Постанова № 68945543, 15.09.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 вересня 2017 року № 826/9326/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 опікуна ОСОБА_2 до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича, треті особи: ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» , орган опіки та піклування м. Черкаси Черкаської міської ради про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 опікун ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича, треті особи: ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» , орган опіки та піклування м. Черкаси Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 04.04.2016 №29092911, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» права власності на нерухоме майно ,а саме: квартиру АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що судовим рішенням ОСОБА_2 визнано недієздатною. В подальшому, судовим рішенням, що набуло законної сили визнано нікчемним іпотечний договір укладений між ПАТ «ТАС-Комерцбанк» (ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2, отже оскаржуване рішення, яким належну ОСОБА_2 квартиру зареєстровано на праві власності за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову.

Відповідач та треті особи без самостійних вимог на предмет спору явку представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового вирішення справи.

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між ОСОБА_2 та ПАТ «ТАС-Комерцбанк» (ПАТ «Сведбанк») 15.11.2006 укладено іпотечний договір №2301/1106/88-697-Z, відповідно до якого на забезпечення основного зобов'язання за кредитним договором , ОСОБА_2 передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.11.2012, яке набуло законної сили 17.12.2013, задоволено позов ПАТ «ТАС-Комерцбанк» (ПАТ «Сведбанк») до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4 та звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №2301/1106/88-697-Z від 15.11.2006, а саме: квартиру АДРЕСА_1. Встановлено спосіб реалізації - шляхом продажу квартири з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за ціною, що буде встановлена на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час застосування процедури продажу.

В подальшому, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси, яке набуло законної сили 26.10.2013 задоволено заяву ОСОБА_1, визнано недієздатною ОСОБА_2 та призначено ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2.

Також, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.10.2014, яке набуло законної сили 25.11.2014 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, який діє як опікун ОСОБА_2 до ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс», ПАТ «Сведбанк», ( ПАТ «Омега Банк», ПАТ «ТАС-Комерцбанк»), третя особа ОСОБА_5 та визнано нікчемним іпотечний договір №2301/1106/88-697-Z від 15.11.2006.

Рішенням приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Щелкова Д.М. від 04.04.2016 №29092911 зареєстровано право власності ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» на квартиру АДРЕСА_1 на підставі іпотечного договору №2301/1106/88-697-Z від 15.11.2006.

Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень" (далі - Закон) та постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Порядок).

Відповідно до статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до ч. 5 ст. 3 вказаного Закону державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв. Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Статтею 15 Закону визначено порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень. Так, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Згідно п. 61 Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Отже, іпотечний договір є підставою для реєстрації права власності за наявності копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові та документу, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Отже, відповідно до згадуваних норм Закону України «про іпотеку» підставою для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання можливо: за окремим договором укладеним між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя або на підставі вимоги про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Судом неодноразово витребовувались від відповідача матеріали, що слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення, проте відповідачем витребувані документи не надано, отже суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин по справі суди повинні витребувати ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати певні обставини по справі.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вищезазначених приписів Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11: "судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем."

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази укладання договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя або надсилання позивачу вимоги, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням п. 61 Порядку.

Крім того, як зазначено вище, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси, яке набуло законної сили 26.10.2013 задоволено заяву ОСОБА_1, визнано недієздатною ОСОБА_2 та призначено ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2.

Також, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.10.2014, яке набуло законної сили 25.11.2014 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, який діє як опікун ОСОБА_2 до ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс», ПАТ «Сведбанк», ( ПАТ «Омега Банк», ПАТ «ТАС-Комерцбанк»), третя особа ОСОБА_5 та визнано нікчемним іпотечний договір №2301/1106/88-697-Z від 15.11.2006.

Отже, станом на час прийняття оскаржуваного рішення, набуло чинності вказане вище судове рішення, яким іпотечний договір №2301/1106/88-697-Z від 15.11.2006, що слугував підставою для прийняття оскаржуваного рішення, визнано нікчемним, що є підставою для скасування такого рішення.

Відповідно до ст. 26 Закону у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З огляду на викладене, з метою належного захисту прав позивача суд вбачає наявними підстави для зобов'язання внести запис про скасування державної реєстрації права власності за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» на квартиру АДРЕСА_1.

При цьому не підлягає задоволенню позов в частині скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» права власності на нерухоме майно ,а саме: квартиру АДРЕСА_1, оскільки права позивача не відповідно до норм Закону не можуть бути відновлені у вказаний спосіб.

У відповідності до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити частково позовні вимоги.

2. Скасувати рішення приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича від 04.04.2016 №29092911.

3. Вийти за межі позовних вимог та зобов'язати внести запис про скасування державної реєстрації права власності за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» на квартиру АДРЕСА_1.

4. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда