Постанова № 68944919, 12.09.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2017 р. Справа № 809/823/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лучко О.О.,

за участю секретаря Волочій Л.І.,

за участю сторін:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3,

до відповідача: Івано-Франківської митниці ДФС України,

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №206000006/2016/000437/2 від 29.12.2016 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №20600006/2016/00466,-

ВСТАНОВИВ:

31.05.2017 ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС України про визнання незаконним та скасування рішення № UA206000006/000437/2 від 29.12.2016, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 26000006/2016/00466 та стягнути з відповідача на користь позивача надміру сплачені митні платежі в сумі 18 834, 51 грн.

06.07.2017 судом протокольною ухвалою зменшено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача надміру сплачених митних платежів в сумі 18 834, 51 грн. відповідно до поданої заяви позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, суду пояснила, що 21.12.2016 позивач придбала за 11 500, 00 PLN у нерезидента транспортний засіб легковий автомобіль марки PEUGEOT, модель BOXER, що був в експлуатації, тип кузова Фургон, ідентифікаційний номер кузова VF3YASMFA12302028, тип двигуна дизель, обєм двигуна 2198 см3, потужність двигуна 81 КВТ, календарний рік виготовлення - 2012, модельний рік виготовлення 2012, що підтверджується договором купівлі-продажу б/н від 21.02.2016. Зазначила, що 29.02.2017 уповноваженою особою позивача декларантом ФОП ОСОБА_5 подано до Івано-Франківської митниці ДФС митного поста Івано-Франківськ-центральний електронну митну декларацію №206050001/2016/406027 для митного оформлення транспортного засобу. Вказала, що до митної декларації було подано такі документи: акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 28.12.2017 №209090401/2016/02710; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 11.11.2016 серія ЕК № 003313; договір б/н від 21.12.2016; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2105; декларацію про походження товару № 206050001/2016/405894 від 28.12.2016; митну декларацію № від 27.12.2017. Зазначила, що відповідач 29.12.2016 оформив картку відмови в митному оформленні (випуску) №206000006/2016/000466 та прийняв рішення №206050001/2016/406027 про коригування митної вартості транспортного засобу за резервним методом, в результаті чого митна вартість вказаного транспортного засобу визначена в розмірі 19 650, 00 PLN. Вказала, що підставою для прийняття вказаних рішень стало те, що митна вартість товару визначена за резервним методом у звязку з неподанням банківських документів, що підтверджують заявлену митну вартість транспортного засобу. Вважає дані доводи безпідставними та протиправними, оскільки декларант подав всі необхідні документи, передбачені Митним кодексом України, для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення транспортного засобу. Відтак, вважає такі дії відповідача щодо зміни митної вартості товару порушенням Митного кодексу України. На підставі наведеного позов просила задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у письмовому запереченні. Суду пояснив, що 29.12.2016 декларант ФОП ОСОБА_5 подав до Івано-Франківської митниці ДФС України митну декларацію №206050001/2016/406027 на транспортний засіб PEUGEOT BOXER, 2012 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1, тип двигуна дизель, об`єм двигуна 2198 см3, потужність двигуна 81 КВТ, календарний рік виготовлення 2012, модельний рік виготовлення 2012, який був придбаний гр. ОСОБА_4 згідно рахунку-фактури б/н від 21.12.2016. Зазначив, що посадова особа митного поста Івано-Франківськ-Центральний відповідно до ст.53 Митного кодексу України надіслала декларанту вимогу про надання банківських платіжних документів, що підтверджують заявлену митну вартість автомобіля. Декларант повідомив про відсутність таких документів. У звязку із цим митний орган відмовив у митному оформленні транспортного засобу, винісши картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 206000006/2016/000466 від 29.12.2017, та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № 206050001/2016/406027 на основі цінової інформації каталогу SchwaсkeListe ІІІ/2016 ст.905, який рекомендовано для використання наказом Державної митної служби України від 13.10.2006 №885, з урахуванням коригувань на комплектацію автомобіля та технічний стан. Крім того, вказав, що згідно з методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів посадова особа митниці скоригувала ціну відповідно до пробігу та пошкодження автомобіля (згідно з актом митного огляду) на 21%, (перепробіг), 11% (пошкодження), що становила 19 650, 00 PLN. На підставі наведеного в задоволенні позову просив відмовити.

Допитний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що в мережі інтернет знайшов інформацію про продаж автомобіля та, подзвонивши до продавця (поляка), він домовився про купівлю автомобіля. Маючи доручення від дружини, приїхав до Польщі і придбав на її імя у ОСОБА_7 вантажний автомобіль марки PEUGEOT за ціною 11 500, 00 PLN. Купівлю автомобіля оформили договором купівлі-продажу, складеним у простій письмовій формі, в якому зазначили ціну товару, а також факт отримання коштів та автомобіля продавцем та покупцем відповідно. Розрахунок здійснювався готівкою, а тому відсутні банківські чи інші платіжні документи. Показав, що автомобіль мав пошкодження та несправності коробки передач, що вплинуло на ціну продажу. При цьому свідок вказав, що автомобіль транспортувався до кордону своїм ходом.

Розглянувши позовну заяву, заперечення проти позову, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, показання свідка, дослідивши та оцінивши подані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 21.12.2016 позивачем придбано за 11 500, 00 PLN у нерезидента ОСОБА_7 транспортний засіб вантажний автомобіль марки PEUGEOT, модель BOXER, що був в експлуатації, тип кузова Фургон, ідентифікаційний номер кузова - VF3YASMFA12302028, тип двигуна дизель, обєм двигуна 2198 см3, потужність двигуна 81 КВТ, календарний рік виготовлення 2012 модельний рік виготовлення 2012, що підтверджується договором купівлі-продажу б/н від 21.12.2016 (а.с. 18, 125, 127,128).

29.12.2016 декларантом, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу відповідачу подано в електронній формі митну декларацію №206050001/2016/406027 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено митну вартість автомобіля в розмірі 11 500,00 PLN, визначену за основним методом за ціною договору.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару вказаної митної декларації декларантом долучено: акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 28.12.2017 № 209090401/2016/02710; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 11.11.2016 серія ЕК № 003313; договір купівлі-продажу б/н від 21.12.2016; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 3105 від 21.12.2016; копію митної декларації країни відправлення (європейську декларацію) №16PL401010Е0179991 від 27.12.2016 року (а.с.7-21, 60, 71-75, 127-128).

29.12.2016 відповідач за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №206050001/2016/406027 та доданих до неї документів відмовив позивачеві у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у звязку з ненаданням декларантом додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, а саме: банківських платіжних документів, якщо рахунок було сплачено, за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару.

Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 206000006/2016/000466 від 29.12.2016 (а.с. 28).

У звязку з наведеним, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000006/000437/2 від 29.12.2016, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 19650,00 PLN. Вказав, що перший метод не застосований, у звязку з ненаданням документів, передбачених ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інших платіжних т/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та мстять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Другий-п'ятий методи визначення митної вартості товарів (ст.ст.59-63 Митного кодексу України) відповідач не застосував у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів четвертого та п'ятого. А тому відповідач застосував шостий, резервний, метод визначення митної вартості товару на основі цінової інформації каталога SchwaсkeListe ІІІ/2016 ст.905, з врахуванням коригувань на комплектацію автомобіля та технічний стан (а.с.27).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні даного спору суд виходив з наступного нормативного регулювання спірних правовідносин.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (далі Кодекс) та іншими законами України.

Розділ ІІІ Кодексу регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

В ст.49 Кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.1 ст.51 Кодексу митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.51 Кодексу митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.57 Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 Кодексу).

Відповідно до ч.3 ст.57 Кодексу кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч.4 ст.57 Кодексу застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч.1 ст.58 Кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно із ч.2 ст.58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч.3 ст.58 Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.52 Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно із ч.2 ст.52 Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

В ст.53 Кодексу закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 Кодексу).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.54 Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч.2 ст.54 Кодексу).

Згідно із п.2 ч.6 ст.54 Кодексу орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.55 Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації № 206050001/2016/406027 від 29.12.2016, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору. Наведене також підтверджується актом про проведення митного огляду (переогляду) транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від № 209090401/2016/02710 від 28.12.2017.

Проте, відповідачем було заявлено вимогу про надання позивачем банківських платіжних документів чи інших платіжних документів, що підтверджують заявлену митну вартість автомобіля.

У судовому засіданні встановлено, що коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу проведено відповідачем у зв'язку з відсутністю платіжного документу, що підтверджує вартість придбаного транспортного засобу.

Відповідно до ч.3 ст.53 Кодексу у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації;5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів ;6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч.1 та ч.2 ст.53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Судом встановлено, що між позивачем (від її імені на підставі доручення діяв представник ОСОБА_6) та ОСОБА_7 було укладено у простій письмовій формі договір купівлі-продажу вантажного автомобіля марки PEUGEOT за ціною 11 500, 00 PLN., в якому сторони зазначили факт отримання (передачі) коштів та автомобіля продавцем та покупцем відповідно. Розрахунок здійснювався готівкою, а тому у декларанта були відсутні банківські чи інші платіжні документи про проведену оплату.

При цьому митний орган не довів суду, що законодавством Польщі не передбачено здійснення готівкового розрахунку при продажу товару, що вчиняється між громадянами, в тому числі за участю іноземця.

Відтак, декларантом позивача були надані митному органу всі необхідні та наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення транспортного засобу, зокрема, і митну декларацію країни відправлення (європейську декларацію про походження товару) № 16PL3401010Е0179991 від 27.12.2017 (а.с.18-19), в якій зазначено ціну ввезеного автомобіля - 11 500, 00 PLN.

При цьому суд зазначає, що польським митним органом під час перевірки і пропуску товару через митий кордон Польші при перевірці поданих ОСОБА_6 документів, в тому числі договору купівлі-продажу автомобіля, не було виявлено жодних неточностей чи недостовірностей. З показань свідка вбачається, що польський митний орган з метою перевірки достовірності купівлі автомобіля телефонував до продавця - ОСОБА_7. Вказана обставина також свідчить про можливість оформлення купівлі-продажу автомобіля у польського громадянина у простій письмовій формі з використанням готівкового розрахунку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що декларант надав відповідачу всі необхідні та наявні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною угоди.

Враховуючи наведене, суд прийшов до переконання, що подані декларантом позивача до митного оформлення документи відповідали вимогам ч.2 ст.58 Митного кодексу України.

Зазначення відповідачем у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішенні про коригування митної вартості товарів про ненадання декларантом документів для підтвердження митної вартості товару (а саме: якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару) суд не може розцінювати як обґрунтовану підставу для прийняття оскаржуваних рішень з огляду на вищенаведене.

Крім того, наведене свідчить про недотримання відповідачем вимог ч.2 ст.53 Митного кодексу України при здійсненні перевірки правильності визначення митного вартості товару за основним методом ціною договору.

Поряд з цим у судовому засіданні відповідач не довів суду неможливість застосування ним попередніх пяти методів визначення митної вартості товару.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення ст.58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.

Крім того, суд відмічає, що при винесенні відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, митний орган користувався каталогом SchwaсkeListe 08/2016 ст.1034 (а.с.78,79), взявши за основу вартість ідентичного автомобіля в розмірі 6800 євро та з урахуванням поправки на дату оформлення, наявних пошкоджень та пробігу автомобіля відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів визначив вартість автомобіля в розмірі 19650 PLN. В письмовому запереченні проти позову представник відповідача навів розрахунок коригування вартості автомобіля, зазначивши про зменшення вартості на 21% за перепробіг та на 11% - за пошкодження (а.с.63).

При цьому суд відмічає, що відповідачем при коригуванні вартості автомобіля було використано каталог SchwaсkeListe за серпень, а не за грудень 2016 року; за основу взято вартість автомобіля марки PEUGEOT 2011 року випуску, а автомобіль, що ввозився, був 2012 року випуску. Крім того, відповідач не обгрунтував, що при розрахунку визначення митної вартості авто ним враховано зменшення вдвічі допустиме зниження вартості автомобіля як це передбачено для вантажних автомобілів згідно табл.4.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів тощо.

Стосовно доводів представника відповідача про те, що висновок експерта про експертну оцінку вартості автомобіля містить неточності в числовому значення пробігу автомобіля 684,2 тис. км, а в акті митного огляду 192841 км, то суд зазначає, що даний висновок був зроблений на замовлення позивача 23 травня 2017 року, тобто після прийняття відповідачем оспорюваних рішень та не надавався відповідачу в якості підтвердження заявленої митної вартості автомобіля, а тому до уваги судом не приймається.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання, що відповідачем розраховано митну вартість автомобіля за ціною, яка не доведена суду поданими доказами, та без обгрунтування про неможливість застосування митним органом попередніх пяти методів визначення митної вартості товару.

Приписами Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів, що здійснює митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено Митним кодексом України. При цьому, наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару.

Таким, чином, дослідивши надані позивачем документи, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінивши подані декларантом документи в сукупності орган доходів і зборів мав можливість встановити як умови купівлі, так і дійсну вартість товару, що ввозився.

Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 року (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №206000006/2016/00466 та рішення Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів №206000006/2016/000437/2 від 29.12.2016 року протиправними, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі. А тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1280,00 грн. сплаченого судового збору.

На думку суду позовна вимога щодо відшкодування позивачу витрат на надання правової допомоги не підлягає до задоволення, оскільки представник позивача не надав суду доказів понесених витрат на відповідну суму.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №206000006/2016/000437/2 від 29.12.2016 року.

Визнати протиправним і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №206000006/2016/00466.

Стягнути з Івано-Франківської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39640261) за рахунок бюджетних асигнувань даного суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії СЕ 173263, виданого Косівським РВ УМВС України в Івано-Франківській області 29.11.2002 року) сплачений судовий збір в розмірі 1280 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Лучко О.О.

Постанова складена в повному обсязі 18.09.2017.