с.108).

28 грудня 2016 року інспекторами ГУ Держпраці, на підставі наказу від 19.12.2016 року № 1753 та направлення на проведення перевірки від 23.12.2016 року № 1293, проведено позапланову перевірку Токмацького районного суду, за результатами якої складено акт № 08-11-0022/1257 (а.с.20-28).

У висновках, викладених за результатами проведеної позапланової перевірки, відповідачем зазначено про те, що перевіркою за скаргами судді Токмацького районного суду Запорізької області Ушатого І.Г. від 25.11.2016 року та від 05.12.2016 року встановлено, що станом на 28.12.2016 року голова Токмацького районного суду Запорізької області Курдюков В.М. порушує законодавство про відпустки, а саме: за скаргою ОСОБА_1 від 25.11.2016 року встановлено, що суддею Токмацького районного суду Запорізької області Ушатим І.Г. 27.07.2015 року було повідомлено про те, що йому призначено обстеження в медичному закладі м. Київ з 29 по 31 липня 2015 року та надано проїзні квитки. Наказом голови суду № 43-в від 27.07.2015 року надано невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 2 календарні дні з 30 по 31 липня 2015 року за робочий рік з 12.06.2013 року по 11.06.2014 року. Але наказом голови суду № 44-в від 27.07.2015 року скасовано наказ 43-в від 27.07.2015 року у зв'язку з тим, що надання ОСОБА_1 невикористаної частини оплачуваної відпустки за робочий рік з 12.06.2013 року по 11.06.2014 року неможливо, тому, що невикористана частина щорічної оплачуваної відпустки має бути надана як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Також в акті перевірки вказано на те, що за заявою судді Ушатого І.Г. від 29.09.2015 року видано наказ голови суду № 57 від 15.10.2015 року "Про виплату компенсації за не використану частину щорічної оплачуваної відпустки" у кількості 2 робочих дні, яку згідно розрахункового листа про нарахування з/плати за жовтень 2015 року суддею Ушатим І.Г. отримано.

За вказаних обставин, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог статті 10 Закону України "Про відпустки" в частині не надання інваліду щорічної відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час (а.с.27).

Також, у висновках акту перевірки вказано на те, що на момент проведення перевірки порушення статті 10 Закону України "Про відпустки" усунено шляхом виплати компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки.

Крім того, з акту перевірки судом встановлено, що за результатами проведеної перевірки ГУ Держпраці не встановлено порушень, на наявність яких суддя Ушатий І.Г. посилався в заяві від 05.12.2016 року (вх. № У-955 від 09.12.2016 року), а саме не підтверджено порушення позивачем вимог чинного законодавства в частині залучення судді Ушатого І.Г. до участі у нічних чергуваннях.

28 грудня 2016 року головним державним інспектором з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_3 складено припис № 08-11-0022/0646, яким позивачу приписано вжити заходи щодо недопущення в подальшому порушення ст. 10 Порядку надання щорічних відпусток Закону України "Про відпустки" в частині "Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються: інвалідам", та встановлено строк для виконання припису до 28.01.2017 року (а.с.29).

Крім того, 30 січня 2017 року відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 39, якою за порушення позивачем вимог статті 10 Закону України "Про відпустки" на останнього накладено штраф у розмірі 1600,00 грн. (а.с.13).

Визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу та припису і було предметом судового розгляду.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час перевірки контролюючим органом було перевірено обставини та факти, що не охоплювались предметом перевірки, визначеному згідно наказу № 1753 від 19.12.2016 року. При цьому в ході судового розгляду було встановлено, що з приводу факту ненадання основної щорічної відпустки за період з 12.06.2013 року по 11.06.2014 року вже проводилася перевірка додержання законодавства про працю та повідомлено суддю Ушатого І.Г. про відсутність відповідних порушень. З огляду на вказане спірна перевірка фактично була проведена безпідставно, що свідчить про незаконність останньої, а тому оскаржувані постанова та припис підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 386/2011 (далі також - Положення), Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує, окрім іншого, реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Одним із основних завдань Держпраці України є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю (пункт 3 Положення).

Держпраця України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства (підпункт 1 пункту 4 Положення).

Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право, крім іншого, видавати в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов'язкового державного страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (підпункт 7 пункту 6 Положення).

Згідно абз. 2 ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" № 877-V від 05.04.2007 року (далі - Закон № 877-V), державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 877-V підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав.

Частинами 1, 2 статті 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.

Пунктом 1 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, визначено, що цей Порядок визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

З огляду на приписи вищенаведених правових норм, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що обов'язковою умовою при призначенні проведення перевірки є як визначення у наказі предмету останньої, чітка відповідність направлення вказаному наказу, так і недопущення охоплення перевіркою обставин і фактів, які не входили до предмету останньої.

Так, відповідно до наказу про проведення позапланової перевірки № 1753 від 19.12.2016 позапланова перевірка Токмацького районного суду Запорізької області призначена за заявою судді Токмацького районного суду Запорізької області Ушатого І.Г. від 09.12.2016, яка стосувалась питання залучення останнього, інваліда ІІІ групи, до роботи у нічний час без його згоди (а.с.107).

Разом з тим, направлення про проведення перевірки від 23.12.2016 року № 1293 вже містить наступний предмет перевірки: «відмова у наданні частини невикористаної щорічної відпустки у липні 2015 року; застосування праці інвалідів» (а.с.14).

Як вбачається з акту перевірки, що вірно було встановлено судом першої інстанції, під час перевірки контролюючим органом було перевірено обставини та факти, викладені суддею Ушатим І.Г. у заяві від 25.11.2016, що не охоплюється предметом перевірки, визначеним згідно з наказом про проведення позапланової перевірки № 1753 від 19.12.2016 року, та не відповідає загальному принципу здійснення позапланового контрольного заходу, який полягає у тому, що під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу (а.с.20-28).

При цьому суддя Токмацького районного суду Запорізької області Ушатий І.Г. раніше звертався до ГУ Держпраці зі скаргою від 18 травня 2016 року (вх. № У-438 від 24.05.2016), у якій посилався на порушення керівництвом Токмацького районного суду Запорізької області порядку надання йому щорічної основної відпустки (а.с.117).

За результатами розгляду вказаного звернення судді Ушатому І.Г. підготовлено та направлено відповідь № 08/02.9-05/3570 від 12.08.2016 року, у якій скаржника повідомлено, що на підставі його звернення ГУ Держпраці проведена перевірка додержання законодавства про працю в Токмацькому районному суді Запорізької області, в ході якої встановлено, що порушення законодавства про працю в частині надання судді Ушатому І.Г. основної щорічної відпустки за період 12.06.2013 року по 11.06.2014 року, додаткової відпустки за 2014 рік, грошової компенсації за невикористані 3 дні основної щорічної відпустки, на час проведення перевірки відсутні (а.с.118).

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідач при проведенні перевірки вийшов за межі предмету останньої, яка була призначена з огляду на звернення ОСОБА_1 від 09.12.2016 року, яке стосувалось виключно залучення його до роботи у нічний час, в той час, як направленням на проведення перевірки було протиправно збільшено предмет останньої фактично без отримання згоди від Держпраці України всупереч приписам чинного законодавства, та в подальшому винесено відносно позивача постанову та припис за порушення, які взагалі не охоплювались наказом про проведення перевірки від 09.12.2016 року № 1753.

З приводу посилань відповідача на те, що позивач не скористався правом недопущення посадових осіб Головного управління Держпраці у Запорізькій області до проведення перевірки, а тому відповідні порушення при проведенні останньої не можуть бути безумовною підставою для скасування рішення органу державного нагляду (контролю), прийнятого за наслідками проведених заходів, колегія суддв апеляційного суду зазначає, що з аналізу норм Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" вбачається, що останнім встановлені певні умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема позапланових і лише дотримання всіх приписів закону може бути належною підставою як для видачі наказу про проведення перевірки, відповідного направлення, так і для проведення останньої. Невиконання вимог, зокрема частини 1, 2 статті 7 Закону № 877-V призводить до визнання перевірки незаконною та нівелювання правових наслідків такої.

Вказаної правової позиції дотримується і Верховний Суд України, що викладена в постанові від 27.01.2015 року (справа № 21-425а14).

В той же час, суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, не врахував, що відповідно до Довідки про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України "Про судовий збір", доданої до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України України від 23.01.2015 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір", відповідно до якої, якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, то і відповідно судовий збір з нього не стягується. Тобто в разі задоволення адміністративного позову повністю, судовий збір з відповідача, звільненого від сплати судового збору, не стягується, а у разі часткового задоволення позову у справі, в якій відповідач звільнений від сплати судового збору, судовий збір стягується лише з позивача пропорційно до відхиленої частини вимоги.

Водночас, якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, а позивач його сплатив, то у разі задоволення позову на користь позивача стягується сплачений розмір судового збору з Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині питання щодо розподілу судових витрат з прийняттям нової постанови в цій частині, в решті постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області - задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року по справі № 808/514/17 в частині присудження судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.) на користь Токмацького районного суду Запорізької області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області - скасувати та прийняти нову постанову в цій частині.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.) присудити на користь Токмацького районного суду Запорізької області з Державного бюджету України.

В решті постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року по справі № 808/514/17 - залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: Т.І. Ясенова