Постанова № 68945438, 07.09.2017, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2323/13-a

07 вересня 2017 р.м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

при секретарі судового засідання Павловського Ю.Б.

за участю:

представники позивача: ОСОБА_1

ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополіс" до ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрополіс" звернулося у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень рішень від 17.07.2013:

- № НОМЕР_1 форми "В4", яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1270865 грн.;

- № НОМЕР_2 форми "Р", яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 20666 грн. в тому числі 6889 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що працівником відповідача проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агрополіс" з питань законності декларування відємного значення з податку на додану вартість, що становить більше 100 тис. грн. за період з 01.03.2013 по 30.04.2013. За результатами перевірки складено акт від 17.06.2013 № 385/22-30834410, на підставі якого відповідач виніс оскаржені податкові повідомлення - рішення. Винесені відповідачем зазначені податкові повідомлення - рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

За результатами зазначеної перевірки встановлено, що ТОВ "Агрополіс" в порушення пункту 201.15. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) та підпункту 2.4. пункту 2 розділу IV Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 № 1340, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.02.2013 за № 201/22733, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, під час проведення перевірки не надало відповідачу бухгалтерських довідок на підтвердження коригування до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних із постачання сільськогосподарської продукції або продукції власного виробництва переробного підприємства у митному режимі експорту. Однак позивач не погоджується із такими висновками, оскільки, враховуючи те, що жодних додаткових документів відповідач під час перевірки не вимагав, то у позивача не виникало необхідності їх надавати. Акт про відмову у видачі таких документів відповідач не складав. Законодавство не встановлює такого додатку до податкової декларації з ПДВ як реєстр виданих та отриманих податкових накладних. Тому допущення технічної помилки у реєстрі не може бути підставою для позбавлення підприємства права на бюджетне відшкодування.

Таким чином, враховуючи те, що ТОВ "Агрополіс" є сільськогосподарським підприємством, то при вивезенні сільськогосподарських товарів власного виробництва (супутніх послуг) у митному режимі експорту має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальником товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів, а тому оскаржені податкові повідомлення рішення винесені відповідачем безпідставно.

В судовому засіданні представники позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополіс" позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві та у додаткових пояснень, просять позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, заперечуючи проти позову, суду пояснив, що оскаржені дії відповідача щодо винесення на підставі акту перевірки від 17.06.2013 № 385/22-30834410 оскаржених податкових повідомлень рішень здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та посилаючись на пояснення викладені у письмовому запереченні та додаткових пояснень, просив у задоволені позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін у справі, суд встановив такі обставини.

Відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Суд встановив, що з 22.05.2013 по 10.06.2013 відповідачем згідно наказу № 48 від 07.02.2013 та на підставі направлення від 08.02.2013 № 15 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агрополіс" з питань законності декларування відємного значення з податку на додану вартість, що становить більше 100 тис. грн. за період з 01.03.2013 по 30.04.2013.

За результатами перевірки складено акт від 17.06.2013 № 385/22-30834410, у якому встановлено, що під час перевірки платником податку до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за березень 2013 року та квітень 2013 року не надано документи бухгалтерського обліку, в тому числі бухгалтерські довідки, які складаються у випадку коригування із постачання сільськогосподарської продукції або продукції власного виробництва переробного підприємства у митному режимі експорту (переноситься з декларації з позначкою 0121/0122/0123, або декларації з позначкою 0140), чим порушив наступні порушення:

- пункт 201.15. ст. 201 ПК України, в результаті чого позивачем безпідставно завищено податковий кредит (загальна декларація) в сумі: за березень 387657 грн., за квітень 896985 грн. та занижено податок на додану вартість в сумі 13777 грн. в тому числі за березень в сумі 2338 грн., за квітень в сумі 11439 грн.;

- пункт 201.15. ст. 201 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податковий кредит (сільськогосподарська декларація) в сумі: за березень 387657 грн., за квітень 896985 грн.

Не погоджуючись із висновками, які викладені в акті перевірки від 17.06.2013 № 385/22-30834410, позивач подав до ОСОБА_4 ОДПІ заперечення до акта перевірки. Згідно листа від 16.07.2013 № 165/22-124, постійною комісією ОСОБА_4 ОДПІ прийнято рішення, що висновки викладені у зазначеному акті перевірки ґрунтуються на вимогам чинного законодавства України.

На підставі акта перевірки відповідач виніс наступні податкові повідомлення рішення від 17.07.2013:

- № НОМЕР_1 форми "В4", яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1270865 грн.;

- № НОМЕР_2 форми "Р", яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 20666 грн. в тому числі 6889 грн. штрафних санкцій.

Не погодившись із винесеними оскарженими податковими повідомленнями рішеннями позивач звернувся у відповідності до ст. 56 ПК України до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд зазначених податкових повідомлень рішень. Згідно рішення від 20.09.2013 № 4344/10/19-00-10-02-06/284 Головного управління Міндоходів у Тернопільській області скарга позивача залишена без задоволення, а зазначені податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

Не погоджуючись із оскарженими податковими повідомленнями рішеннями позивач звернувся з позовом у суд.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 (далі Закон № 996-XIV) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як випливає з матеріалів справи, в тому числі з акта перевірки від 17.06.2013 № 385/22-30834410, що позивачем здійснювалися господарські операції з відповідними контрагентами щодо поставки відповідної продукції.

Суд звертає увагу на те, що Тернопільським окружним адміністративним судом розглядалася по суті зазначена справа та 11.12.2013 прийнято постанову, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2015, якою в задоволені позовних вимог відмовлено.

Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.05.2016 касаційну скаргу ТОВ "Агрополіс" задоволено частково, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2015 скасовано.

Дану справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.05.2016 зазначено те, що для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження договорів, укладених позивачем, первинних документів, повязаних з їх виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача.

Водночас, ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.08.2016 по справі № 819/2323/13-а призначено судово - економічну експертизу, проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського науково дослідному інституту судових експертиз.

Як випливає з висновку судово економічної експертизи № 939/16-22 від 15.06.2017, що первинні документи накладні, податкові накладні, вантажно митні декларації тощо ТОВ "Агрополіс", оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996-XIV, та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення, є підставою для включення даних за такими господарськими операціями до податкового обліку платника податку.

Водночас, коригування до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних у розмірі 1284642 грн. за березень та квітень 2013 року проведено на основі даних бухгалтерського обліку ТОВ "Агрополіс" та відповідає вимогам податкового законодавства.

Відповідно до статей 11, 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи те, що зазначеним висновком експертизи встановлено, що в результаті дослідження представлених документів висновки відповідача, які викладені у зазначеному акті щодо завищення позивачем податкового кредиту (загальна декларація) за березень 2013 року в сумі 387657 грн., за квітень 2013 року в сумі 896985 грн. та заниження податку на додану вартість за березень в сумі 2338 грн., за квітень в сумі 11439 грн., а також заниження податкового кредиту (сільськогосподарська декларація) за березень 2013 року в сумі 387657 грн., за квітень 2013 року в сумі 896985 грн. документально та нормативно не підтверджуються, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно виніс оскаржені податкові повідомлення рішення, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою ст. 94 КАС якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити. Податкові повідомлення - рішення ОСОБА_4 ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області від 17.07.2013 р. №0000182200 форми "В4" та від 17.07.2013 р. №0000192200 форми "Р" - скасувати.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополіс" 23852 (двадцять три тисячі вісімсот п'ятдесят дві) гривні 80 копійок понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12 вересня 2017 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.