Постанова № 68945058 від 14.09.2017 , Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2017 року № 813/235/17

м.Львів

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Магиревич Ю.Д.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, ОСОБА_4 управління Національної поліції у Львівській області, ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Залізничного районного відділу ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд ОСОБА_1 окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_4 управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, ОСОБА_4 управління Національної поліції у Львівській області, ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Залізничного районного відділу ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити дії, в якій з врахуванням заяв про уточнення позовних вимог позивач просить:

-визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 міського управління ГУМВС України у Львівській області, Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_2 різниці в посадових окладах під час тимчасового виконання ним обов`язків начальника відділу карного розшуку ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області за період з 15.01.2014 року по 15.05.2014 року, зобов’язати ОСОБА_1 міське управління ГУМВС України у Львівській області, Залізничний районний відділ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, Головне управління МВС України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) різницю грошового забезпечення у зв’язку із різницею в посадових окладах між посадовим окладом начальника відділу карного розшуку ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області та посадовим окладом начальника сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області під час тимчасового виконання ним обов`язків начальника відділу карного розшуку ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області за період з 15.01.2014 року по 15.05.2014 року в сумі 2402 (дві тисячі чотириста дві) гривні 23 коп.;

-визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 міського управління ГУМВС України у Львівській області, Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_2 різниці в посадових окладах під час тимчасового виконання ним обов`язків заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області за період з 03.12.2014 року по 01.03.2015 року, зобов’язати ОСОБА_1 міське управління ГУМВС України у Львівській області, Залізничний районний відділ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, Головне управління МВС України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) різницю грошового забезпечення у зв’язку із різницею в посадових окладах між посадовим окладом заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області та посадовим окладом начальника сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області під час тимчасового виконання ним обов`язків заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з 03.12.2014 року по 01.03.2015 року в сумі 1381 (одна тисяча триста вісімдесят одна) гривня 75 коп.;

-зобов'язати ОСОБА_1 міське управління ГУМВС України у Львівській області, Залізничний районний відділ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, Головне управління МВС України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) його середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки виплати грошової компенсації за 29 невикористаних днів відпустки за 2014 рік при звільненні з органів внутрішніх справ, за час затримки виплати різниці в посадових окладах під час тимчасового виконання ним обов`язків начальника відділу карного розшуку ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області за період з 15.01.2014 року по 15.05.2014 року при звільненні з органів внутрішніх справ, за час затримки виплати різниці в посадових окладах під час тимчасового виконання ним обов`язків заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області за період з 03.12.2014 року по 01.03.2015 року при звільненні з органів внутрішніх справ, з 06.07.2015 року по день фактичного розрахунку в сумі 186570 (сто вісімдесят шість тисяч п’ятсот сімдесят) гривень 53 коп.;

-визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_4 управління Національної поліції у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації за 7 невикористаних днів відпустки за 2015 рік, зобов’язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошову компенсацію за 7 невикористаних днів відпустки за 2015 рік в сумі 1784 (одна тисяча сімсот вісімдесят чотири) гривні 44 коп.;

-визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_4 управління Національної поліції у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_2 надбавки до посадового окладу за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 15 відсотків за період його перебування на посаді заступника начальника відділу – начальника кримінальної поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області з 07.11.2015 року по 30.03.2016 року, зобов’язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) різницю грошового забезпечення у зв’язку з невиплатою надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15 відсотків за період його перебування на посаді заступника начальника відділу – начальника кримінальної поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області з 07.11.2015 року по 30.03.2016 року в сумі 7702 (сім тисяч сімсот дві) гривні 50 коп.;

-зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) його середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки виплати грошової компенсації за 7 невикористаних днів відпустки за 2015 рік при звільненні з органів Національної поліції України, за час затримки виплати надбавки до посадового окладу за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 15 відсотків за період його перебування на посаді заступника начальника відділу – начальника кримінальної поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області з 07.11.2015 року по 30.03.2016 року при звільненні з органів Національної поліції України, з 30.03.2016 року по день фактичного розрахунку в сумі 119592 (сто дев’ятнадцять тисяч п’ятсот дев’яносто дві) гривні 68 коп.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що в 2014 році позивачу (начальнику сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку ОСОБА_1 міського управління ГУМВС України у Львівській області) була надана чергова відпустка, з якої його було достроково відкликано і відповідно невикористана позивачем відпустка за 2014 рік склала 29 діб, що підтверджується Витягом з Наказу ОСОБА_1 міського управління ГУМВС України у Львівській області №100 о/с від 15.08.2014 року та Грошовим атестатом №5 ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області. Відповідно до Наказу ГУМВС України у Львівській області №861 о/с від 06.11.2015 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ та Наказом ГУНП у Львівській області №45 о/с від 07.11.2015 року позивача призначено на посаду заступника начальника відділу - начальника кримінальної поліції Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області. У свою чергу, під час звільнення позивача з органів внутрішніх справ йому не була нарахована та виплачена грошова компенсація за 29 діб невикористаної відпустки за 2014 рік.

Окрім цього, позивач зазначає, що відповідно до Наказу ГУМВС України у Львівській області №2 о/с від 09.01.2014 року «Про покладення виконання обов’язків начальника відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області» було покладено обов’язки начальника відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області на начальника сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області підполковника міліції ОСОБА_2 з 15.01.2014 року до особливого розпорядження. Вказані обов’язки начальника відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області позивач виконував до 15.05.2014 року. Також відповідно до Наказу ГУМВС України у ОСОБА_1 №599 о/с від 03.12.2014 року «По особовому складу» було покладено обов’язки заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області на начальника сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області підполковника міліції ОСОБА_2 з 03.12.2014 року. Вказані обов’язки заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області позивач виконував до 01.03.2015 року. При цьому, позивач стверджує, що посадові оклади за посадами, які він тимчасово обіймав, були вищими за посадовий оклад за його основною штатною посадою, яку він обіймав у вказані періоди часу. Під час звільнення позивача з органів внутрішніх справ з ним не було проведено повний розрахунок, а саме йому не була нарахована та виплачена різниця в посадових окладах за тимчасове виконання обов`язків начальника відділу карного розшуку ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області з 15.01.2014 року по 15.05.2014 року та заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з 03.12.2014 року по 01.03.2015 року.

Крім того, позивач у позовній заяві посилається на те, що Наказом ГУНП у Львівській області №45 о/с від 07.11.2015 року позивача прийнято на службу в органи Національної поліції України та призначено на посаду заступника начальника відділу - начальника кримінальної поліції Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області. 30.03.2016 року позивач був звільнений зі служби в поліції через хворобу на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» відповідно до Наказу ГУНП у Львівській області від 28 березня 2016 року №96 о/с. 04.05.2016 року позивачем було подано до ОСОБА_4 управління Національної поліції у Львівській області інформаційний запит вх.№166/зі від 04.05.2016 року щодо отримання інформації про кількість днів невикористаної відпустки у 2015 році, а саме з 07.11.2015 року по 31.12.2015 року, а також щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористану відпустку з 07.11.2015 року по 31.12.2015 року під час звільнення з органів Національної поліції. На вказаний інформаційний запит позивачу листом з ГУНП у Львівській області вих.№Р-58/зі/04/13/15-2016 від 11.05.2016 року було повідомлено про те, що невикористана позивачем відпустка за 2015 рік складає 7 днів, проте, посилаючись на положення п.10 ст.93 Закону України «Про Національну поліцію», де передбачено виплату грошової компенсації поліцейським за невикористану в році звільнення відпустку, позивачу було відмовлено у виплаті грошової компенсації за вказаних 7 днів невикористаної ним відпустки в 2015 році. Позивач вважає, таку відмову протиправною та такою, що грубо порушує його законні права та інтереси.

Також позивач зазначає, що в період проходження служби на посаді заступника начальника відділу – начальника кримінальної поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області позивачу відповідно до Наказу Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області №1 о/с дск від 07.12.2015 року «Про надання доступів до державної таємниці працівникам Залізничного ВП ГУНП у Львівській області» було надано доступ до інформації, що має ступені секретності «Цілком таємно» та «Таємно». 12.05.2016 року позивачем за вх.№5-178/Зі було подано до ОСОБА_4 управління Національної поліції у Львівській області інформаційний запит щодо виплати йому надбавки за службу в умовах режимних обмежень. ОСОБА_4 управління Національної поліції у Львівській області вих.№Р-31/Зі/05/17-2016 від 18.05.2016 року позивача було повідомлено про те, що надбавка за службу в умовах режимних обмежень йому не виплачувалась.

Таким чином, позивач вважає, що у зв’язку із непроведенням відповідачами з ним повного розрахунку під час його звільнення слід стягнути із відповідачів на його користь середній заробіток (грошове забезпечення) за весь період затримки розрахунку.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.

Відповідачі 1 та 2 - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та Головне управління Національної поліції у Львівській області, проти позову заперечили, подали заперечення на позовну заяву, відповідно до яких зазначають, що проходження служби та виплата грошового забезпечення рядовому і начальницькому складу органів внутрішніх справ були врегульовані спеціальним законодавством, а саме Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 (далі - Положення), Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС України від 31.12.2007 року № 499 (далі - Інструкція), а виплата грошового забезпечення та проходження служби поліцейськими врегульовані Законом України «Про Національну поліцію» та Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799.

Щодо позовної вимоги про виплату компенсації за 29 днів невикористаної відпустки за 2014 рік, відповідачі 1 та 2 зазначили, що чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило до кінця робочого року відповідно до ст. 52 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Відповідно до п.55 Положення відкликання осіб рядового і начальницького складу із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено прямим начальником (від начальників головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, науково-дослідних установ, ректорів вищих навчальних закладів МВС, прирівняних до них і вище). При відкликанні з чергової відпустки невикористана її частина надається, як правило, в поточному році. За бажанням осіб рядового і начальницького складу, невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. А відповідно до п.56 Положення особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення. Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства. Згідно Наказу ГУМВСУ у Львівській області від 06.11.2015 року №891 о/с фінансовими працівниками Залізничного РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області було нараховано позивачу компенсацію за невикористану відпустку за 2015 рік у кількості 35 діб в сумі 6885 грн. 91 коп. та зараховано на картковий рахунок. Невикористану частину відпустки за 2014 рік позивач міг використати в поточному 2014 році або приєднати її до частини чергової відпустки за 2015 рік з 03.11.2015 року по 04.11.2015 року (Наказ Залізничного РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області від 02.11.2015 року № 69 о/с), чим позивач не скористався. Враховуючи вищенаведене, підстав для виплати позивачу компенсації за 29 днів невикористаної відпустки за 2014 рік не має, так як компенсація виплачується за невикористану відпустку в році звільнення.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату позивачу різниці в посадових окладах за тимчасове виконання ним обов`язків начальника відділу карного розшуку ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області з 15.01.2014 року по 15.05.2014 року та заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з 03.12.2014 року по 01.03.2015 року відповідачі 1 та 2 зазначає, що відповідно до п.1.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Відповідно до Наказу ГУМВС України у Львівській області №2 о/с від 09.01.2014 року «Про покладення виконання обов’язків начальника відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області» на позивача без увільнення його від займаної штатної посади начальника сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області було покладено обов’язки начальника відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області. Відповідно до Наказу ГУМВС України у ОСОБА_1 №599 о/с від 03.12.2014 року «По особовому складу» на позивача також без увільнення його від займаної штатної посади начальника сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області було покладено обов’язки заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області. У вказаних наказах про покладення на позивача тимчасових обов’язків начальника відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області та заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області нічого не було зазначено про виплату йому грошового забезпечення за посадовими окладами за посадами, які він тимчасово обіймав. Враховуючи вищенаведене, грошово забезпечення позивачу виплачувалось по займаній штатній посаді - начальника сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, а тому жодних підстав для нарахування та виплати позивачу різниці в посадових окладах за тимчасове виконання ним обов`язків начальника відділу карного розшуку ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області з 15.01.2014 року по 15.05.2014 року та заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з 03.12.2014 року по 01.03.2015 року не має.

Щодо позовної вимоги про виплату позивачу компенсації за 7 днів невикористаної відпустки за 2015 рік, відповідачі 1 та 2 зазначили, що Наказом ГУНП у Львівській області №45 о/с від 07.11.2015 року позивача прийнято на службу в органи Національної поліції України та призначено на посаду заступника начальника відділу - начальника кримінальної поліції Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області. 30.03.2016 року Позивач був звільнений зі служби в поліції через хворобу на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» відповідно до Наказу ГУНП у Львівській області від 28 березня 2016 року № 96 о/с. Невикористана позивачем частина відпустки за 2015 рік складає 7 днів. Під час проходження служби в поліції рапорту про надання відпустки за 2015 рік у встановленому порядку позивачем надано не було. ОСОБА_5 України «Про Національну поліцію» передбачає виплату грошової компенсації за невикористану відпустку лише в році звільнення. Відповідно до п.10 ст.93 Закону України «Про Національну поліцію» за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до Закону. Зв служби в поліції позивач звільнений Наказом ГУНП у Львівській області від 28 березня 2016 року № 96 о/с. Даний Наказ передбачає компенсацію позивачу за невикористану відпустку в році звільнення у кількості 11 календарних днів. Згідно довідки ОСОБА_6 від 05.05.2016 року № 2098 розмір даної компенсації у сумі 2762 грн. 05 коп. у квітні 2016 року перераховано на картковий рахунок позивача. З огляду на вищевикладене жодних підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації за 7 днів невикористаної відпустки за 2015 рік не має.

Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату позивачу надбавки за службу в умовах режимних обмежень, відповідачі 1 та 2 зазначили, що Наказом ГУНП у Львівській області №45 о/с від 07.11.2015 року позивача прийнято на службу в органи Національної поліції України та призначено на посаду заступника начальника відділу - начальника кримінальної поліції Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області. 30.03.2016 року Позивач був звільнений зі служби в поліції через хворобу на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» відповідно до Наказу ГУНП у Львівській області від 28 березня 2016 року № 96 о/с. В період проходження служби на посаді заступника начальника відділу – начальника кримінальної поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області позивачу відповідно до Наказу Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області №1 о/с дск від 07.12.2015 року «Про надання доступів до державної таємниці працівникам Залізничного ВП ГУНП у Львівській області» було надано доступ до інформації, що має ступені секретності «Цілком таємно» та «Таємно». Проте наказ про виплату позивачу надбавки за службу в умовах режимних обмежень не видавався. Крім того, відсутня будь-яка інформація про те, що позивач у вказаний період часу дійсно опрацьовував службові документи з грифом «Таємно» чи «Цілком таємно». За час роботи на вказаній посаді позивачу нараховувалось грошове забезпечення виходячи з посадового окладу у розмірі 3250 грн., окладу за спеціальне звання у розмірі 2200 грн., та надбавки за стаж служби в поліції (45%) в сумі 2452 грн. 50 коп. У зв’язку із цим, на переконання відповдіачів 1 та 2 будь-які підстави для нарахування та виплати позивачу вказаної надбавки за службу в умовах режимних обмежень відсутні.

Відповідачів у судове засідання явку уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання. ОСОБА_5, жодних заперечень та пояснень на адресу суду від відповідачів 3 та 4 не надходило.

Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, із наступних підстав.

Судом встановлено, що у 2014 році позивачу (начальнику сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку ОСОБА_1 міського управління ГУМВС України у Львівській області) була надана чергова відпустка, з якої його було достроково відкликано і відповідно невикористана Позивачем відпустка за 2014 рік склала 29 діб, що підтверджується Витягом з Наказу ОСОБА_1 міського управління ГУМВС України у Львівській області №100 о/с від 15.08.2014 року та Грошовим атестатом №5 ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Відповідно до Наказу ГУМВС України у Львівській області № 124 о/с від 25.02.2015 року позивача переведено по службі та призначено на посаду заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області. Відповідно до Наказу ГУМВС України у Львівській області №861 о/с від 06.11.2015 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ з останньої його посади, яку він обіймав, заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області.

14.04.2016 року позивач звернувся з інформаційним запитом вх.№ Р-148/зі від 14.04.2016 року до Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області щодо виплати йому компенсації за 29 діб невикористаної відпустки за 2014 рік, на що листом Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області вих.№Р-23/зі/01/17-2016 від 20.04.2016 року, позивачу було відмовлено у вказаній компенсації. Як підстава відмови у виплаті вказаної компенсації у вказаному листі було вказано про те, що компенсація виплачується за невикористану відпустку в році звільнення.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про міліцію» правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей ОСОБА_5, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки встановлені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 (далі - Положення).

Пунктом 10 Положення встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

За приписами пункту 2 Положення спеціальне звання підполковник міліції відноситься до старшого начальницького складу.

Відповідно до п. 51 Положення тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ, і передбачається тим, які мають вислугу: менше 10 років - 30 діб щорічно; від 10 до 15 років - 35 діб щорічно; від 15 до 20 років - 40 діб щорічно; від 20 років і більше - 45 діб щорічно. Відповідно до інформації, наведеної в Грошовому атестаті №5 ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області вислуга років позивача в органах внутрішніх справ станом на 01.01.2015 року відповідно до Наказу ГУМВС України у Львівській області №362 о/с від 04.09.2013 року становила 21 рік 04 місяців 00 днів, що свідчить про те, що у 2014 році Позивач мав право на щорічну чергову відпустку тривалістю 45 діб.

Відповідно до п.52 Положення чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року. Відповідно до п.55 Положення відкликання осіб рядового і начальницького складу із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено прямим начальником (від начальників головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, науково-дослідних установ, ректорів вищих навчальних закладів МВС, прирівняних до них і вище). При відкликанні з чергової відпустки невикористана її частина надається, як правило, в поточному році. Якщо невикористана частина відпустки становить 10 діб і більше, особам рядового і начальницького складу видаються проїзні документи для проїзду до місця проведення відпустки, але не далі пункту, з якого вони були відкликані, і назад, а також надається додатковий час на дорогу понад відпустку. За бажанням осіб рядового і начальницького складу, невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. А відповідно до п. 56 Положення особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення. Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до абз.6 пп. 3.4.8 п.3.4 Розділу ІІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС України від 31.12.2007 року № 499, за бажанням особи їй надається чергова відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку в разі звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до законодавства.

ОСОБА_5, частиною 1 статті 24 Закону України «Про відпустки» визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи. Зазначене положення дублюється у частині 1 статті 83 Кодексу законів про працю України.

Отже, приписи пункту 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, суперечать приписам статті 24 Закону України «Про відпустки» та ст. 83 КЗпП України, які є нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Згідно з положеннями частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи, що при застосуванні законодавства його тлумачення має здійснюватися з урахуванням змісту норм, що є ієрархічно вищими, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, приходимо до висновку, що до спірних правовідносин слід застосовувати приписи статті 24 Закону України «Про відпустки», оскільки приписи пункту 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114, суперечать приписам частини 1 статті 24 Закону України «Про відпустки».

Крім того, слід врахувати, що норми Закону України «Про відпустки» є нормами спеціального законодавства, які регулюють спірні правовідносини щодо виплати грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, оскільки Законом України "Про відпустки" встановлено державні гарантії права на відпустки, визначаються умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Верховний Суд України при усуненні розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції пункту 56 Положення, статті 24 Закону України від 15 листопада 1996 року №504/96 ВР «Про відпустки», з посиланням на вимоги статей 1 - 3, 12, 14 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - ОСОБА_5 № 2011-ХІІ), вказав на те, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців, в тому числі працівників правоохоронних органів, членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Нормативно - правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законами України з урахуванням особливостей, встановлених цими та іншими законами.

При цьому Верховний Суд вказав, що ОСОБА_5 № 2011-ХІІ в деяких випадках прямо відсилає до Закону «Про відпустки» №504/96ВР, преамбулою якого встановлено, що цей ОСОБА_5 встановлює державні гарантії права на відпустку, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Відповідно до частини першої статті 24 вище згаданого Закону у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. Зазначене положення дублюється у частині першій статті 83 КЗпП. (Постанова Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року в справі №21-413а14).

Враховуючи те, що Верховний Суд України у постанові від 14 жовтня 2010 року (справа №21-413а14) висловив правову позицію, щодо приписів пункту 56 Положення № 114, які, на його думку, є юридично недосконалими, а тому при застосуванні законодавства його тлумачення має здійснюватися з урахуванням змісту норм, що є вищими, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, у випадку звільнення із органів внутрішніх справ, мають право на отримання грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до ст. 83 КЗпП у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи. Відповідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначені Інструкцією про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 №499.

Відповідно до пункту 4.1. цієї Інструкції при переміщенні, переведенні, а також звільненні осіб рядового і начальницького складу фінансовий апарат (бухгалтерія) зобов'язаний задовольнити їх усіма належними видами грошового та дорожнього забезпечення і про виплачені суми зробити відповідні записи в грошовому атестаті, зразок якого наведено у додатку до цієї Інструкції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі – Порядок).

Відповідно до пп.«а» п.1 Порядку цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Відповідно до п. 3 Наказу МВС України від 31.12.2007 року №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за №205/14896, чинному станом на 06.11.2015 року, - установити, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п.1.14 Розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС України від 31.12.2007 року № 499, індексація грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу МВС здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Відповідно до Наказу ГУМВС України у Львівській області №124 о/с від 25.02.2015 року, Наказу ГУМВС України у Львівській області №861 о/с від 06.11.2015 року, довідки про грошове забезпечення вих. №1121/38/01-17 від 07.02.2017 року позивач ОСОБА_2 перебував на посаді заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з 01 березня 2015 року по 06 листопада 2015 року.

Грошове забезпечення за березень 2015 року становить = посадовий оклад 1150 грн. + оклад за спеціальним званням 130 грн. + надбавка за вислугу років 35% 448 грн. + надбавка за виконання особливо важливих завдань 50% 864 грн. + надбавка за роботу в умовах режимних обмежень 15% 111,29 грн. + премія 3346,67 грн. = 6049,96 грн.

Грошове забезпечення за квітень 2015 року становить = посадовий оклад 1150 грн. + оклад за спеціальним званням 130 грн. + надбавка за вислугу років 35% 448 грн. + надбавка за виконання особливо важливих завдань 50% 864 грн. + надбавка за роботу в умовах режимних обмежень 15% 172,50 грн. + премія 2211,60 грн. = 4976,10 грн.

Грошове забезпечення за травень 2015 року становить = посадовий оклад 1150 грн. + оклад за спеціальним званням 130 грн. + надбавка за вислугу років 35% 448 грн. + надбавка за виконання особливо важливих завдань 50% 864 грн. + надбавка за роботу в умовах режимних обмежень 15% 172,50 грн. + премія 3455,63 грн. = 6220,13 грн.

Грошове забезпечення за червень 2015 року становить = посадовий оклад 1150 грн. + оклад за спеціальним званням 130 грн. + надбавка за вислугу років 35% 448 грн. + надбавка за виконання особливо важливих завдань 50% 864 грн. + надбавка за роботу в умовах режимних обмежень 15% 172,50 грн. + премія 3137,71 грн. + індексація 170,52 грн. = 6072,73 грн.

Грошове забезпечення за липень 2015 року становить = посадовий оклад 1150 грн. + оклад за спеціальним званням 130 грн. + надбавка за вислугу років 35% 448 грн. + надбавка за виконання особливо важливих завдань 50% 864 грн. + надбавка за роботу в умовах режимних обмежень 15% 172,50 грн. + премія 3137,71 грн. + індексація 200,97 грн.= 6103,18 грн.

Грошове забезпечення за серпень 2015 року становить = посадовий оклад 1150 грн. + оклад за спеціальним званням 130 грн. + надбавка за вислугу років 35% 448 грн. + надбавка за виконання особливо важливих завдань 50% 864 грн. + надбавка за роботу в умовах режимних обмежень 15% 172,50 грн. + премія 3137,71 грн. + індексація 200,97 грн.= 6103,18 грн.

Грошове забезпечення за вересень 2015 року становить = посадовий оклад 1150 грн. + оклад за спеціальним званням 130 грн. + надбавка за вислугу років 35% 448 грн. + надбавка за виконання особливо важливих завдань 50% 864 грн. + надбавка за роботу в умовах режимних обмежень 15% 172,50 грн. + премія 3137,71 грн. + матеріальна допомога 1150,00 грн. + індексація 200,97 грн.= 7253,18 грн.

Грошове забезпечення за жовтень 2015 року становить = посадовий оклад 1150 грн. + оклад за спеціальним званням 130 грн. + надбавка за вислугу років 35% 448 грн. + надбавка за виконання особливо важливих завдань 50% 864 грн. + надбавка за роботу в умовах режимних обмежень 15% 172,50 грн. + премія 3137,71 грн. + одноразова винагорода за АТО 5617,00 грн. + індексація 227,37 грн.= 11746,58 грн.

Разом грошове забезпечення за розрахунковий період становить = 54525,04 грн.

Відповідно до п.7 Порядку нарахування компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях, провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Відповідно до п.1.7 Розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС України від 31.12.2007 року №499, при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Тобто кількість календарних днів у розрахунковому періоді становить = 245 днів - 9 святкових днів = 236 днів.

Середньоденне грошове забезпечення становить = 54525,04 : 236 = 231,04 грн.

Компенсація за 29 днів невикористаної відпустки становить = 231,04 х 29 = 6700,16 грн.

Виплата грошової компенсації за дні невикористаної відпустки передбачена законодавством в разі звільнення працівника, а не в інших випадках, як про це вказано в ст. ст. 47, 83 КЗпП України та в ст. 24 Закону України «Про відпустки».

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звільнений з органів внутрішніх справ України відповідно до Наказу ГУМВС України у Львівській області №861 о/с від 06.11.2015 року. На момент звільнення позивач обіймав посаду заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області та перебував у трудових відносинах із Залізничним районним відділом ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, який є окремою юридичною особою. Тобто саме на відповідача 4 - Залізничний районний відділ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області покладався обов’язок провести повний розрахунок з позивачем при його звільненні.

У зв’язку з цим компенсацію за 29 днів невикористаної відпустки в сумі 6700,16 грн. слід стягнути на користь позивача саме з відповідача 4 - Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, а в позовних вимогах щодо стягнення вказаної компенсації з ОСОБА_1 міського управління ГУМВС України у Львівській області та ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області слід відмовити.

Відповідно до Наказу ГУМВС України у Львівській області №2 о/с від 09.01.2014 року «Про покладення виконання обов’язків начальника відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області» було покладено обов’язки начальника відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області на начальника сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області підполковника міліції ОСОБА_2 з 15.01.2014 року до особливого розпорядження. Вказані обов’язки начальника відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області позивач виконував до 15.05.2014 року.

Відповідно до Наказу ГУМВС України у ОСОБА_1 №599 о/с від 03.12.2014 року «По особовому складу» було покладено обов’язки заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області на начальника сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області підполковника міліції ОСОБА_2 з 03.12.2014 року. Вказані обов’язки заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області позивач виконував до 01.03.2015 року.

19.05.2016 року позивачем за вх.№Р-185/39 від 19.05.2016 року було подано запит до Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області щодо нарахування йому грошового забезпечення в період часу коли він виконував обов’язки начальника відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області та заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області.

ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області вих.№Р-63/зі/02/13-2016 від 25.05.2016 року позивача було повідомлено про те, що грошове забезпечення йому за вказані періоди виплачувалось по займаній посаді – начальника сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, а не за посадами, за якими він тимчасово виконував обов’язки.

30.06.2016 року позивачем за вх.№Р-241/зі від 01.07.2016 року було подано запит до Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області щодо фактичного нарахування йому грошового забезпечення в період часу коли він виконував обов’язки начальника відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області та заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області та щодо сум посадових окладів встановлених для посад, на яких він тимчасово виконував обов’язки.

ОСОБА_4 управління Національної поліції у Львівській області вих. №Р-40/зі/01/17-2016 від 06.07.2016 року позивачу було повідомлено про те, що фактично грошове забезпечення за вказані періоди йому нараховувалось за основною штатною посадою - начальника сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, а не за посадами, за якими він тимчасово виконував обов’язки. Одночасно було повідомлено про те, що розмір посадового окладу за посадою начальника відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області становить 1200 грн., а заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області відповідно 1150 грн.

А відповідно до Грошового атестату №5 ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області посадовий оклад начальника сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області становив 1025 грн.

Відтак, з вищенаведеного вбачається, що посадовий оклад за основною штатною посадою, яку займав позивач - начальника сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, був менший, ніж посадові оклади за посадами начальника відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області та заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, які тимчасово обіймав позивач у вказані періоди часу.

Так, позивач звертався до відповідачів щодо перерахунку та виплати йому грошового забезпечення за вказані періоди у зв’язку із різницею в посадових окладах, проте йому було відмовлено у цьому.

Суд зазначає, що на момент звільнення позивача з органів внутрішніх справ, правовідносини стосовно цього регулювались окремим спеціальним законодавчим актом, а саме Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим Постановою КМУ від 29.07.1991 року №114 (надалі - Положення №114).

Згідно вимог п.3.1.1.2 Інструкції з організації обліку кадрів у системі в МВС України, затвердженої наказом МВС України 30.12.2005 року № 1276, тимчасове покладання обов'язків по посаді здійснюється шляхом видання наказу по особовому складу. Згідно п. 3.1. цієї ж Інструкції накази по особовому складу видаються посадовими особами, яким надано право присвоювати спеціальні та військові звання, а також призначати на посади та звільняти працівників з органів внутрішніх справ.

Статтею 40 Положення №114 призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції, а відповідно до п. б вказаної статті при цьому враховується таке: безперервний строк тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою не повинен перевищувати двох місяців, а за не вакантною - чотирьох місяців.

При необхідності термінового заміщення вакантної посади дозволяється прямому начальникові - від начальника відділу внутрішніх справ району, йому рівних і вище, з дозволу начальника, який користується правом призначення на цю посаду, тимчасово призначити особу начальницького складу на вакантну посаду на строк не більше одного місяця (п. д ст. 40 Положення №114).

Таким чином, позивач тимчасово виконував обов’язки начальника відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області відповідно до Наказу ГУМВС України у Львівській області №2 о/с від 09.01.2014 року «Про покладення виконання обов’язків начальника відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області» у період з 15.01.2014 року по 15.05.2014 року та обов’язки заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області відповідно до Наказу ГУМВС України у ОСОБА_1 №599 о/с від 03.12.2014 року «По особовому складу» у період з 03.12.2014 року по 01.03.2015 року, а посадовий оклад нараховано йому за всі ці періоди як начальнику сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, оклад якого є нижчий за оклади по тим посадам, на яких позивач тимчасово виконував обов’язки.

Відповідно до пункту 2.2.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС від 31.12.2007 року № 499, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896, особам рядового і начальницького складу, що обіймають штатні посади, на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами з вищими посадовими окладами в тому самому органі, виплачуються посадові оклади за посадами, що тимчасово виконуються. Строк тимчасового виконання обов'язків за посадою обчислюється з дня видання керівником органу внутрішніх справ наказу про призначення особи рядового або начальницького складу до тимчасового виконання обов'язків за посадами і до дня видачі наказу про звільнення від виконання обов'язків за посадою. Різниця в окладах за основною посадою і посадою, за якою тимчасово виконуються обов'язки, виплачується за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць. Безперервний строк тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою не повинен перевищувати двох місяців, а за невакантною - чотирьох місяців. Строк тимчасового виконання обов'язків за невакантними посадами не обмежується, якщо ці посади займають особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, що перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку - за медичними показниками). А відповідно до п. 4.1 зазначеної Інструкції при переміщенні, переведенні, а також звільненні осіб рядового і начальницького складу фінансовий апарат (бухгалтерія) зобов'язаний задовольнити їх усіма належними видами грошового та дорожнього забезпечення і про виплачені суми зробити відповідні записи в грошовому атестаті, зразок якого наведено у додатку до цієї Інструкції.

Тобто, враховуючи вищевикладені положення законодавства, позивачу у періоди тимчасового виконання ним обов’язків начальника відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області відповідно до Наказу ГУМВС України у Львівській області №2 о/с від 09.01.2014 року «Про покладення виконання обов’язків начальника відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області» у період з 15.01.2014 року по 15.05.2014 року та тимчасового виконання ним обов’язків заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області відповідно до Наказу ГУМВС України у ОСОБА_1 №599 о/с від 03.12.2014 року «По особовому складу» у період з 03.12.2014 року по 01.03.2015 року повинні були нараховувати та виплачувати посадові оклади за посадами, за якими він тимчасово виконував обов’язки, а саме відповідно за посадами начальника відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області у розмірі 1200 грн. та заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області у розмірі 1150 грн., а не за його основною штатною займаною посадою начальника сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області у розмірі 1025 грн.

Покликання представника відповідачів 1 та 2 у запереченнях на позовну заяву на те, що у Наказах ГУМВС України у Львівській області №2 о/с від 09.01.2014 року та №599 о/с від 03.12.2014 року, якими на позивача були покладені тимчасові обов’язки начальника відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області та заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, нічого не було зазначено про виплату йому грошового забезпечення за посадовими окладами за посадами, які він тимчасово обіймав, у зв’язку з чим відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу різниці в посадових окладах за тимчасове виконання ним обов`язків на вказаних посадах, судом не беруться до уваги, оскільки відповідно до п. 1.5 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо. Відповідно до п. 3.1.1.2 Інструкції з організації обліку кадрів у системі в МВС України, затвердженої наказом МВС України 30.12.2005 року №1276, тимчасове покладання обов'язків по посаді здійснюється шляхом видання наказу по особовому складу. Відповідно до п.2.2.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ особам рядового і начальницького складу, що обіймають штатні посади, на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами з вищими посадовими окладами в тому самому органі, виплачуються посадові оклади за посадами, що тимчасово виконуються. Як вбачається із положень Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та Інструкції з організації обліку кадрів у системі в МВС України, законодавством не передбачається окреме зазначення про види, розміри, нарахування та виплату грошового забезпечення в наказах про покладення на осіб рядового і начальницького складу, що обіймають штатні посади, тимчасового виконання обов'язків за іншими посадами з вищими посадовими окладами. Самі по собі вказані Накази про покладення тимчасового виконання обов’язків відповідно до п.1.5 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ і є підставами для нарахування і виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу, що обіймають штатні посади, відповідно до посадових окладів за посадами, які тимчасово заміщуються, якщо вони є вищими аніж посадові оклади за займаними штатними посадами. Відповідно вказані Накази ГУМВС України у Львівській області №2 о/с від 09.01.2014 року та №599 о/с від 03.12.2014 року, якими на позивача були покладені тимчасові обов’язки начальника відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області та заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, і були підставами для нарахування позивачу грошового забезпечення за посадовими окладами за вказаними посадами, що тимчасово ним обіймалися.

Відповідно до п.2.2.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ особам рядового і начальницького складу, що обіймають штатні посади, на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами з вищими посадовими окладами в тому самому органі, виплачуються посадові оклади за посадами, що тимчасово виконуються. Отже, вказана норма регулює випадки коли на осіб рядового і начальницького складу, що обіймають штатні посади, покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами з вищими посадовими окладами в тому самому органі, а не в будь-якому іншому.

Таким чином, позивач, перебуваючи на штатній займаній посаді начальника сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, тимчасово виконував обов’язки начальника відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області відповідно до Наказу ГУМВС України у Львівській області №2 о/с від 09.01.2014 року «Про покладення виконання обов’язків начальника відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області» у період з 15.01.2014 року по 15.05.2014 року. Відповідно позивач перебував на штатній посаді та тимчасово виконував обов’язки на посаді з вищим посадовим окладом в одному і тому ж органі – ОСОБА_1 міському управлінні ГУМВС України у Львівській області. При цьому грошове забезпечення йому повинно було нараховуватись за посадою з вищим посадовим окладом, натомість нарахування проводилось за посадовим окладом за займаною посадою з меншим посадовим окладом.

Розрахунок різниці недорахованого та невиплаченого позивачу грошового забезпечення у зв’язку з тимчасовим виконанням ним обов’язків начальника відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області виглядає наступним чином.

Відповідно до п.3 Наказу МВС України від 31.12.2007 року № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за №205/14896, чинному станом на 06.11.2015 року, - установити, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС України від 31.12.2007 року № 499, Довідки №16/197 від 06.02.2017 року, Грошового атестату №5, ОСОБА_4 управління Національної поліції у Львівській області вих. № Р-40/Зі/01/17-2016 від 06.07.2016 року грошове забезпечення Начальника сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області склададось з посадового окладу 1025 грн., окладу за спеціальним званням 130 грн., надбавки за вислугу років (35%) 404,25 грн., надбавки за особливі умови служби (50%) 779,63 грн., надбавки за таємність (за роботу в умовах режимних обмежень) (15%) 153,75 грн., щомісячної премії, яка протягом січня – квітня 2014 року становила 54%, а в травні 2014 року становила 75 %. Кількість відпрацьованих позивачем днів у січні 2014 року становила 17 днів, лютий-квітень 2014 року були відпрацьовані повністю, у травні 2015 року було відпрацьовано 15 днів. Одночасно посадовий оклад Начальника відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області становив 1200 грн. У зв’язку з цим загальна сума різниці грошового забезпечення під час тимчасового виконання позивачем обов`язків начальника відділу карного розшуку ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області за період з 15.01.2014 року по 15.05.2014 року становить 2402,23 грн.

Відповідно до п.2.2.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ різниця в окладах за основною посадою і посадою, за якою тимчасово виконуються обов'язки, виплачується за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Виконуючи тимчасові обов’язки за посадою начальника відділу карного розшуку ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області у період з 15.01.2014 року по 15.05.2014 року, позивач перебував у тому ж самому органі на займаній штатній посаді начальника сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, та перебував у трудових відносинах саме з ОСОБА_1 міським управлінням ГУМВС України у Львівській області, яке є окремою юридичною особою. Відповідно до п. 4.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ при переміщенні, переведенні, а також звільненні осіб рядового і начальницького складу фінансовий апарат (бухгалтерія) зобов'язаний задовольнити їх усіма належними видами грошового та дорожнього забезпечення і про виплачені суми зробити відповідні записи в грошовому атестаті, зразок якого наведено у додатку до цієї Інструкції. Відповідно до Наказу ГУМВС України у Львівській області № 124 о/с від 25.02.2015 року позивача переведено по службі та призначено на посаду заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області. Отже, саме ОСОБА_1 міське управління ГУМВС України у Львівській області мало нарахувати та виплатити позивачу вказану різницю грошового забезпечення. Вказане узгоджується і з тим, що в Грошовому атестаті №5, який було видано позивачу ОСОБА_1 міським управлінням ГУМВС України у Львівській області у зв’язку з його переведенням по службі в інший орган внутрішніх справ, нічого не було вказано про яку-небудь заборгованість ЛМУ ГУМВС України у Львівській області перед позивачем, в тому числі і в частині вказаної різниці грошового забезпечення у зв’язку із різницею в посадових окладах під час тимчасового виконання позивачем обов`язків начальника відділу карного розшуку ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області за період з 15.01.2014 року по 15.05.2014 року в сумі 2402,23 грн. Отже, є очевидним, що з ОСОБА_1 міського управління ГУМВС України у Львівській області слід стягнути на користь позивача різницю грошового забезпечення у зв’язку із різницею в посадових окладах під час тимчасового виконання позивачем обов`язків начальника відділу карного розшуку ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області за період з 15.01.2014 року по 15.05.2014 в сумі 2402,23 грн., а в позовних вимогах щодо стягнення вказаної різниці в грошовому забезпеченні з Залізничного районного відділу ОСОБА_1 міського управління ГУМВС України у Львівській області та з ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області слід відмовити, оскільки у вказаний період часу позивач не перебував у трудових відносинах з вказаними юридичними особами, а при звільненні позивача з органів внутрішніх справ в 2015 році з посади заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області відповідно до Наказу ГУМВС України у Львівській області №861 о/с від 06.11.2015 року, коли він перебував в трудових відносинах з Залізничним РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівські області, Залізничний РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області не міг знати і не знав про вказану заборгованість ОСОБА_1 міського управління ГУМВС України у Львівській області перед позивачем, оскільки відповідно до первинної бухгалтерської документації, що є Грошовий атестат №5, сформований ОСОБА_1 міським управлінням ГУМВС України у Львівській області у зв’язку із переводом позивача з ОСОБА_1 міського управління ГУМВС України у Львівській області до Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, в якому вказувалось про всі види та розміри грошового забезпечення позивача, про кількість днів невикористаної відпустки та про всі види заборгованості, нічого не вказано про заборгованість перед позивачем у зв’язку із вказаною різницею в грошовому забезпеченні, яка виникла під час виконання ним обов’язків начальника відділу карного розшуку ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області. Одночасно при звільненні позивача з органів внутрішніх справ у відповідача 3 – ОСОБА_1 міського управління ГУМВС України у Львівській області все одно зберігся обов’язок нарахувати та виплатити позивачу вказану різницю в грошовому забезпеченні, а в розумінні ст. 116 КЗпП України виник обов’язок розрахуватися з позивачем в день звільнення.

Норми п.2.2.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ передбачають виплати особам рядового і начальницького складу, що обіймають штатні посади, на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами з вищими посадовими окладами в тому самому органі, посадових окладів за посадами, що тимчасово виконуються. Випадки, коли особи рядового і начальницького складу обіймають штатні посади в одному органі і на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами з вищими посадовими окладами але в іншому органі, п. 2.2.3 Інструкції не регулює.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАСУ суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У даному випадку з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог.

Так, відповідно до п.1.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Посада заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області за штатним розписом відносилась до Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області і саме виплата грошового забезпечення по вказаній посаді мала здійснюватись в межах асигнувань на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу, затверджених кошторисом доходів і видатків саме Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області. Вказана посада не була передбачена в штаті ОСОБА_1 міського управління ГУМВС України у Львівській області, а тому і виплати грошового забезпечення по ній не могли проводитись за рахунок асигнувань на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу, затверджених кошторисом доходів і видатків ОСОБА_1 міського управління ГУМВС України у Львівській області.

У період часу з 03.12.2014 року по 01.03.2015 року, позивач, перебуваючи на штатній займаній посаді начальника сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, тимчасово виконував обов’язки заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, проте грошове забезпечення отримував у ОСОБА_1 міському управлінні ГУМВС України у Львівській області за посадовим окладом начальника сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, хоча фактично у вказаний період часу не виконував жодних обов’язків за вказаною займаною посадою, у ОСОБА_1 міське управління на роботу не виходив, фактично був увільнений від вказаної посади та виконання обов’язків за нею, фактично весь цей час перебував у Залізничному РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, де виконував обов’язки на посаді заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, і при цьому грошове забезпечення за місцем служби у Залізничному РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області не отримував, хоча мав отримувати відповідно до посади заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, оскільки у вказаний період фактичним місцем служби позивача був саме Залізничний РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, посада заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області входила до штатного розпису вказаного територіального органу внутрішніх справ і виплата грошового забезпечення по ній передбачалась кошторисом доходів і видатків вказаного органу.

Окрім цього, суд зазначає, що і Залізничний РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, і ОСОБА_1 міське управління ГУМВС України у Львівській області, будучи територіальними органами внутрішніх справ, будучи підпорядкованими ОСОБА_4 управлінню МВС України у Львівській області, отримували державне фінансування, зокрема і на виплату працівникам грошового забезпечення, через Головне управління МВС України у Львівській області, яке відповідно отримувало державне фінансування з Міністерства внутрішніх справ України. Вказане узгоджується з Бюджетним кодексом України.

Тому різницю у грошовому забезпеченні у зв’язку із різницею у посадових окладах заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області та начальника сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, яка виникла під час тимчасового виконання позивачем обов`язків заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області у період з 03.12.2014 року по 01.03.2015 року слід стягнути саме із органу, де фактично проходив службу позивач, а саме із Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області. При звільненні позивача з органів внутрішніх справ з посади заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області відповідач 4 – Залізничний РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області повинен був повністю нарахувати та виплатити позивачу вказану різницю в грошовому забезпеченні.

Розрахунок загальної суми різниці грошового забезпечення у зв’язку із різницею у посадових окладах під час тимчасового виконання позивачем обов`язків заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з 03.12.2014 року по 01.03.2015 року виглядає наступним чином.

Відповідно до п.3 Наказу МВС України від 31.12.2007 року №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896, чинному станом на 06.11.2015 року, - установити, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС України від 31.12.2007 року №499, Довідки №16/197 від 06.02.2017 року, Грошового атестату №5, ОСОБА_4 управління Національної поліції у Львівській області вих. №Р-40/Зі/01/17-2016 від 06.07.2016 року грошове забезпечення Начальника сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку ЛМУ ГУМВС України у Львівській області склададось з посадового окладу 1025 грн., окладу за спеціальним званням 130 грн., надбавки за вислугу років (35%) 404,25 грн., надбавки за особливі умови служби (50%) 779,63 грн., надбавки за таємність (за роботу в умовах режимних обмежень) (15%) 153,75 грн., щомісячної премії, яка в грудні 2014 року становила 85%, в січні 2015 року – 70%, в лютому 2015 року – 65%. Кількість відпрацьованих позивачем днів у грудні 2014 року становила 29 днів, січень-лютий 2015 року були відпрацьовані повністю. Одночасно посадовий оклад заступника начальника районного відділу – начальник кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області становив 1150 грн. У зв’язку з цим загальна сума різниці грошового забезпечення під час тимчасового виконання позивачем обов`язків заступника начальника районного відділу – начальник кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області за період з 03.12.2014 року по 01.03.2015 року становить 1381,75 грн.

Отже, суд приходить до висновку, що з Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області слід стягнути на користь позивача різницю грошового забезпечення у зв’язку із різницею в посадових окладах під час тимчасового виконання позивачем обов`язків заступника начальника районного відділу – начальник кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області за період з 03.12.2014 року по 01.03.2015 року в сумі 1381,75 грн., а в позовних вимогах щодо стягнення вказаної різниці в грошовому забезпеченні з ОСОБА_1 міського управління ГУМВС України у Львівській області та з ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області слід відмовити.

У свою чергу, суд зазначає, що Наказом ГУНП у Львівській області №45 о/с від 07.11.2015 року позивача прийнято на службу в органи Національної поліції України та призначено на посаду заступника начальника відділу - начальника кримінальної поліції Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області.

30.03.2016 року позивач був звільнений зі служби в поліції через хворобу на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» відповідно до Наказу ГУНП у Львівській області від 28 березня 2016 року № 96 о/с.

04.05.2016 року позивачем було подано до ОСОБА_4 управління Національної поліції у Львівській області інформаційний запит вх.№166/зі від 04.05.2016 року щодо отримання інформації про кількість днів невикористаної відпустки у 2015 році, а саме з 07.11.2015 року по 31.12.2015 року, а також щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористану відпустку з 07.11.2015 року по 31.12.2015 року під час звільнення з органів Національної поліції. На вказаний інформаційний запит позивачу листом з ГУНП у Львівській області вих.№Р-58/зі/04/13/15-2016 від 11.05.2016 року було повідомлено про те, що невикористана позивачем відпустка за 2015 рік складає 7 днів, проте, посилаючись на положення п.10 ст.93 Закону України «Про Національну поліцію», де передбачено виплату грошової компенсації поліцейським за невикористану в році звільнення відпустку, позивачу було відмовлено у виплаті грошової компенсації за вказаних 7 днів невикористаної ним відпустки в 2015 році.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР із змінами, внесеними згідно із Законом №120-VIII від 15.01.2015 року, та ст.83 КЗпП в редакції Закону №117-XIV від 18.09.98 року, із змінами, внесеними згідно із Законом №120-VIII від 15.01.2015 року, - у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

02.07.2015 року Верховна Рада України прийняла ОСОБА_5 України «Про Національну поліцію» № 580-УІІІ, який набув чинності з 07.11.2015 року. Відповідно до ст. 92 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Відповідно до п.10 Закону України «Про Національну поліцію» за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відповідно п. 8 Розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення

Тобто, як вбачається, із Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання вказаними Законом та Порядком врегульовано виплату грошової компенсації поліцейським за невикористану відпустку в році звільнення, проте цими Законом та Порядком взагалі не врегульовано виплати грошової компенсації поліцейським за невикористані відпустки в попередніх роках до року звільнення. І тут слід зазначити, що відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Тобто з огляду на положення ст. 22 Конституції України, Верховна Рада України приймаючи ОСОБА_5 України «Про Національну поліцію», не врегулювавши в ньому питання виплати грошової компенсації поліцейським за невикористані відпустки в попередніх роках до року звільнення, не могла тим самим звузити їхні права, як громадян України, щодо їхнього права на вказані грошові компенсації, які закріплені ст. 24 Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР із змінами, внесеними згідно із Законом №120-VIII від 15.01.2015 року, та ст.83 КЗпП в редакції Закону №117-XIV від 18.09.98 року, із змінами, внесеними згідно із Законом № 120-VIII від 15.01.2015 року. Тобто, враховуючи неврегульованість виплати грошової компенсації поліцейським за невикористані відпустки в попередніх роках до року звільнення спеціальним Законом України «Про Національну поліцію» та Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, вказане питання слід вирішувати, виходячи із загальних положень, які регулюють вказані питання, ст. 24 Закону України «Про відпустки» та ст. 83 КЗпП.

Крім того, відповідно до вимог статей 1 - 3, 12, 14 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» – ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців, в тому числі працівників правоохоронних органів, членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Нормативно - правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законами України з урахуванням особливостей, встановлених цими та іншими законами.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає відмову відповідача 2 – ГУНП у Львівській області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані 7 днів відпустки за 2015 рік протиправною та такою, що грубо порушує законні права та інтереси позивача, а тому, у зв’язку з цим позовні вимоги в цій частині є підставні та підлягають до задоволення, з відповідача 2 слід стягнути на користь позивача вказану грошову компенсацію.

Крім того, суд зазначає, що працівники колишньої міліції так і теперішньої поліції мають одинакові права як і всі інші громадяни, що узгоджується із статтею 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, і тому числі за ознаками професії, чи приналежності до державної служби чи служби в правоохоронних органах. Вказане кореспондується із приписами статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою встановлюється будь-яка заборона дискримінації у будь-яких її проявах.

Разом із тим, відповідно до вимог статей 1 - 3, 12, 14 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» – ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців, в тому числі працівників правоохоронних органів, членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Нормативно - правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законами України з урахуванням особливостей, встановлених цими та іншими законами.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Тобто очевидним є, що працівники колишньої міліції так і працівники теперішньої поліції як і всі інші громадяни мають рівні та одинакові з ними права, зокрема і право на отримання при звільненні зі служби грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки за всі попередні роки, які передували року звільнення.

І вказане узгоджується та підтверджується правовими висновками Верховного Суду України (постанова ВСУ від 14 жовтня 2010 року у справі № 21-413а14).

Розрахунок грошової компенсації за 7 днів невикористаної щорічної відпустки за 2015 рік виглядає наступним чином.

Відповідно п. 8 Розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення

Відповідно до Довідки про доходи №2550 від 11.10.2016 року грошове забезпечення позивача ОСОБА_2 за березень 2016 року становило 7647,58 грн.

Отже, середньоденне грошове забезпечення становить = 7647,58 : 30 = 254,92 грн.

А компенсація за 7 днів невикористаної щорічної відпустки за 2015 рік становить = 254,92 х 7 = 1784,44 грн.

Тобто з ГУНП у Львівській області слід стягнути на користь позивача грошову компенсацію за 7 днів невикористаної щорічної відпустки за 2015 рік в сумі 1784,44 грн.

Наказом ГУНП у Львівській області №45 о/с від 07.11.2015 року позивача прийнято на службу в органи Національної поліції України та призначено на посаду заступника начальника відділу - начальника кримінальної поліції Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області.

30.03.2016 року позивач був звільнений зі служби в поліції через хворобу на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію” відповідно до Наказу ГУНП у Львівській області від 28 березня 2016 року № 96 о/с.

В період проходження служби на посаді заступника начальника відділу – начальника кримінальної поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області позивачу відповідно до Наказу Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області №1 о/с дск від 07.12.2015 року «Про надання доступів до державної таємниці працівникам Залізничного ВП ГУНП у Львівській області» було надано доступ до інформації, що має ступені секретності «Цілком таємно» та «Таємно».

12.05.2016 року позивачем за вх.№5-178/Зі було подано до ОСОБА_4 управління Національної поліції у Львівській області інформаційний запит щодо виплати йому надбавки за службу в умовах режимних обмежень.

ОСОБА_4 управління Національної поліції у Львівській області вих.№Р-31/Зі/05/17-2016 від 18.05.2016 року Позивача було повідомлено про те, що надбавка за службу в умовах режимних обмежень йому не виплачувалась.

Позивач звертався до відповідача 2 – ОСОБА_4 управління Національної поліції у Львівській області щодо нарахування та виплати йому надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період його служби в Національній поліції України на посаді заступника начальника відділу – начальника кримінальної поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області, проте йому було відмовлено у цьому.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 30 Закону України «Про державну таємницю» у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про державну таємницю» № 3856-XII від 21 січня 1994 року (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, № 16, ст.94) було доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк розробити і затвердити Положення про порядок, види і розміри компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці» затверджено Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці. Відповідно до п. 2 вказаного Положення особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації, зокрема, особам, які мають відповідний допуск та працюють з відомостями та їх носіями, що мають ступінь секретності «цілком таємно», встановлюється надбавка до посадових окладів 15 відсотків.

Відповідно до пунктів 5, 6 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов'язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці. Персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» Кабінет Міністрів України постановив в пункті 1 - установити, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення; в пункті 2 - виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ; в пункті 5 – виплачувати надбавку за службу в умовах режимних обмежень - у розмірах та порядку, визначених законодавством.

Відповідно до п.4. Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» - до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Наказом МВС України №499 від 31.12.2007 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за №205/14896, було затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Наказ МВС України №499 від 31.12.2007 року втратив чинність на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ №1131 від 31.10.2016 року.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання. Відповідно до п.2 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». Набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» відбулось 07.11.2015 року.

Проте до набрання чинності Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260 відповідно до п.4. Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» застосовувався Наказ МВС України №499 від 31.12.2007 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896, яким було затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. І саме вказаним Наказом регулювалось нарахування на виплата грошового забезпечення працівникам поліції в період проходження служби позивачем в органах Національної поліції України з 07.11.2015 року по 30.03.2016 року.

Відповідно до п.2.9 Розділу ІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в умовах режимних обмежень, виплачується надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації, зокрема, відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків. Виплата надбавки особам рядового і начальницького складу за службу в умовах режимних обмежень здійснюється на підставі затверджених керівниками органів, підрозділів, закладів та установ органів внутрішніх справ номенклатури посад осіб рядового і начальницького складу, які підлягають оформленню на допуск до державної таємниці. Надбавка за службу в умовах режимних обмежень установлюється особам рядового і начальницького складу за займаною посадою наказом про особовий склад на підставі мотивованих рапортів керівників структурних підрозділів, погоджених з режимно-секретним підрозділом. У рапорті зазначаються: дата оформлення допуску особи рядового чи начальницького складу до державної таємниці, форма допуску, ступінь секретності відомостей, що становлять державну таємницю, з якими за функціональними обов'язками за посадою постійно працює особа рядового чи начальницького складу, номер номенклатури посад, що підлягають оформленню на допуск до державної таємниці. Проект наказу про особовий склад погоджується з фінансовим та режимно-секретним підрозділами органів, підрозділів, закладів та установ органів внутрішніх справ. Надбавка за службу в умовах режимних обмежень виплачується особі рядового чи начальницького складу з дня призначення на посаду, яку включено до номенклатури посад, що підлягають оформленню на допуск до державної таємниці, але не раніше дня оформлення допуску до державної таємниці. При призначенні на іншу штатну посаду або покладенні на особу рядового чи начальницького складу тимчасового виконання обов'язків надбавка за службу в умовах режимних обмежень переустановлюється з дотриманням вимог цієї Інструкції. Виплата надбавки за роботу в умовах режимних обмежень припиняється: з дня призначення на посаду, за якою вона не встановлена; з дня скасування допуску до державної таємниці; з дня закінчення науково-дослідних та науково-конструкторських робіт. Поновлення виплати вказаної надбавки здійснюється в порядку для її встановлення.

Відповідно до п.7 Розділу ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання поліцейським, які проходять службу в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації, зокрема, відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків.

Надбавка за службу в умовах режимних обмежень установлюється поліцейським за займаною посадою наказом по особовому складу на підставі мотивованих рапортів керівників структурних підрозділів відповідного органу поліції, погоджених з режимно-секретним підрозділом цього органу.

Надбавка за службу в умовах режимних обмежень виплачується поліцейським з дня призначення на посаду, яку включено до номенклатури посад, що підлягають оформленню на допуск до державної таємниці, але не раніше дня оформлення допуску до державної таємниці.

Виплата надбавки за роботу в умовах режимних обмежень припиняється з дня призначення на посаду, за якою вона не встановлена; з дня скасування допуску до державної таємниці; з дня закінчення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт.

Тобто, виходячи з наведених норм законодавства позивачу, у зв’язку з його перебуванням на посаді заступника начальника відділу – начальнику кримінальної поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області, яка відповідно до номенклатури посад працівників Залізничного ВП ГУНП у Львівській області, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці, вимагає оформлення допуску та надання доступу до інформації та її носіїв, що мають ступені секретності «Цілком таємно» та «Таємно», та відповідно до функціональних обов’язків заступника начальника відділу – начальника кримінальної поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області, які передбачають постійну роботу з матеріалами, які мають гриф «Цілком таємно» та «Таємно», вищезазначеним Наказом Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області №1 о/с дск від 07.12.2015 року «Про надання доступів до державної таємниці працівникам Залізничного ВП ГУНП у Львівській області», який був погоджений начальником режимно-секретного сектору Залізничного ВП ГУНП у Львівській області та який був підписаний начальником Залізничного ВП ГУНП у Львівській області, було надано доступ до інформації та її носіїв, що мають ступені секретності «Цілком таємно» та «Таємно», і у зв’язку з цим в позивача виникло право на отримання надбавки до посадового окладу за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 15 відсотків, а у відповідача 2 – ОСОБА_4 управління Національної поліції у Львівській області виник обов’язок нараховувати та виплачувати вказану надбавку, і вказаний обов’язок відповідача 2, враховуючи пункт 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», відповідно до якого постановлено виплачувати надбавку за службу в умовах режимних обмежень - у розмірах та порядку, визначених законодавством, є безальтернативним та беззаперечним.

Тобто як вбачається із вищевикладених положень законодавства є передбаченою та чітко врегульованою виплата надбавки за службу в умовах режимних обмежень і в період служби позивача в органах Національної поліції на вказаній посаді, під час його звільнення та на даний час вказана надбавка за службу в умовах режимних обмежень була та є не скасованою, не відміненою, нормативні акти, якими передбачена вказана надбавка були та є чинні, були та є не скасовані, підстав для невиплати вказаної надбавки не було та не має. Тут слід також зазначити, що відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Тобто з огляду на положення ст. 22 Конституції України, є неприпустимим відмова відповідача 2 – ОСОБА_4 управління Національної поліції у Львівській області у нарахуванні та виплаті вказаної надбавки позивачу, враховуючи те, що у даному випадку позивач мав законне право на отримання вказаної надбавки і виплата вказаної надбавки гарантована цілим рядом нормативно-правових актів, про які зазначалося вище.

Крім того, відповідно до вимог статей 1 - 3, 12, 14 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» – ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців, в тому числі працівників правоохоронних органів, членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Нормативно - правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законами України з урахуванням особливостей, встановлених цими та іншими законами.

ОСОБА_4 управління Національної поліції у Львівській області вих.№Р-31/Зі/05/17-2016 від 18.05.2016 року позивача було повідомлено про те, що надбавка за службу в умовах режимних обмежень йому не виплачувалась. Як підставу невиплати вказаної надбавки відповідач 2 - ГУНП у Львівській області у вказаному листі вказав - обмеження фінансових можливостей державного бюджету та відсутністю коштів.

Суд зазначає, про необхідність в даному випадку врахування положень щодо гарантування права власності та інших майнових прав, які зокрема передбачені Загальною декларацією з прав людини від 10 грудня 1948 року та Першим Протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 року, а також практики Європейського суду з прав людини щодо розглядуваних питань.

Так, зокрема, в п. 26 Рішення Європейського суду з прав людини в справі "Кечко проти України" (Заява N 63134/00), Страсбург, 8 листопада 2005 року, вказано, що Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Вказана позиція також висловлена в рішенні ЄСПЛ у справі «Бурдов проти ОСОБА_2» (980_045), N 59498/00, пар. 35, ECHR 2002-III.

Покликання представника відповідача 2 у запереченнях на позовну заяву та висловлені у судовому засіданні на те, що наказ про виплату позивачу надбавки за службу в умовах режимних обмежень не видавався, та покликання на те, що відсутня будь-яка інформація про те, що позивач у вказаний період часу дійсно опрацьовував службові документи з грифом «Таємно» чи «Цілком таємно», суд не бере до уваги, оскільки у встановленому порядку Наказом Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області №1 о/с дск від 07.12.2015 року «Про надання доступів до державної таємниці працівникам Залізничного ВП ГУНП у Львівській області», який був погоджений начальником режимно-секретного сектору Залізничного ВП ГУНП у Львівській області та який був підписаний начальником Залізничного ВП ГУНП у Львівській області, позивачу було надано доступ до інформації та її носіїв, що мають ступені секретності «Цілком таємно» та «Таємно», і у зв’язку з цим в позивача виникло право на отримання надбавки до посадового окладу за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 15 відсотків. Крім того, відповідно до листа Залізничного ВП ГУНП у Львівській області №7441/38/01-17 від 31.07.2017 року повідомляється що позивачем – ОСОБА_2 за період перебування на посаді заступника начальника відділу - начальника кримінальної поліції Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області з 07.11.2015 року по 30.03.2016 року ним вивчались і опрацьовувались секретні документи.

Розмір загальної суми надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15 відсотків за період перебування позивача ОСОБА_2 на посаді заступника начальника відділу – начальника кримінальної поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області з 07.11.2015 року по 30.03.2016 року та загальна сума різниці грошового забезпечення у зв’язку з невиплатою надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15 відсотків розраховується наступним чином.

Відповідно до п. 7 Розділу ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання поліцейським, які проходять службу в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації, зокрема, відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» посадовий оклад заступника начальника відділу – начальника кримінальної поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області становить – 3250 грн. (додаток 7 до Постанови КМУ №988 від 11.11.2015 року «СХЕМА посадових окладів поліцейських управлінь, відділів (відділень) поліції», Довідка №120 від 06.02.2017 року).

Відповідно до п. 9 Розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Тобто за 24 дні листопада 2015 року сума надбавки за службу в умовах режимних обмежень становить = 3250 х 15% : 100% : 30 х 24 = 390 грн.

За грудень 2015 року сума надбавки за службу в умовах режимних обмежень становить = 3250 х 15% : 100% = 487,5 грн.

За січень 2016 року сума надбавки за службу в умовах режимних обмежень становить = 3250 х 15% : 100% = 487,5 грн.

За лютий 2016 року сума надбавки за службу в умовах режимних обмежень становить = 3250 х 15% : 100% = 487,5 грн.

За березень 2016 року сума надбавки за службу в умовах режимних обмежень становить = 3250 х 15% : 100% = 487,5 грн.

Загальна сума надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15 відсотків за період перебування ОСОБА_2 на посаді заступника начальника відділу – начальника кримінальної поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області з 07.11.2015 року по 30.03.2016 року становить – 2340 грн.

Відповідно до п.3 Розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання до складу грошового забезпечення входять: 1)посадовий оклад; 2)оклад за спеціальним званням; 3)щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4)премії; 5)одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до п.23 Розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.

Відповідно до преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» цей ОСОБА_5 визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров’я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п’яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв’язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв’язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до Наказу ГУНП у Львівській області від 28 березня 2016 року № 96 о/с вислуга ОСОБА_2 на момент звільнення становить повних 22 календарних роки.

Тобто у зв’язку із невиплатою ОСОБА_2 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15 відсотків, йому при звільненні не була виплачена частина одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в частині, що розраховується відповідно до надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15 відсотків, яка входить в структуру місячного грошового забезпечення. І вказана невиплачена частина одноразової грошової допомоги при звільненні становить = 487,50 : 100% х 50% х 22 роки вислуги = 5362,50 грн.

Тобто загальна сума надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15 відсотків за період перебування ОСОБА_2 на посаді заступника начальника відділу – начальника кримінальної поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області з 07.11.2015 року по 30.03.2016 року та загальна сума різниці грошового забезпечення у зв’язку з невиплатою надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15 відсотків становить = 2340 + 5362,50 = 7702,5 грн.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині зобов’язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити позивачу різницю грошового забезпечення у зв’язку з невиплатою надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15 відсотків за період його перебування на посаді заступника начальника відділу – начальника кримінальної поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області з 07.11.2015 року по 30.03.2016 року в сумі 7702 гривні 50 коп. підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право на своєчасне одержання винагороди за працю.

Відповідно до ст.116 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року №322-VIII при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 ст.117 КЗпП встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно п.20 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зокрема, така позиція висловлена Верховним Судом України у Постанові від 15.09.2015 року (справа № 21-1765а15).

Також згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21 листопада 2011 року у справі № 6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені всі належні від підприємства суми, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Відповідно до ч.2 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Крім того, суд зазначає про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

При цьому, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Окрім цього, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку - які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. Спеціальним законодавством також не передбачено виплату грошового забезпечення при звільненні працівника міліції (поліції) в інші строки, ніж це передбачено КЗпП України. У зв’язку з цим, оскільки питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу положеннями спеціального законодавства не врегульовані, враховуючи те, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми КЗпП України.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Як вже було встановлено судом, при звільненні позивача з органів внутрішніх справ з ним не було проведено повного розрахунку, а саме ОСОБА_1 міським управлінням ГУМВС України у Львівській області позивачу не було нараховано та було не виплачено різницю грошового забезпечення у зв’язку із різницею в посадових окладах між посадовим окладом начальника відділу карного розшуку ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області та посадовим окладом начальника сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області під час тимчасового виконання ним обов`язків начальника відділу карного розшуку ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області за період з 15.01.2014 року по 15.05.2014 року в сумі 2402 (дві тисячі чотириста дві) гривні 23 коп., а також Залізничним районним відділом ЛМУ ГУМВС України у Львівській області позивачу не було нараховано та було не виплачено грошову компенсацію за 29 невикористаних днів відпустки за 2014 рік в сумі 6700 (шість тисяч сімсот) гривень 16 коп. та різницю грошового забезпечення у зв’язку із різницею в посадових окладах між посадовим окладом заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області та посадовим окладом начальника сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області під час тимчасового виконання ним обов`язків заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з 03.12.2014 року по 01.03.2015 року в сумі 1381 (одна тисяча триста вісімдесят одна) гривня 75 коп.

ОСОБА_1 міське управління ГУМВС України у Львівській області та Залізничний районний відділ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області при звільненні Позивача повинні були сплатити всі належні суми в день звільнення, у зв'язку з чим, у разі несвоєчасної сплати зазначених сум слід застосувати вимоги статей 116, 117 Кодексу законів про працю України. І в цій частині позовні вимоги щодо зобов'язання ОСОБА_1 міського управління ГУМВС України у Львівській області та Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області нарахувати та виплатити позивачу його середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки виплати вказаних сум грошового забезпечення є підставними та такими, що підлягають до задоволення. Щодо вказаних позовних вимог відносно ГУМВС України у Львівській області, то в них слід відмовити, оскільки з ГУМВС України у Львівській області позивач не перебував у трудових відносинах і на вказаний орган не покладався обов’язок проводити розрахунок з позивачем при його звільненні.

Розрахунок суми середнього заробітку (грошового забезпечення) ОСОБА_2, який належить стягнути з ОСОБА_1 міського управління ГУМВС України у Львівській області та Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області в даному випадку виглядає насиупним чином.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС України від 31.12.2007 року №499, середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням суми заробітної плати за фактично відпрацьовані 2 місяці на число календарних днів за цей період.

Відповідно до Довідки про грошове забезпечення ОСОБА_2 за 2015 рік вих. №1121/38/01-17 від 07.02.2017 року грошове забезпечення ОСОБА_2 за вересень 2015 року складає 7253,18 грн., за жовтень 2015 року – 11746,58 грн., отже, середньоденне грошове забезпечення позивача становить = (7253,18+11746,58) : 61 календарних днів =311,47 грн.

Весь час затримки вищевказаних виплат становить період з 06.11.2015 року по 14.09.2017 року (день постановлення судового рішення) – 678 днів.

Тобто сума середнього заробітку (грошового забезпечення) ОСОБА_2, який належить стягнути з ОСОБА_1 міського управління ГУМВС України у Львівській області та Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області за час затримки виплати грошової компенсації за 29 невикористаних днів відпустки за 2014 рік при звільненні з органів внутрішніх справ, за час затримки виплати різниці в посадових окладах під час тимчасового виконання ним обов`язків начальника відділу карного розшуку ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області за період з 15.01.2014 року по 15.05.2014 року при звільненні з органів внутрішніх справ, за час затримки виплати різниці в посадових окладах під час тимчасового виконання ним обов`язків заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області за період з 03.12.2014 року по 01.03.2015 року при звільненні з органів внутрішніх справ, з 06.11.2015 року по 27.06.2017 року (день постановлення судового рішення) становить = 311,47 х 678= 211176,66 грн.

Відповідно до ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, в даному випадку стягнення вказаної суми середнього заробітку слід розділити пропорційно між ОСОБА_1 міським управлінням ГУМВС України у Львівській області та Залізничним районним відділом ЛМУ ГУМВС України у Львівській області відповідно до розмірів заборгованості по грошовому забезпеченню, яку мають вказані органи перед позивачем окремо.

Тому, у зв’язку з цим із ОСОБА_1 міського управління ГУМВС України у Львівській області слід стягнути на користь позивача середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки виплати різниці в посадових окладах під час тимчасового виконання ним обов`язків начальника відділу карного розшуку ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області за період з 15.01.2014 року по 15.05.2014 року при звільненні з органів внутрішніх справ в сумі 0,23 (частка заборгованості ЛМУ ГУМВСУ у Л/о в загальній сумі заборгованості) х 211176,66 грн. = 48570,63 грн., а із Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області слід стягнути на користь позивача середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки виплати грошової компенсації за 29 невикористаних днів відпустки за 2014 рік при звільненні з органів внутрішніх справ та за час затримки виплати різниці в посадових окладах під час тимчасового виконання ним обов`язків заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області за період з 03.12.2014 року по 01.03.2015 року при звільненні з органів внутрішніх справ в сумі 0,77 (частка заборгованості Залізничного РВ ЛМУ ГУМВСУ у Л/о в загальній сумі заборгованості) х 211176,66 грн. = 162606,03 грн.

Крім того, слід зазначити, що правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію»; порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

Проте, у зазначених нормативних актах відсутні норми, що регулювали б питання (порядок) виплати поліцейському середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Оскільки нормами Закону України «Про Національну поліцію» та постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», які є спеціальними щодо спірних правовідносин, не врегульовано питання щодо порядку виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то застосуванню підлягають норми трудового законодавства, тобто норми Кодексу законів про працю України.

Так, згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тобто, виходячи з наведених вимог закону, всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі ж невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Отже, враховуючи факти невиплати ОСОБА_4 управлінням Національної поліції у Львівській області при звільненні позивача з органів Національної поліції всіх належних позивачу сум, приходим до висновку, що повний та ефективний захист порушених прав позивача також потребує спонукання роботодавця, а саме ОСОБА_4 управління Національної поліції у Львівській області, нарахувати та виплатити звільненому працівникові середній заробіток за весь час затримки належних йому сум по день фактичного розрахунку, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розрахунок суми середнього заробітку (грошового забезпечення) ОСОБА_2, який належить стягнути з ГУНП у Львівській області за час затримки виплати йому грошової компенсації за 7 невикористаних днів відпустки за 2015 рік при звільненні з органів Національної поліції України, за час затримки виплати йому надбавки до посадового окладу за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 15 відсотків за період перебування ОСОБА_2 на посаді заступника начальника відділу – начальника кримінальної поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області з 07.11.2015 року по 30.03.2016 року при звільненні з органів Національної поліції України, з 30.03.2016 року по день фактичного розрахунку виглядає наступним чином.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та Наказу МВС № 260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням суми заробітної плати за фактично відпрацьовані 2 місяці на число календарних днів за цей період.

Відповідно до Довідки про доходи від 06.02.2017 року № 120 грошове забезпечення ОСОБА_2 за січень 2016 року складає 7902,50 грн., за лютий 2016 року – 7902,50 грн., отже, середньоденне грошове забезпечення позивача становить = (7902,50+7902,50) : 60 календарних днів = 263,42 грн.

Весь час затримки вищевказаних виплат становить період з 30.03.2016 року по 14.09.2017 року (день постановлення судового рішення) – 533 дня.

Тобто сума середнього заробітку (грошового забезпечення) ОСОБА_2, який належить стягнути з ГУНП у Львівській області за час затримки виплати йому грошової компенсації за 7 невикористаних днів відпустки за 2015 рік при звільненні з органів Національної поліції України, за час затримки виплати йому надбавки до посадового окладу за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 15 відсотків за період перебування ОСОБА_2 на посаді заступника начальника відділу – начальника кримінальної поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області з 07.11.2015 року по 30.03.2016 року при звільненні з органів Національної поліції України, з 30.03.2016 року по 14.09.2017 року (день постановлення судового рішення) становить = 263,42 х 533 = 140402,86 грн.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 цієї ж статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 69-71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації за 29 невикористаних днів відпустки за 2014 рік, зобов’язати Залізничний районний відділ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошову компенсацію за 29 невикористаних днів відпустки за 2014 рік в сумі 6700 (шість тисяч сімсот) гривень 16 коп.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 міського управління ГУМВС України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_2 різниці в посадових окладах під час тимчасового виконання ним обов`язків начальника відділу карного розшуку ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області за період з 15.01.2014 року по 15.05.2014 року, зобов’язати ОСОБА_1 міське управління ГУМВС України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) різницю грошового забезпечення у зв’язку із різницею в посадових окладах між посадовим окладом начальника відділу карного розшуку ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області та посадовим окладом начальника сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області під час тимчасового виконання ним обов`язків начальника відділу карного розшуку ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області за період з 15.01.2014 року по 15.05.2014 року в сумі 2402 (дві тисячі чотириста дві) гривні 23 коп.

Визнати протиправною бездіяльність Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_2 різниці в посадових окладах під час тимчасового виконання ним обов`язків заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області за період з 03.12.2014 року по 01.03.2015 року, зобов’язати Залізничний районний відділ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) різницю грошового забезпечення у зв’язку із різницею в посадових окладах між посадовим окладом заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області та посадовим окладом начальника сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області під час тимчасового виконання ним обов`язків заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з 03.12.2014 року по 01.03.2015 року в сумі 1381 (одна тисяча триста вісімдесят одна) гривня 75 коп.

Зобов'язати ОСОБА_1 міське управління ГУМВС України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) його середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки виплати за час затримки виплати різниці в посадових окладах під час тимчасового виконання ним обов`язків начальника відділу карного розшуку ОСОБА_1 міського управління ОСОБА_4 управління МВС України у Львівській області за період з 15.01.2014 року по 15.05.2014 року при звільненні з органів внутрішніх справ, з 06.07.2015 року по день фактичного розрахунку в сумі 48570,63 (сорок вісім тисяч п’ятсот сімдесят) гривень 63 коп.

Зобов'язати Залізничний районний відділ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) його середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки виплати грошової компенсації за 29 невикористаних днів відпустки за 2014 рік при звільненні з органів внутрішніх справ, за час затримки виплати різниці в посадових окладах під час тимчасового виконання ним обов`язків заступника начальника районного відділу – начальника кримінальної міліції Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області за період з 03.12.2014 року по 01.03.2015 року при звільненні з органів внутрішніх справ, з 06.07.2015 року по день фактичного розрахунку в сумі 162606 (сто шістдесят дві тисячі шістсот шість) гривень 03 коп.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_4 управління Національної поліції у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації за 7 невикористаних днів відпустки за 2015 рік, зобов’язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошову компенсацію за 7 невикористаних днів відпустки за 2015 рік в сумі 1784 (одна тисяча сімсот вісімдесят чотири) гривні 44 коп.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_4 управління Національної поліції у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_2 надбавки до посадового окладу за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 15 відсотків за період його перебування на посаді заступника начальника відділу – начальника кримінальної поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області з 07.11.2015 року по 30.03.2016 року, зобов’язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) різницю грошового забезпечення у зв’язку з невиплатою надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15 відсотків за період його перебування на посаді заступника начальника відділу – начальника кримінальної поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області з 07.11.2015 року по 30.03.2016 року в сумі 7702 (сім тисяч сімсот дві) гривні 50 коп.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) його середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки виплати грошової компенсації за 7 невикористаних днів відпустки за 2015 рік при звільненні з органів Національної поліції України, за час затримки виплати надбавки до посадового окладу за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 15 відсотків за період його перебування на посаді заступника начальника відділу – начальника кримінальної поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області з 07.11.2015 року по 30.03.2016 року при звільненні з органів Національної поліції України, з 30.03.2016 року по день фактичного розрахунку в сумі 140402,86 (сто сорок тисяч чотириста дві) гривні 86 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сакалош В.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19 вересня 2017 року.

Часті запитання

Який тип судового документу № 68945058 ?

Документ № 68945058 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 68945058 ?

Дата ухвалення - 14.09.2017

Яка форма судочинства по судовому документу № 68945058 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 68945058 ?

В Львівський окружний адміністративний суд

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 68945058, Львівський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 68945058, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 14.09.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 68945058 відноситься до справи № 813/235/17

Це рішення відноситься до справи № 813/235/17. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:

Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 68945037

Наступний документ : 68945069

Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
Перевірити наявність податкового боргу;

Постанова № 68945058, 14.09.2017, Львівський окружний адміністративний суд