Постанова № 68945738, 18.09.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2017 року № 826/27479/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - позивач) до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків щодо не зарахування грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток сумою 6329961,29 грн за липень 2015 року за рахунок переплати з податку на прибуток; зобов'язання Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків скасувати у картці обліку податку на прибуток публічного акціонерного товариства «Київенерго» пеню на суму 784428,04 грн та відновити переплату на цю суму; зобов'язання Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків скасувати у картці обліку податку на прибуток публічного акціонерного товариства «Київенерго» пеню сумою 1648148,68 грн та відновити переплату на цю суму; стягнення з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» судові витрати у сумі 1281,00 грн, 11766,50 грн, 24722,30 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 20.07.2015 Міністерством фінансів України прийнято наказ № 651 «Про затвердження змін до бюджетної класифікації», яким виключено з бюджетної класифікації коди авансових платежів з податку на прибуток ( з 11023100 по 11024600), об'єднавши їх з відповідними кодами податку на прибуток.

Позивач листом від 20.07.2015 звертався до відповідача із заявою та просив на підставі ст. 43 Податкового кодексу України (далі - ПК) зарахувати в рахунок податкового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток (код платежу 11024000) надлишково сплачені кошти з податку на прибуток (код платежу 11021000) сумою 30000000,00 грн, однак вказану заяву не було задоволено з невідомих йому причин.

29.07.2015 позивач звернувся до відповідача з листом з питання об'єднання розрахунків відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України, на що отримано позитивну відповідь. Однак вказані дії вчинено не було.

В подальшому позивачем отримано від відповідача податкову вимогу від 10.08.2015 № 97-23 на суму 7978109,97 грн (далі - Податкова вимога), з яких 6329961,29 грн основний платіж з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств та 1648148,68 грн пеня з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, (робіт, послуг) а також рішення про опис майна у податкову заставу від 10.08.2015 № 19842/10/28-10-23-26.

Позивачем направлено до відповідача скаргу на податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу від 10.08.2015. Листом від 27.10.2015 № 22596/6/99-99-23-05-15, відповідачем відмовлено у задоволенні скарги.

Після об'єднання рахунків з податку на прибуток суму 6329961,29 грн авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств було погашено за рахунок переплат. Як вбачається з Акту звірки від 03.11.2015 № 6942-20 відповідачем нараховано пеню з податку на прибуток приватних підприємств за період з 31.07.2015 по 06.10.2015, яка склала 784428,04 грн, що на думку позивача є наслідком бездіяльності відповідача. Окрім того, за його твердженнями відповідачем самовільно зменшено переплату з податку на прибуток на суму пені 784428,04 грн.

Щодо пені у розмірі 1648148,68 грн з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг), то пояснень відповідачем в цій частині позивачу надано не було, натомість зменшено переплату з податку на додану вартість.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/27479/15 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Представником позивача з урахуванням акту звірення розрахунків за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 № 8324-20 від 11.01.2016, складеним відповідачем після подання позову і відкриття провадження у справі, відповідно до якого сторновано пеню в розмірі 1648148,68 грн та проведено відповідні коригування в інтегрованій картці платника податку на додану вартість позивача, подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, з урахуванням якої він остаточно просить визнати протиправною бездіяльність Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків щодо не зарахування грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток сумою 6329961,29 грн за липень 2015 року за рахунок переплати з податку на прибуток; зобов'язати Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків скасувати у картці обліку податку на прибуток публічного акціонерного товариства «Київенерго» пеню сумою 784428,04 грн та відновити переплату на цю суму; стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» судові витрати у сумі 1281,00 грн, 11766,50 грн.

Представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, а також відсутність заперечень з цього приводу з боку представників сторін, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

В силу ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2015 року Міністерством фінансів України відповідно до пункту 1 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, з метою удосконалення бюджетної класифікації та обліку податку на прибуток підприємств за кодами бюджетної класифікації прийнято наказ № 651 «Про затвердження змін до бюджетної класифікації» згідно з яким затверджено Зміни до бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року N 11 "Про бюджетну класифікацію", Державній фіскальній службі України (Насіров Р. М.) з урахуванням Змін до бюджетної класифікації, затверджених цим наказом, наказано забезпечити внесення змін до програмного забезпечення для запровадження єдиного підходу до обліку податку на прибуток підприємств, в тому числі авансових внесків, Державній казначейській службі України (Слюз Т. Я.) наказано забезпечити зарахування авансових внесків з податку на прибуток підприємств, які обліковувалися за кодами класифікації доходів бюджету, що виключаються згідно з цим наказом, на відповідні коди класифікації доходів бюджету для обліку податку на прибуток підприємств.

Отже, зазначеним наказом виключено з бюджетної класифікації коди авансових платежів з податку на прибуток ( з 11023100 по 11024600), об'єднавши їх з відповідними кодами податку на прибуток.

Погашення податкового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток позивача, починаючи з березня 2015 року здійснювалося за рахунок надміру сплачених платежів з податку на прибуток відповідно до п. 9 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, абз. 3 п. 87.1 ст. 87 ПК України

Листом від 20.07.2015 про зарахування надлишково сплачених коштів позивач звернувся до відповідача на підставі ст. 43 Податкового кодексу України (далі - ПК) та просив надлишково сплачені кошти з податку на прибуток (код платежу 11021000) сумою 30000000,00 грн зарахувати в рахунок податкового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток (код платежу 11024000).

Оскільки позивач відповіді на вказаний лист не отримав, 29.07.2015 повторно звернувся до відповідача з листом про виключення з бюджетної класифікації кодів авансових внесків з податку на прибуток.

18.08.2015 позивач отримав лист відповідача від 06.08.2015 № 19463/10/28-10-20-3-20 про надання інформації на листи від 20.07.2015 та 29.07.2015.

17.08.2015 позивачем направлено лист до відповідача про сплату авансових внесків з податку на прибуток.

Однак вказаних дій відповідачем здійснено не було, та натомість позивачем отримано від відповідача податкову вимогу від 10.08.2015 № 97-23 на суму 7978109,97 грн (далі - Податкова вимога), з якої 6329961,29 грн - основний платіж з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств та 1648148,68 грн - пеня з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, (робіт, послуг) а також рішення про опис майна у податкову заставу від 10.08.2015 № 19842/10/28-10-23-26.

Як вважає позивач, податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу є наслідком бездіяльності податкового органу, у зв»язку з чим він направив до відповідача скаргу на податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу від 10.08.2015. Листом від 27.10.2015 № 22596/6/99-99-23-05-15 відповідачем відмовлено у задоволенні скарги.

Позивач зазначає, що після об'єднання рахунків з податку на прибуток суму 6329961,29 грн авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств було погашено за рахунок переплат. Однак відповідачем, на його думку неправомірно нараховано пеню з податку на прибуток приватних підприємств за період з 31.07.2015 по 06.10.2015, яка склала 784428,04 грн., що стало наслідком протиправної бездіяльності.

Як зазначається у письмових поясненнях представника відповідача, позивач мав сплатити авансовий внесок з податку на прибуток у липні 2015 року до 30.07.2015 відповідно до абзаців 1, 4 п. 57.1 ст. 57 ПК України. Оскільки узгоджені податкові зобов'язання не було сплачено позивачем у встановлений законодавством строк, у підприємства виник податковий борг по авансових внесках з податку на прибуток у сумі 6329961,29 грн.

Оскільки позивачем не сплачено авансового внеску з податку на прибуток за серпень та вересень 2015 року на загальну суму 18231638,09 грн, податковий борг по авансових внесках з податку на прибуток збільшився та станом на 10.10.2015 складав 24561599,29 грн.

У зв'язку з реалізацією вимог п. 2 наказу Міністерства фінансів України від 20.07.2015 № 651 «Про затвердження змін до бюджетної класифікації» 06.10.2015 органами Державної казначейської служби України здійснено перенесення залишків коштів авансових внесків з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності (код платежу 11023100) на рахунки з обліку надходжень до бюджетів податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності (код платежу 11021000) та проведено закриття рахунків з обліку надходжень до бюджетів авансових внесків з податку на прибуток підприємств.

В інтегрованій картці позивача по авансовим внескам з податку на прибуток станом на дату злиття карток, обліковувалась недоїмка в сумі 24561599,29 грн, яку було погашено автоматично за рахунок переплати, що обліковувалась в інтегрованій картці позивача, в результаті чого автоматично 07.10.2015 донараховано суму пені за несвоєчасну сплату самостійно задекларованих грошових зобов'язань по авансових внесках з податку на прибуток у сумі 784428,04 грн відповідно до п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України.

Так як у позивача залишався непогашеним податковий борг з податку на прибуток та податку на додану вартість, відповідачем з дотриманням чинного законодавства було виставлено позивачу податкову вимогу № 97-23 від 10.08.2015 та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 19842/10/28-10-23-26 від 10.08.2015.

Суд, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади утворення та організації діяльності органів виконавчої влади врегульовано Законом України «Про центральні органи виконавчої влади».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України. Організація, повноваження і порядок діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України. Положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України.

Міністерством фінансів України 20.07.2015 в межах повноважень прийнято наказ № 651 «Про затвердження змін до бюджетної класифікації» яким виключено з бюджетної класифікації коди авансових платежів з податку на прибуток ( з 11023100 по 11024600), об'єднавши їх з відповідними кодами податку на прибуток та Державній фіскальній службі України з урахуванням Змін до бюджетної класифікації, затверджених цим наказом, забезпечити внесення змін до програмного забезпечення для запровадження єдиного підходу до обліку податку на прибуток підприємств, в тому числі авансових внесків а Державній казначейській службі України забезпечити зарахування авансових внесків з податку на прибуток підприємств, які обліковувалися за кодами класифікації доходів бюджету, що виключаються згідно з цим наказом, на відповідні коди класифікації доходів бюджету для обліку податку на прибуток підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи та доданих додатків відповідачем надано 06.08.2015 за № 19463/10/28-10-20-3-20 відповідь на листи позивача від 20.07.2015 та 29.07.2015, яку позивачем отримано 18.08.2015. Вказаним листом було повідомлено позивача про те, що Державна фіскальна служба України та Державна казначейська служба України забезпечить виконання наказу Міністерства фінансів України.

Після проведення заходів щодо забезпечення наказу та завершення регламентних робіт Державною фіскальною службою щодо об'єднання даних інтеграційних карток платників з податку на прибуток та з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, Центральним Офісом будуть надані Акти звірок розрахунків з бюджетом по зазначених платежах

Зважаючи на те, що наказом Міністерства фінансів України від 20.07.2015 № 651 «Про затвердження змін до бюджетної класифікації» не встановлювались строки його виконання, реалізація вимог фактично відбулась 06.10.2015.

Отже, твердження позивача про бездіяльність відповідача не підтвердилися під час розгляду та спростовуються доказами, наданими відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність факту бездіяльності відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у зазначеній частині.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача скасувати у картці обліку податку на додану вартість позивача пеню в сумі 784428,04 грн, то вони також не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за їх наявності), але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з абз. 1 п. 57.1 п. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

П. 87.1. ст. 87 ПК України встановлено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

За таких обстави, позивач не був позбавлений можливості погасити авансовий внесок податку на прибуток за липень - вересень 2015 року самостійно за власні кошти.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

28 січня 2016 року через канцелярію суду надійшло клопотання позивача про повернення суми сплаченого судового збору у розмірі 24722,30 грн згідно платіжного доручення від 17.12.2015 № U346. Клопотання обґрунтовано тим, що при подачі позову однією із вимог було зобов'язання Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків скасувати у картці обліку податку на прибуток публічного акціонерного товариства «Київенерго» пеню сумою 1648148,68 грн та відновити переплату на цю суму. З даною вимогою при подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 24722,30 грн. У зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог позивач має право на повернення понесених витрат по сплаті судового збору у вказаному розмірі.

Відповідно до частини другої статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено.

Частина друга статті 7 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Квитанція від 17.12.2015 підтверджує, що при зверненні до Окружного адміністративного суду міста Києва позивачем сплачено судовий збір у розмірі 24722,30 грн за подання позовної вимоги зобов'язання Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків скасувати у картці обліку податку на прибуток публічного акціонерного товариства «Київенерго» пеню сумою 1648148,68 грн та відновити переплату на цю суму

У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання представника позивача про повернення сплаченого судового збору за позовну вимогу, яку заявою представника позивача було зменшено, та про необхідність повернення сплаченої суми судового збору.

Керуючись ст. ст. 17, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити.

2. Повернути приватному підприємству «Київенерго» сплачений судовий збір у розмірі 24722,30 грн згідно платіжного доручення від 17.12.2015 № U346.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда