Рішення № 68942544, 19.09.2017, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 580/972/17

Номер провадження 2/580/462/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2017 року Лебединський районний суд

Сумської області

В складі: головуючого судді - Бакланова Р. В.,

секретаря судового засідання Ткаченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лебедині справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 12615 грн. 25 коп.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 12.08.2011 року між ним і відповідачкою укладено договір № б/н, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умова та Правил надання банківських послуг клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. В порушення умов договору відповідачка зобовязання за договором належним чином не виконала, в результаті чого станом на 30.04.2017 року утворилася заборгованість у розмірі 12615 грн. 25 коп., з яких: 435 грн. 75 коп. - заборгованість за кредитом; 8302 грн. коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2800 грн. 00 коп. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина); 576 грн. 92 коп. - штраф (процентна складова). На даний час відповідачка продовжує ухилятися від виконання зобовязання і заборгованість за договором не погашає. Тому представник позивача просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 12.08.2011 року у сумі 12615 грн. 25 коп. та понесені судові витрати у розмірі 1600 грн. 00 коп.

В судове засідання представник позивача не зявився, але надіслав суду заяву, в якій заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить слухати справу у його відсутності, не заперечуючи проти прийняття заочного рішення.

Відповідачка до судового засідання не зявилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутності позоввизнала частково. Просить зменшити неустойку та застосувати строки давності відносно пені та процентів. Крім того вказала, що має на утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, 22.03.20106 року народження.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Даний спір між сторонами виник з цивільних правовідносин, які регулюються ст. ст. 526, 527, 1054 та ст.1048, 1049, 1050 ЦК України.

Судом встановлено, що 12.08.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Договір складається з заяви кредитора, умов і правил надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою (а.с. 7-32).

Згідно з пунктом 2.1.1.2.1 Правил надання банком послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не заявить про припинення його дії, договір вважається пролонгованим на такий самий строк. Строк дії кредитного договору відповідає строку дії картки.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобовязується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 1.1.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг» за незгодою зі зміною Правил та/або «Тарифів Банку» позичальник зобовязується надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору та погасити виниклу перед Банком заборгованість.

Відповідно до п. 2.1.1.12.11 «Правил користування платіжною карткою» Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому або у встановленої Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обовязків за цим Договором.

Судом встановлено, що відповідачка свої договірні зобовязання перед позивачем не виконала, допустивши прострочення та утворення заборгованості станом на 30.04.2017 року утворилася заборгованість у розмірі 12615 грн. 25 коп., з яких: 435 грн. 75 коп. - заборгованість за кредитом; 8302 грн. коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2800 грн. 00 коп. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина); 576 грн. 92 коп. - штраф (процентна складова) (а.с. 5-6).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст.ст. 525-526, 530, 1050 ЦК України, зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, тому позичальник зобовязаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

Таким чином, суд вважає, що факт порушення відповідачкою взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної сплати кредиту у строки, передбачені договором, позивачем доведено, у тому числі із сплати боргу за тілом кредиту, процентами, комісією та пенею.

Системний аналіз кредитного договору та положень ст.ст. 546-551 ЦК України свідчить про те, що встановлені договором пеня та комісія є засобом цивільно-правової відповідальності, оскільки є наслідком неналежного виконання боржником обов'язку щодо своєчасного повернення коштів, і за своєю правовою природою є неустойкою.

За правилами частин 2 і 3 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як розяснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 27 постанови № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 р. положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано сум, які нараховуються як неустойка, та не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК, та мають іншу правову природу. Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Відповідачка ОСОБА_1 заперечуючи проти позову, просила зменшити розмір неустойки, процентів та пені.

Враховуючи розмір заборгованості за кредитним договором, майновий стан відповідачки ОСОБА_1, розмір нарахованої заборгованості за пенею 8302 грн. 58 коп., період виникнення прострочення виконання зобовязання, інтереси сторін, що заслуговують на увагу, а саме відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання, суд приходить до висновку, що ці обставини мають істотне значення, тому відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України вважає необхідним зменшити розмір нарахованої позивачем неустойки: пені до 200 грн.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України по справі № 6-100цс14 від 03 вересня 2014 року.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобовязань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісії.

Позивачем відповідно до наданого розрахунку нараховано пеню за ставкою 1 % - 2800 грн., а також одночасно нараховано 500 грн. штрафу (фіксована частина), 576 грн. 92 коп. штрафу (процентна складова) за порушення строків платежів.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки штрафу у розмірі: 500 грн. штраф фіксована частина та 576 грн. 92 коп. грн. штраф (процентна складова) задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 р. у справі № 6-2003цс15, яка є обов'язковою для застосування всіма судами України відповідно до ст. 360-7 ЦПК України.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідачки заборгованості у розмірі 8938 грн. 33 коп., з яких: 435 грн. 75 коп. - заборгованість за кредитом; 8302 грн. 58 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 200 грн. 00 коп. заборгованість за пенею та комісією.

Відповідно до статті 88 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1133 грн. 65 коп. (8938 грн. 33 коп. х 1600 грн. : 12615 грн. 25 коп.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11,15, 60, 88, 209, 213, 214, 215, 218. 224 ЦПК України та ст. 526, 527, 1054, 1048, 1049, 1050 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії МВ № 241194, виданий Лебединським МРВ УМВС України в Сумській області від 23.12.2004 року, зареєстрованої в ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ПАТ КБ «Приват Банк» рах. № 29092829003111, КОД ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, кошти на погашення заборгованості в сумі 8938 грн. 33 коп. та судові витрати в сумі 1133 грн. 65 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Лебединський районний суд протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя : Бакланов Р. В.