Ухвала суду № 68945056, 12.09.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у попередньому судовому засіданні клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій, поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, у якій просив:

визнати протиправним рішення Головного управління Національної поліції України в Полтавській області щодо включення ОСОБА_1 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню;

визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції України в Полтавській області щодо проведення атестації ОСОБА_1;

визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) атестаційної комісії Головного управління Національної поліції України в Полтавській області від 19.08.2016 щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність;

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Полтавській області від 09.09.2016 №283 о/с про звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1, поліцейського-водія відділення поліції №2 Кременчуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію";

поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського-водія відділення поліції №2 Кременчуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 09.09.2016.

05.09.2017 судом одержано клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтуванні даного клопотання зазначено, що про звільнення зі служби в поліції позивач дізнався 09.09.2016, отримавши у приміщенні ГУНП трудову книжку та витяг з наказу про звільнення. Відтак, представник відповідача стверджував про те, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду у відносинах публічної служби, визначений частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Натомість позивачем у попередньому судовому засіданні 12.09.2017 надано клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та його поновлення. В обґрунтуванні даного клопотання зазначено, що про факт протиправності звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 довідався лише 01.08.2017, після відповідного запиту свого представника до ГУНП та ознайомлення зі службовою характеристикою. Також стверджував, що ним своєчасно не отримано копії висновку атестаційної комісії від 19.08.2016 та наказу про звільнення від 09.09.2016 №283 о/с.

Заслухавши доводи позивача та представників сторін, розглянувши подані сторонами клопотання, суд дійшов такого висновку.

Спірні відносини стосуються проходження позивачем публічної служби у Національній поліції України та звільнення останнього зі служби в поліції.

Частина перша статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України проголошує, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої цієї ж статті, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Виходячи з приписів вказаних норм, процесуальний закон, включаючи в себе окрему норму щодо строків звернення до адміністративного суду з питань, зокрема, звільнення з публічної служби, встановлює місячний строк для звернення до суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод або інтересів.

Суд наголошує, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. При цьому дана умова покликана дисциплінувати учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях вказує про те, що обмеження позовної давності служить законним цілям встановлення правової визначеності та остаточності. Вона захищає потенційних відповідачів від прострочених позовів, які буде тяжко заперечити, та несправедливості, яка може мати місце, якщо суд буде змушений ухвалити рішення щодо подій, які відбулися у віддаленому минулому, спираючись на докази, які могли стати недостовірними та неповними внаслідок давності.

Так, у пункті 137 Рішення у справі "ОСОБА_4 проти України" Європейський Суд зазначив: "строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі "Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства", п. 51, Reports 1996-IV).".

Верховний Суд України, у постанові від 06.11.2016 у справі №21-389а13, навів правовий висновок, за змістом якого перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, у зв'язку з чим до відносин щодо звільнення з публічної служби застосовуються положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України, що стосуються визначення строку звернення до суду у справах про звільнення та визначення початку перебігу такого строку.

Так, відповідно до частини першої цієї статті, у справах про звільнення працівник може звернутися до суду із заявою в місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Отже, даною нормою визначено альтернативу щодо початку перебігу строку звернення до суду у справах про звільнення, а саме - відповідний строк відраховується за першою з подій: або з моменту вручення трудової книжки, або з моменту одержання копії наказу про звільнення.

Залученою до матеріалів справи копією розписки ОСОБА_1 підтверджено, що останньому 09.09.2016 вручено під підпис трудову книжку серії АС №476181, військовий квиток серії МО №527539, припис та витяг з наказу в частині звільнення.

Позивач у попередньому судовому засіданні справжність даної розписки не заперечував.

Таким чином, у попередньому судовому засіданні встановлено, що копію трудової книжки та витяг з наказу про звільнення позивач отримав 09.09.2016.

За таких обставин, суд констатує, що про звільнення зі служби в поліції позивач довідався 09.09.2016.

Суд зауважує, що надана позивачем копія сторінки з трудової книжки містить запис про дату, підставу та причину звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції /а.с. 19/. А відтак, позивач був обізнаний з причиною та підставою звільнення зі служби в поліції, у зв'язку з чим суд відхиляє як необґрунтовані твердження ОСОБА_1 про те, що про причини звільнення він довідався лише 01.08.2017, після одержання витягу з наказу від 09.09.2016 №283 о/с.

З приводу посилань позивача про те, що його не було ознайомлено з рішенням ГУНП про проведення атестування та не вручено копію висновку атестаційної комісії, суд зауважує, що з висновком атестаційної комісії позивач ознайомлений 25.08.2016 під підпис /а.с. 16/. Дана обставина позивачем не заперечується.

А оскільки позивач своєчасно не оскаржив рішення про проведення атестування, з’явився для проходження атестування та під підпис ознайомлений з висновком атестаційної комісії, суд дійшов висновку, що позивач своєчасно (до моменту проведення) та у повній мірі був ознайомлений з рішенням про проведення атестування та 25.08.2016 був ознайомлений з висновком атестаційної комісії про невідповідність займаній посаді та необхідність звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Невручення позивачу копії висновку атестаційної комісії не є достатньою та належною підставою для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, адже чинним законодавством не визначено обов’язку атестаційної комісії вручити особі висновок про результати атестування.

Так, відповідно до пункту 25 Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 №1465, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за №1445/27890, поліцейський, який атестувався, ознайомлюється з висновком атестування, зазначає дату та підпис.

Згідно зі статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, але лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Однак, позивачем у письмовому клопотанні та у ході попереднього судового засідання не зазначено достатніх поважних причин, у т.ч. особистих, які б унеможливили ОСОБА_1 звернутися до суду з даним позовом у встановлений частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк.

Наведені позивачем доводи спростовані зібраними у справі письмовими доказами та поясненнями сторін, що описані вище.

Необхідність звернення до фахівця у галузі права, з огляду на значний пропуск строку звернення до суду, що становить майже один рік, не є достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску звернення до суду, адже позивачем не обґрунтовано неможливості завчасного звернення до відповідного фахівця. Зокрема, у разі відсутності у позивача коштів для оплати правової допомоги, останній мав право звернутись до компетентних органів для одержання безоплатної правової допомоги у порядку, визначеному Законом України від 02.06.2011 №3460-VI "Про безоплатну правову допомогу".

Як визначено пунктом 1 частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками підготовчого провадження суд у порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

А відповідно до частини п'ятої цієї статті, якщо в ході підготовчого провадження суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.

Оскільки в ході підготовчого провадження встановлено, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, і позивач (його представник) не навів причин, які б могли свідчити про поважність пропуску такого строку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача та про наявність правових підстав для задоволення клопотання представника відповідача.

З урахуванням наведеного вище, позовну заяву ОСОБА_1 належить залишити без розгляду.

Керуючись статтями 99, 100, 121, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та його поновлення відмовити.

Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій, поновлення на посаді залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до положень статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено 18 вересня 2017 року.

Суддя О.О. Кукоба