Ухвала суду № 68939490, 18.09.2017, Піщанський районний суд Вінницької області

У Х В А Л А

іменем України

142/718/17

1-кп/142/52/17

"18" вересня 2017 р. смт. Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гринишиної А.А.,

при секретарі Курасевич В.В.,

прокурора Коваленка М.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 та клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходув кримінальному провадженні про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 307 ч.2 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020260000225 від 23 вересня 2015 року, за обвинуваченням ОСОБА_1,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Піщанського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 307 ч.2 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020260000225 від 23 вересня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1.

В підготовчому судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю та жителю ІНФОРМАЦІЯ_2, українцю, громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженому, не працюючому, раніше судимому, на 60 днів з 30 вересня 2017 року по 29 листопада 2017 року включно.

Клопотання мотивоване тим, що 22 вересня 2015 року в період часу з 14 год. 00 хв. по 15 год. 00 хв. громадянин ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, перевіз з місця свого постійного проживання ІНФОРМАЦІЯ_2 до с. Трудове Піщанського району Вінницької області, незаконно придбані ним наркотичні засоби - сухі, подрібнені та не подрібнені фрагменти листя рослинної речовини роду конопля, які зберігались в трьох окремих згортках, з метою збуту в місце позбавлення волі - Піщанської ВК №59, де він в період часу з 29 листопада 2012 року по 11 липня 2014 року відбував покарання. В послідуючому, за допомогою прозорої клейкої стрічки - скотчу, з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, дану речовину рослинного походження ОСОБА_1 разом з 8 мобільними телефонами та аксесуарами до них приєднав до вирізаного ним фрагменту деревяної палиці, щоб мати можливість як найдалі перекинути через паркан забороненої зони - території виправної колонії.

В подальшому, як йдеться в клопотанні, 22 вересня 2015 року близько 23 год. 00 хв. ОСОБА_1 з приготовленим ним для метання пакунком з вмістом особливо небезпечних наркотичних засобів разом з своїм знайомим ОСОБА_3, який не знав про вміст наркотичного засобу в пакунку, підійшов до освітленої території периметру основної огорожі, а саме прилеглої території до дільниці №7 Піщанської ВК-№59 с. Трудове Піщанського району Вінницької області, неподалік якого знаходиться спостережна вежа №10, де умисно, швидко перекинув через основну огорожу на територію охоронюваного обєкту вказані заборонені предмети і таким чином збув вказані наркотичні засоби в місце позбавлення волі.

Згідно висновку експерта №1168 від 24.09.2015 надані на дослідження речовини світло - зеленого кольору є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, масою (у перерахунку на висушену речовину) 61, 75 г.

Своїми діями, на думку обвинувачення, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.307 КК України.

23 вересня 2015 року за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, затримано в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, раніше судимого 18 травня 2011 року Черкаським районним судом Черкаської області за ст.309 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік; 24 липня 2012 року Черкаським районним судом Черкаської області за ст.289 ч.1, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 11 липня 2014 року згідно ухвали Піщанського районного суду Вінницької області звільнений від відбування покарання, призначеного вироком Черкаського райсуду від 24 липня 2012 року на невідбутий строк покарання 2 роки 4 місяці 28 днів, згідно ст.2 Закону України «Про амністію у 2014 році»

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 відповідно до ухвали слідчого судді Піщанського районного суду від 25 вересня 2015 року.

Тульчинським районним судом Вінницької області строк тримання під вартою ОСОБА_1 продовжено на 60 днів, та закінчується 30 вересня 2017 року.

Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_1 раніше судимий, є жителем іншої області та вчинив знову умисний, тяжкий корисливий злочин, під час затримання намагався втекти від працівників поліції, що свідчить про можливість його переховування від суду та можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, свою причетність до вчиненого кримінального правопорушення заперечує, ніде не працює.

Таким чином ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та зазначені в ухвалах Піщанського та Тульчинського районних судів не відпали і на даний час продовжують існувати, а менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 заперечували проти клопотання прокурора про продовження строку тримання від вартою, посилаючись на порушення права на захист ОСОБА_1 під час досудового розслідування та надмірну суворість даного запобіжного заходу, з огляду на те, що обвинувачений не має наміру переховуватись від суду та уникати виконання ним своїх процесуальних обов"язків, до затримання працював, має матір-інваліда, постійне місце проживання. Крім цього, ОСОБА_1 подав клопотання про зміну запобіжного заходу, просив змінити запобіжний захід відносно нього у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання.

Своє клопотання обвинувачений ОСОБА_1 мотивував наступним. Під час здійснення досудового розслідування ухвалою слідчого судді Піщанського райсуду Вінницької області від 25 вересня 2015 року відносно нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст. 209 КПК України - особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою.

Згідно спецповідомлення ВК-59, він був затриманий правоохоронцями о 08:00 годині 23 вересня 2015 року. Про його затримання слідчим було повідомлено Регіональний Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Вінницькій області лише 23 вересня 2015 року о 21.09 годині, що підтверджується дорученням центру.

На підставі доручення Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Вінницькій області від 23.09.2015 року № 002-0001812 надання правової допомоги на стадії затримання було доручено адвокату центру, який обмежився лише участю при допиті в якості підозрюваного і в судовому засіданні при розгляді клопотання про взяття під варту.

24 вересня 2015 року слідчим, при повідомленні йому про підозру, не було розяснено процесуальні права та обовязки підозрюваного, що підтверджується відсутністю підписів підозрюваного та слідчого на памятці про права та обовязки.

Клопотання про застосування запобіжного заходу відносно нього не вручалось, що підтверджується самим клопотанням від 25вересня 2015 року.

Ухвала суду про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу не оскаржувалась сторонами провадження в апеляційному порядку, що підтверджується відсутністю ухвали апеляційного суду.

Видане центром доручення для надання правової допомоги особі (ОСОБА_1Ю.), яка відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважається затриманою, особі, якій обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, діє протягом строку тримання такої особи під вартою. В разі звільнення особи або обрання запобіжного заходу не повязаного з триманням під вартою, доручення припиняє свою дію що, підтверджується відміткою в самому дорученні.

На вимогуОСОБА_1 про надання захисника, слідчим 25 вересня 2015 року прийнято процесуальне рішення про залучення захисника за призначенням, хоча йому вже був призначений захисник. Він від захисника не відмовлявся. Однак слідчий, прокурор та слідчий суддя захисником його не забезпечили. Внаслідок чого з 26 вересня 2015 року він був позбавлений права на захист, чим грубо було порушенні його конституційні права,а слідчий, прокурор та слідчий суддя своїми умисними діями відносно нього вчинили злочин, відповідальність за який передбачено ст.374 КК України - недопущення чи ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого на захист, вчинене слідчим, прокурором або суддею.

Обвинувачений зазначає, що, продовжуючи порушувати його право на захист 20 листопада 2015 року без вручення клопотання про продовження строку тримання під вартою, Крижопільським районним судом Вінницької області продовжено тримання під вартою без надання захисника.

Слідчим при вирішенні питання про продовження строку досудового розслідування в кримінальному провадженні він не повідомлявся, а права проігноровані.

На думку обвинуваченого ОСОБА_1Ю, дії слідчого, прокурора, судді вчинялись з грубим порушенням норм КПК, було порушено його право на захист, дії зазначених посадових осіб мають ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.374 КК України - недопущення чи ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого на захист, вчинене слідчим, прокурором або суддею, підтвердженням чому є ухвала Крижопільського районного суду від20 листопада 2015 року.

Ухвалою Крижопільського райсуду Вінницької області від14 квітня 2016 року обраний ОСОБА_1 запобіжний захід - тримання під вартою, продовжено. Дана ухвала, вказується в клопотанні обвинуваченого, є не законною, має всі ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 375 КК України.В подальшому судами виносились завідомо неправосудні ухвали про продовження йому строку тримання під вартою, чим порушені його права.На це звернув увагу апеляційний суд Вінницької області 12 червня 2017 року за розглядом апеляційних скарг сторін кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст.201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу.

За період тримання його, ОСОБА_1, під вартою впродовж майже двох років сторона обвинувачення не спромоглась надати жодних доказів, фактів, про те, що він мав намір здійснити перекид на територію ВК № 59 саме наркотичних засобів, що йому було відомо, що в пакеті знаходиться наркотичні засоби.

Такий засіб забезпечення, як взяття під варту це не покарання,алише міра запобіжного заходу (при чому виняткова) до осіб, які ще не визнанні винними у вчиненні кримінального правопорушення.

Окрім неспроможності сторони обвинувачення, довести обґрунтованість висунутого йому обвинувачення, має місце умисне зволікання та небажання сприяти суду зі сторони обвинувачення в здійсненні судового розгляду справи в строки, визначенні нормами КПК України.

За таким обставин та фактів, обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 вважають, що запобіжний захід - тримання під вартою, є занадто суворим відносно нього і його слід змінити на запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_1, його захисник вважають, що ризики, відповідно до ст.177 КПК України в даному кримінальному провадженні відсутні. Обвинувачений вказує на те, не має на меті уникати відповідальності, так як не вважає, що вчинив саме кримінальне правопорушення. Доказів та фактів про те, що він буде вчиняти протиправні дії чи правопорушення прокурор не надає. Таким чином, не має підстав вважати, що він продовжуватиме злочинну діяльність.

Водночас, як вказує захист обвинуваченого, ОСОБА_1 має постійне місце проживання, на його утриманні знаходиться мати ОСОБА_4, яка є інвалідом дитинства, і потребує постійного догляду. До затримання він працював робочим на пилорамі, на обліку в нарколога чи психіатра не перебуває. За місцем проживання сусіди характеризують його виключно з позитивної сторони.

За вчинений раніше злочин ОСОБА_1 повністю поніс покарання та сторона обвинувачення не може обґрунтовувати своє клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою тим, що він раніше був судимим.

ОСОБА_1, не намагатиметься переховуватись, а сприятиме суду у зясуванні обставин кримінального провадження, так як особисто зацікавлений в тому, щоб розгляд справи в суді чим швидше завершився та він міг продовжувати спокійно жити далі і офіційно працювати, доглядати матір.

Є перебільшенням, твердження прокурора, що він може чинити перешкоди в судовому розгляді справи, без надання фактів, доказів.

Згідно ст.176 КПК України запобіжним заходом також є особисте зобовязання.

Згідно ст.179 КПК України особисте зобовязання полягає у покладенні на обвинуваченого зобовязання виконувати покладені на нього судом обовязки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

ОСОБА_1 переконаний, що достатнім запобіжним заходом донього буде особисте зобовязання з покладанням обовязків, які не будуть перешкодою своєчасно зявлятись в судові засідання Піщанського районного суду для розгляду справи.

Прокурор Коваленко М.В. в підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання, при цьому просив продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 на 60 днів, посилаючись на те, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, останній може продовжувати вчиняти нові злочини та переховуватися від суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 заперечували проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та наполягали на задоволенні клопотання обвинуваченого.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд встановив наступне.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 307 КК України.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення та тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш мякого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

На даний час в судовому засіданні докази сторони обвинувачення та захисту не досліджені.

З практики ЄСПЛ вбачаються та діють принципи конвенційного прецедентного права як підстави для відмови в звільненні особи з-під варти, а саме: 1. ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСППЛ «Штегмюллер проти Австрії» від 10.11.1969 року; 2. ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя ( рішення ЄСППЛ «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968 року).

У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 року п. 36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

В рішеннях Європейського суду існує розширене трактування терміну обґрунтована підозра, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати обєктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд враховує вагомість доказів та обвинувачення в тому, що ОСОБА_1 скоїв тяжкий умисний злочини, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі від 6 до 10 років з конфіскацією майна, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду, може вчинити інший злочин та продовжити свою злочинну діяльність, крім того може незаконно впливати на свідків, що перешкоджатиме встановленню істини по даному кримінальному провадженню, обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти наявним ризикам, а тому суд вважає, що необхідно продовжити дію стосовного обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, суд, керуючись правилами ч. 5 ст. 182 КПК України, ст. 183 КПК України, знаходить правові підстави для визначення обвинуваченому ОСОБА_1 розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обовязків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 177,178, 331, 369 КПК України, ст.5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходувідмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю та жителю ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженому, не працюючому, раніше судимому, у вигляді тримання під вартою в Вінницькій установі виконання покарань управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (№1), строком на 60 днів, тобто до 29 листопада 2017 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 34 000 грн. (тридцять чотири тисячі гривень ), яку необхідно внести на депозитний рахунок: р/р № 37315033000401, одержувач коштів ТУ ДСАУ в Вінницькій області, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26286152, Державне казначейство України, м. Київ, призначення платежу: застава згідно КПК по справі № 142/718/17; н/п - 1-кп/142/52/17, кримінальне провадження №12015020260000225, від ОСОБА_1 , його рідних або іншої особи, яка діє в інтересах ОСОБА_1

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 наступні обовязки:

1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали направити в Вінницьку установу виконання покарань №1.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області через Піщанський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в цей же строк з дня вручення йому копії даної ухвали.

Суддя: