Постанова № 68945644, 15.09.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 у грудні 2016 року звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: визнати нечинним рішення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо направлення скарги від 06.06.2016 до ПАТ «Дніпрогаз» та не пересилання скарг до Національної комісії, а копію останньої від 14.11.2016 – правоохоронним органам, оскільки в ній зазначено про злочин; зобов’язати Дніпропетровську обласну державну адміністрацію направити скарги до тих державних органів, які наділені повноваженнями щодо їх розгляду відносно правопорушень та злочинів, допущених співробітниками ПАТ «Дніпрогаз»; стягнути з Дніпропетровської обласної державної адміністрації моральну шкоду у розмірі 4000,00 грн. та 40 грн. за кожен наступний день, починаючи з 03.01.2017 до винесення судом рішення по справі або прийняття належних заходів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено частково та, вийшовши за межі позовних вимог, судом визнано протиправними дії Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо направлення скарги ОСОБА_1 від 06.06.2016 до ПАТ «Дніпрогаз»; визнано протиправною бездіяльність Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо не розгляду та ненадання відповіді відповідно до Закону України «Про звернення громадян» на скаргу ОСОБА_1 від 06.06.2016; зобов’язано надати відповіді на зазначену скаргу в порядку, встановленому законом. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі, у тому числі відносно відшкодування моральної шкоди, та винести окрему ухвалу та направити її до адміністрації Президента України для притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб Дніпропетровської обласної державної адміністрації, які допустили порушення законодавства. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 06.06.2016 звернувся до Дніпропетровської обласної державної адміністрації зі скаргою щодо прийняття заходів відновлення ПАТ «Дніпрогаз» газопостачання будинку, в якому проживає, та притягнути посадових осіб ПАТ «Дніпрогаз» до відповідальності, яка була зареєстрована відповідачем за № Р-20158 від 08.06.2016.

Також ОСОБА_1 14.11.2016 звернувся з аналогічною скаргою до Адміністрації Президента України, в якій просив надати вказівку Дніпропетровській обласній державній адміністрації розглянути скаргу від 17.10.2016 належним чином та притягнути до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими допущено порушення стаття 7 Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі статтею цього Закону скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Статтею 7 Закону встановлено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Як вбачається з матеріалів справи, скарга ОСОБА_1 від 06.06.2016 була направлена Дніпропетровською обласною державною адміністрацією на розгляд до Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідь на скаргу ОСОБА_1 щодо відновлення газопостачання у будинку за його адресою проживання було надано безпосередньо ПАТ «Дніпрогаз», що підтверджується листом № 5570/2-2/2 від 30.06.2016, направленим в.о. начальника Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 на лист № 157/0/208-16 від 16.06.2016 та ОСОБА_1

Вказана обставина свідчить про порушення Управлінням паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації вимог Закону України «Про звернення громадян» щодо недопущення пересилання скарг громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Доводи Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації, що останнє не направляло скаргу ОСОБА_1 від 06.06.2016 до ПАТ «Дніпрогаз», а лише вчиняло дії, направлені на отримання інформації з метою об’єктивного розгляду скаргу та надання ОСОБА_1 відповіді листом за № 157/0/208-16 від 30.06.2016, колегія суддів знаходить необґрунтованими, адже на підтвердження факту направлення відповіді заявнику за вказаними реквізитами відповідачем не надано жодних належних доказів.

Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтовану відмову суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним рішення Дніпропетровської ОДА щодо не пересилання скарг до Національної комісії, а копію останньої від 14.11.2016 – правоохоронним органам, оскільки в ній зазначено про злочин та зобов’язання Дніпропетровську ОДА направити скарги до тих державних органів, які наділені повноваженнями щодо їх розгляду відносно правопорушень та злочинів, допущених співробітниками ПАТ «Дніпрогаз», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про природні монополії» природна монополія - стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги); споживач товарів, що виробляються суб'єктами природних монополій, - фізична або юридична особа, яка придбаває товар, що виробляється (реалізується) суб'єктами природних монополій.

Статтею 4 вказаного Закону визначено, що державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону з особливостями, встановленими законом.

У випадках, встановлених законом, державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій може здійснюватися органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 8 Закону предметом державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій є: ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; доступ споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством.

Повноваження комісії встановленні статтею 14 Закону, зокрема, останні мають право: приймати в межах своєї компетенції у порядку, встановленому положеннями про комісії, рішення, що є обов'язковими для виконання суб'єктами природних монополій; приймати рішення про накладання штрафів на суб'єктів природних монополій у випадках, передбачених цим Законом; складати протоколи про порушення посадовими особами суб'єктів природних монополій законодавства про природні монополії відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення; застосовувати у встановленому законом порядку відповідні санкції до суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, за порушення ними умов та правил здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках (ліцензійних умов); приймати з питань, що належать до їх компетенції, нормативно-правові акти, контролювати їх виконання.

Як зазначалося судом раніше, статтею 7 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що у випадку встановлення, що питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Як вбачається з відповіді Дніпропетровської ОДА за вих. № 23-2384/0/139-16 від 16.12.2016, наданої на скаргу ОСОБА_1 від 14.11.2016, до повноважень останньої не належить здійснення державного контролю за діяльністю суб’єктів ринку природного газу, такі повноваження, згідно статті 4 Закону України «Про природні монополії» належать національній комісії, а тому розгляд скарги щодо неправомірного відключення працівниками ПАТ «Дніпрогаз» від газопостачання будинку в якому проживає скаржник, не належить до компетенції ОДА.

Таким чином, з огляду на викладені норми права та самостійне зазначення відповідачем, що розгляд відповідних скарг належить до компетенції Національної комісії регулювання природних монополій, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача, що Дніпропетровською ОДА допущено порушення вимог статті 7 Закону України «Про звернення громадян» в частині не направлення скарг ОСОБА_1 від 06.06.2016 та 14.11.2016 за належністю до відповідно органу.

Належним способом поновлення порушеного права позивача є зобов’язання Дніпропетровської ОДА направити вказані скарги для розгляду до Національної комісії регулювання природних монополій.

Щодо вимог про направлення вказаних скарг до правоохоронних органів, оскільки в них зазначено про вчинення злочинів, колегія суддів зазначає, що такі вимоги не підлягають задоволенню, адже стаття 19 Закону України «Про звернення громадян», якою передбачено обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, не містить такого обов’язку відповідного органу.

Крім того, пунктом 2 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1377 від 06.11.2015, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за № 1498/27943, джерелом інформації про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, зокрема, є: заяви і повідомлення осіб, які надходять до органу поліції, особи, уповноваженої здійснювати досудове розслідування, або службової особи, уповноваженої на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення.

Таким чином, у разі виявлення, на думку позивача, ознак злочину в діях посадових осіб ПАТ «Дніпрогаз», ОСОБА_1 має право самостійно звернутися до правоохоронних органів з відповідною заявою.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до положень статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем не доведено, що в результаті дій відповідачів щодо невиконання вимог Закону України «Про звернення громадян» позивач зазнав моральної шкоди та не обґрунтував в чому полягає моральна шкода, які негативні наслідки зазначав позивач (емоційний розгляд, неможливість налагодження стосунків у суспільстві, працювати чи вести активне громадське життя тощо), не доведено та не встановлено причинний зв'язок.

Всі доводи стосовно моральної шкоди стосуються лише неправомірних, на думку позивача, дій ПАТ «Дніпрогаз», яке не є відповідачем у даній адміністративній справі, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Крім того, відповідно до статті 166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Таким чином, винесення окремої ухвали є правом суду. При цьому суд дійшов висновку, що вказане судове рішення в повній мірі забезпечує усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року в адміністративній справі № 804/8723/16 – скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної щодо направлення скарги ОСОБА_1 від 06.06.2016 до Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз».

Визнати протиправними дії Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо не направлення скарг ОСОБА_1 від 06.06.2016 та від 14.11.2016 до національної комісії регулювання природних монополій.

Зобов’язати Дніпропетровську обласну державну адміністрацію направити скарги до ОСОБА_1 від 06.06.2016 та від 14.11.2016 до національної комісії регулювання природних монополій для розгляду.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров