Ухвала суду № 68945440, 12.09.2017, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2017 р. м. ХерсонСправа № 821/863/17

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кузьменко Н.А.,

при секретарі: Рябчич А.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю Автомобільний завод Віпос арбітражного керуючого ОСОБА_3 до Херсонської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії, -

встановив:

07 червня 2017 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю Автомобільний завод Віпос арбітражного керуючого ОСОБА_3 до Херсонської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії, а саме:

- визнати протиправними дії Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області по нарахуванню пені в сумі 151823,45 грн по орендній платі з юридичних осіб, яка нарахована платнику податків ТОВ Автомобільний завод Віпос (код ЄДРПОУ 34074667, юридична адреса: м. Херсон, вул. Патона, 4-Д);

- зобовязати Херсонську ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області скасувати пеню в сумі 151823,45 грн по орендній платі з юридичних осіб, яка нарахована платнику податків ТОВ Автомобільний завод Віпос (код ЄДРПОУ 34074667, юридична адреса: м. Херсон, вул. Патона, 4-Д).

22 серпня 2017 року представник відповідача подав до суду клопотання про закриття провадження по справі, оскільки ухвалою господарського суду Херсонської області від 20 серпня 2014 року вимоги Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області визнано в повному обсязі та включено до реєстру вимог кредиторів. Ухвала господарського суду залишена без змін Одеським апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України. Представник відповідача вважає, що, на момент звернення позивача до суду з адміністративним позовом, вже існувало судове рішення з того самого спору між тими самими сторонами, яке набрало законної сили.

Представник позивача в судовому засіданні проти закриття провадження заперечував та вказував на помилковість позиції відповідача.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Херсонської області від 01.04.2014 порушено провадження у справі про банкрутство Боржника, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого ОСОБА_4

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 20.08.2014 затверджено реєстр вимог кредиторів із визнанням вимог кредиторів у відповідних розмірах та віднесенням їх до відповідної черги задоволення, у тому числі вимоги Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (правонаступником, якої є Херсонська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області) на суму 1007171 грн. 03 коп. основного боргу з віднесенням до третьої черги та 185 693 грн. 56 коп. - до шостої черги задоволення.

Заявлені ДПІ суми вимог в розмірі 1007173 грн. 03 коп. визнані судом у повному обсязі, оскільки частина вимог є безспірною заборгованістю та визнана згідно ухвали про порушення справи про банкрутство Боржника, а вимоги в сумі 511 575 грн. 26 коп. були заявлені ДПІ додатково, є боргом з орендної плати та підтверджуються доказами у справі.

В суму 185693,56 грн входить пеня по орендній платі з юридичних осіб в сумі 151823,45 грн, але в матеріалах господарської судової справи №923/98/14 відсутні відомості про період нарахування пені.

Представник позивача звернувся до відповідача з запитом про надання розрахунку пені в розмірі 151823,45 грн, в якому зазначити період нарахування пені, підстави нарахування.

Спір виник через різне сприйняття ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю Автомобільний завод Віпос та Херсонською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області законності включення до кредиторських вимог спірної суми.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

В абзаці восьмому статті 1 цього Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дається визначення терміна «кредитор», згідно з яким ним є юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - це кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до частини четвертої статті 4 цього ж Закону суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК), а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений ПК.

За частинами першою, третьою, п'ятою статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторієм на задоволення вимог кредиторів вважається зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Згідно з абзацом четвертим частини восьмої статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Відповідно до підпункту 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України , господарським судам підвідомчі спори з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений ПК.

Отже, якщо зіставити час приєднання ОДПІ до конкурсних кредиторських вимог до справи про банкрутство (заява від 23 квітня 2014 року №4561/9/21-03-10-26), дату нарахування пені (за деклараціями №9006168261 від 17.02.2012 року, №9008112903 від 19.02.2013 року), а також, дату звернення до адміністративного суду з позовними вимогами (08 червня 2017 року), то можна дійти висновку, що на час звернення до суду з позовом про оскарження нарахування пені в розмірі 151823,45 грн та зобовязання скасувати пеню, спори боржника з кредиторами, які мають вимоги до боржника вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

За частиною другою статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів у порядку іншого судочинства, в тому числі господарського.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, не вдаючись до предметного (сутнісного) з'ясування заявлених вимог, суб'єктний склад сторін, особливо статус товариства, стосовно якого порушено провадження про банкрутство та яке перебуває в особливому правовому режимі, визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та характер спору скасування нарахування пені, яка входить до кредиторських вимог за заявою від 23 квітня 2014року свідчать про те, що спір у даній не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція, стосовно підсудності даних спорів, викладена в постанові Верховного Суду України №821/7773/13-а від 21 березня 2017 року.

Суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства (п.1 ч.1 ст.157 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 157 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

З огляду на викладене, заявлені позовні вимоги позивача мають бути розглянуті за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 157, 160, 165, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ухвалив:

Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю Автомобільний завод Віпос арбітражного керуючого ОСОБА_3 до Херсонської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії.

Повернути позивачу судовий збір в розмірі 2277,36 грн відповідно до квитанції № 0.0.739490622.1 від 05.04.2017 року та платіжного доручення №34 від 13.06.2017.

Роз`яснити сторонам, що після закриття провадження у справі повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-ти денний строк з дня отримання ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано суддею 18 вересня 2017 року.

Суддя Кузьменко Н.А.

кат. 8