Постанова № 68945202, 12.09.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2017 року Чернігів Справа № 825/1250/17

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Стасюк Т.В.,

представника позивачів ОСОБА_1,

представника відповідача Агапової І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання відмов протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

15.08.2017 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, в якому просять:

- визнати протиправними відмови Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області викладені в листах від 16.03.2017 № К-3804/0-2140/6-17 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та від 17.03.2017 № К-3799/0-2143/6-17 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою";

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3, про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області та прийняти відповідне рішення, а також повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області та прийняти відповідне рішення.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що звернувшись до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2,00 га кожна, для ведення особистого селянського господарства на території Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області. Проте, відповідачем було відмовлено з мотивів віднесення спірних земельних ділянок до земель колективної власності колишнього КСП "Колос" на підставі Державного акту на право колективної власності на землю, який не скасований, а право колективної власності не припинено. Такі рішення Головного управління Держгеокадастру у Чернігівської області позивачі вважають протиправними, оскільки юридична особа КСП "КОЛОС" припинена, а відтак, на думку позивачів, припинено і право колективної власності на земельні ділянки. Таким чином, після ліквідації КСП "Колос" земельні ділянки повинні у відповіданості до ч.2 ст.19 Земельного кодексу України перебувати в запасі. Однак вказані обставини не були враховані відповідачем.

Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надавши свої письмові заперечення та вказав, що на сьогодні законодавством не врегульовано питання щодо повноважень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в частині розпорядження землями колективної власності, надання земельних ділянок із земель колективної власності не входить до компетенції відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13.02.2017 позивачі звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2,00 га кожна, для ведення особистого селянського господарства на території Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області (а.с.30, 35), зазначивши на графічних матеріалах бажане місце розташування земельних ділянок (а.с.34, 38).

При цьому, листами Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 16.03.2017 № К-3804/0-2140/6-17 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та від 17.03.2017 № К-3799/0-2143/6-17 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", позивачам було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області (а.с.10, 11).

Як вбачається з вказаних листів, відмова мотивована тим, що відповідно до картографічного матеріалу спірна земельні ділянки віднесені до земель колективної власності колишнього КСП "КОЛОС" на підставі Державного акту на право колективної власності на землю НОМЕР_3, який не скасований, а право колективної власності не припинено (а.с.39).

Вважаючи такі відмови протиправними, позивачі звернулись з даним адміністративним позов до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зважає на наступне.

Кожному громадянину України, згідно статті 14 Конституції України гарантується право на землю.

Статтею 33 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Земельний кодекс України) передбачено, що громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Пунктом "в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.121 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

У відповідності до ч 2 ст.22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

При цьому, пункт "а" ч.3 ст.22 Земельного кодексу України визначає те, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Аналіз положень ст.22 та ст.33 Земельного кодексу України визначає право громадян набувати у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення.

Статтею 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003 № 742-IV визначено, що особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів.

Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Окрім того, ч.1 ст.6 Закону України "Про особисте селянське господарство" передбачено, що до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.

Отже, законодавством України передбачена можливість набувати громадянами України у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм, визначених ст.121 Земельного кодексу України за рахунок земель сільськогосподарського призначення до яких в тому числі відносяться і несільськогосподарські угіддя.

У відповідності до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч.8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі - Положення) визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно з пп.31 та пп.50 п.4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи; погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі сільськогосподарського призначення (ст.19 Земельного кодексу України).

У відповідності до ч.2 ст.19 Земельного кодексу України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Отже, земельні ділянки, які перебувають у запасі, мають бути віднесені до певної категорії земель за їх цільовим призначенням, у тому числі земель сільськогосподарського призначення.

У відповідності до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною 7 ст.118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, як вбачається із вище викладеного, чинне законодавство встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідач у своїх листах як на підставу відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок посилається на те, що земельна ділянка віднесена до земель колективної власності колишнього КСП "Колос" на підставі Державного акту на право колективної власності на землю, який не скасований, а право колективної власності не припинено. Однак вказаної підстави для відмови у наданні такого дозволу ч.7 ст.118 Земельного кодексу України не визначено.

Посилання відповідача на те, що Державний акт на право колективної власності на землю серії ЧН № 000028 підтверджує право колективної власності на землю колишнього КСП "Колос" і на даний час не скасований, тому немає правових підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Так, Колгосп ім.Калініна с.Іваниця реорганізований в колективно-пайове сільськогосподарське підприємство "Колос", яке в подальшому ліквідоване протоколом №1 зборів уповноважених від 20.02.2000, що підтверджується архівною довідкою (а.с.12).

Частиною 4 ст.91 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до п.11 ч.1 ст.346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

Положення ч.4 ст.91 Цивільного кодексу України у взаємозв'язку із положенням п.11 ч.1 ст.346 Цивільного кодексу України необхідно розуміти таким чином, що з моменту внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи припиняється і право власності.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується та обставина, що КСП "Колос" на даний момент припинено та ліквідовано, правонаступники відсутні, а отже і право колективної власності на земельні ділянки в силу наведених вище положень Цивільного кодексу України, є таким, що припинено.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області з непередбачених законом підстав відмовило позивачам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області, протиправно пославшись на Державний акт на право колективної власності КСП "Колос" ЧН № 000028, як на підставу своєї відмови.

Відтак, позовні вимоги щодо визнання протиправними відмов Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, викладених у листах від 16.03.2017 № К-3804/0-2140/6-17 та від 17.03.2017 № К-3799/0-2143/6-17 належить задовольнити.

Оцінюючи вимоги позивача про покладення на Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області обов'язку повторно розглянути їх заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність спірних земельних ділянок, необхідно зазначити, що відповідно до п.2 ч.2 ст 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Таким чином, з огляду на наявність у суду зазначених повноважень, а також враховуючи протиправність відмов суб'єкта владних повноважень у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність спірних земельних ділянок, суд доходить висновку, що позивачами обрано вірний спосіб захисту порушених прав, який може бути застосований при прийнятті рішення у даній адміністративній справі.

Так, в силу прямої дії ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України).

Оскільки відповідачем не доведено правомірності своїх дій, що виразились у посиланні, як на підставу відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, на Державний акт на право колективної власності КСП "Колос" НОМЕР_3, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання відмов протиправними та зобов'язання вчинити певні дії належить задовольнити повністю.

Відповідно до п.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області викладену в листі від 16.03.2017 № К-3804/0-2140/6-17 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області викладену в листі від 17.03.2017 № К-3799/0-2143/6-17 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3, про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області та прийняти відповідне рішення.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області та прийняти відповідне рішення.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (проспект Миру, 14, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39764881) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 640,00 грн (шістсот сорок гривень) судових витрат.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (проспект Миру, 14, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39764881) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) 640,00 грн (шістсот сорок гривень) судових витрат.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Житняк