Постанова № 68945335, 12.09.2017, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1305/17

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Данилевич Н.А.

при секретарі судового засідання Канюка Н.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Литячівська сільська рада, про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Литячівська сільська рада, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держеокадастру в Тернопільській області від 25.05.2017 Я-4086/0-1378/6-17 та від 04.07.2017 Я-5480/0-2007/6-17 про відмову у наданні дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с. Литячі Заліщицького району Тернопільської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 та зобов'язати прийняти рішення про надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с. Литячі Заліщицького району Тернопільської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.04.2017 позивач звернулась із заявою до Головного управління Держгеокадастру України у Тернопільській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території с. Литячі, Заліщицького району, Тернопільської області.

За результатами розгляду зазначеного клопотання, відповідач рішенням від 25.05.2017 Я-4086/0-1378/6-17 відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з мотивів того, що земельна ділянка на яку претендує позивач віднесена до земель загального користування.

01.06.2017 позивач повторно звернулась із заявою до відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території с. Литячі, Заліщицького району, Тернопільської області.

За результатами повторного розгляду клопотання, відповідач рішенням від 04.07.2017 Я-5480/0-2007/6-17 відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з мотивів того, що земельна ділянка на яку претендує позивач не входить у перелік земельних ділянок оприлюднених Головним управлінням на офіційному веб-сайті.

Позивач вважає, що рішення Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 25.05.2017 Я-4086/0-1378/6-17 та від 04.07.2017 Я-5480/0-2007/6-17 є протиправними та прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки позивачем були дотримані вимоги чинного законодавства України під час подання клопотань та відповідних додатків з приводу надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території с. Литячі, Заліщицького району, Тернопільської області.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, вказавши, постановою Кабінету Міністрів України № 413 встановлено обов'язок Держгеокадастру та територіальних органів формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області та зобов'язано Держгеокадастр та його територіальні органи надавати дозволи на розробку документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції.

Крім того, земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства належить до земель загального користування, а відтак надання дозволу позивачу на розроблення землевпорядної документації відведення у власність земельної ділянки загального користування, відбудеться із перевищенням повноважень Головного управління, оскільки порушить права інших осіб щодо її використання.

Таким чином, позиція Головного управління щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення землевпорядної документації є законною та такою, що відповідає вимогам вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України, оскільки земельні ділянки, які позивач бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства, відсутні у переліку земельних ділянок оприлюднених на офіційному веб-сайті Головного управління.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судове засідання не прибув, подавши до суду клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, з наступних міркувань.

Суд встановив, що 26.04.2017 позивач звернулась із заявою до Головного управління Держгеокадастру України у Тернопільській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території с. Литячі, Заліщицького району, Тернопільської області.

До заяви, зокрема, додано копії паспорта, ідентифікаційного коду та викопіювання із публічної кадастрової карти України.

За результатами розгляду зазначеного клопотання, відповідач рішенням від 25.05.2017 Я-4086/0-1378/6-17 відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Підставою для прийняття такого рішення зазначено, що згідно інформації Відділу Держгеокадастру у Заліщицькому райої земельна ділянка, на яку позивач претендує віднесена до земель загального користування (пасовище).

01.06.2017 позивач повторно звернулась із заявою до Головного управління Держгеокадастру України у Тернопільській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території с. Литячі, Заліщицького району, Тернопільської області.

За результатами повторного розгляду клопотання позивача, Головне управління Держгеокадастру України у Тернопільській області рішенням від 04.07.2017 Я-5480/0-2007/6-17 відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Підставою для прийняття такого рішення зазначено, що відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року №413, Головне управління оприлюднює на офіційному веб-сайті перелік земельних ділянок, які пропонуються до передачі безоплатно у власність. Земельна ділянка на яку претендує позивач не входить у перелік земельних ділянок оприлюднених Головним управлінням на офіційному веб-сайті, які пропонуються до передачі безоплатно у власність.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_1 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 вказаної статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно вимог п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15, державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року №333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521), Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Підпунктом 13 пункту 4 вказаного Положення передбачено, що Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

За правилами п. 8 цього ж Положення Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

З наведеного вбачається, що Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області має виключні повноваження на вирішення питання щодо надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

При цьому, суд зазначає, що наведеними положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.

Так, за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.

Проте, така відмова повинна бути вмотивована, оформлена належним чином та прийнята виключно з підстав, встановлених ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що рішенням від 25.05.2017 Я-4086/0-1378/6-17 відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з мотивів того, що земельна ділянка на яку претендує позивач, згідно інформації відділу Держгеокадастру у Заліщицькому районі, віднесена до земель загального користування,

Згідно інформації наданої Заліщицьким відділом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області листом від 02.06.2017 року №0-19-0.25-241/105-17 на адвокатський запит представника позивача, зазначено, що земельна ділянка із кадастровим номером 6122085600:01:001:0975 площею 6,4249 га, на частину якої претендує позивач являється землями запасу, а не землями загального користування.

У відповідності до листа Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 12.06.2017 №29-19-0.51-4935/2-17 земельна ділянка із кадастровим номером 6122085600:01:001:0975 площею 6,4249 га, із якого пропонується виділення земельної ділянки позивачу, відноситься до земель сільськогосподарського призначення, державної власності з угіддями пасовище. Віднесення земельної ділянки із кадастровим номером 6122085600:01:001:0975 площею 6.4249 га до земель загального користування відбулось внаслідок технічної помилки.

З огляду на викладене суд приходить до висновку що відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту, з тих підстав що земельна ділянка на яку претендує позивач, не віднесена до земель загального користування.

За результатами повторного розгляду клопотання позивача, відповідач рішенням від 04.07.2017 Я-5480/0-2007/6-17 відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного с. Литячі Заліщицького району Тернопільської області

Підставою для прийняття такого рішення зазначено, що земельна ділянка на яку претендує позивач не входить у перелік земельних ділянок оприлюднених Головним управлінням на офіційному веб-сайті, які пропонуються до передачі безоплатно у власність. Однак, у ньому не зазначено жодної з підстав, що встановлені ст. 118 Земельного кодексу України, для відмови особі у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Суд наголошує, що положення ст.ст. 118, 122 Земельного кодексу України надають відповідачу повноваження на вирішення питання щодо надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності та зобов'язують вмотивувати відмову у наданні такого дозволу, а також визначаються підстави, з яких така відмова, може бути прийнята.

Однак, такі вимоги Земельного кодексу України Головним управлінням Держгеокадастру в Тернопільській області не дотримано.

Постанова Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 "Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", на яку посилається Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення громадянам, а лише затверджує стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

Окрім іншого, суд вважає за необхідне зазначити, що затверджена Постановою №413 "Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" - це алгоритм дій уряду в майбутньому у цій сфері, а тому вона не містить правових норм для врегулювання цих відносин. ОСОБА_1 того, в ній прямо зазначено, що "для реалізації Стратегії необхідно розробити проекти нормативно-правових актів".

Отже, відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017, діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Держеокадастру в Тернопільській області від 25.05.2017 року Я-4086/0-1378/17 та від 04.07.2017 року Я-5480/0-2007/6-17 про відмову у наданні дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с. Литячі Заліщицького району Тернопільської області не відповідають нормам чинного законодавства, прийняті з порушенням встановлених правил та процедури.

Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення вимог про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області прийняти рішення про надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с. Литячі Заліщицького району Тернопільської області, оскільки адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не повинен втручатись у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб'єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.

Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, відноситься до виключних повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

А відтак, суд приходить до висновку, що відмови відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, з підстав викладених у рішеннях від 25.05.2017 року Я-4086/0-1378/17 та від 04.07.2017 року Я-5480/0-2007/6-17, підлягають визнанню протиправними із зобов'язанням Головного управління Держгеокадастру Тернопільській області повторно розглянути подане позивачем клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

При цьому, суд зазначає, що надання суб'єктом владних повноважень відмови з аналогічних підстав, що перевірялися у межах розгляду даної судової справи, буде вважатися неналежним виконанням судового рішення та нестиме негативні наслідки, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінь Держеокадастру в Тернопільській області від 25.05.2017 року Я-4086/0-1378/17 та від 04.07.2017 року Я-5480/0-2007/6-17 про відмову у наданні дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с. Литячі Заліщицького району Тернопільської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території с. Литячі Заліщицького району Тернопільської області.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 1280 грн (одна тисяча двісті вісімдесят гривень) понесених нею судових витрат зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови суду виготовлено 15.09.2017 року.

Головуючий суддя Данилевич Н.А.

копія вірна

Суддя Данилевич Н.А.